Хто володіє інформацією, той володіє світом!
№1 » №2 » №3 » №4 » №5 »
№6 » №7 » №8 » №9 » №10 »
№11 » №12 » №13 » №14 » №15 »
№16 » №17 » №18 »
Чергове засідання трускавецького міського виконавчого комітету пройшло 26
січня. На ньому, між іншим, розглядали питання можливого підвищення тарифів на
водопостачання. Нагадаємо, що підвищення тарифів на водопостачання та
водовідведення у Трускавці відбулося в жовтні (рішення виконкому ТМР № 286 від
11 жовтня 2011 р.). Також компанія «Інтертранстур» не проти підняти тариф на
перевезення по внутрішньоміських маршрутах №№ 1, 2 та 3 у Трускавці. Нагадаємо,
що виконком ТМР підняв вартість перевезення в Трускавці 21 квітня 2011 року (рішення
№ 132) і тепер перевезення по Трускавці коштує стільки ж, як і перевезення в
Дрогобичі (1 грн. 50 коп.). Також виконком 26 січня розглянув ряд питань, які
готувало управління архітектури та містобудування ТМР та затвердив порядок
харчування дітей у школах та дитячих садочках Трускавця.
Стосовно зростання тарифів, то не зайвим буде нагадати, що з 1 лютого 2012 року
в нашому місті дорожчає теплопостачання (орієнтовно на 18%), дещо пізніше буде
збільшена, і то досить суттєво, квартплата (платня за обслуговування будинків та
прибудинкових територій).
Не виключено, що до початку Євро-2012 буде відремонтована дорога Східниця –
Дубина (село біля м. Сколе, при трасі Київ – Чоп, територіально належить до
адміністративних меж смт. Верхнє Синєвидне Сколівського району). Ця дорога
з’єднала б курорт безпосередньо із міжнародною трасою. Про це інформує газета
«Вільне слово». Саме Єврочемпіонат є унікальним шляхом відремонтувати цей
відтинок шляху, котрий може стати альтернативним шляхом доїзду до Східниці.
Трускавець теж мав би бути зацікавленим у цьому проекті, адже якби справдилися
ці всі страшилки про провалювання териконів під Стебником, то тоді могла б бути
повністю зруйновані автошляхи під’їзду до нашого міста – і зі сторони Дрогобича,
і зі сторони Стебника. Так само дорога Східниця – Дубина могла б стати
найкоротшим шляхом до нашого курорту з країн Південної та Південно-Східної
Європи (Балкани, Апенніни, Піренеї, а також Угорщина, Словаччина, Чехія) та із
Закарпаття. Вона була б набагато вигіднішою для доїзду навіть у порівнянні із
дорогою сполученням Трускавець – Гірне (через Стебник, Доброгостів, Уличне, біля
Шепільська, через Довголуку Стрийського району).
Тему, що варто взятися за ремонт цієї дороги і то терміново, неодноразово
піднімав редактор «Трускавецького вісника» на прес-конференціях у Бориславі та
Дрогобицькому районі, зокрема перед депутатами облради Михайлом Сендаком та
Володимиром Голобутовським. Проект ремонту власне цієї дороги могли б
пролобіювати не лише 9 депутатів, котрі представляють наш регіон (панове
Голобутовський, Кочержат, Сендак, Задорожний, Балицький, Іванишин, Чебаненко,
Баран, Курчик), але і депутати від Сколівщини (Андрій Тягнибок та Анатолій
Дейнека). Якщо б ще залучити до лобіювання політичні сили, які представляють
вищеназвані депутати («Свобода» та «Фронт змін» мають більшість в обласній раді,
могла б підтримати і Партія регіонів, членом якої став нещодавно Михайло
Сендак), то питання ремонту дороги зі Східниці до Дубини могло б бути вирішеним.
Ремонт власне цієї дороги вигідний мешканцям ряду сіл Дрогобицького та
Сколівського районів, вона веде також до унікального
заповідника «Тустань»
(залишки давньоруської фортеці поблизу с. Урич).
У середу, 25 січня, в конференц-залі Палацу культури імені Шевченка відбулося
святкування 10-річчя газети «Трускавецькурорт». Захід розпочався спільною
молитвою, яку попровадив о. Володимир Бондарчук, настоятель місцевого храму
Покрови Пресвятої Богородиці. Колектив газети, а це і ті, хто працює в газеті
тепер, і хто творив її в попередні роки (Галина Носова, Ярослав Кіт, Віктор
Стецько, Орест Лещишин, Назар Чабан) привітав голова Наглядової ради ЗАТ
«Трускавецькурорт» Павло Якубенко, слова вітань журналісти газети отримали від
колег не тільки з Трускавця, але і сусідніх міст Дрогобича, Борислава, Стебника
(Ярослав Грицик з газети «Галицька зоря», Анна Лоб з газети «Гомін Галичини»,
Наталя Зелена з газети «Каменярі», Леся Боднар та Світлана Швадчак з міського
радіо, Володимир Ключак та Андрій Говіщак з газети «Франкова криниця Підгір’я»,
Анатолій Власюк з часопису «Тустань», Ольга Куц з «Твоєї трускавецької ґазети»,
журналіст Руслан Антоник тощо). Привітати редакцію «Трускавецькурорту» зі святом
прибув і колишній її працівник, заслужений журналіст України Ігор Трохимчук.
Ведучим свята був наш колега, журналіст Ярослав Баран, він же – знаний менеджер
з паблік рілейшенз, талановитий співак, композитор та естрадний виконавець
(сценічний псевдонім «Ярек»). Після офіційної частини, в якій як представник
влади взяв також участь депутат міської ради Михайло Кіселичник, пройшов
святковий концерт, на якому, зокрема, виступили Ромчик Салань, Со-Фішка,
Анастасія Петришак, Ярек та Оксана Винницька. Завершилося святкування фуршетом,
де журналісти могли поспілкуватися на злободенні теми.
Втім, теми щоденного життя місцевих медіа обговорювалися і на круглому столі,
який був складовою частиною святкування «Трускавецькурорту» (відбувся між
привітаннями та святковим концертом). Зі своїм баченням таких проблем як
фінансова складова в роботі місцевих ЗМІ, ролі преси у формуванні громадської
думки, журналістської етики, конкуренції чи співпраці друкованих та електронних
ЗМІ, та і майбутнього містечкових видань в цілому, виступили гості круглого
столу. Матеріали однієї з доповідей Ви, шановні читачі «ТВ», зможете прочитати в
наступному номері нашого видання.
Однією з пропозицій, котра прозвучала під час дискусії, стала пропозиція Павла
Якубенка створити місцевий журналістський осередок власне на базі
«Трускавецькурорту», який готовий надати під таку потребу приміщення.
У Дрогобичі відновила свою діяльність телестудія «АЛСЕТ», повідомляє наше
джерело. Наразі підсумкова передача місцевих теленовин виходить в суботу із
повторенням в неділю, час виходу в ефір – звичний для тих, хто пам’ятає «АЛСЕТ»
з 2010 року. Тобто, новини виходять на «Новому каналі» о 18.20. Дрогобичани та
трускавчани знову мають можливість слухати чарівний голос красуні Наталі
Зеленої. Наше джерело натомість пов’язує відновлення випусків теленовин із
потенційною участю власника «АЛСЕТ»у Віктора Возняка у парламентських виборах
(ймовірно, від Української партії).
Нагадаємо, що в 2011 році був період, коли місцевих теленовин з Дрогобича не
можна було побачити ніде. Сталося це після припинення виходу в ефір «АЛСЕТ»у.
Біля двох місяців тому розпочав свою роботу проект Трускавецького
Інтернет-телебачення (автор проекту та генеральний директор – Василь Кирилич), а
під час святкування 10-річчя газети «Трускавецькурорт» голова Наглядової ради
ЗАТу Павло Якубенко повідомив про те, що найближчим часом буде запущено проект
місцевого телебачення, яке фінансуватиме ЗАТ «Трускавецькурорт»; у планах ЗАТу –
і утримання власної радіостанції. Так що медіапростір нашого регіону
збагачується і це радує, адже споживач матиме тепер можливість широкого вибору в
інформаційному плані.
Як інформує газета «Вільне слово», Президент України Віктор Янукович доручив
Львівській обласній державній адміністрації підготувати необхідні документи для
надання Східниці статусу курорту національного значення. Визначено й термін
виконання доручення - до 1 лютого 2012 року. Йдеться лише про початок реалізації
довготривалої процедури і до фінішу ще далеко. Та привертає увагу той факт, що
Східниця розпочала процедуру отримання статусу курорту державного значення
тільки після приходу до влади селищного голови Івана Піляка, тобто від листопада
2010 року. У Трускавці цей процес розпочато набагато раніше, певні кроки до
отримання нашим містом-курортом статусу курорту державного значення було
зроблено ще за часів Лева Грицака, вивчався досвід нашого міста-побратима
Слов’янська. З метою продовжити цей процес і було створено в 2010 році
управління розвитку курорту та запроваджено посаду заступника міського голови з
цих питань (її займає з грудня 2010 року Юрій Яворський). Та, схоже, Східниця
вже обігнала Трускавець і зможе отримати так бажаний статус курорту державного
значення швидше від нас.
В Україні всього кілька курортів має такий статус, серед них – Хмільник та
Бердянськ. До речі, саме Хмільник надіслав для Східниці всю папку дозволів,
погоджень, оцінок і експертиз, які необхідно отримати для здобуття нового
статусу. Східниці залишається одне - пройти свій шлях.
Як повідомив голова Наглядової ради ЗАТ «Трускавецькурорт» Павло Якубенко, на
другу половину квітня 2012 року заплановано відкриття нового готелю в центрі
міста. «Комплекс матиме назву не «Каштан Палас», а «Міротель», це вже вирішено
остаточно», - сказав Павло Павлович і додав, що санаторно-готельний має стати
найсучаснішим у Трускавці. Всередині «Міротелю» знаходитиметься величезний
басейн, натомість родзинкою зовнішнього оформлення стане сквер Івана Франка.
Як інформує Трускавецьке міське управління юстиції, на підставі поданих
документів та заяви від 28.12.2011 року, у відповідності до ст. 10 Закону
України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» Трускавецьким
міським управлінням юстиції 26.01.2012 року зареєстровано Трускавецький міський
осередок творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України»,
свідоцтво №1. Голова Правління: Салань Андрій Ігорович. Місцезнаходження: м.
Трускавець, вул. Лисенка, 17б.
Власна інформація
«Відкритий світ» подружився з академіями педагогічних та медичних наук. У
вівторок, 24 січня, у Києві пройшла прес-конференція Президента національної
академії педагогічних наук Василя Кременя, Президента національної академії
медичних наук Андрія Сердюка та керівника Національного проекту «Відкритий світ»
Ігоря Куруса, під час якої було підписано Меморандум про співпрацю між НАПНУ і
національним проектом та НАМНУ та національним проектом «Відкритий світ».
Прес-конференція була присвячена науково-методологічному та науково-медичному
забезпеченню реалізації Національного проекту «Відкритий світ». Тож підписані
документи також стосуються наукової підтримки впровадження доволі складного і
мультигалузевого проекту, який має на меті підняти рівень освіти та
інформаційного забезпечення українців. Керівник національного проекту «Відкритий
світ» Ігор Курус відзначив, що фахівці проекту і обох академій наук уже
співпрацюють. «Тільки сьогодні ми підписуємо ці рамкові угоди, - наголосив він.
- Але і фахівці академії педагогічних наук і фахівці академії медичних наук вже
залучені до співпраці. Ці рамкові угоди дозволять нам вийти на більш тісний
рівень співпраці. Тому що тільки поєднання новітніх технічних рішень з сучасними
методичними підходами навчання дасть змогу підняти рівень знань наших дітей. Час
крейди у школі минає. Наступив час комп’ютерів і інтерактивних комплексів. Разом
з тим ми повинні думати, в першу чергу, про здоров’я дітей. Тому я вдячний обом
керівникам академій, які погодилися на співпрацю. Бо саме співпраця, а не
«перетягування канату між відомствами» у такому складному проекті дуже потрібна.
В центрі уваги має бути майбутній висококваліфікований українець. Все інше не
варте уваги».
У Стебнику вчителів вчили новітніх освітніх технологій. У суботу, 21 січня, в
Стебницькій ЗОШ №7 відбувся семінар-практикум для вчителів шкіл Дрогобиччини,
котрі беруть участь у пілотному проекті освітньої програми «Відкритий світ». У
роботі семінару взяв участь і керівник проекту Ігор Курус. Цього разу тренером
для вчителів, котрі беруть участь у пілоті, виступила вчитель Рихтицької ЗОШ
Наталія Жук. Пройшовши спеціальне навчання в Києві, вона демонструвала присутнім
усі можливості інтерактивних приставок Mimio, які були подаровані Ігорем Курусом
нашим школам. Присутні мали можливість попрактикуватися в умінні користуватися
пристроями, з допомогою яких Україна повинна здійснити освітній прорив.
Найцікавіше, що вчителі, залучені до пілотного проекту, не перестають щоразу
відкривати для себе нові можливості мультимедійних освітніх рішень. Відкриваючи
практикум, Ігор Курус звернув увагу вчителів, що основним завданням проекту є
допомога вчителям, а також учням краще засвоювати навчальний матеріал. «Для
того, щоб в подальшому успішно конкурувати на ринках праці, наші школи повинні
бути найсучасніишими, а учні найрозумнішими» - заявив Ігор Курус. Не дивно, що
такий практикум відбувся у Стебнику, адже пан Курус народився і виріс у місті
калійників. Для довідки: програма «Відкритий світ» передбачає створення єдиної
національної освітньої мережі, стандартизацію та уніфікацію централізованої
системи навчання, впровадження ІКТ в систему управління освітніми процесами на
базі високошвидкісних телекомунікаційних технологій четвертого покоління. На
Дрогобиччині презентація Національного проекту «Відкритий світ» відбулася в
середині червня минулого року в Меденичах під час проведення семінару-вебінару
керівником проекту Ігорем Курусом. До участі в пілотному проекті залучені 8 шкіл
Дрогобиччини.
За матеріалами прес-релізів
Щотижневу нараду із керівниками комунальних служб Борислава міський голова
Володимир Фірман розпочав минулого тижня із аналізу роботи транспортників. Попри
усі запевнення, робота «двійки» так і не поліпшилась. Нерегулярно виїжджає на
лінію маршрутка, що обслуговує четвертий маршрут. Окремі водії «двійки» надалі
не дотримують схеми маршруту і не заїжджають на вул. М. Грушевського та до
кінцевої зупинки по вул. С. Бандери. У вечірній час та вихідні практично на всіх
маршрутах порушують графіки руху. Є факти грубого ставлення водіїв до пасажирів.
Зокрема, водій маршрутного автобуса «96 - 64» не пускав пасажирів у салон до
відправлення, а водій маршрутки «22-37» затягував відправлення із кінцевої
зупинки.
Виконавчий директор МПП «Транспортник» Тарас Кучманич пробував заперечувати
факти недобросовісної роботи перевізників, але у більшості випадків скаржники
вказали свої прізвища та контактні телефони, тож наведені виконавчим директором
аргументи виглядали непереконливо.
Погода декілька днів поспіль випробовує готовність комунальних служб до зими.
Сильні снігопади спонукали КП «Еко-місто» задіяти для очищення вулиць усю наявну
техніку. Наразі зауважень до розчищення центральних вулиць немає. Значно
складніше із тротуарами. Якщо у сусідньому Дрогобичі двірники працювали в
неділю, понеділок та вівторок упродовж дня і тротуари центральних вулиць з обох
боків до закінчення світлового дня були розчищені від снігу, то у Бориславі
двірники значної активності не виявляють.
Через аварію на водозаборі «Рибник», де вийшов із ладу електродвигун четвертого
насоса, місто уже декілька днів потерпає без води. Працівники водоканалу
працюють над ремонтом насоса цілодобово. Проте насосна станція працюватиме без
резерву і тому до води потрібно ставитись бережливо. Котельні міста сьогодні
працюють із добовим запасом води. Якщо несанкціонований відбір води із теплової
мережі не припиниться, доведеться вживати надзвичайних заходів для поповнення її
запасів у котельнях, інакше вони можуть зупинитися.
Серйозною проблемою для міста у найближчі дні може стати низький рівень оплати
за отримане тепло мешканцями. Борг КП «Бориславтеплоенерго» перед
газопостачальними організаціями складає майже 900 тис. грн. Спочатку року
мешканці бориславських багатоповерхівок заплатили теплопостачальникам за
отримане тепло лише 100 тис. грн. Якщо ситуація із оплатою у найближчі дні не
зміниться, газовики розпочнуть зменшувати тиск газу, який подається на котельні
міста.
Головний інженер Бориславської філії УЕГГ Едуард Бринь повідомив, що керівництво
філії отримало розпорядження ПАТ «Львівгаз», яке зобов'язує філію зменшити тиск
газу на котельнях до рівня оплати. Рівень розрахунків КП «Бориславтеплоенерго»
за спожитий газ є найнижчим у області, тому місту потрібно визначитися із
переліком котелень, де обмежуватиметься подача газу в першу чергу. Технологічні
можливості зробити це є, тож «Теплоенерго» разом із мешканцями міста повинні
розуміти, що подача газу на котельні, а відтак і тепло в їхніх оселях
безпосередньо залежать від дотримання дисципліни в розрахунках за спожитий газ.
Газета «Нафтовик Борислава»
Із радістю повідомляємо, що виходить газета «Вісник Східниці». До уваги читачів
«Трускавецького вісника» пропонуємо статтю «Важко буде «заробити» на податках і
зборах, наповнити цьогорічний бюджет…».
Головним питанням порядку денного чергового сесії Східницької селищної ради було
затвердження бюджету селища на 2012 рік. Але, і це вже починає ставати
традицією, почали не з бюджету, а з доповіді директора КП «Східницькі джерела»
Наталії Федьків. Вона спробувала поінформувати депутатів про роботу, плани
підприємства. Розмови не вийшло.
Як і на минулій сесій, не обійшлося без емоцій. Усі довідалися, що створені ще в
2010 році «Східницькі джерела» мають статут і печатку. Про усе решта, зокрема,
про тактику дій підприємств, не кажучи вже про далеку перспективу, депутати
отримали доволі туманне уявлення. У комунальному підприємстві не мають коштів.
Але ж бюджетних грошей просто так не дають. Існує ж фінансова дисципліна. Про це
депутатам нагадала головний бухгалтер Галина Журавчак. Встановлено певні
правила, які регламентують порядок використання коштів.
- Бюджетні гроші виділяються тоді, коли є обґрунтована програма - нагадав голова
селищної ради Іван Піляк.
У випадку ж із «Східницькими джерелами» доходить до курйозів. Наталя Федьків
звернулась до селищної ради з проханням виділити 100 тис. грн. на відрядження,
їй, звісно, відмовили.
- Дайте тоді на благоустрій...
Ця репліка керівника «Східницьких джерел» викликала іронічні посмішки:
благоустрій на курорті - сфера діяльності КП «Господарник».
- Не будемо втрачати час, переходимо до другого питання порядку денного, - кілька
разів апелював до колег Ігор Жереб.
На переконання голови земельної комісії Романа Бобешка, «Східницьким джерелам»
потрібно допомогти: жорстка критика ні до чого не призведе. Після цього свої
розчарування висловили два інших депутати - Микола Сокаль та Ігор Дубленич.
Смисл сказаного ними - зневіра у здатність «Східницьких джерел» навести лад на
родовищах.
Будь-хто може потрапити на сесійні засідання Східницької селищної ради.
Послухати депутатів приходять не тільки східничани, часом це роблять і
відпочивальники.
- Чи дозволите?..
Цього разу до депутатів звернулась жінка-відпочивальниця. Третій рік поспіль
приїжджає на курорт. Все їй тут подобається, крім одного, - черги на джерелах
№18 та 2С, звідки п'є призначену для лікування воду. Вода з джерела не тече -
капає...
Доволі швидко відбулося обговорення головного фінансового документу Східниці
бюджету на 2012 рік. Депутати підтримали запропонований Іваном Піляком проект: 2
млн. 812 тис. грн. становить бюджет на цей рік. Це набагато більше, ніж торік.
Виконати бюджет, на переконання голови, буде складно. Маємо зрозуміти: дотації
вирівнювання не буде. Тож давайте серйозно поговоримо про джерела наповнення,
визначимось із пріоритетами, - звернувся голова до депутатів, закликаючи їх до
активного обговорення.
Виконання бюджету залежить від чотирьох речей - орендної плати, податку на
землю, туристичного збору та прибуткового податку. Важко усе передбачити. І
сьогодні до курортного бюджету не надходять кошти від тих, хто, хоч і провадить
свій бізнес у Східниці, як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований в
інших містах - Києві, Львові, Дрогобичі, Донецьку, Криму... Хоч це й
несправедливо, але ж закон - на їхньому боці. І що робити, як захистити інтереси
людей? Багато що довелося переглянути. Немало зустрічей, формуючи бюджет на цей
рік, ініціювала команда селищного голови. Нововведення, будь-які кроки селищної
ради, які передбачали збільшення платежів до селищного бюджету, зустрічалися в
багнети. За використання земель, через які прокладено лінії електропередач, ВАТ
«Львівобленерго» цього року перекаже до бюджету 36 тис. грн. Небагато, звісно,
але ж не до порівняння з минулим роком, коли енергетики сплатили до бюджету лише
3 тис. грн. Є рішення правління ПАТ «Укрнафта» щодо передачі у власність
селищній раді будівель механічної майстерні, контори та електрозварювальної
дільниці НГВУ «Бориславнафтогаз», а також устаткування, яке технологічно й
морально застаріле, що перебуває на балансі ПАТ «Укрнафта» для створення в
Східниці музею нафти і газу. Принаймні, такою є попередня домовленість. Якщо
вона стане остаточною - Східниця від цього аж ніяк не потерпатиме. Від
нафтовиків до бюджету упродовж ц. р. надійдуть 700 тис. грн. Джерелом поповнення
селищної скарбниці залишається продаж землі. Всього планується реалізувати 18
земельних ділянок. Готується документація для продажу землі через аукціон.
Що має знати громада? Левову частку бюджетних коштів буде скеровано на виконання
життєвоважливих для Східниці проектів - будівництво очисних споруд,
берегоукріплення Східничанки, ремонт вулиць і тротуарів. КП «Господарник»
отримає 400 тис. грн. на ремонт тротуарів та завершення будівництва дитячого
майданчика тощо. Головним питанням порядку денного надалі залишаються мінеральні
джерела курорту. На сьогодні вони занедбані, або, як стверджує селищний голова,
«безхозні». Річного бюджету курорту не вистачить, аби навести на родовищах лад.
Усе вказує на те, що без ефективного інвестора тут не обійтися.
10% і 20%. Йдеться про затверджені депутатами ставки єдиного податку для
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності першої й другої груп.
Відтепер розподіл орендної плати за нежитлові приміщення, що перебувають у
власності територіальної громади Східниці, здійснюватиметься порівну між
комунальними підприємствами й селищною радою. Проголосували депутати як за
внесення змін до положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за
земельні ділянки несільськогосподарського призначення та порядок її справляння,
так і за порядок залучення та використання коштів пайової участі замовників у
створенні й розвитку інфраструктури курорту. Бюджетний процес успішно стартував.
Олексій Дорофтей,
Від «ТВ»: «Вісник Східниці» виходить як газета в газеті «Вільне слово».
Учора, 25 січня, Лев Ярославович Грицак відсвяткував своє шістдесятиріччя.
Погодьтеся, вагомий привід для того, щоби поспілкуватися.
- Я вам скажу, що почуваю себе, як і раніше, молодим, навіть юним. Маю в житті
ті ж пріоритети. Єдине, що гнітить, -цифра. Хоча розумію, що середній рівень
життя збільшився. Але отут неприємний момент - саме цифра. А в душі, в думках, у
всьому - все одно залишаюся таким, яким був.
- Що, на Вашу думку, основне Вам вдалося зробити за ці шістдесят років життя?
- Я, напевно, будівничий. Не знаю, можливо, це від діда, він був будівельником.
Мама любила робити щось постійно - на роботі і в хаті. Я завжди був і залишився
непосидючим. Побудував санаторій "Лісова пісня" на Волині, і
"Карпати", і
приватні об'єкти, і хату.
- Як Ви сприйняли свою поразку на виборах, коли втретє балотувалися на посаду
міського голови Трускавця? Хто в цьому винен - команда, чи Ви, що не зуміли
всього донести виборцям, чи якісь об'єктивні обставини?
- Все це я сприйняв як полегшення і як те, що так Бог дав. Уже не дістаю в такій
великій мірі незаслужених образ, як це було за вісім з половиною років, коли я
був мером, це образливо, коли робиш людям добре, а знаходиться якась частина
трускавчан, можливо, зовсім невелика, яка тебе звинувачує. Це неприємно, коли
віддаєшся роботі, намагаєшся щось зробити, аби був якийсь результат, - а тебе
намагаються скомпрометувати. Тому я це сприйняв дуже добре, мені, знаєте, якось
полегшення прийшло (сміється). Я тоді відразу ж став підтримувати одного з
кандидатів, коли побачив, що відставання десь на 160 голосів усього.
- Леве Ярославовичу, а чому Ви взагалі йшли на вибори? Все-таки третій раз,
шансів було менше, ніж першого та другого разу.
- Чому я йшов на вибори? Насамперед я боявся, щоби те, що було напрацьовано,
зникло, зіпсувалося. По-друге, я не хотів, щоби сталась якась біда з курортним
парком. Треба сказати, що частково ми це вже побачили, бо була спроба, вірніше,
це вже сталося, адже порушена цілісність земель родовища мінеральної води
"Нафтусі" першої санітарної зони, коли пробурили свердловину, яка абсолютно не
в'яжеться зі збереженням цієї цілющої води. Художників, підприємців, фотографів
виганяють з парку за те, що вони ходять по поверхні асфальту і фотографують, а в
той же час на 320 метрів бурять свердловину, яка порушує шари землі. А це і
поверхневі води, і ґрунти, де проходить каналізація, і прісні води, і мінеральна
вода "Нафтуся". Є реальна можливість змішування цих шарів землі і факт
забруднення "Нафтусі". Це відразу було зроблено, чого я боявся. Я сподівався, що
сьогоднішній мер цього не допустить, я його просив не робити цього. Але...
Ми зробили проект реконструкції парку та площі. Почали це все втілювати в життя.
Там, де колись був пам'ятник Леніну, - історичне місце. Пам'ятники Леніну в
будь-яких місцях не ставили, ставили тільки в найкращих місцях. Сесія прийняла
рішення будувати тут пам'ятник Незалежності. Відбулося громадське обговорення.
Витратили кошти на проектування - мало не півтора мільйона гривень. Десь на
сімсот тисяч гривень уже були виконані роботи - залиті фундаменти, зроблені
підпорні стінки. А цю площу зараз нова влада перетворює на ринок. З досвіду
інших міст - у Львові, в Стрию, Чорткові, Дрогобичі - бачимо, що там, де зробили
стихійний ринок, потім роками чи десятиріччями звідти його не можна викорінити,
тому що підприємці - особливі люди, які не хочуть втрачати своїх грошей. Зробити
з цієї площі ринок -це, я вважаю, є великий гріх перед трускавецькою громадою.
Перш за все ми повинні думати про розвиток Трускавця, а розвиток тримається на
"Нафтусі" і на курортниках. Курортники повинні мати певні умови для відпочинку,
щоб сюди приїжджати, а не міняти Трускавець на Карлові Вари чи ще на якийсь
курорт.
Ми повинні робити благоустрій. Що стосується ринків, то вони, звичайно,
потрібні. Але ми маємо достатньо ринків. Наприклад, сувенірний ринок. Це досить
гарний ринок, який упорядкувала влада, що була до мене. Я визнаю, що вони це
дуже гарно зробили, чітко обмежили його, обгородили. Навіщо на площі, де мав
бути пам'ятник Незалежності, ринок? Крім того, цей монумент - монумент Свободи -
мав помирити ці всі політичні сили, які в нас є, - праві, ліві, центристські і
так далі. Там мала бути відображена загальна наша історія, загальна наша
перемога - Незалежність України, до якої ми всі разом йшли.
Ще одна причина, чому я йшов на ці вибори, - це турбота про тих людей, які
працювали разом зі мною. Я боявся, що вони позбудуться посад. Так сталося, що я
не пройшов, а ці самі "друзі", за яких я переживав, мене на виборах підвели.
Були такі, які вже під час самих виборів пішли до моїх опонентів, я не буду
прізвищ називати. А були такі, з числа навіть моїх заступників, які після
виборів ішли до нового мера і обговорювали мене, що я ось такий поганий, не
давав їм можливості розвиватися, просилися до нього на роботу. Так що я
зрозумів, що цей аргумент я даремно враховував, даремно за них переживав.
- Багатьох здивував той факт, що Ви стали членом Партії регіонів, а вже після
виборів очолили Трускавецьку міську організацію цієї політичної сили. Це був
вимушений крок? Ви таким чином сподівалися, що Трускавець отримає підтримку з
боку Президента України, Кабінету Міністрів? Чи це Ваші ідеологічні переконання?
- Ви знаєте, що перед цим я був у "Батьківщині". Вважаю, що мене незаслужено
виключили, навіть без мого відома. Я не став апелювати про поновлення, тому що
був незгідний з політикою цієї партії. Якось треба було не зникнути з
громадського життя, треба було вибирати свою нішу, де можна було би застосувати
свої знання і розум.
Перед виборами за соціологічними опитуваннями я мав перевагу, тому ризикнув
вступити в Партію регіонів, знаючи, що це зменшить мій рейтинг. Але перевага над
іншими кандидатами в міські голови була в 20-25 відсотків, і моя інтуїція
підказувала мені, що маю втримати позиції й перемогти.
Чому я вступив? По-перше, я по житті завжди, як я вже сказав, будівничий. Я не
люблю стояти на місці. Я не люблю створювати кризу, я люблю ці кризи вирішувати,
люблю щось будувати, реалізовувати, розвивати. Я бачу, що Партія регіонів,
власне, займає таку позицію, хоч би як її не сприймали у нас, на Заході України,
називаючи антинародною чи ще якось. На сьогодні, я думаю, люди переконуються, що
Партія регіонів абсолютно нічим не гірша, а. може, й краща, і точно краща, ніж
інші політичні сили. Вона повільно, але впевнено виводить країну з кризи.
Я розраховував на те, що все-таки переможу. Тоді мені треба будуть для розвитку
якісь фінанси, ресурси. І дійсно, мені обіцяли не як члену партії, а як міському
голові двадцять мільйонів гривень для розвитку Трускавця. Обіцяли будівництво
критого льодового палацу. Я вірив у це і знав, що якщо буду в опозиційній
партії, то, звичайно, на мене будуть дивитися зовсім по-іншому.
- Відтоді, коли Ви перестали бути мером, чи з'явилось у Вас більше вільного
часу? І якщо так, то як Ви його використовуєте?
- Мабуть, вільний час зараз легше знаходити, ніж тоді, коли я був мером. Але час
я собі можу вже планувати більше. Єдине, що я не хочу цього робити, бо вже
настільки втягнувся в роботу. Рано приходжу на роботу - першим з адміністрації.
І йду останнім пізно ввечері. Коли приходить вихідний день, я собі не знаходжу
вдома місця. Якщо не їду на рибалку, на полювання, на польоти (Лев Грицак має
власний гелікоптер - А.В.), ще кудись, то йду на роботу. Це вже стало звичкою.
І, тим більше, помічаю за собою, що останнім часом, останніх пару років в мене
з'явилась якась підвищена працездатність. Якщо в обід мені треба було відпочити
15-30 хвилин, то зараз я взагалі про це забув. І навіть вночі хотів би
працювати. Можливо, це з віком прийшло...
- Нещодавно Ви повернулися з поїздки в Китай. Чи зрозуміли Ви філософію цієї
країни? Що Вам дала ця подорож?
- Я їхав у Китай з основною метою: зрозуміти китайський феномен. Був у Пекіні,
Шанхаї, Гонконгу. Я зрозумів, що там зараз є поєднання соціалізму, тоталітарної
системи з високо-розвинутою економікою. При тій партійній дисципліні діють
економічні закони. Найголовніше для китайців, за що вони дякують Комуністичній
партії, що їх нагодували. Партія зуміла нагодувати півтора-мільярдний народ.
Від Пекіна до Шанхая я їхав поїздом. Бачив, як там по дорозі всюди будують.
Причому цілими блоками, а не окремими будинками. Гонконг - це окрема розповідь,
окреме диво. А в загальному я зрозумів, що з китайцями треба бути обережним.
Вони дуже охоче і легко шукають, як розвести.
- У Вашому кабінеті, крім серйозної економічної літератури, я побачив лише одну
художню книгу - гуморески Павла Глазового. Гумор допомагає виживати?
- Я тимчасово переїхав у цей кабінет, бо в моєму роблять ремонт. Моя бібліотека
- в кабінетах заступників.
- Що робитиме Лев Грицак 26 січня - наступного дня після ювілею?
- Перерву ці всі застілля, поїду, але з користю для нашого санаторію.
- Я так зрозумів, що на пенсію Ви не збираєтесь, і ніхто не змусить Вас це
зробити?
- До пенсії ставлюся, можливо, не так, як усі. Ніколи не ставив собі за мету
добитися пенсії від держави, завжди сподівався на власні сили, не на те, що діти
допоможуть, візьмуть мене на утримання - якщо до цього дійде, не дай Боже, краще
би до цього не доходило.
- Чи задоволені Ви своїми дітьми?
- Так, задоволений. Старший син незабаром працюватиме лікарем у Трускавці.
Молодший після закінчення політехнічного університету знайшов себе в нашому
сімейному бізнесі. Єдине, що мене непокоїть, так це те, що вони курять. Але при
мені стараються цього не робити.
- Ви кинули курити?
- Так, у Китаї на Новий рік.
- Чи будете ще балотуватися на міського голову?
- Якось не думав про це. Час покаже. Якщо люди попросять - чому б ні? Але я
переконався, що можна робити громадські справи, не будучи міським головою. Наш
санаторій "Карпати" продовжує надавати допомогу бідним, влаштовуємо для них
обіди. Робимо ремонти трускавецьких лікарень. Надаємо грошові допомоги.
- Чи є якесь важливе для Вас питання, яке я не задав? Сформулюйте його й самі
дайте на нього відповідь.
- Навіть не знаю. Здається, про все важливе ми поговорили.
- Вітаю Вас з другим тридцятиріччям і бажаю насамперед міцного здоров'я.
- Дякую.
Анатолій Власюк,
Декан історичного факультету Дрогобицького педагогічного університету імені
Івана Франка, професор Леонід Тимошенко - автор багатьох краєзнавчих,
культурологічних, науково-популярних публікацій про наш край. Ніхто так добре не
знаю історію Дрогобиччини, як наш сьогоднішній співрозмовник. Його перу належать
близько 300 наукових праць. Приблизно половина з написаного - дослідження про
минуле Франкової землі. Одна з його останніх праць наукова розвідка про Лішню.
Як жили люди в Лішні 300 - 500 років тому? Звідки росте лішнянське коріння? Із
цього й почалася наша розмова.
- До якого висновку ви, пане Леоніде, дійшли, коли досліджували походження назви
приміського села? Чому Лішня, а не, скажімо, Париж?
- Чому Лішня - знаю, чому не Париж - не знаю (сміється - М.Л.). Я так скажу: про
існування поселення на території сучасного села у княжий період, тобто до
приходу поляків, можна лише здогадуватися. Перші писемні згадки про Лішню
датуються XV ст., коли в краю з'явилася польська адміністрація. У писемних
згадках XV - XVIII ст. зафіксувалася польськомовна назва села - Лещно, Лешоно
(1433 р.), Лешне (1515 р.), Лесня (1531 р.), Лешня Крулевська (1565 р.), Ліссня
(1589), Лішня (1743р.). Лише у XIX столітті з'явилася українська форма Лішня
(1851р.) Як уважає польський дослідник професор Влодзімеж Макарський, йдеться
про фізіографічну назву села - від ліска як у назві ліскувате. Друга вживана в
джерелах назва Королівська Лішня відбиває історичні стосунки власності.
Краєзнавець Петро Сов'як обґрунтовує дещо іншу версію: він пригадує, що його
односельці, йдучи на косовицю, говорили "косити лішню». Йдеться про лішню -
заросле травою старе русло ріки. Від цієї назви, можливо, утворився топонім
Лішня.
- Хто і на яких підставах у сиву давнину управляв селом-поселенням? Яке
застосовувалося право?
- У XV - XVI столітті устрій Лішні, як і більшості сіл давнього Дрогобицького
староства, характеризується тим, що село перебувало на волоському праві. Тобто
існувала специфічна сільська адміністрація, на чолі якої стояв тивун (звідси
тивунство, тивунат), в інших селах - князь( звідси - князьство). На той час
вільними від податків була «тивунова чверть» і «дві чверті лісних». Тивун з
Лішні з чверті поля «нічого не дає, тільки наглядає за підданими на роботі». Про
поширення волоського права відомо, що в 30-х рр. XVI ст. у більшості сіл
Дрогобичини сиділи тивуни та ватамани. За версією дослідника Василя Інкіна,
тивунство в Лішні можна розглядати і як одну із форм німецького права. Багато ще
тут «білих плям», недослідженого. Та все ж можна дійти до втішного для себе
висновку: задніх село не пасло. Я не знаю наскільки коректним буде таке
порівняння, та все ж ризикну припустити: якщо порівняти тодішніх лішнянців із,
скажімо, тодішніми німцями, то тоді наші предки більше були «європейцями», ніж
ми є сьогодні.
- А що можете сказати про церкву в Лішні? У церковних документах можна натрапити
на цікаві історичні факти...
- Без сумніву, Лішнянська церква є однією із найстаріших святинь краю.
Принаймні, парафія в Лішні фіксується за найдавнішим податковим реєстром
Перемишльської землі, який був укладений на зламі XV - XVI ст. Для місцевої
парафії ця дата є чітко окресленою - 1507 р. Перша із відомих грамота для церкви
датується 1548 р. Реставратор Левко Скоп дослідив ікону з лішнянської церкви
«Христос у славі». Датує її він кінцем XVI ст.., а автором вважає місцевого
майстра, відомого як творця ікони «Богородиця Одигітрія» із Мражниці. Маємо
знати, що XVI ст. вважається добою популярності композиції «Христос у славі» на
теренах Перемишльщини. Це багато про що свідчить.
Марко Лесь,
25 січня в м. Бориславі відкрили дитяче відділення Центральної міської лікарні
м. Борислава. Тож відтепер дитяче відділення БМЛ знаходиться в новому
відремонтованому приміщенні.
За словами головного лікаря Бориславської ЦМЛ Василя Кочержата, відділення
розраховане на 25 ліжок. Дві палати відведенні для новонароджених дітей з
окремими ліжками для діток та їх мам. Таким чином у відділенні зможуть проходити
курс лікування як новонароджені діти, так і діти до 18 років. Відділення
оснащене згідно типових норм медицини. У відділенні є палата інтенсивної терапії
оснащена киснем та всім необхідним . "Вже від сьогодні дитяча лікарня розпочинає
приймати маленьких пацієнтів", - сказав Василь Кочержат.
«Реконструкцію відділення вдалося зробити за допомогою спонсорських коштів. За
благодійні кошти було проведено ремонт даху, закуплена сантехніка та один
меценат подарував душову кабіну. Також один з благодійників зголосився поміняти
дерев'яні вікна на енергозберігаючі металопластикові вікна. Загалом благодійники
вклали у ремонт дитячого відділення 82 тис. грн.», - додає Василь Кочержат,
який, нагадаємо, є не тільки головним лікарем лікарні в Бориславі, але і
депутатом Львівської обласної ради.
Натомість міський голова Володимир Фірман у своєму виступі сказав: «Незважаючи
на складну ситуацію щодо фінансування галузі медицини, місту вдалося
найголовніше – зберегти дитяче відділення та значно покращити умови перебування
маленьких пацієнтів в лікарні. Та й медперсонал має можливість працювати в
кращих умовах. Приміщення не пристосоване, а збудовано як медичний заклад. В
кожній палаті є умивальники, санвузли. Тепер маємо зосередити увагу на ремонті
хірургічного та травматологічного відділень. Бориславська медицина має бути
конкурентоздатною, особливо в контексті запланованого реформування медичної
галузі та творення госпітальних округів, умови для цього у нас є». Також міський
голова подякував за нелегку працю головному лікарю та всім, хто долучився до
вирішення цього питання.
Освятили приміщення священики церкви святої Анни УГКЦ о. Роман Василів, декан
бориславський та о. Петро.
Відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради
В очах радість, в руках книги із власними поезіями, казками та прозою. Учасники
першого в Галичині літературного конкурсу «Стежками Каменяра» цієї суботи
поповнили домашні бібліотечки книгами із власними пробами пера. Нагородження
переможців літературного дійства в присутності вчителів, журналістів і що
найголовніше «духовного батька конкурсу», внука Каменяра Роланда Франка та
засновника конкурсу, головного редактора тижневика «Каменярі» Ігоря Куруса
пройшло у редакції часопису. Невимовна радість та гордість так і переповнювала
дитячі серця, коли в руках опинялась книжка, де красувались власні літературні
доробки. Гордий ідеєю конкурсу і внук Великого Каменяра Роланд Франко.
- Я радий з того, що конкурс мав неабиякий успіх серед учнів Франкового краю. Це
свідчить тільки про одне – мого славного предка діти читають та вчаться на його
творчості та патріотизмі, - зауважив Роланд Франко.
Також пан Роланд висловив сподівання, що конкурс стане щорічним й поступово
поширюватиметься і на схід України, бо і там зачитуються Франковим словом. В
свою чергу викладач Дрогобицького університету, доктор наук Галина Сабат, яка
свого часу виступила упорядником збірки казок Івана Франка, зізналась, що коли
перечитала твори учасників літературного конкурсу, то зрозуміла - в України є
майбутнє.
- Відрадно, що Франко надихає наших дітей на творчість та спонукає до роздумів.
Хочеться побажати Вам, дорогі діти, продовжувати творити і черпати у нашого
Генія мудрості, сили та натхнення, - побажала пані Сабат.
Віддячити творцям конкурсу вирішили і діти, зокрема вихованці дрогобицької
літературної студії «Любисток» задекламували поезію Франка в знак щирої
вдячності за надану можливість заявити про власну творчість та таланти.
- Тішимось з того, що через конкурс мали можливість зреалізувати свої мрії,
показати свій талант. Це укріплює віру у власних силах та підштовхує до нової
творчої праці, - зауважила Анастасія Камінська, переможниця конкурсу у віковій
категорії 12-16 років.
Та на цьому подарунки не завершились, приємна несподіванка під завершення
імпрези чекала на усіх присутніх від ініціатора конкурсу Ігоря Куруса, який
поспішив повідомити, що зовсім скоро стартуватиме новий етап конкурсу «Стежками
Каменяра». Це означає, що відкладати у шухляди ручки на довго не доведеться, а
тим, хто не встиг проявити свої літературні таланти в першому етапі конкурсу
така можливість випаде вже зовсім скоро.
Нагадаємо, що «Стежками Каменяра» - перший такого рангу літературний конкурс для
школярів не тільки на західних теренах держави, а й у всій Україні. До участі у
ньому зголосилось 133 учасники. Протягом двох місяців до редакції тижневика
«Каменярі» надійшло 239 робіт від учнів загальноосвітніх закладів Дрогобиччини.
Серед них: 140 поетичних творінь та 99 прозових. Журі, яке складалося з 18
вчителів української мови і літератури, назвало імена переможців. Це – Віра
Петрів і Софія Сорочак (вік – 6-11 років), а також Анастасія Камінська і
Христина Нога (вік – 12-16 років). Другі і треті місця у двох вікових категоріях
вибороли Михайло Кухар, Мар’яна Куротчин, Олеся Николин, Микола Сторонський,
Анастасія Гнатюк, Владислав Дорофеєв, Юлія Кінчик та Марія-Анна Піцикевич. Як і
обіцяли організатори, кращі твори надрукували в окремих збірках до Дня
Соборності України.
Наталя Зелена
Однією із рис ментальності українців є дуже тривале розмірковування після кожних
виборів: чому так сталося, замість того, щоб думати про те, аби не сталося так
на наступних виборах.
Восени 2012 року українці знову обиратимуть своїх представників до вищого
законодавчого органу. Але як буде сформований наступний склад депутатського
корпусу Верховної Ради України – за результатами голосування чи маніпуляцій
властьімущих – залежить від нас самих. Вибори проходитимуть за змішаною
системою, тож матимемо, окрім партійних висуванців, ще й мажоритарників. Уже
відтепер можна простежити фальстарт окремих потенційних кандидатів, називати їх
імена ще зарано, але варто поговорити, чого слід остерігатися при формуванні
своєї позиції на наступних виборах.
Вагому роль у житті нашої країни останнім часом відіграє чомусь не українське
законодавство, а вплив зовні. Нехтуючи гарантіями Конституції України, наші
законотворці раз у раз дивують своїх виборців новими законами, які йдуть з нею
врозріз. Так, прийнятий нещодавно закон “Про захист персональних даних” грубо
порушує права та свободи громадян України, а деякі нововведення в
навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл руйнують традиції української
сім’ї та негативно впливають на виховання дітей та молоді. Усе це робиться під
заманливим лозунгом “євроінтеграції”, що є, буцімто, нашим спасінням,
невідворотним шляхом у майбутнє України. Насправді ж, з багатьох сумних
прикладів з життя “євро-інтегрованих” країн можна усвідомити зовсім інше:
Євросоюз – це новітня імперія, замаскована під союз вільних держав. Колишній
Союз Радянських Соціалістичних Республік – дитячий садок у порівнянні з
Євросоюзом. Тоді на чолі імперії була одна держава, тепер же – клан людей, що
правлять світом, інакше, світовий уряд. Вступивши у Євросоюз, кожна держава,
його член, втрачає свою самобутність, бо без погодження будь-якого стратегічного
питання вона відтепер, як то кажуть, “і не рипнеться”. А впливи натиснути на
свого члена у Євросоюзу є не те що вагомі, а майже безвідмовні – це Міжнародний
Валютний Фонд. Щоб хоч трохи уявити, що це таке, згадайте наших так званих
банківських колекторів.
Першою державою, що зазнала найбільших “опіків” від “тепла” Євросоюзу, стала
Греція. Знати достеменно, що відбувається у цій країні, майже неможливо, бо,
практично, всі теле- та радіоканали, газети та Інтернет-видання подають
інформацію однобоко, так, як їм задають тон у цьому авторитетні радіо “Свобода”
чи інші проєвропейські ЗМІ. Лише в окремих репортажах можна знайти реальні
сюжети про те, що відбувалося на Філіппінах. Очевидним є факт, що сотні тисяч
греків вийшли на захист своєї держави, особливо активно борються проти порушення
своїх свобод християни – ортодоксальна церква цієї країни вбачає цілковите
знищення християнства Євросоюзом.
Ще одна країна, яка вирішила захистити свої права від посягань правлячої кліки
Євросоюзу – Угорщина. Від початку року там вступила в дію нова конституція, якою
Угорщина твердо заявила: ми самостійна держава з християнськими цінностями,
захищаємо свій народ, сім’ю й дітей ще від їх зачаття. Такого “нахабства” свого
члена Євросоюз аж ніяк не очікував і вже почав тиснути на Угорщину. Тут уже не
йдеться про якийсь там “дріб’язок”, як у Греції, економічні проблеми, бо як там,
так і тут – можна зобов’язати інших членів Євросоюзу розділити борги перед МВФ і
“врятувати” брата по “зоні”. Угорці посягнули на такі “демократичні цінності”
Євросоюзу, як так звані одностатеві “шлюби”, право на вбивство дітей до їх
народження, тобто, аборти, і таке інше. А найбільше, чого бояться правителі
Євросоюзу, то це присутності в угорській конституції слів “Бог”, “віра”,
християнство”. Говорячи прямим текстом, бояться, “як дідько ладану”. А про події
в Угорщині проєвропейські, читай усі, ЗМІ пишуть знову, таки, однобоко: тисячі
угорців, буцімто, вийшли з протестами проти нової конституції країни. Лише у
деяких джерелах можна знайти цілком іншу інформацію: сотні тисяч угорців,
румунів, словаків та представників інших національностей вийшли на захист нової
конституції Угорщини та свого прем’єр-міністра Віктора Орбана. А ці “тисячі”,
при яких пишуть проєвропейські ЗМІ – мізер проти мас, що вишли захищати свою
країну від “демократичних цінностей” Євросоюзу.
Про негативний вплив дезінформації “демократичних” ЗМІ говорити не те, що варто,
але слід застерегти українців від засилля Євросоюзу на усіх рівнях. Бо навіть
така, здавалося б, християнська країна, як Польща, де Католицька Церква має
великий авторитет, зазнала корозії під впливом нової світової імперії з її
“демократичними цінностями”, читай, “збоченнями”. У сусідній державі якийсь Януш
Палікот, горілчаний магнат, котрий набрав на виборах аж десять відсотків, просто
у сеймі викурив скрутку з маріхуани на знак ініціативи з легалізації в Польщі
легких наркотиків.
Не обійшов “привид єврозони” й Україну – тут уже не один рік “пудрять” мізки
нашим громадянам щасливим життям у разі вступу в Євросоюз. На минулих виборах
нас переконували обрати “менше зло”, Юлію Тимошенко, бо в інакшому випадку до
влади прийде “більше зло”, Віктор Янукович, і ми будемо позбавлені “щасливого
майбутнього” – інтеграції Євросоюз. Це ж саме відбувалася й на місцевому рівні:
у Трускавці виборців збаламутили “новими силами”, “фронтами змін” та іншими
“наживками”, і в результаті, як казав один політик, “маємо те, що маємо”.
Чи не слід нам уже думати про розбудову своєї країни, а не чужих нашій культурі
та традиціям імперій? Дослухатися варто хоча б до класиків: “Нам пора для України жить”, як писав Іван Франко. Щоб не допустити, як у Тараса Шевченка:
“Степи твої запродані жидові, німоті”.
Василь Кирилич,
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 »
№24 » №25 » №26
№11 (390)
26 січня 2012 р.
Новини Трускавця та регіону
У Трускавці знову подорожчає водопостачання та проїзд в маршрутках?
Дорогу Східниця – Дубина може бути відремонтована до Євро-2012
На круглому столі обговорили проблеми місцевої преси
Місцевих теленовин не бракуватиме
В питанні отримання статусу курорту державного значення Східниця обганяє
Трускавець
«Міротель» відкриють у квітні
Зареєстровано міський осередок Всеукраїнської творчої спілки
Новини від «Відкритого світу»
Із наради в міського голови Борислава
Вісник Східниці
Без образ, але не без емоцій
Не лише східничани ходять на сесії
Просто так скарбницю не наповнити
Що найперше має знати громада?
газета «Вільне слово»
Лев Грицак: «Я по житті завжди будівничий»
"Свою поразку я сприйняв як полегшення і як те, що так Бог дав"
- В радянські часи чоловік у шістдесят років ішов на пенсію. Це був своєрідний
підсумок життя. Ми зараз все це переосмислюємо, та й Україна поволі йде в
Європу. Тому шістдесят років нині - це вже не ті, колишні. А як Ви сприймаєте
своє шістдесятиріччя? Що це для Вас?"Зробити з цієї площі ринок - це, я вважаю, є великий гріх перед трускавецькою
громадою"
"Партія регіонів повільно, але впевнено виводить країну з кризи"
"Коли приходить вихідний день, я собі не знаходжу вдома місця"
часопис «Тустань»
Колись на чолі наших сіл стояли тивуни та ватамани...
газета «Вільне слово»
В Бориславі відкрито дитяче лікарняне відділення
Франко надихає на творчість та спонукає до роздумів
Камо грядеши?
газета «Франкова криниця Підгір’я»
© 2008-2012 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.