Хто володіє інформацією, той володіє світом!

№1 » №2 » №3 » №4 » №5 » №6 » №7 » №8 » №9 » №10 » №11 » №12 » №13 » №14 » №15 » №16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 » №24 » №25 » №26

№21 (400)

17 лютого 2012 р.

Новини Трускавця та регіону

У Трускавці знову підвищення тарифів – тепер за квартплату та водопостачання

У середу, 15 лютого, відбулося засідання виконавчого комітету Трускавецької міської ради, на якому суттєво підняли квартплату. Зроблено це було всупереч чинного законодавства України про обов’язкові громадські слухання. Те, що влада називає «слуханнями», які нібито пройшли, є пародією. Отже, тепер за послуги з обслуговування житла та прибудинкових територій платитимемо значно більше, в рази. На кожній багатоповерхівці КП «Трускавецьжитло» розвісило відповідні оголошення, донісши тариф за 1 м. кв. до відома мешканців будинків. З цього приводу депутатський запит подала на сесії ТМР 16 лютого фракція «Свобода» в міській раді.

Поскаржитися на необґрунтоване рішення виконавчого комітету ТМР, яке можна назвати не тільки протизаконним, але й аморальним, можна в Антимонопольний комітет, в Державну фінансову інспекцію, в інспекцію контролю за цінами та на урядову гарячу лінію.

У Трускавці зростає не тільки тариф з обслуговування житла та прибудинкових територій, а й плата за водопостачання, інформує наше джерело у водоканалі. Нормативний акт, який вкаже вартість подорожчання послуги, буде опубліковано в місцевій пресі наступного тижня.

Мер Трускавця матиме величезну премію – 100% від зарплати щомісяця

Сесія Трускавецької міської ради 16 лютого прийняла рішення, згідно якого міський голова отримуватиме щомісячну премію у розмірі 100 (сто) відсотків від заробітної плати. «За» проголосувало 38 депутатів. Під час обговорення депутат Ігор Пілько висловив свою думку, що журналісти звертають на це питання забагато уваги, адже посадові особи місцевого самоврядування повинні мати гідну зарплату.

Нагадаємо, що в програмі «Хто тут живе?» на телеканалі ЗІК згідно поданих документів зарплата міського голови Трускавця Руслана Козира разом із преміями та надбавками становила за грудень 2011 року біля 12 тисяч гривень.

Причина відсутності води в кранах – аварія

У середу, 15 лютого, в Трускавці на добу було припинено водопостачання. Причиною цього стала аварія на водозаборі в с. Гірне Стрийського району, звідки воду отримують Дрогобич, Стебник, Трускавець. Станом на ранок 16 лютого водопостачання було відновлене. Зараз вода у Трускавці подається за графіком.

Маршрутки на Дрогобич їздять від податкової

Від середи 15 лютого маршрутні автобуси з Трускавця на Дрогобич їздять тепер не від залізничного вокзалу, а від податкової (площа Чорновола, неподалік магазину «Плазма»). Незважаючи на те, що орган місцевого самоврядування не уповноважений змінювати маршрут руху (це в компетенції відповідного тендерного комітету на рівні області), перевізники на цьому маршруті погодилися з такою пропозицією мерії, адже при тій самій ціні проїзду (3 гривні в одну сторону) вони їдуть менший кілометраж (приблизно на 0,5 км). Міська влада змушена була під тиском громадськості змінити свою позицію стосовно того, щоб кінцевою зупинкою на цьому маршруті була трускавецька автостанція.

Культурний відпочинок

Програма концертів у Палаці культури на найближчі дні є такою: 17.02 – концерт квартету «Тенор Бельканто», 18.02 – концерт О. Алябіна, 20.02 – концерт народної артистки України О. Білозір, 21.02 – концерт народного артиста Молдови І. Суручану. Початок концертів о 20.00.

З 15 лютого в трускавецькому музеї Михайла Біласа триває виставка львівських художників Романа та Надії Федини під назвою «Люб’ю з любком танцювати, що файно трісесі».

Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича запрошує на вистави у неділю, 19 лютого (13.00 – музична казка «Котигорошко», 17.00 – музична комедія-фарс «Здрастуйте, і ваша тітонька») та у середу, 22 лютого (18.00 – класична англійська історія на дві дії «Замок Броуді»).

У Бориславі 20-22 лютого проходитиме міський конкурс читців, присвячений 198-й річниці від дня народження Тараса Шевченка та до Міжнародного дня рідної мови.

Скаргу на Крамара розглянув Крамар

Як інформує наше джерело, мешканці Стебницької, 70, котрі зверталися в прокуратуру Трускавця стосовно незаконності нарахувань, які здійснює КП «Трускавецьтепло» власникам квартир із індивідуальною системою опалення за «транзитні стояки централізованого опалення», отримали відповідь. Прокурор Трускавця Олександр Кучерявий переслав колективного листа мешканців на розгляд міському голові. Правова оцінка беззаконня, яке здійснює КП «Трускавецьтепло», дана не була. Натомість мешканці Стебницької, 70 отримали відповідь від Руслана Козира, виконавцем якої зазначений Руслан Крамар, керівник КП «Трускавецьтепло», на дії якого жителі міста і скаржилися.

Хто стане «Хрунем Дрогобиччини-2012»?

Визначити «Хруня Дрогобиччини-2011» вирішили журналісти тижневика «Каменярі».

За словами головного редактора тижневика Ігоря Куруса, це дуже непроста справа, позаяк претендентів на звання найкращого із послідовників Микити Хруня на Дрогобиччині дуже багато. Тому колектив газети звернувся з проханням до жителів Дрогобиччини, щоб вони самі, вирішили кому вручити приз переможця. З цієї причини премію «Хрунь Дрогобиччини» назвали Народною.

З умовами конкурсу можна ознайомитися в тижневику «Каменярі» №6 (82), де опубліковане положення про Народну премію «Хрунь Дрогобиччини» або на сайті газети.

Та про всяк випадок нагадаємо: «Хрунь - лайливе прізвисько запроданця. У Галичині використовується щодо виборних осіб, які зрадили своїх виборців. Походить від історичної особи Прикарпаття — Микити Хруня, який зраджував своїх виборців у 19 столітті. Микита Хрунь був депутатом Галицького сейму від Отинійського виборчого округу у 1860—1880 рр. Хоча на словах пропагував ідеї захисту селян, після обрання обстоював інтереси польських поміщиків». (Вікіпедія)

Власна інформація

Сесія погодилася на розтермінування кредиту КП «Трускавецьжитло»

Сесією міської ради розглянуто питання «Про надання дозволу КП «Трускавецьжитло» щодо продовження терміну дії кредитного договору №1/321 від 06.07.2011р».

На виконання рішення сесії міської ради на початку минулого року КП «Трускавецьжитло» взяло кредит у ПАТ КБ «ПриватБанк» на компенсацію збиткових для підприємства тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відтоді банком збільшено відсоткові ставки з 19% до 22% річних. У зв’язку з цим, а також щоб зменшити фінансове навантаження на підприємство щомісяця, на розгляд сесії винесено питання про можливість розтермінування кредиту до 2014 року.

Як уже повідомлялося, підприємство «Трускавецьжитло» мало борги з виплати заробітної плати, при цьому дебіторська заборгованість становить на 1 лютого 2011 року – 655,7 тис. грн. Наразі зарплату виплачено у повному обсязі, але фінансова напруга на підприємстві зберігається.

Заслухавши керівника КП «Трускавецьжитло» О.Ткаченка, депутати підтримали рішення, у відповідності до якого підприємству дозволено продовжити термін дії кредитного договору до 25 жовтня 2014 року зі збільшенням відсоткової ставки до 22% річних. Це дозволить підприємству отримати економічний ґрунт і укріпити своє фінансове положення з урахуванням нових більш економічно обґрунтованих тарифів.

www.truskavets-city.gov.ua

Світ починається з любові

14 лютого в приміщенні трускавецької централізованої бібліотеки юнацькою кафедрою проводилось розважально-молодіжне шоу "Світ починається з любові", присвячене Дню святого Валентина. Цікаво вели програму ведучі заходу – учні 9-В класу Олег Годжик та Роксолана Николин. Програма заходу була цікавою та різноманітною – це літературно-розважальні конкурси та вікторини.

Прозвучали пісні про кохання у виконанні учениць СШ №1 Софії Яблонської та Юлії Філюс.

Переможці конкурсів та вікторин нагороджувались заохочувальними призами (м`якими іграшками, блокнотами, ручками, олівцями та валентинками).

Книжкова виставка “Барви любові“ ознайомила присутніх учнів 10-А, 9-А та 9-Б класів СШ №1 з ліричними творами українських письменників.

Працівники ЦБ висловлюють щиру подяку за співпрацю: заступнику директора з виховної роботи СШ №1 В. Пфайфер, бібліотекарю СШ №1 Л. Онисько та Андрію Вакуленко, учню 10-А класу (за музичне оформлення заходу).

Галина Грицило,
бібліотекар юнацької кафедри

«Культурний» скандал: у кожного своя правда

Вступ

Про те, що в Бориславі ліквідували відділ культури, я почув чисто випадково по обласному радіо. Спочатку подумав, що причулося. Відділ культури ліквідували? У Бориславі? Не в Донецьку, не в Криму, а в Бориславі? Та як без культури? Невже правлячий тут «Фронт змін» відважився посягнути на українську культуру в П’ємонті українського відродження, в нас, у Галичині? Хоча знаючи про дії мера Трускавця, представника цієї політичної сили, вже нічому не дивуюся.

Та щоб дізнатися правду, вирішую з’ясувати все прямо на місці. Та й нагода є – начальник відділу культури Бориславської міської ради Андрій Спас 15 лютого дає прес-конференцію для мас-медіа. Оскільки на прес-конференцію до заступника мера Борислава з гуманітарних питань Сергія Оленича ми не потрапили (на неї запросили тільки «своїх» бориславських журналістів 14 лютого), то вирішуємо взяти коментар і в нього. Щоб все було об’єктивно, правдиво, неупереджено. Тим більше, що зі сторони все видно краще.

Не претендуючи на роль третейського судді, не роблячи поспішних висновків, доручаємо судити цю скандальну справу вам, шановні читачі. Вам же й робити висновки. Отож, поїхали!

Правда Андрія Спаса

14.02.2012. Борислав. Центральна міська бібліотека поряд з міською радою. До читальної зали заходить невисокий худорлявий чоловік з борідкою та проникливим поглядом. Це Андрій Миколайович Спас. Його в Бориславі знає майже кожен. І не тільки в Бориславі. Знають його у Трускавці, де працював у санаторії «Кристал», де був депутатом міської ради першого демократичного скликання. Знають його о. Петро Івасівка, Владика Юліан Вороновський, їмость Чайківська, Богдан Матолич, Мирон Бучацький, Віктор Бурлаков, Хомики, Медведєви... Знає фактично кожен з нашого краю, хто брав участь у процесах національного відродження кінця 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст. Не зайвим буде нагадати його біографію.

Українець, уродженець Губич (мікрорайон Борислава), 1964 року народження, закінчив у 1985 році Київський державний інститут культури ім. О.Корнійчука (денна форма навчання), здобувши фах культурно-освітнього працівника, кваліфікацію режисера клубних масових вистав. З 27 серпня 1985 по 15 травня 1986 року працював директором сільського Будинку культури с. І.Франка Дрогобицького району. З 17 травня 1986 року по 28 листопада 1987 року відслужив в Радянській армії, після закінчення служби отримав звання офіцера – старший лейтенант запасу. З 1 січня 1988 року по 12 лютого 1992 року працював в м. Трускавці на посадах художнього керівника міського Будинку культури (01.01.88 - 17.10.88 р.), режисера Народного театру ім. Т. Торосевича (за сумісництвом - з жовтня 1988 до листопада 1991 року); заступника головного лікаря по культурно-масовій роботі в санаторії "Кристал" (18.10.88- 18.09.90р.); завідувача відділу культури Трускавецького міськвиконкому (6.09.90 - 12.02.92р.). З 13 лютого 1992 року по серпня 1999 року та з 2 квітня 2001 року по 1 лютого 2007 року - завідувач відділу культури Бориславської міської ради. 1 лютого 2007 року посада завідувача виведена з штатного розпису, а затверджена посада начальника, на яку Андрій Спас і був переведений і перебуває на цій посаді по сьогодні. Організатор багатьох заходів національного відродження, про які можна було б написати окрему статтю. За успіхи в роботі неодноразово був відзначений подяками, грамотами, преміями. У 1996 році нагороджений грамотою Міністра оборони України.

Депутат Трускавецької міської ради першого демократичного скликання. З червня 1992 до серпня 1994 року – член виконавчого комітету Бориславської міської ради. З травня 2002 року – голова Бориславської міської організації Конгресу Українських Націоналістів.

З 1 вересня 1999 року по 28 лютого 2001 року навчався в Українській Академії державного управління при Президентові України (денна форма). Під час навчання стажувався в управлінні культури Львівської обласної державної адміністрації та Міністерстві культури і мистецтв України. Магістр державного управління.

Це так коротко щодо сухих біографічних фактів. А можна було б ще коротше – 30 років праці в галузі культури, 20 років – керівництво культурою. І ось – прецедент, який «прославить» Борислав незгірш від Франкового твору «Борислав сміється».

- Репресії є не тільки на всеукраїнському рівні, але й на рівні політичному, - розпочинає розмову пан Спас. – Ще в лютому 2011 року Сергій Оленич, заступник міського голови Борислава, пропонував мені писати заяву на звільнення з посади за власним бажанням. Я ж відповів – звільняйте, якщо маєте законні підстави. Після цього випадку в травні 2011 року я мав розмову з міським головою Володимиром Фірманом, його заступником Сергієм Оленичем та головою депутатської фракції «Фронт змін» Олександром Зваричем (власник фірми «Мажор» - В.К.). Мені тоді сказали, що якщо я не піду з посади за власним бажанням, то реорганізують відділ культури. Через якийсь час Сергій Оленич озвучив свою ініціативу – у Бориславі в 2012 році буде створено відділ гуманітарної політики. Рішення про це було прийнято Бориславською міською радою 14 жовтня 2011 року (№ 384).

Андрій Спас продовжує розповідати, як він намагався не допустити ліквідації відділу культури в Бориславі. Звернення у прокуратуру з проханням дати правову оцінку, звернення до голови Львівської облдержадміністрації Михайла Костюка, розмови з депутатами, багато з яких або уникали прямої відповіді, або ж відводили погляд, або відповідали фразою «Партійна дисципліна вище сумління та совісті». По сьогодні ніхто не може пояснити пану Спасу, що ж це таке «нові методи управління в гуманітарній сфері», по сьогодні не може зрозуміти Андрій Миколайович, навіщо було перетворювати в руїну приміщення на Грушевського, 1, яке належало відділу культури, а тепер… Фото, які показує начальник відділу культури, вражають – повибивані вікна, зірвані двері, пограбоване внутрішнє обладнання. Пан Спас каже, що тепер за цією адресою зареєстровано міський осередок «Фронту змін».

Ліквідували відділ культури в Бориславі чомусь на позачерговій сесії (9 лютого). Андрію Спасу для слова надали рівно 3 хвилини. Звіт про виконану роботу депутати слухати не захотіли, очевидно, через брак часу. Та й навіщо, коли партійна дисципліна зобов’язує все одно голосувати так, як треба? А треба Андрія Спаса усунути з цієї посади хоча б тому, що на місцевих виборах 2010 року він підтримував «не того кандидата», - з гіркотою розповідає про це пан Андрій.

Депутати так поспішали з об’єднанням відділів культури, сім’ї та молоді, фізичної культури та спорту в одне «гуманітарне» відомство, що забули і про бухгалтерію, і про штатну одиницю прибиральниці, і про БМЦСССДМ, чомусь в рішенні оминули Східницю. «За» проголосував не тільки пануючий у Бориславі «Фронт змін», але й депутати Василь Піх, Володимир Драган, 1 представник «Нашої України», 2 представники «Батьківщини», всього – 29 депутатів. Проти виступали Партія захисників Вітчизни, Республіканська Християнська партія, Партія регіонів, але вони – меншість.

Такого прецеденту на Львівщині ще не було, щоправда, пан Андрій Спас пригадує, що якось у Старосамбірському районі пробували об’єднати відділ освіти та відділ культури, але через короткий відрізок часу змушені були відмовитися від цієї затії. Воно й зрозуміло – навіть на найвищому рівні є окреме міністерство освіти і окреме міністерство культури. У Бориславі ж гуманітарний відділ має займатися і молоддю, і сім’ями, і фізичною культурою і спортом, і навіть туризмом, аж врешті-решт і культурою. Тобто, культура – на задвірках.

Новий відділ очолив Роман Тарнавський, який до того керував відділом у справах сім’ї та молоді. Та до нього пан Спас не має такого жалю, як до деяких «друзів», яким свого часу багато чим допоміг. Для прикладу, взяв він на роботу такого собі Ігоря Мельника, а той тепер не лише керівник Палацу культури, а й після кількох змін партійних кольорів – депутат міської ради від «Фронту змін», голова депутатської комісії з питань культури, майбутній секретар ради. Забулося, що колись мешкав в Києві у родичів пана Спаса, забувається добро, особливо коли починає смакувати влада.

«Не так тії воріженьки, як добрії люди, і оплачуть, жалкуючи, плачучи – осудять», - цитує начальник відділу культури слова Великого Кобзаря. Ті «добрії люди» постаралися, щоб начальник відділу культури … пропав. В місті робляться якісь культурні заходи, пан Спас їх готує, пише сценарії, виступає, адже має потужний голос, величезний досвід. А в результаті про нього – ані згадки ні в міській комунальній газеті, ні на міському радіо. Відмовляють йому в радіоефірі в останній момент. Це зрозуміло – є вказівка, а влада ще буде довго, тож хто буде ризикувати, стаючи на захист неугодного начальника відділу культури, який попав в опалу. Та ж він посмів конкурувати із самим Володимиром Голобутовським на виборах! Чи не тому у пана Спаса викрали авто, щоб не зміг бути «мобільним»? Незручна людина, що тут скажеш, ще й якимось КУН керує, а тепер же ж націоналіста можна утискати як хочеш, вища влада на це дивиться крізь пальці.

Так, та трохи не так. З обласного управління культури пан Спас отримав відповідь № 5/1651 від 29.12.2011, що ліквідувати відділ культури у Бориславі недоцільно («…вивчивши факти, викладені у Вашому зверненні від 15.12.2011, управління культури Львівської ОДА інформує – вважаємо за доцільне збереження відділу культури як окремого структурного підрозділу Бориславської міської ради…», підпис начальника управління культури ЛОДА Сергія Борка), але місцева влада Борислава чхати хотіла на думку обласної влади.

А. Спас: «Я працював з різними міськими головами і не завжди було гладко. Були суперечки, були тертя, але такого ще не було – ви нам не підходите і ви повинні піти!». Які знайомі ці слова для трускавчан, хіба ж не за таким самим принципом діяла фронтозмінівська влада у Трускавці, коли людей зі стажем та досвідом просто викидали на вулицю, а брали на їхнє місце, м’яко кажучи, тупеньких непрофесіоналів.

Цікаво, що міська влада Борислава намагалася заборонити Андрію Спасу проводити прес-конференцію, на той же день і на ту ж годину було в алярмовому порядку організовано якусь нараду (хоча мер у цей день був відсутній, бо перебував із робочим відрядженням у Львові).

Депутат БМР Михайло Лазар охарактеризував те, що коїться в Бориславі, дуже чітко: «Це просто зведення порахунків». «Мене не болить, що я піду з цієї посади, - каже А. Спас, - адже я прийшов на повну руїну – ні приміщення, ні транспорту, ні положення. Владі треба вирішити питання власності і я зі своєю принциповою позицією їм заважаю. Приклад – бібліотека для дітей на Шевченка, 60, яку всіма способами хотіли переселити у Палац культури. Вона збудована за канадійським методом, як приміщення військкомату, яке недавно згоріло, тож почали свідомо запускати інформацію, що й бібліотека може згоріти. Та в нас за цим канадійським методом збудовані Мражниця, Тернавка, половина Губич… Показовим є і так звані зміни з парком культури – вони не виправдали очікувань. Те, що я реагую на неподобства, когось задіває особисто».

Наразі Андрій Спас продовжує працювати начальником відділу культури. Невідомо, чи це триватиме ще 3 місяці, чи 6, чи інший період часу. Невідомо, якою буде подальша доля цієї людини. Можливо, йому пропонуватимуть посаду директора міського історико-краєзнавчого музею, де тепер заміняє директора на час декретної відпустки дружина начальника відділу культури, пані Галина Спас. Є й інший, цікавіший варіант – Андрій Спас міг би повернутися на посаду завідувача відділом культури Трускавецької міської ради, адже після перебування на цій посаді Тетяни Татомир наша трускавецька культура однозначно потребуватиме відродження, титанічних зусиль викочування з цієї ями, в яку вона зараз котиться. Та не варто загадувати наперед, адже, як каже А. Спас, «життя таке, що ніхто не знає, що ж буде за хвилину…».

Андрій Спас в кінці прес-конференції робить порівняння подій 2012 у Бориславі із подіями 1930-х в СРСР. Через 20 років після Жовтневої революції почали розстрілювати тих, хто її творив. Через 20 років після проголошення незалежності України у Бориславі почали переслідувати тих, хто був тоді на вістрі боротьби. Революції роблять герої-романтики, до влади приходять прагматики, а користаються її плодами негідники. Сумнозвісна фраза «причетних знищити, недостойних нагородити» знаходить своє підтвердження у скандальних подіях нищення відділу культури міста Борислава у 2012 році. І хоча слова «негідники» пан Спас свідомо уникав, та в приватній розмові прозвучало інше слово, миле для серця галичанина. Шубравці.

Правда Сергія Оленича

Від центральної бібліотеки Борислава до приміщення Бориславської міської ради – два кроки. На третьому поверсі – кабінет міського голови Володимира Фірмана, на другому – його заступника Сергія Оленича. Вирушаємо до мерії втрьох – Андрій Спас, я (Володимир Ключак) та Ганна Стоцька, заслужений журналіст України, працівниця Львівського обласного державного радіо та телебачення, чий голос знаний кожному свідомому галичанину. До речі, Ганна Омелянівна – донька знаменитого дослідника східницьких мінеральних вод Омеляна Стоцького, а отже, донька хрещеного батька курорту Східниця, курорту, який підпорядковується в адміністративному плані Борислава.

Сергія Оленича не застаємо на його робочому місці – він у кабінеті начальника відділу внутрішньої політики БМР Наталії Бараняк; готують прес-реліз стосовно позиції мерії в цьому бориславському «культурному» скандалі. Хоча ніби це й дисонанс – як може бути «культурний» скандал»? Та бачимо, що скандал є.

А. Спас: Сергію Романовичу, тут до вас прийшла Ганна Стоцька…
С. Оленич: А хто така Ганна Стоцька?

Як кажуть, без коментарів.

Заходимо без пана Спаса до кабінету Сергія Оленича.

- Відверто кажучи, Андрій Миколайович часто не виконує доручень міського голови. – розпочинає бесіду Сергій Оленич. – З усіх начальників відділів, які є в моєму підпорядкуванні, до начальника відділу культури у мене було найбільше претензій. Це стосується суто його виконавчої дисципліни. Навіть архів відділу невпорядкований – і це ще з 1989 року.

Заступник бориславського мера доводить, що необхідність модернізації гуманітарного відділу – це вимога часу і хоча на Львівщині такого ще не робили, та досвід є – на Закарпатті. Дрібні, малочисельні відділи як от відділ культури, відділ сім’ї та молоді, відділ фізичної культури та спорту потрібно об’єднати задля ефективнішої роботи, координації у творенні спільної справи. Реорганізація трьох відділів в один викликана необхідністю пошуку нових методів управління гуманітарною сферою. Окрім того, у діяльності всіх ліквідованих відділів багато спільних напрямків роботи (наприклад, організація загальноміських заходів), також немає сенсу розподіляти фінансування у таких випадках між різними структурними підрозділами. Відділ гуманітарної політики займатиметься додатково ще й сферою туризму та сферою охорони культурної спадщини, якими дотепер у місті нафтовиків не займався ніхто.

- 9 лютого відбулась 30-та позачергова сесія Бориславської міської ради, - розповідає Сергій Оленич. – Депутати прийняли рішення «Про ліквідацію відділів Бориславської міської ради, централізованої бухгалтерії установ культури шляхом ліквідації та про утворення відділу гуманітарної політики міської ради». Працюватимуть у відділі гуманітарної політики п’ять осіб: начальник, головний спеціаліст з питань культури та збереження культурної спадщини, головний спеціаліст з питань культури та туризму, головний спеціаліст з питань фізичної культури і спорту та бухгалтер. Тож зміни кількості штатних одиниць після реорганізації не буде, оскільки у відділі культури працювали двоє осіб та бухгалтер централізованої бухгалтерії установ культури, а у відділі сім’ї, дітей та молоді та відділі фізичної культури і спорту по одній людині. Жодних скорочень не відбудеться. Усі працівники будуть працевлаштовані у новоствореному відділі або в установах культури міста за бажанням. Це перша ластівка, не виключено, що зі змінами в органах управління на загальнодержавному рівні відбудуться ще структурні перетворення на місцевому рівні і до діяльності гуманітарного відділу можуть долучитись ще й інші напрямки.

Сергій Оленич продовжує доводити правоту дій міськради: «Відповідно до розпорядження міського голови з 14 лютого начальником відділу гуманітарної політики міської ради призначено Тарнавського Романа Володимировича, який до цього очолював відділ сім’ї, дітей та молоді Бориславської міської ради. Адже згідно із щорічними оцінками виконання посадових обов’язків і завдань Тарнавський Р.В. найбільше відповідає усім необхідним вимогам. Тарнавський Роман Володимирович має вищу гуманітарну освіту (історичний факультет ДДПІ ім. І.Франка), 15 років державної служби та за період роботи на посаді начальника відділу у справах сім’ї, дітей та молоді проявив себе з позитивної сторони. Він володіє виконавчою дисципліною, ініціативний та творчо підходить до вирішення покладених на нього завдань. Тарнавський Р.В. був відзначений неодноразово грамотами Бориславської міської ради, подякою управління сім’ї та молоді ЛОДА, та грамотою Львівської обласної ради за високі показники в роботі та з нагоди дня місцевого самоврядування. Роман Володимирович очолює громадську організацію «Товариство охорони пам’яток історії та культури міста Борислава», є автором близько 50 історико-краєзнавчих матеріалів про місто Борислав, 5 монографій по історії та краєзнавству. Андрію Миколайовичу ми ж запропонуємо одну з вакантних посад у цьому відділі, швидше за все, це буде вакансія головного спеціаліста з питань культури та охорони культурної спадщини. Досвід Андрія Миколайовича для нас є важливим, він мав би працювати, принаймні я так вважаю, в даному відділі».

Те, чому ж на сесії депутати не заслухали звіт пана Спаса про роботу, пан Оленич коментує коротко: «видно, не захотіли; або всім відомо про його діяльність, або всім невідомо про його діяльність». Сергій Романович категорично заперечує будь-які політичні переслідування, натякаючи, що якби це, мовляв, була Партія регіонів, тоді можна було б щось таке запідозрити. А так це КУН, малорейтингова політична сила, хто там за нею стоїть, який же ж це конкурент «Фронту змін»? «Хіба це рейтингова партія чи вона якось впливає на життя міста? Вона навіть не має свого представництва в міській раді…». Відкидає пан Оленич і припущення, що на Грушевського, 1 – офіс міського «Фронту змін». «Наші депутати вкладають величезні кошти в ремонти осередків «Просвіти» по мікрорайонах, то що нам було б привести до ладу якесь приміщення для «ФЗ»? Та ми свідомо цього не робимо…».

Те, що об’єднання відділів проводять і в інших містах, є фактом – за приклад пан Оленич наводить сусідній Дрогобич, де об’єднали відділ внутрішньої політики та загальний відділ. Очевидно, що він добре знає ситуацію в Дрогобичі, адже окрім того, що є заступником мера Борислава, Сергій Романович ще й член виконкому Дрогобицької міської ради, депутат Дрогобицької районної ради, доцент ДДПУ, голова дрогобицького «Фронту змін». Нашу розмову перебиває своїм телефонним дзвінком голова «Фронту змін» трускавецького, заступник мера Трускавця та теж викладач ДДПУ Валентина Бодак.

- Валентино Анатоліївно, я вам зателефоную трохи пізніше, бо зараз даю інтерв’ю…, - говорить пан Сергій і продовжує розмову з нами. - Якби обласне управління культури здійснювало фінансування культури в Бориславі, то можна було б врахувати їхні пропозиції. Про оптимізацію на загальнодержавному рівні говорять всі, ми ж тут почали її впроваджувати в життя. Ініціатива виходила безпосередньо від мене, я думав над цим проектом майже рік часу. Прийшла пора діяти. Я розумію, що в політичному плані ми програємо, адже це питання захочуть використати проти нас і окремі журналісти, і ряд політичних сил, яким вигідно показувати його виключно в політичній площині. Але, повірте, тут нема жодної політики. Якщо ми будемо зважати тільки на політичну доцільність, жити в постійній тіні виборів, то нічого не змінимо. Культура – це галузь, яка зараз переживає не найкращі часи, вона мусить реорганізуватися, модернізуватися. Молодь у нас треба пробудити. Я теж людина молода, досить молодий державний службовець і бачу, що потрібно робити зміни реальні, а не тільки говорити про них. Тому я вважаю, що рішення, яке прийняла Бориславська міська рада як колегіальний орган, є правильним. Ви говорите, що от, ліквідували відділ культури, а чому ж ви не говорите, що ми створили гуманітарний відділ? Основне – не назва, основне – зміст.

Насамкінець запитуємо Сергія Оленича, чому ж у стінах мерії не дослухаються до думки громади. Минулого року, коли це питання вже піднімалося, на захист Андрія Спаса стало духовенство Борислава, ряд політичних партій та громадських організацій, знані в місті особистості. Сергій Оленич не поділяє нашої думки. «Думка громади в цьому плані є двозначною», - каже він і додає, що пан Спас пішов на випередження, що проблема є явно роздута, «з нічого зробили щось».

Дякуючи пану Оленичу, кажу йому, що його аргументи мене особисто не переконали. Ясно, що це Сергію Романовичу не дуже подобається, але що поробиш. Вислухавши обидві сторони, доходимо висновку, що тут є політичне замовлення, що «справа № ікс» шита білими нитками.

Висновки

Ми постаралися подати позиції двох людей. Люди ці різні. В них є свої позитивні сторони, є й негативні. Після конфлікту негатив випливає назовні.

Пану Спасу дорікають, що він «вічний начальник» і що йому давно треба звільнити місце молодим. Дорікають за членство в КПРС. Дорікають, що всі звіти, які він подає – липа, що нема родзинки в загальноміських заходах, що Борислав майже непомітний у обласних, не кажучи вже про загальноукраїнські фестивалі чи конкурси. Кажуть, що вечори, які він організовує, нецікаві, не такі, яких потребує молодь.

Пану Оленичу дорікають, що в часи Помаранчевої революції, у недалекому 2004 він керував штабом Віктора Януковича. Що він кар’єрист, забагато кусає, що в Бориславі знайшлася б людина і то не одна, яка б значно краще справлялася з обов’язками заступника мера з гуманітарних питань. Дорікають тим, що дрогобицький і проблем Борислава не знає, а пхається, куди не слід. Дорікають відсутністю досвіду. Дорікають, що на посаду завідувача відділу освіти взяв свого друга Віталія Лесика. Дорікають некомпетентністю. Дорікають, що його роботи не видно зовсім, що нічого не змінилося на краще.

Не будемо ж ми порпатися в брудній білизні, не будемо переповідати всі плітки. Та окрім пліток є й факти. Відкрите протистояння. Сергій Оленич викликає до себе до кабінету підлеглу Андрія Спаса. Той її не пускає. Деякі з чиновників міської ради вітаються з паном Спасом тільки з оглядкою – чи не бачить це мер чи хтось з людей мера. В міській раді Борислав напружена ситуація. Скандал відносно ліквідації відділу культури та створення гуманітарного відділу далеко не вичерпаний. У рух ще не пішла важка артилерія. А 2012 – рік виборів.

«Ви загрузли, бо влізли в ситуацію, яка вам нічого доброго не дасть», - так могли б ми сказати Сергію Оленичу та всій команді бориславського «Фронту змін». «Не варто так просто здаватися, у вас є козирі, які ви мусите використати», - так могли б ми сказати Андрію Спасу. Та в цій всій історії є ще одна дійова особа, щоправда, досить пасивна. Це бориславська громада.

Під час написання статті неодноразово проскочила наша суб’єктивна думка, а можливо, ця думка й об’єктивна. Не претендуючи на роль третейського судді, не роблячи поспішних висновків, доручаємо судити цю скандальну справу вам, шановні читачі. Вам же й робити висновки.

Володимир Ключак

Депутатський запит фракції «Свобода» у Трускавецькій міській раді щодо підвищення тарифів

«Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для житлових будинків м. Трускавець, які обслуговує КП «Трускавецьжитло»

16 лютого 2012 року
Міському голові м. Трускавець п. Козиру Р.Я.

У зв’язку з необґрунтованим прийняттям ціни на житлово-комунальні послуги, без проведення належним чином громадських слухань, без забезпечення єдиного підходу до формування тарифів, не повідомивши і не давши матеріали для вивчення житлово-комунальної комісії Трускавецької міської ради, для внесення своїх пропозицій, прийняте рішення виконавчим комітетом Трускавецької міської ради Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для житлових будинків м. Трускавець, які обслуговує КП «Трускавецьжитло» від 15.02.2012 року слід відмінити.

Суб`єкт господарювання КП «Трускавецьжитло», яке здійснює утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, поставило вкрай нереально високі ціни. Таких цін, навіть не існує в обласних містах, не те щоби в маленьких містечках, де середньомісячна заробітна плата мешканців становить 800-1200 грн. Для прикладу: у кого квартирна плата за 60 м.кв. становить 45 грн., з теперішнім розрахунком буде становити приблизно 130 грн., а для деяких мешканців, виходячи з нових розрахунків, квартирна плата за 1 м.кв. складатиме в залежності від стану житлового будинку в межах від 5 грн. до 17 грн. (з ПДВ) за 1м.кв.

В нас є запитання, а саме при поданні проекту рішення КП «Трускавецьжитло» чи дотримано порядок нарахування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно затвердженою постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 529 "Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", а також постанову КМУ від 20.05.2009р. №529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Отже, звертаємо Вашу увагу на той факт, що в 2011 році КП «Трускавецьжитло» отримало кредит в розмірі 1 млн. грн. (06.07.2011 року), станом на сьогодні підготовлено проект рішення КП «Трускавецьжитло» «Про надання дозволу КП «Трускавецьжитло» щодо продовження терміну дії кредитного договору №1/321 від 06.07.2001 року» до 25.10.2014 року зі збільшенням відсоткової ставки з 19% до 22%. Також, є інформація в ЗМІ про наявну заборгованість із заробітної плати працівників КП «Трускавецьжитло», тощо.

Таким чином, ми пропонуємо:

- згідно п. 6 вищезгадане рішення про затвердження тарифів не здійснювати опублікування в ЗМІ;
- розглянути проект рішення Трускавецької міської ради «Про скасування рішення виконавчого комітету «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для житлових будинків м. Трускавець, які обслуговує КП «Трускавецьжитло» прийнятого 15.02.2012р.;
- виконавцю КП «Трускавецьжитло» при поданні тарифів на затвердження, провести аналіз діючих середньооблікових тарифів в інших міста Львівської області, а також м. Львів;
- виконавцю КП «Трускавецьжитло» довести розрахунок тарифів до відома власників житлових будинків (гуртожитків), власників квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) та інших споживачів послуг шляхом проведення громадських слухань у кожному будинку;
- виконавцю КП «Трускавецьжитло» представити Порядок нарахування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, як для громади міста так і для постійних депутатських комісій Трускавецької міської ради.

З повагою, депутати Трускавецької міської ради
Тарас Данилюк, Павло Швець, Ігор Струбіцький,
Євстахій Буняк, Богдан Габшій (фракція ВО «Свобода»)

Немає у нас іншого виходу, ніж свої джерела в оренду віддати…

26 лютого в Східниці скликаємо збори. Йтиметься на них про майбутнє наших мінеральних джерел. Дуже хочу, аби всі учасники, пройнявшись відповідальністю за долю курорту, звільнилися від нав'язаних моїми опонентами стереотипів, прийняли зважене, самостійне рішення. Давайте разом поговоримо, разом подумаємо, разом визначимось.

І нуворишем став, і олігархам продався?

За останні місяці мої опоненти, які, я в цьому упевнений на 1000 відсотків, є і вашими, шановні односельці, замаскованими опонентами-недругами, немало постаралися для того, щоб дискредитувати мене у ваших очах. І нуворишем, виявляється, став, і олігархам продався, і, торгуючи інтересами селища, лише про себе, свій бізнес піклуюся. Не буду виправдовуватися. Усе, що надбав, усі мої статки - наслідок моєї праці. Усі вже маєте знати, що я не чекав, не чекаю і ніколи не чекатиму, аби хтось «віддячився». Не для того, щоб розбагатіти, нажитися погодився балотуватися на посаду селищного голови. Хочете вірити - вірте, не хочете -- перевірте. Правду не заховаєш.

А тепер по суті. На вихідні маю звичку гортати буклет із своїми виборчими зобов'язаннями. Те, що обіцяв, маю виконати. А як же інакше? І у цій царині справи, хоч і не семимильними кроками, але упевнено просуваються. Червоніти перед людьми не доводиться. Тривожать мене лише дві позиції з моїх передвиборчих зобов'язань - межі селища та майбутнє мінеральних родовищ. Своїм виборцям обіцяв, що ніколи не погоджусь на приватизацію родовищ. Так-от, я ще раз підтверджую і наголошую: ні-ко-ли!

Лише один приклад

Один приклад. Одна з моїх радикальних опоненток, ставши приватним підприємцем, непогано дає собі раду у сфері курортних послуг. Надає відпочивальникам житло, піклується про них - і, мабуть, має від цього зиск. Нехай цей зиск у неї збільшується, нехай їй буде добре. Є в неї в Східниці і 2 магазини. Господарювати в них вельмишановна пані почала як власниця, але через деякий час, пересвідчившись, мабуть, що не так легко торгувати, як це видається тим, хто звик чужі гроші рахувати, знайшла для себе непоганий вихід - віддала свої магазини в оренду. Тепер її нічого не обходить - ані товар, ані податкові колізії, ані багато чого іншого, над чим доводиться ламати голову торговельникам в орендованому магазині. Вона справно отримує орендну плату за свою власність. Сама ж «політикою» займається. Ходить по хатах, збирає якісь підписи, підбурює людей, каламутить воду. Піляк, як сама же стверджує, хоче продати, приватизувати східницькі джерела. Вводячи в оману людей, чорнить, ганить мене. Хіба ж можна, пані Наталіє, так себе вести? Я прагну зробити те, що успішно, майстерно зробили ви. Ви ж, віддавши в оренду свої магазини, не перестали бути власницею - чи не так? Позбулися зайвого клопоту, забезпечили собі сталий дохід. Про те саме від імені селищної ради і я піклуюся. Дуже хочу, прагну, аби ми, знайшовши ефективного, прогнозованого у своїх діях орендаря, передали йому на певний час право господарювати на наших джерелах. На певних, вигідних для селищної громади умовах, під депутатським контролем.

Бачите, як воно виходить...

Бачите, як воно виходить - і ви, і я одне й те ж робимо, одного й того ж добиваємося. Ви, перепрошую, на власному «городі», я - на теренах сільради. І що? Себе ви чудово розумієте. Добре знаєте, як і що потрібно зробити, аби зберегти й примножити власне добро. Коли ж про селищну раду йдеться - миттєво міняєте «платівку». Не сійте ви вже того зла, не пускайте людям «туману»: шила в мішку не заховаєш.

Східницькі джерела були, є і будуть власністю східницької громади. Щоб громада користала з цієї власності - потрібно знайти ефективного інвестора. У цьому питанні є два важливих моменти. Управління джерелами повинно здійснюватися з єдиного центру одним, а не кількома господарями. І друге - дуже чітко, юридичне грамотно має бути оформлена орендна угода, аби у разі невиконання орендарем інвестиційних зобов'язань, виникнення якихось інших небажаних для громади обставин - її можна було розірвати. Що маємо знати? Закон про надра чітко регламентує діяльність на родовищах. Розпочати її орендар зможе лише після отримання гірничого відводу та ліцензії на дослідно-промислово розробку. Термін дії оренди напряму залежить від терміну дії ліцензії. Втратила чинність ліцензія - втрачає свою чинність і орендна угода. Ніхто нашу землю від нас не забере. Зайвим доказом цього є і історія із Ярославом Романським та його МПП «Перспектива». Після завершення терміну дії ліцензії, якою володіла «Перспектива», автоматично втратила чинність і орендна угода з ним. Усі ці плітки - розмови про вірогідне укладання орендної угоди із ТзОВ «Владо» на 49 і більше років - чистої води брехня. Такого апріорі не може бути. Ліцензія видається або на 5, або на 10, або на 15 років. Раз так - значить і «прив'язана» до ліцензії орендна угода може бути укладена на 5, 10 або 15 років. Інші варіанти законом не передбачено. Увесь цей час, якщо дійде до орендної угоди, селищна рада отримуватиме орендну плату за землю.

Про претендентів на орендну угоду із селищною радою

Кілька слів про ТзОВ «Владо». В особі даного підприємства маємо справу із претендентом номер один на укладання орендної угоди. Чому - не будемо повторюватися. Говорив про це не раз. «Владо» вже на самому початку свої орендної діяльності готове вкласти в розвиток джерел 5 млн. грн.., розпочати повномасштабну роботу, здійснити цілий комплекс невідкладних заходів на сьогоднішніх «безхозних» родовищах. Це підприємство має гарну репутацію в Східниці, воно слів на вітер не кидає. А інші? Що заважає «Східницьким джерелам» бодай відкинути сніг довкола джерел, посипати піском стежки й сходи -нічого, абсолютно нічого не роблять.

Мене звинувачують у тому, що відстоюю інтереси ТзОВ «Владо». Так, відстоюю. Бо сьогодні - це найкращий з точки зору інтересів громади претендент. Будуть кращі - буду відстоювати їхні інтереси. Як голова селищної ради віддам перевагу тому, хто зробить найкращу пропозицію. Для мене немає значення ким виявиться цей претендент - східницький чи бориславський підприємець, чи то, перепрошую, американський «Чейз Манхеттен Банк».

Моя позиція стосовно майбутнього родовищ сформувалась не за один день. Вже не раз переконався: за рахунок солідарних зусиль, дольової участі селищних підприємців-господарів лад на джерелах не наведеш. Згадайте, що вийшло з експериментом на родовище № 2 - С. Аби там був лад - тримали охорону. Стражі порядку стежили за тим, аби відпочивальники, які приходили до джерела з однією склянкою, мали змогу безперешкодно наповнити Ті, попити прописану лікарем водичку. Хто приходив з «баняками» - стояв у черзі. Але ж охоронцям потрібно було платити. Життя показало, що наші селищні підприємці від надмірної «платіжної солідарності» не потерпають. Про свій платіжний борг пам'ятали одиниці. Тому і розпалося все/ не відбувся експеримент. Були й інші неприємні історії й прикрі випадки. Шкода, що так вийшло. Але, справді, маємо те, що маємо.

Велике спасибі Ярославу Шепетяку

Дуже вдячний Ярославу Шепетяку за гарну ініціативу облаштування свердловини №357. Гарну справу людина зробила. Честь і хвала їй за це. Але ж як трактують його ініціативу мої опоненти?!! Звісно, що у властивій їм манері - як нагоду, щоб і тут звинуватити, вилити бруд на мене. Бо Шепетяк зробив, а Піляк не зробив! Так, згадувану свердловину облаштували люди Ярослава Шепетяка. Але Піляк, як, зрештою, і підприємець Федір Собакін, також склавши руки не сиділи. Ми також взяли участь у цій гарній справі, допомогли Ярославу Шепетяку дошками, кроквами, цементом, іншими будівельними матеріалами. Я - корінний житель Східниці. Тут народився, тут школу закінчив, тут живу. Не тільки хочу, своїми діями прагну, аби люди жили м дружно. Аби не було між нами ворожнечі. Тому не можу зрозуміти тих, хто, ходячи від хати до хати, збирає якісь підписи, чорнить мене в очах східничан. Я, до речі, їх просив, аби й до мене зайшли. Не заходять. Люди, будьте обережні з підписами. Не втрачайте пильність: не з добром до вас заходять.

Кілька років тому не мав проходу від літописця В'ячеслава. Допоміг коштами видати книгу про Східницю. «Кмітливий будівничий з талантом підприємця» - так називається один із розділів книги, в якому йдеться про мою скромну особу, рід Піляків. Так розхвалив, так розписав, що ніяково стало: «постарався» чоловік. Сьогодні він знову старається, але вже з протилежного боку: чхати я хотів, якщо вірити йому, на інтереси громади. Зрадив, бачите, Піляк людей. Коли ж, «літописцю», правду говориш?

Іван Піляк, селищний голова Східниці,
«Вісник Східниці» (в газеті «Вільне слово»)

Стратегічна стратегія та філософська філософія

У четвер, 16 лютого, відбулося друге засідання Дискусійного клубу в Дрогобичі. І хоча його темою було анонсовано «Розвиток Дрогобича та регіону», та виступаючі поволі «з’їхали» з неї на тему іншу, тему стратегії розвитку міста, затвердженої ще в 2004 році за часів мера Михайла Лужецького.

Формат дискусії цього разу було дещо змінено – тепер виступали не всі гамузом, а було визначено трьох «експертів», якими стали Володимир Кондзьолка, Микола Походжай та Святослав Сурма. Гадаємо, що це люди досить відомі, щоб їх представляти якось додатково. Подібно як і депутати ДМР Сергій Гориславський (Партія регіонів), Михайло Ваврин (партія «Батьківщина»), Петро Суда (партія «Удар»), як громадські діячі Хосе Турчик, Олег Косик, Ярослав Янишин, Богдан Юзефів, Роман Пастух, Віктор Возняк, Степан Макар, пан Афанасьєв та інші. Та від зміни формату якість дискусії не покращилася. Якщо на першому засіданні було досить цікаво, були елементи новизни, то тепер часто зводилося до балаканини чи моралізаторства. «Я повірю в щирість дискусійного клубу, якщо робота перейде в сесійну залу», - зазначив депутат Сергій Гориславський, дивуючись, чому керівники громадських організацій не приходять на сесію. Йому відповідали, що нема сенсу, адже є чітко сформована більшість, а з цієї більшості більшість дуже пасивна (активними в ДМР є від сили 10 депутатів, решта понад 30 тільки слухняно голосують, бо значна частина з них отримали земельні ділянки). Тоді Роман Пастух запропонував оприлюднити списки цих депутатів, щоб люди знали своїх «героїв» в обличчя. Не всі громадські організації, які ніби діють в Дрогобичі, є активні хоча б тому, що часто ГО – це ГО в складі двох осіб – голови громадської організації та заступника голови. Щоб зробити селекцію та визначити, котрі організації є дієвими, Святослав Сурма запропонував у Дрогобичі навесні провести фестиваль громадських організацій. Микола Походжай повідомив, що молодь міста готує альтернативну стратегію розвитку до тієї, яку зараз обговорюють під патронатом канадців у відділі економіки ДМР. І тут всі згадали про стратегію 2004 року, котра майже ідеальна, та біда, бо за 7 років відсоток її реалізації сягає 5 – 10 одиниць. Очевидно, що це провина в першу чергу попереднього мера Дрогобича Миколи Гука, котрому не були потрібні ні стратегія розвитку міста, ні сам розвиток. Та цього разу на критиці особливо не акцентували увагу, адже головне – не шукати винних, а шукати вихід, шляхи вирішення проблеми. Своє бачення співпраці громадських організацій та районної влади висловили Ярослав Янишин, Степан Макар, Ярослава Ковтик. Вони були єдині в тому, що при найкращих програмах не буде жодного результату без фінансового підґрунтя і приклад цьому – хоча б та відсутність внутрішніх туалетів у сільських школах і проблема це не районна, а державна. Чому так мало виділили на енергозбереження – тільки 200 тисяч? І це при тому, що на заміну світильників, у котрих ще понад 10 років гарантії, Дрогобич використає понад 2 мільйони! Та й не забути б проконтролювати, що ж із тими гучно декларованими 100 тисяч дерев та кущів, котрі мали озеленити Дрогобич. Ці та інші теми піднімав Володимир Кондзьолка, а Михайло Ваврин різко розкритикував дрогобицьку владу, що та визначила аж 60 пріоритетів, які переписуються з документів 20-річної давнини. Хосе Турчик за приклад доброго урядування навів владу Вінниці та мера цього міста Володимира Гройсмана. Ведучий Анатолій Власюк пожартував, що в номінації «Кращий мер року» Олексій Радзієвський запросто може обігнати Гройсмана. Хоча це не так жарт, як реалія нашої сьогоднішньої системи. Окрім Вінниці за приклад вдало реалізованих стратегій розвитку міст називалися також Кам’янець-Подільський та Калуш.

Присутні дивувалися, як бачить міська влада Дрогобича інвестиційний процес – це відображено хоча б у тій же скоропоспішно прийнятій (майже без обговорення) Програмі соціально-економічного та культурного розвитку міста. Так, зі 100 тисяч гривень, виділених на ці цілі, 25 тисяч – на поліграфічну продукцію, 25 тисяч – на сувеніри, 50 тисяч – на прийоми делегацій. Олег Косик запитує: «Я не бачив звіту міського голови щодо його закордонних поїздок. Де ті об’єкти, в які хтось інвестує кошти?». А інвестувати є в що. Проблема водопостачання, проблема сміття, проблема «Полімінералу», та купа інших питань. Та часто їх піднімають та говорять про них виключно напередодні вибори і часто саме ті, хто палець об палець не вдарив задля їх вирішення. Цю свою думку депутат обласної ради Михайло Задорожний висловив разом з іншою – не може бути депутатом вищого рівня той, хто не був депутатом сільської, районної, обласної рад, адже тому і маємо так багато «тушок», що місце в раді купується. Нема зворотного зв’язку між депутатом та виборцем, депутат часто не чує голосу громади. Хоча з іншої сторони, а чи ця громада завжди каже своє слово? Святослав Сурма дотримується принципу «Не знаєш – мовчи, знаєш – говори», та часто говорять одні й ті ж, які виставляють себе універсальними фахівцями – і з питань бюджету, і з питань гінекології та каналізації.

«Я маю мрію». Так казав небіжчик Мартін Лютер Кінг, цю фразу багато хто повторює, особливо в Америці, повторив її на засіданні Дискусійного клубу і Володимир Кондзьолка, додавши, що «неморальні люди ніколи не побудують моральної економіки». Дискусія поступово почала переходити у філософсько-моралізаторське русло і ведучий не міг цьому зарадити. Коли ж згадали про довіру одне до одного та про Мариновича, дехто почав виходити із залу. З трьох десятків присутніх залишилося два, а далі ряди стали ще дужче рідіти. Тож Анатолій Власюк зазначив, що наступні теми будуть більш конкретними (хто буде новим ректором в Дрогобицькому педуніверситеті, справа продажу кафе «Надії» п. Моряком, ситуація з «Верховиною» та Зоряном Ацедонським), а наступний круглий стіл відбудеться 1 березня. Стало зрозуміло, що круглий стіл повинен не обмежуватися приміщенням на Коновальця, 7. Круглий стіл Дискусійного клубу потрібно переносити в сесійну залу Дрогобицької міської ради. І хоча не всі ставляться до цієї ідеї однозначно, та перехід від звичайної балаканини до хапання владних мужів за барки (в переносному значенні) необхідний. Бо громадський контроль за діяльністю влади – це краще, ніж прогресуюча радикалізація настроїв. Хоча як для кого…

Володимир Ключак

Фірманова фірма

У публікаціях нашої газети «Вибір» «Закрити школу не вдасться» (№ 49) і «Школу ніхто не закриє» (№ 50) видання широко висвітлювало спробу з боку влади м. Борислава закрити місцеву школу № 7, у якій навчається близько 400 учнів, в догоду своїм власним захцянкам.

Конфлікт був резонансним і досяг навіть столиці. Переконавшись у своєму безсиллі перед нахабністю місцевих чиновників, батьки учнів звернулися тоді до голови Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни Павла Барнацького з колективною заявою. Ця заява тоді стала підставою депутатського звернення народного депутата Юрія Кармазіна на ім'я вищих посадових осіб у державі.

Коли в Бориславі збагнули, що їхніми незаконними діями зацікавилася, зокрема, Генпрокуратура, то дали задки. Мер Фірман, якого в кулуарах міської ради називають ініціатором «наїзду» на школу, договорився тоді до того, що, мовляв, ніхто не збирався закривати школу, а це все вигадки самого педагогічного колективу, Павла Барнацького і Юрія Кармазіна. Переляк, вочевидь, у голови був немалий, оскільки, заявивши таке, він забув, що сам же ініціював це питання на сесії міської ради.

Але, як відомо, облуда рано чи пізно вилазить на поверхню. Не минуло, як кажуть, і року, а питання знову спливло. Вочевидь, наближення чергових виборів не дає Фірману та його найближчому оточенню спокою. І знову, схоже, своє становище вони вирішили поліпшувати за рахунок дітей. Якщо минулого разу частина вчителів ще побоювалася звертатися до Павла Барнацького, то тепер лист-звернення підписав ледь не весь педагогічний колектив і сотні батьків учнів. Лист серйозний ще й з огляду на те, що в останнє десятиліття погіршився рівень освіти. А тут одну з найкращих шкіл, яка своїми показниками прославляє не лише місто, а й область в цілому, вирішили пустити під «ніж». Але звернімося до самого листа педагогів.

«Шановний Юрію Анатолійовичу і Павло Степановичу!

Ми, сотні батьків та учнів, викладацький склад ЗОШ №7 м. Борислава, щиро вдячні Вам та голові ПЗВ ЛОО Барнацькому П.С. за цю непосильну допомогу, яку Ви надаєте бориславчанам та, зокрема, ЗОШ №7. Нова влада, яку очолюють псевдо-демократи, очевидно, вирішила стерти з лиця землі Борислав. Але Ви і Ваша Партія постійно стоїте на заваді цих замислів місцевої влади. Ви врятували УБР - основне джерело надходжень до міського бюджету. Ви врятували дитячі бібліотеки, медицину і прийняли найактивнішу участь в недопущенні скорочення освітянської сфери, а саме школи № 7. Таке враження, що містом керують яничари, які не вірять у відродження української нації. Подібна ситуація 10 років тому була з дитячими садочками і сьогодні ми не маємо куди направити дошкільнят.

Незважаючи на обіцянки не закривати школу, влада знову взялась за старе.

Нагадаємо, що уже сьомий місяць, ми - батьки учнів ЗОШ №7 м. Борислава Львівської області та наші діти живемо у постійній тривозі за те, що у дітей заберуть їх другий дім - рідну школу.

Почалося все у травні 2011 року, коли міський голова Борислава п. Фірман В.С. та його заступник по гуманітарних питаннях п. Оленич С.Р. вирішили покращити умови навчання учням Бориславської державної гімназії, яка 16 років знаходилася у пристосованому приміщенні - будівлі колишнього дитячого садка (свого часу садочки закривали через брак дітей). У перспективі планувалося перевести гімназію у нове приміщення, яке на 70% вже збудоване у районі вул. Коваліва, проте заморожене через припинення фінансування. Тому міська влада вирішила піти легшим шляхом для вирішення проблеми елітного закладу: реорганізувати одну із існуючих у місті шкіл і в її приміщення перевести гімназію. Вибір впав на ЗОШ №7.

Реорганізація зводиться до того, щоб залишити у приміщенні сьомої школи на першому поверсі початкову школу (1-4 класи) і назвати ЗОШ І ступеня №7; на 2-3 поверхи перевести гімназію, а учнів старших класів розформувати по школах м. Борислава. Ми були обурені таким відношенням до наших дітей та нас, зрозуміли, що нами нехтують заради покращення умов елітних дітей (звичайно, не без особистої користі), тому що ніхто не запитав ні в дітей, ні в нас – батьків та вчителів.

Тому у травні 2011 року батьки витупили на захист школи і, з Вашою допомогою, здавалося, перемогли. За літо нашими коштами та коштами спонсорів були відремонтовані класи, коридори, санітарні вузли, і ми сподівалися на радісний початок нового навчального року, адже, незважаючи на чутки про реорганізацію ЗОШ №7, залишився майже весь склад учнів школи, ще й було набрано десятий клас в кількості 24 учнів та перший клас - 35 учнів. Проте помилилися. До першого вересня без об'єктивних причин міський відділ освіти не відкривав фінансування 10 класу. Знову постраждали діти: десятикласники були розгублені, бо почався новий навчальний рік, а розкладу занять для них немає. Проте вірили, що будуть вчитися у своїй школі, бо всі 24 були на урочистій лінійці 1 вересня, і ніхто із їхніх батьків не відніс документів до іншої школи. 2 вересня 2011 року міський відділ освіти відкрив 10 клас ЗОШ 1-ІII ступенів №7м. Борислава. Навчальний процес почався - всі заспокоїлися, але не надовго.

На прес-конференції міського голови Борислава п. Фірмана В.С., присвяченій підсумку роботи за перший рік на посаді міського голови, всі мешканці міста знову почули про реорганізацію ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 на користь Бориславської державної гімназії. І знову нам дали зрозуміти свою меншовартість, бо ми бідніші за батьків гімназистів, не можемо допомогти школі купити нові парти, дошки...Тож, наших дітей: з багатодітних, малозабезпечених сімей, дітей-сиріт можна розпорошити по інших школах, щоб звільнити приміщення для дітей еліти.

Можновладцям не зрозуміти, що вони калічать дитячі душі, не давши їм сформуватися. Чомусь ми і наші діти обрали саме цю школу з її умовами навчання, вчительським колективом, традиціями. Багато батьків є випускниками сьомої школи і обрали саме її для навчання своїх дітей.

Після прес-конференції ми звернулися з листом до міського голови п. Фірмана В.С. з проханням залишити ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 у Бориславі та шукати інший шлях вирішення питання приміщення для гімназистів. Проте вже вкотре нами знехтували. Тепер вже мова йде про те, що все приміщення ЗОШ №7, а не тільки 2-3 поверхи (як йшлося у травні 2011 року), буде передано до гімназії; початкові класи ЗОШ № 7 будуть переведені у приміщення теперішньої гімназії. Звичайно ж: гімназистам приміщення колишнього садка не підходить, а діти школи №7 можуть займатися і там.

Прикро ще й те, що обласне правління освіти в особі його керівника п. Брегіна погоджується з такою реорганізацією «по-бориславськи», бо, перебуваючи з робочим візитом у м. Бориславі, знайшов час відвідати гімназію, а побувати у школі, яку збираються реорганізовувати та визначитися з доцільністю такого кроку порахував непотрібним, вислухавши однобоку інформацію міської влади.

Незважаючи на рішення президента про зупинення закриття шкіл по всій Україні, у нашому місті закривають школу з 392 учнями (наповненість навчального закладу становить 64%) заради чиєїсь забаганки руйнують 392 дитячі долі, життя їх сімей, вирішуючи за нас де навчатись нашим дітям. І це відбувається у демократичній державі. Просимо Вас допомогти нам зупинити свавілля міської влади щодо закриття ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 м. Борислава Львівської області і дати змогу нашим дітям зі звичайних українських сімей навчатися у тій школі, у якій вони виявили бажання здобувати освіту.

Батьки учнів та вчителі ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 м. Борислава Львівської області»
(всього біля 400 підписів)».

Коментар Павла Барнацького: «Влада Борислава показала на сьогодні своє антинародне обличчя. Найцікавіше, що поруч із процесом закриття школи виділили значні кошти на її ремонт. І в першу чергу - вікон. А відповідь проста: фірмою опікується голова міста Фірман. Поки батьки та вчителі розгублено розмірковують над своєю долею, Фірман та його оточення думають, як на їхній біді наварити побільше грошей. Судячи з його активізації, скоро в Бориславі всю соціальну сферу змусять міняти вікна за … бюджетні кошти, якими, зрозуміло, розплачуватимуться з фірмою. Народний депутат Юрій Кармазін, вивчивши ситуацію, підготував чергове депутатське звернення на ім’я вищих посадових осіб держави. Крім того, він вирішив найближчим часом відвідати Борислав та провести особистий прийом громадян. Зі свого боку, як голова обласної організації ПЗВ, гарантую, що якщо міська влада знову винесе питання закриття 7-ї школи на сесію, то ПЗВ проведе пікетування міськради, поставить врешті-решт питання про заміну міської влади та закличе інші політичні сили підтримати нас».

Газета «Вибір»
Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни

Чи стане Олексій Радзієвський найкращим міським головою України?

Газета "Тустань" уже повідомляла, що за підсумками загальнонаціональної програми "Людина року-2011" Олексій Радзієвський став одним із претендентів на лауреатське звання "Міський голова року".

Ця новина викликала, м'яко кажучи, здивування з боку багатьох дрогобичан - навіть тих, хто свого часу голосував за нинішнього мера, а нині розчарувався в ньому, в його діях і бездіяльності. Більше того, містом почали гасати чутки, буцімто Олексій Васильович через одного впливового чоловіка передав відповідну суму грошей, аби потрапити до числа претендентів. А на тлі повідомлень засобів масової інформації про тотальну купівлю посад, звань і нагород люди вже сприймають подібне як істину в останній інстанції, хоча не завжди чутки відповідають дійсності.

Звичайно, можна казати, що нема пророка у своїй вітчизні, а можна задатись елементарним питанням: а що ж такого величного зробив Олексій Радзієвський для Дрогобича, аби претендувати на лауреатське звання "Міський голова року"? Або ще гостріше: де ваша совість, Олексію Васильовичу, що ви не відмовляєтеся претендувати на лауреатське звання "Міський голова року"?

Перше, що спадає на думку, - це порівняння Дрогобича з сусіднім Стриєм. Тамтешнього міського голову вже обирають вчетверте. Стрий виглядає цілком європейським містом - на відміну від Дрогобича. Наші сусіди, мабуть, і не пам'ятають, що таке, скажімо, погані дороги. Але їхній міський голова чомусь не претендує на лауреатське звання "Міський голова року". Мабуть, не має достатньої кількості грошей, аби їздити до Києва, виступати на різних телеканалах, як це нещодавно зробив Олексій Радзієвський.

По-друге, дрогобичани ще не встигли забути провальну політику Олексія Радзієвського щодо Євро-2012. Попри гучні обіцянки й бадьорі рапорти маємо плачевний результат: Дрогобич виключений зі списку міст, які прийматимуть цьогорічний чемпіонат Європи з футболу. Громаді слід достеменно розібратися, хто винен у цьому і яка роль Олексія Радзієвського в фіаско, але факт залишається фактом.

На слуху в дрогобичан сумнівна приватизація об'єктів комунальної власності, роздача депутатам міської ради земельних ділянок в обмін на їхнє лояльне ставлення до міського голови, недемократичне прийняття рішень на сесіях і таке інше. Вже цього для совісного чоловіка було би достатньо, аби сидіти тихенько і не пхатися до Києва напередодні парламентських виборів. А то складається враження, що Олексій Радзієвський намагається сподобатися Вікторові Януковичу (аякже: найкращий міський голова!) та ще й висунути свою дорогоцінну кандидатуру в списки кандидатів у нардепи.

Мені здається, що Олексій Радзієвський грає непритаманну йому роль. Не таким він був під час своєї попередньої каденції та й навіть у передвиборчій гонці 2010 року. Ніби хтось його підмінив. Або найгірші риси, притаманні Олексієві Радзієвському, які він ретельно приховував, так і поперли з нього. Маска знята, і лукавий підло нашіптує: дивіться, ось я, справжній!

Найважчим завжди є випробування владою. Дрогобичани мусили обрати міським головою Миколу Гука, аби переконатися, хто ж він є насправді. А так би залишився Микола Петрович національним героєм, творцем "Просвіти" в Севастополі й української газети в Криму. Ні, поплутав його лихий, підказав підленько, що слід балотуватися на міського голову Дрогобича. Те саме маємо з Романом Калапачем. Стебничани обрали його міським головою, а на наступних виборах він набрав лише 77 голосів. Вивішував 1972-го року національний прапор, а тепер у свідомості багатьох залишиться «Ромком-калькулятором". І народні прізвиська ніхто не відмінить!

Я й досі думаю, навіщо було Олексієві Радзієвському пхатися в міські голови Дрогобича? Не інакше як лихий поплутав! Тепер дрогобичани його відверто бештають, як хлопчиська. "Постраждали" і його радниця Віра Байса, і секретар міської ради Тарас Метик, бо люди остаточно переконалися, хто є ху. Олексій Радзієвський переконаний (і підлабузники в цьому його підтримують), що вдалося досягти позитивних змін від того часу, коли команда нинішнього міського голови прийшла до влади. Насамперед говорять про налагодження системності в роботі, максимально конкретної визначеності в діях усіх служб, підрозділів і кожного окремо взятого чиновника, що, відповідно, передбачає жорстку відповідальність. А ще Олексій Радзієвський тішиться тим, що вдалося кардинально реформувати житлово-комунальне господарство, причому деякі затяті підлабузники стверджують, що зроблено це вперше в Україні.

На жаль, це все не відповідає дійсності. Радикальне скорочення в ратуші, про яке говорив міський голова, загальмоване. Навпаки, набирають нових працівників. Витрати на зарплати зростають, а ефективності й результативності в роботі чиновників не видно. Персональна відповідальність за створення робочих місць, про що розпинався Олексій Радзієвський у передвиборчій кампанії, відсутня, як відсутні й ці нові робочі місця. Що стосується реформ у житлово-комунальній сфері, то з трьох ЖЕКів зробили одне ЖЕО, а суттєвого поліпшення в обслуговуванні й розв’язанні господарських проблем дрогобичани не відчули.

Як на мене, найбільшою трагедією Олексія Радзієвського є те, що навколо нього нема тверезих людей, які би прямо в очі розповіли йому про реальний стан речей. Складається враження, що найближче оточення найбільше його і підставляє, бо нерозв'язані дрогобицькі проблеми великою мірою залежать від непрофесіоналізму, хамства і здирництва чиновників. Олексій Васильович цього не бачить? А якщо бачить, то чому не вживає заходів? Чи йому подобається, коли підлеглі лестять і стеляться під нього? Слабка ж тоді у нього влада...

Можна бути наполегливим у досягненні своєї мети, а можна бути впертим. Схоже, саме впертість не дозволяє Олексієві Радзієвському зупинитися. Прикладом цьому є його нещодавнє інтерв'ю на телеканалі "Алсет". Негострі запитання, "потрібні" дзвіночки у студію, сумнівне голосування - все це наштовхує на думку про несерйозне ставлення до Олексія Ра-дзієвського, підігравання йому. Мовляв, чим би дитина не тішилася, лиш би не плакала. Невже Олексій Радзієвський не вважає себе серйозним бійцем? Невже подібне ставлення не ображає його?

Найбільше шкодить Олексієві Радзієвському брехня. Професійний брехун повинен мати феноменальну пам'ять, аби пам'ятати, що він уже збрехав. Олексій Радзієвський - брехун непрофесійний, а тому пам'ять часто зраджує йому. Ось і під час інтерв'ю на "Алсеті", він, наприклад, однією з причин занепаду промислового виробництва в Дрогобичі назвав те, що підприємства належать приватним власникам. Але ж у виборчій програмі обіцяв, що підніме ці підприємства з колін, заручившись підтримкою Кабінету Міністрів. Невже то ді не розумів гостроти проблеми? І що скаже, наприклад, працівникам нафтопереробного заводу, які голосували за нього, а тепер залишилися без роботи?

Олексій Радзієвський навчився постійно обіцяти, причому обіцянки множить з місяця в місяць, особливо не турбуючись про те, чи вдалося їх виконати. Подібна технологія зрозуміла: головне, запудрити мізки, відволікти людей від насущних проблем, пообіцяти їм світле майбутнє - а там хоч трава не рости.

Скажімо, постійно лунають обіцянки про сміттєпереробний завод. То інвестори змінюються, немов шкарпетки, то нема потрібної земельної ділянки, то ще якісь проблеми виникають, - а заводу нема, хоча, якщо вірити передвиборчій обіцянці Олексія Радзієвського, він мав би запрацювати вже цього року. Ось так Олексій Васильович і вішає локшину на вуха дрогобичан, а тепер хоче це зробити у всеукраїнському масштабі. Так, на п'ятому каналі, він запевнив, що за нього проголосувала більшість дрогобичан, хоча мова йде лише про 17 відсотків.

У мене немає сумнівів, що Олексій Радзієвський тупо гнутиме свою лінію. В нього нема виходу. До цього його зобов'язує агресивна меншість, яка захопила владу в Дрогобичі. Брехня й обіцянки множитимуться в геометричній прогресії, а громада шкробатиме потилицю: бляха-муха, знову не того обрали...

Анатолій Власюк,
часопис «Тустань»

Мирон Флюнт: «Цього року було не до жартів»

Після цьогорічних аномальних морозів усі із нетерпінням чекаємо на весну. Ще трішки – і на заміну холодів і снігу прийде тепле, ласкаве сонце. Усе оживе. Розпочнуться роботи в полі, почнемо веснувати. Про холодну зиму, як поганий сон, хочеться забути. Але, мабуть не варто. Морози дечому навчили, нагадали, що справді потрібно готувати влітку. Якою видалась зима для села, кому було найважче? Чи про всіх пам'ятала громада? Про все це, а також про пріоритети в діяльності сільради на цей рік спробували довідатися в розмові з сільським головою Модрич Мироном Флюнтом.

- Цього року в Унятичах від переохолодження померла людина. Якщо ж говорити про Україну, то від аномальних морозів загинуло близько 170 осіб. Цих смертей могло й не бути, якби наше суспільство було добрішим, уважніше ставилося до тих, хто далеко не завжди може давати собі раду сам. А як у Модринах було? Хто допомагав тим, хто потребував допомоги?

- У Модричах було дуже холодно. Найбільший мороз зафіксовано в низинних місцях села. Кілька разів температура повітря опускалася до мінус 33°. Такого давно вже не було. Особливо важко довелося людям старшого віку, одиноким. Ми постаралися, аби всі вони перебували у полі нашого зору. Була створена мобільна група, до складу якої, крім Віри Бордун, головного лікаря нашої медичної амбулаторії, увійшли члени виконкому сільради. Вони як, зрештою, і сільський голова, періодично навідувались до людей, тримали ситуацію під контролем. До форс-мажорних обставин у нас не дійшло. Дякувати Богові, обійшлося без пожеж, аварійних вимкнень електроенергії, інших негативних наслідків.

- Що можете сказати про цьогорічний бюджет села? Наскільки порівняно з минулим роком Модричі «збагатіли»?

- Нічого такого особливого не скажу. Усе залишилось у рамках минулого року. Як самі розумієте, сьогодні ледве не усі думають про те, як вижити, втриматися в бізнесовому сідлі. Ані пожвавлення підприємницької діяльності не маємо, ані додаткових робочих місць не створено. Усі надходження село отримує від діяльності зареєстрованих на нашій території санаторно-курортних колективів. Якщо вони працюватимуть - усе буде добре. Затверджений депутатами бюджет на 2012 рік становить 678тис.620грн. Частка загального фонду залишилась у межах минулорічного показника - 534тис.420грн. Спеціальний фонд також істотно не змінився. Якщо бути точним - йдеться про 144тис.200грн. Левова частка коштів піде на виплату податків та зарплатні працівникам сільради й Народного дому, а також оплату за електроенергію та газ. Із такими коштами на благоустрій не дуже і розгорнешся.

- Але ж це, мабуть, не означає, що для розвитку села нічого не буде зроблено. Сільрада, мабуть, працює над реалізацією певних пріоритетних напрямів, не лише на бюджет покладає свої надії сільський голова?

- Певно, що так. Будемо шукати спонсорів, залучати додаткові кошти для ґрунтовного ремонту вулиць Л. Українки, Веселки, Паркової, Будівельної. Тут буде чорне покриття. Сподіваюсь, вдасться зробити більше, ніж плануємо. Подумаємо над тим, щоб нарешті навести лад з Модрицькою. Ця вулиця важлива тим, що з'єднує село з Бориславом. У гарну погоду пересуватися нею можна, у погану - ні. Тож до Борислава доводиться добиратися через Трускавець або Дрогобич. Звісно, що нас це не задовольняє. Плануємо зміцнити покриття вулиці, провести гравійний ремонт. Модричі - гарне приміське село. Але освітлюється не найкращим чином. Дещо для того, щоб виправити ситуацію, вже зроблено. Торік вдалося провести освітлення на чотирьох вулицях - І.Франка, Л.Українки, Довжанській та Сагайдачного. Цього року роботи буде продовжено. Проведемо світло на Парковій, Веселки та В.Івасюка.

- У Дрогобицькому районі функціонує 47 сільрад. Хто допомагає відстоювати інтереси Модрич в районі та області?

- Маємо свого депутата у районній раді - Ігоря Миколайовича Голяка. Він двічі обирався головою районної ради. Дуже досвідчена, авторитетна людина. Інтереси своїх виборців він, звісно, відстоює ефективно: всі його знають, шанують. Багато робить для села і депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний. Завдяки його старанням торік, наприклад, отримали 50 тис. грн. на ремонт комунальних доріг.

Олексій Дорофтей,
газета «Вільне слово»

Іван Павлик: «Моє життя – це футбол»

Якщо команда перемогла – хороша команда. Якщо програла – поганий тренер. Це не ми сказали. Так вже у футбольному світі повелося.

Попри злети та падіння він мабуть єдиний, хто більше тридцяти років працює футбольним наставником у Трускавці. Футболіст у душі, дитячий тренер та менеджер, трускавецький Лобановський – це Іван Павлик. Про сьогодення та майбутнє футболу в інтерв’ю саме з ним – головним тренером ФК «Трускавецькурорт».

- Як розпочалася ваша тренерська кар'єра і як потрапили на футбольний тренерський "місток"?

- Закінчивши Львівський інститут фізичної культури і спорту, працював тренером ФК «Карпати» міста Турка. Переїхавши до Трускавця, я набрав групу юних футболістів. А в 1982 році заявив команду на першість Львівської області. Вперше після багаторічної перерви.

- Родом Ви з Турківщини. Які обставини передували вашому переїзду до Трускавця?

- Жінки (сміється). Моя дружина трускавчанка. Коли одружилися - переїхав жити до міста-курорту.

- Яке місце у Вашому житті займає футбол?

- Скажу одним реченням. Футбол - це моє життя.

- Як проходитиме підготовка команди до весняної частини сезону 2011-2012 років?

- 3 12 січня розпочали підготовку на свіжому повітрі. З перервами (дошкуляє мороз) проводимо заняття з кросу. В спортзалі, на жаль, не маємо змоги займатися. Окремі владні мужі міста вперто не йдуть нам назустріч. Притому всьому, що ми готові платити за оренду спортзалу...

Також у лютому заплановано декілька товариських матчів з командами Моршинської академії футболу, де виступають дев'ять моїх вихованців, із Львівською «Галичиною» та командою спортивного інтернату м. Львова, турнір з міні-футболу серед наймолодшої вікової групи. Напевне проведемо його в сусідньому Дрогобичі, оскільки навіть кількох годин для нас не знайшлося в ДЮСК «Спортовець». Нам відмовили у наданні спортивного залу для загальноміського дитячого турніру, який організовуємо спільно з федерацією футболу м. Трускавця.

- Що скажете про суперників трускавчан у першості Львівської області?

- Це добре підготовлені вихованці спортивних шкіл, зокрема з Дрогобича, Борислава тощо. Однак, це так само - діти. Тому боятися їх не треба, а просто виходити на поле і перемагати. Що ми й намагаємося робити в кожній грі.

- ФК «Трускавецькурорт» - один із старожилів першості Львівської області. Якими є завдання на цей сезон?

- Бути в трійці лідерів. Хоча, чесно, ми ніколи не ставимо завдання будь-якою ціною здобути перемогу в тому чи іншому турнірі. Акцент робимо на здоровий спосіб життя та розвиток дітей. А успіх приходить сам по собі - через постійні тренування та вдосконалення майстерності.

- Нещодавно ми завершили святкування Новорічно-Різдвяних свят. Окрім цього ФК «Трускавецькурорт» п'ять років. Яким є Ваш настрій і як можете ці емоції передати читачам?

- Насамперед хочу подякувати керівництву ЗАТ «Трускавецькурорт», профспілковому комітету товариства за постійну підтримку та сприяння в розвитку дитячого футболу в місті Трускавці. А настрій у мене чудовий, хочеться працювати, аби виховати ще не одного здорового та культурного трускавчанина, нашу зміну. Хочу цей настрій передати усім шанувальникам футболу, батькам наших вихованців, усім трускавчанам та побажати здоров'я і тільки приємних миттєвостей протягом усього 2012 року.

Віктор Стецько,
газета «Трусквецькурорт»

Р.S. У неділю Іван Павлик відзначив свій черговий День народження. До всіх привітань на його адресу приєднуються керівництво ЗАТ «Трускавецькурорт», профспілковий комітет товариства, федерація футболу м. Трускавця та юні футболісти команди «Трускавецькурорт». Бажаємо Вам міцного здоров'я, сімейного благополуччя та яскравих перемог у Вашій нелегкій тренерській роботі.

На книжковій полиці

Книги, видані в Дрогобичі

Сьогодні на нашій книжковій полиці – три книги, видані в Дрогобичі. Різна тематика, різні автори, різні видавництва, та об’єднує їх одне – ці книги потрібні. Можливо не для всіх, можливо для певного кола людей, та потрібні однозначно.

Володимир Садовий. «Сакральна архітектура Дрогобиччини на світлинах, поштівках та акварельних листівках 1907-1939 рр.». Дрогобич, Коло, 2012. Церкви, костели, каплиці, дзвіниці, синагоги Дрогобича, Трускавця, Борислава, Стебника та ряду сіл Дрогобиччини, а поряд з тим – коротенькі нариси з історії. Книга є цікавою та актуальною, хоча явно неповною, але вона й не претендує на універсальність. На щастя, цілком можливим є втілення проекту по церквах Дрогобиччини більш потужного. Та все одно приємно, що така книга побачила світ, адже вона вносить вклад у популяризацію історії рідного краю, дає ази архітектурної грамоти для тих, хто цікавиться даним питанням.

Друга книга – того ж автора, видана в тому ж видавництві (2011), та тема зовсім інша. «Галицька преса 30-х років ХХ ст. про Голодомор у Великій Україні 1932-1933 років». Це упорядкована збірка статей ряду галицьких часописів, які показують, що не байдужою була українцям Наддністрянщини доля їхніх братів з Наддніпрянської України. Особливо актуальним є пригадування цих подій в контексті сучасного відходу від цієї тематики на найвищому рівні як тематики, котра перейшла у статус другорядної.

Третя книга видана теж у Дрогобичі, проте дещо раніше, ніж дві попередні – у 2008 (видавництво Святослава Сурми). Роман Пастух. «Родинний архів Степана Бандери». Книга побудована на аналізі документів віднайденого у 1997 так званого «тростянецького» архіву родини Бандери.

Підготував Володимир Ключак

Соціальна реклама

Трускавецький міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді повідомляє, що у м. Трускавець у приміщенні міської поліклініки на 3-му поверсі функціонує кабінет № 306 Служби соціально-профілактичної роботи, мета якої: зменшення шкоди і негативних наслідків від вживання наркотичних речовин; профілактика ВІЛ-інфекції та інфекцій, що передаються статевим шляхом; формування безпечної поведінки у споживачів ін‘єкційних наркотиків. Графік роботи кабінету Служби соціально-профілактичної роботи: понеділок, середа, четвер – з 8.00 до 10.00.

У кабінеті також працюють групи взаємодопомоги з питань нарко- та алко- узалежнень, проблем ВІЛ-інфекції та СНІДу. Графік роботи груп: щовівторка – з 16.00 до 18.00. А кожної п‘ятниці з 16.00 до 18.00 діють групи анонімних алкоголіків і наркоманів. Щосуботи в кабінеті працюють групи взаємодопомоги для близького оточення залежних з 14.00 до 15.30. Тут Вам допоможуть позбутися шкідливих звичок та нададуть інформацію про можливості та види лікування в реабілітаційних центрах.

З усіх цих питань просимо звертатись до міської поліклініки – кабінет № 306 (третій поверх) та за тел. 0634098779 - п. Тарас, 0631458407 – п. Іванна. Консультації безкоштовні. Конфіденційність гарантується.

© 2008-2012 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено. Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак. Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди. Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112 Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.