№1 » №2 » №3 » №4 » №5 »
№6 » №7 » №8 » №9 » №10 »
№11 » №12 » №13 » №14 » №15 »
№16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 »
№24 » №25 » №26
| №122 (366) |
2 грудня 2011 р. |
Новини Трускавця та регіону
Що нового в Трускавці: анонси
В музеї Михайла Біласа відбудеться відкриття виставки стрийських митців із
Вищого художнього професійного училища під назвою "Корабель мрій". Подія
відбудеться у середу, 7 грудня, о 15.00.
А на 8 грудня, четвер, планується проведення сесії Трускавецької міської ради.
Одним із резонансних питань стане звіт заступника мера міста Юрія Яворського,
котрий відає промоцією та розвитком Трускавця. Статистичні дані свідчать про те,
що кількість відпочивальників у Трускавці за 9 місяців цього року зменшилася на
10% порівняно з аналогічним періодом року минулого (на майже 12 тисяч осіб менше
відпочило на нашому курорті). Це може свідчити про неефективність роботи.
Плановані кошти на промоцію витрачатимуться в такому випадку неефективно, вже є
підозри, що санаторії повинні оплачувати замовні матеріали чи інтерв’ю з міським
головою (приклад – інтерв’ю на ЗІКу). Тому ймовірно, що роботу Юрія Михайловича
депутати можуть визнати незадовільною. Є й інші цікаві моменти наступної сесії.
Кількість прихильників чинного мера Трускавця в депутатському корпусі
зменшується.
Переможницю конкурсу "Дівчина листопада" визначено
Переможницею конкурсу краси "Дівчина листопада" стала Мар’яна Стецишин. Ось як
вона інформує про себе: "Стецишин Мар’яна Ігорівна. Мені 17 років. За
спеціальністю перукар-стиліст, візажист, манікюрниця. Цілеспрямована, креативна,
ніжна, добра, сексуальна, весела, наївна. Відпочиваю душею, на ранок болить все
тіло. Ніколи не пхала вату у ліфчик. Ціную людей, які підтримують мене і завжди
поруч. Дякую всім, хто віддав за мене свій голос, - дуже приємно! Мій життєвий
девіз: "Щастя не в грошах, а в умінні бути у відсутності їх щасливими".
Детальніше про результати конкурсу та про конкурс "Дівчина грудня" – на сайті
"ДрогІнфо".
Власна інформація
У Трускавці на 10% зменшилась кількість відпочивальників
У Трускавці за 9 місяців цього року у санаторно-курортних закладах міста
оздоровлено 119 235 чоловік, що на 11 950 осіб менше аналогічного періоду
минулого року.
У санаторно-курортних закладах за 9 місяців 2011 року відпочило 31,6 тис.
іноземних громадян, з яких найбільше відпочивальників було з Росії, Молдови,
Білорусії, Азербайджану, Польщі та Німеччини. Найбільше іноземних громадян
відпочивало у санаторії ТзОВ «Санаторій Карпати» (3314 чол.),
ЗАТ СГК
«Дніпро-Бескид» (3186), санаторії «Перлина Прикарпаття» (2330),
санаторії
«Шахтар» (2266), санаторії «Женева» (2011),
готельному комплексі «Ріксос
Прикарпаття» (1755), а також в санаторіях ЗАТ «Трускавецькурорт» (9477чол.).
Загалом наповненість в оздоровницях міста складає – 93,9% (9 місяців 2010 року –
114,1%). Процент виконання плану по ліжкоднях по санаторно-курортних закладах
становить 73,6% (9 місяців 2010 року – 80,8%). Середня тривалість путівки по
місту за 9 місяців 2011р. залишається на рівні 15,9 днів.
www.zik.ua
У підприємців вимагають побільше грошей за оренду МАФів
КП "Парк Курортний" оголосило про початок прийому заяв на конкурс про право
оренди тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на бульварі
Юрія Дрогобича та площі Незалежності. При тому, заяви, які були подані раніше,
вважаються дійсними.
Більшість підприємців невдоволені такими умовами, на які їм доведеться пристати,
оскільки, як вони стверджують, це є звичайне здирництво. Місцеві бізнесмени
готують звернення через засоби масової інформації, зокрема, й на шпальтах газети
“Франкова криниця Підгір’я”.
– Міськрада робить усе хитро й нахабно, – говорить представник однієї з турфірм
Віктор. – Нам пропонують заплатити за спорудження малих архітектурних форм
тобто, по 560 гривень. Але при тому МАФи залишаються власністю комунального
підприємства, ми ж маємо їх орендувати й справно за це платити. Щоб отримати
місце для бізнесу, трускавецькі підприємці мусять ще взяти участь у конкурсі й
виграти у ньому.
Позицію влади щодо облаштування підприємців на новому місці віддзеркалює
Положення про конкурс на оренду МАФів, документ розміщений на сайті
Трускавецької міської ради. Крім інших пунктів, які обумовлюють вимоги до
учасників конкурсу, є й таке, цитуємо: “Базова ставка одноразової плати за право
оренди становить 500 грн. Основним критерієм визначення переможця конкурсу є
найбільший розмір одноразової плати за право оренди тимчасової споруди для
здійснення підприємницької діяльності”. Словом, критерії для ведення бізнесу у
Трускавці чіткі – це гроші. А про чесність цих принципів у ставленні до
підприємця як до людини – говорити зайве.
Василь Кирилич,
газета "Франкова криниця Підгір’я"
У Дрогобичі придбали 3 сміттєвози і каналопробивну машину
Автопарк комунального господарства Дрогобича поповнився новим сучасним
сміттєвозом, виготовленим на базі шасі «Мерседес». Зі слів першого заступника
міського голови Олександра Коростельова, місто закупило три таких сміттєвози і
каналопробивну машину. Найближчим часом ще придбають 200 євроконтейнерів для
збору твердих побутових відходів. Нагадаємо, що в найближчих планах дрогобицької
мерії також створити підрозділ з оперативної ліквідації вибоїн, що утворюються
на відремонтованих дорогах. Усі ці заходи мають забезпечити постійний належний
стан доріг, утримання міста у чистоті та порядку.
Іван Тихий
Шкільна освіта у Трускавці в роки німецької окупації (1941-1944)
Становище української школи періоду німецької окупації – одна з найменш
досліджених сторінок історії вітчизняної культури. Звісно, окремі науковці
(Н.Антонюк, О.Луцький, В. Офіцинський, Г.Стефанюк) опрацьовували проблематику
українського шкільництва Галичини у цілому, але регіонально-краєзнавчих праць
такого характеру, зокрема й стосовно міст і сіл Дрогобиччини, на сьогодні немає
(за винятком монографії автора цієї статті). Цілком невідрадним у цьому плані є
стан справ із дослідженням освітнього середовища Трускавця, причому не лише
років Другої світової війни та гітлерівської окупації. Скажімо доволі схематично
репрезентовано історію трускавецького шкільництва у нарисах З. Гузара, О.
Мацюка, І. Скибака. Окремі твердження авторів викликають сумніви. Маємо на увазі
тезу про утворення тривіальної школи у 1879 р. – час, коли подібні заклади уже
масово реорганізовували на етатичні народні школи, а також твердження про працю
Уляни Кравченко на вчительській посаді в селі з 1900 р. (насправді з 1899-го).
Ці та інші топоси потребують верифікації та джерельно-документального
доповнення, що обіцяємо зробити в одному з наступних випусків часопису “Франкова
криниця”. Наразі ж – декілька штрихів до зображення стану освіти у Трускавці в
роки нацистської окупації, котрі в існуючих виданнях краєзнавчого характеру
майже повсюдно характеризуються як час “великої шкоди”, “руїни” тощо. Зауважимо,
що попри встановлення нацистами жорсткого окупаційного режиму
національно-культурне, зокрема й освітнє життя не припинилося.
Як відомо, вже 1 серпня 1941 р. Східну Галичину на правах окремого дистрикту
німці приєднали до Краківської Генеральної Губернії (далі – ГГ). До складу
дистрикту “Ґаліція” належала й Дрогобицька округа (крейс), серед територіальних
громад якої перебував і Трускавець. На рівні округи управління шкільництвом
здійснював шкільний інспекторат (шульамт) на чолі з краєвим шкільним радником
(крейсшульрат), що виконував свої функції від імені окружного старости
(крейсгаутман). Радникові підпорядковувалися два шкільні інспектори – для
українських і польських шкіл. Так, у Дрогобицькій окрузі посаду шкільного
радника займав спочатку д-р Штроф (Строфф), з 1942 р. – д-р Білау (Bilau), а
шкільними інспекторами працювали (станом на 28 листопада 1941 р.) Теодор Жагаляк
і Альфред Брила.
Німецька влада поступово підпорядкувала собі систему освіти, визначила початок
навчального року на 1 жовтня 1941 р. і відновила колишню польську структуру
триступеневого народного шкільництва. Ступінь початкової школи залежав від
кількості дітей шкільного віку: наявність менше 120 дітей передбачала утворення
школи І ступеня (1-4 класи), 120-220 дітей – школи ІІ ступеня (1-6 класи), понад
220 дітей шкільного віку – школи ІІІ ступеня (1-7 класи). Також за польським
зразком встановлювався шкільний вік – 7-14 років, тож в 1941 р. школи повинні
були відвідувати діти 1927-1934 років народження. Беручи до уваги те, що мета і
завдання німецької окупаційної політики неодноразово розкривалися у різних
наукових дослідженнях, ми не торкатимемося цих аспектів.
У Трускавці у період окупації діяли дошкільні установи та три народні школи:
українська ІІІ ступеня, польська І ступеня і німецька. Дошкілля організовувалося
за ініціативою громадських організацій – допомогових (окружних) комітетів й не
підпорядковувалося німецькій адміністрації. Щоправда, дошкільні установи мали
переважно сезонний характер і діяли від травня до вересня. Відомо, що 7 червня
1944 р. голова Дрогобицького УОК І. Мартинюк і шкільний референт М. Дворян
сповіщали крейсшульрата про діяльність на теренах округи 17 сезонних дитячих
садків, зокрема і в Трускавці, де з дітьми працювала вихователька-садівничка
Ольга Павличко.
Дещо більше даних збереглося про функціонування початкових шкіл. Знаємо, що у
січні 1940 р. більшовиками на основі попередньої початкової школи польського
зразка було створено неповну середню школу (семирічну) з українською мовою
навчання. Саме її у жовтні 1941 р. було трансформовано на державну народну школу
з українською мовою навчання, яка також налічувала 7 класів. Таким чином
трускавецький освітній осередок став одним із 18 українських семикласних
народних шкіл, що розпочали освітню практику в Дрогобицькій окрузі протягом
жовтня 1941 р. Тоді ж польська громада Трускавця спромоглася відкрити двокласну
школу з польською мовою навчання. Натомість однокласна німецька школа постала в
Трускавці лише з вересня 1943 р., пропрацювавши один-єдиний навчальний рік
(1943/44).
Окреслюючи вчительські кадри трьох трускавецьких народних шкіл, зауважимо, що
вони усі були повністю укомплектовані кваліфікованими вчителями з належною
педагогічною освітою (здебільшого, середньою). Загалом у школах Трускавця
навчальну діяльність провадили 10 вчителів: 7 в українській, 2 – польській, 1 –
німецькій школі. На щастя, до нашого часу дійшла певна документація
Дрогобицького шульамту (зберігається в Державному архіві Львівської області), з
якої дізнаємося не лише про імена, а й певні особисті дані цих вчителів (див.
табл. 1 і 2).
Таблиця 1. Список учителів української народної школи с. Трускавець (27 березня
1943 р.)
| № п/п |
прізвище, ім’я |
дата і місце народження |
посада |
Педагогічний стаж |
Посадова група PBO |
| до 31.8.1939 |
у нім. шкіл. системі |
| 1. |
Кушнір-Забавська-Балог Йосипіна |
7.9.1909, Дрогобич |
учитель |
– |
1.10.1941 |
– |
| 2. |
Бонецький Володимир |
18.9.1909, Тустановичі |
учитель |
– |
1.10.1941 |
– |
| 3. |
Коленська-Валюх Олена |
22.7.1898, Тустановичі |
учитель |
– |
1.10.1941 |
– |
| 4. |
Краснопера-Бориславська Юліана |
13.7.1897, Тустановичі |
учитель |
15 |
1.9.1942 |
ІХ |
| 5. |
Слонська-Голубець Марія |
10.6.1891, Білич |
учитель |
3 |
1.10.1941 |
– |
| 6. |
Стеців Роман |
16.10.1886, Трускавець |
керівник школи |
29 |
1.10.1941 |
VІІ |
| 7. |
Трешневська Ірина |
26.1.1906, Щирець |
учитель |
– |
1.10.1941 |
– |
Як бачимо, більшість учителів української школи ? люди віком від 30 до 55 років.
Найстаршим за віком був керівник школи Роман Стеців, педагогічна кар’єра якого
започаткувалася ще в роки існування Австро-Угорської імперії. Щоправда, лише три
педагоги могли похвалитися певним педагогічним стажем. Інші ж члени
вчительського грона української школи розпочали педагогічну працю в роки або
першої радянської (1939 – 1941), або німецької окупацій.
Таблиця 2. Список учителів польської народної школи с. Трускавець (27 березня
1943 р.)
| № п/п |
Прізвище, ім’я |
Дата і місце народження |
Посада |
Педагогічний стаж |
Посадова група РВО |
| до 31.8.1939 |
у нім. шкіл. системі |
| 1 |
Ясінська Станіслава |
24.4.1895, Трускавець |
учитель |
19 |
1.10.1941 |
VIIІ |
| 2 |
Заклічинська Христина |
6.3.1910, Лісько |
учитель |
9 |
1.10.1941 |
ІХ |
У польській школі функції керівника, очевидно, виконувала більш досвідчена
Станіслава Ясінська, яка працювала у Трускавецькій школі ще 1924 року. Відомо
також, що вона стала на педагогічну стежку у 1919 р. після окупації Східної
Галичини польськими військами.
У німецькій школі спочатку працювала Марія Енгельгардт, яка була російською
німкенею. Проте з часом її замінив Курт Мазур. Ще на початку 1943/44 н.р. він
працював помічником учителя в німецькій школі м. Борислав, але згодом був
переведений до Трускавця, де згадується як учитель німецької школи станом на 20
травня 1944 р. На жаль, нічого більше про цих осіб наразі дізнатися не вдалося.
Відзначимо, що матеріальне становище вчителів українських та польських шкіл у
період німецької окупації було вкрай складним. Визначаючи заробітну плату,
німецькі власті передовсім орієнтувалися на розмір платні, котру отримував
конкретний вчитель до 31 серпня 1939 р. З огляду на це, в дещо кращому становищі
опинилися польські вчителі. З цього приводу газета “Стрийські вісті” (19 лютого
1942 р.) писала: «Також і під оглядом розміру платні польські вчителі стоять
краще, ніж українські, бо за Польщі українських вчителів кривджено, а німецька
влада визнає платні до 31.8.39 р.» Таким чином, відновлювалася довоєнна оплата
праці вчителів державних шкіл (“етатових” – штатних та “провізоричних” –
учителів-практикантів) відповідно до посадових груп за т.зв. системою РВО
(Polnische Besoldungordnung – Польські правила платні). Згідно з нею, учителі,
що належали до найнижчої, ХІІ-ї групи, щомісяця могли отримувати 100 зл., до
ХІ-ї групи – 170 зл., до Х-ї групи – 200 зл., до ІХ-ї групи – 255 зл., до VIII-ї
групи – 315 зл., до VІI-ї групи – 380 зл., до VІ-ї групи – 500 зл. Належність до
найвищої, V-ї групи, давала право на отримання 770 зл., але в усьому галицькому
дистрикті посадовців такої групи не було навіть серед учителів-поляків.
Більшість педагогів не потрапляли до груп шкали РВО, оскільки: а) мали незначний
стаж роботи в сфері освіти (це передовсім стосувалося українців); б) до війни
працювали на контрактій основі (приватні вчителі); в) працювали до війни, але в
освітніх закладах інших країн (СРСР, Румунії, Чехословаччини). Тож для них з
1943 року запроваджено німецьку тарифікаційну шкалу ТО-І (Tarifordnung), яка
включала такі посадові групи від 7-ї до 2-ї і передбачала оплату праці від 161
до 600 зл. Більшість вчителів Дрогобиччини, що перебували на німецькій тарифній
сітці, отримували платню в середньому 200 зл. Для порівняння, шкільні інспектори
заробляли 300 – 500 зл., учителі німецьких шкіл – 1000 зл., а працівники
шкільної адміністрації (зокрема й шкільні радники) – 2000 зл. на місяць.
Таблиці 1 і 2 певною мірою демонструють рівень платні вчителів української і
польської шкіл у Трускавці. Так, керівник української школи Р. Стеців, належачи
до VII групи РВО, отримував доволі високий, порівняно з іншими місцевими
вчителями, вимір платні – 380 зл. Учителька польської школи С. Ясінська (VII
група) заробляла приблизно 315 зл., а вчителі Ю. Бориславська та Х. Заклічинська
(ІХ група) – 255 зл. Чотири вчителі української школи, з огляду на незначний
педагогічний стаж, отримували плату за німецькою тарифікацією ТО-І, тож
заробляли не більше 200 зл.
Реальна ж вартість учительського “заробітку”, що виплачувався невчасно і
неповно, систематично знижувалася. Посилена інфляція разом з порушенням обміну
“місто-село” призводилии до різкого зростання цін, особливо на речі першої
необхідності. Оскільки ж система карткового забезпечення харчами виявилася
абсолютно не достатньою, а німецькі власті постійно відхиляли прохання про
приділ додаткової порції харчів, учителі були змушені вдаватися до послуг
чорного ринку. У той час харчі на чорному ринку реалізовувалися приблизно за
такими цінами: 1 хліб – 17-20 зл.; 1 кг масла – 60-100 зл.; 1 кг картоплі – 6-10
зл.; 1 кг борошна – 20-25 зл.; 1 кг бобів (квасолі) – 30 зл.; 1 кг крупи – 30
зл.; 1 сигарета – 40 гр.; 1 яйце – 1-1,4 зл.; 1 літр молока – 4-5 зл. “Вчитель
має маленький оклад, змушений через це голодувати або жебракувати. В крайньому
випадку маленька зарплата вчителя вистачає на закупівлю необхідного
продовольства, коли вчитель має шматок землі”, – стверджувалося в одному з
документів Дрогобицького шульамту. У наступному документі крейсшульрата
Дрогобицької округи від 22 липня 1942 р. констатувалося, що “…ненімецьке
вчительство округи знаходиться переважно в дуже важкому становищі. Маленька
зарплата не дозволяє забезпечуватися харчами і необхідними речами, які
дорожчають. Щоденно вчителі приходять в шульамт прохати про відпустку за станом
здоров’я або про переведення до іншої округи”.
На жаль, вкрай мало інформації збереглося про чисельність учнів у трускавецьких
школах, а також шкільні будівлі, в яких розміщувалися освітні заклади. Архівні
матеріали, які збереглися до сьогодні, засвідчують лише стан справ у німецькій
школі Трускавця, де на 15 вересня 1943 р. навчалося 16 дітей (6 фольксдойчів і
10 російських німців). Поступово число школярів зростало, припускаємо за рахунок
дітей-фольксдойчів, тож у травні 1944 р. їх кількість сягнула 22-х. Шкільна
будівля складалася з трьох класних приміщень (і це для однокласної школи на 16
дітей!), трьома кімнатами для вчителів, однією кухнею. Площа кожної з класних
кімнат сягала в середньому 42 кв.м., а шкільного двору – 2924 кв.м.
Організація навчально-виховного процесу народних шкіл порівняно з попереднім
(радянським) періодом також зазнала суттєвих змін. Шкільний рік було поділено на
три періоди: перший тривав з вересня до грудня, другий – від січня до березня,
третій – із квітня до червня. Кожен такий “триместр” закінчувався
“класифікацією” (підбиттям підсумків успішності учнів), а також “вивідною
конференцією”, на якій батьків та опікунів повідомляли про результати
“класифікації”. Наприкінці першого і третього періодів видавалися свідоцтва з
оцінкою. Зимові канікули у 1941/42 навч. році тривали 15 днів (з 6 до 20 січня
включно), Великодні – 7. Крім того, 4 вільні дні припадало на Зелені свята.
“Великі ферії” (літні канікули) тривали 62 дні – від 1 липня до 31 серпня
включно. Однак нерідко зимові канікули, з огляду на морозу погоду й нестачу
палива, тривали понад два місяці.
Зміст навчання у початкових школах визначали такі предмети шкільної програми:
релігія (викладалася священиками), українська (для українських шкіл) або
польська (для польських шкіл) мови, німецька мова, рідний край, природа, рахунки
і геометрія, рисунки, практичні заняття, спів, жіночі роботи. Тижневий
навчальний час початкової школи не поступався розподілу годин у радянській
школі. Для прикладу, в 4 класі української народної школи на тиждень припадало
уроків: релігії – 1, української мови – 6, німецької мови – 5, науки про рідний
край – 2, каліграфії – 1, природи – 4, рахунків і геометрії – 5, рисунків – 1,
співів – 1, руханки – 1. Усього – 27 год. (у 4 класі радянської початкової школи
– 26 год./тижд.). Проект освітньої реформи в ГГ 1943 р. передбачав збільшення
тижневого урочного навантаження вчителя до 32 год., однак він не був
реалізований.
За вказівкою окупаційних властей, зі шкіл цілковито усунуто предмети
“патріотичного характеру”: історія, географія, література. Щоправда, і
українська, і польська громадськість, прагнучи дати учням знання з цих
предметів, вдавалася до неофіційних організаційних методів. Окупаційна влада,
звісно, не могла проконтролювати діяльність усіх вчителів. Тож творчі педагоги
намагалися розробляти власні навчальні програми, використовуючи кращі надбання
світової педагогічної науки, здобутки народної педагогіки. Багато вчителів
викладали в народних школах літературу, географію, історію за нелегальними
програмами. Таке латентне навчання в умовах інспектування шкіл, поліційного
нагляду і масових доносів, на думку Г. Стефанюк, свідчить, що контроль німецької
влади за змістом навчального процесу в народній школі був значно слабшим, ніж
контроль, здійснюваний радянською владою.
У німецьких школах, звісно, не вивчали ні польську, ні українську мови, а
головним завданням було вивчення німецької. Більшість учнів німецьких шкіл
складали діти-фольксдойчі, які переважно не дуже добре володіли німецькою мовою.
За даними шульамту (8.5.1942 р.), діти німецьких шкіл Дрогобицької округи поза
межами освітнього закладу спілкувалися здебільшого польською мовою. Тож учителів
орієнтували на “цілеспрямоване розширення” мовного запасу учнів. Загалом у цій
справі вдавалося досягати певних успіхів, які шкільними інспекторами
пояснювалися тим, “що і всі (німецькі) школи округи дуже малі”. Крім того, учні
німецьких шкіл майже з кожного предмету змушені були вивчати й специфічні теми:
“Націоналсоціалізм”, “Родознавство, расовість, спадковість”, “Символіка” тощо.
Причому навчальна програма не передбачала вивчення релігії.
І влада, і громадські організації надавали вчителям певні методичні розробки з
різних предметів. Для вчителів німецьких шкіл основним “методичним порадником”
був журнал “Німецька народна школа у Генеральній губернії”. Очільник головного
відділу науки і навчання уряду ГГ А. Вацке наголошував на необхідності його
безкоштовного розповсюдження серед усіх педагогів німецьких шкіл. Щоправда, на
червень 1942 р. в галицькому дистрикті не вдалося організувати забезпечення
педагогів згаданим виданням, що викликало незадоволення урядовців від освіти.
Активну методичну допомогу вчителям українських шкіл надавало Українське
учительське об’єднання праці. Зокрема, фахово-вишкільний відділ УУОП при УЦК у
червні 1943 р. надіслав до українських шкіл методичні рекомендації Я. Мацюка
“Декілька завваг з методу навчання природознавства в народній школі”, а також
реферат М. Базника “Навчання німецької мови в народній школі (методичні
конспекти)”.
Зміст виховання офіційно визначався німецькими властями й повинен був базуватися
на здобутках так званої “націонал-соціалістичної педагогіки”. Однак реально, з
огляду на недостатньо пильний контроль окупаційної адміністрації, виховання
учнів, по суті, перебувало у віданні місцевих учителів. Як стверджував у своїх
спогадах К. Паньківський, “німці не вмішувалися в ці справи і також у справи
релігійного виховання, яке залишалося у всіх видах шкіл таким, яким було до
вибуху війни і справність якого залежала тільки від нашого духовенства”. В
українських школах учителі за методичної підтримки Українського учительського
об’єднання праці виховний процес намагалися будувати на принципах традиційної
національної християнської педагогіки. Ідеї та методика християнського й
національного виховання учнів українських шкіл поширювалися на численних
конференціях УУОП, а також через українську легальну періодичну пресу. Так, у
львівській газеті “Голос Підкарпаття” (часопис для Дрогобиччини, Самбірщини і
Стрийщини) Б. Данилович опублікував статтю “Виховання – велика справа. За людину
володаря”, де закликав українську школу і батьків виховувати особу твердого
характеру – “людину-володаря, озброєного силою духа, силою ума, знання, силою
волі, силою моралі й силою тіла”. “Виховання – це й є та боротьба за силу духа
кожної дитини від її народження до зрілости, а то й до кінця життя…..виховання –
це велика справа, виховання – це бій за людину-володаря”, – констатував автор.
Підсумовуючи, зазначимо, що німецька окупація тривала три роки, тож попри певну
реорганізацію шкільництва, нова система освіти не встигла як слід усталитися в
усіх аспектах свого існування. Зрештою, нацистські нововведення у систему освіти
стали своєрідною “точкою біфуркації” не лише у рамках трускавецького, але у
всеукраїнського та європейського шкільництва. Після повернення радянської влади,
уже в 1944 р. на основі трьох – української, польської, німецької – початкових
шкіл було створено єдину радянську середню школу з українською мовою навчання.
Микола Галів,
доцент кафедри нової та новітньої історії України
Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка
Свобода за ґратами
За час правління державою діюча влада своїми ганебними вчинками настільки
знівелювала усі демократичні засади, на яких впродовж 20-и років розвивалося
українське суспільство, що сьогодні викликала гнів і обурення народу, яке
виливається масовими акціями протесту. Однією з найбільш згуртованих та
довготривалих, яка загрожує владі перерости у Всенародну Революцію, є акція
«Україна без Януковича», що триває на Хрещатику біля Печерського суду. Чаша
народного гніву переповнена!
100 днів цілковитої ізоляції лідера опозиційної партії «Батьківщина» Юлії
Тимошенко відзначилися акцією протесту під стінами Лук’янівського слідчого
ізолятора та запровадженням 11 листопада громадянським рухом "Спільна Справа"
першого в історії відеореферендуму (в мережі Інтернет) по відкликанню Президента
В.Януковича та Верховної ради України VI демократичного скликання. Текст
звернення довільний, проте закінчується однаково: «Вас звільнено! Забирайтесь
геть!». Таким є протест проти диктатури та свавілля горе-президента Віктора
Федоровича, що підім’яв під себе судову гілку влади та міліцію.
Минулого тижня ми мали нагоду взяти участь в акції протесту «Україна без
Януковича». Однак потрапити в статусі журналістів до Юлії Тимошенко в
Лук’янівський СІЗО не вдалося. З уст очевидця Народного депутата Ярослава
Федорчука дізналися, що здоров’я Юлії Володимирівни критичний. Сильні болі у
спині не дозволяють їй вставати з ліжка. І навіть коли представники податкової
адміністрації та міліції висували їй певні обвинувачення в її камері – вона
постійно лежала.
Опинившись у вирі подій, ми мали змогу поспілкуватися з Ярославом Федорчуком,
який разом з бардом, автором політологічних матеріалів на актуальні для нашого
часу теми про національну ідею, як рушій прогресу «Людина і нація» піднімали
бійцівський дух народу. Як у свій час на Майдані Незалежності під час
Помаранчевої революції. Тільки, на відміну від тих розтоптаних ідеалів Майдану,
де народ висловив свій протест проти недопущення приходу до влади Януковича та
інших антиукраїнських сил, мешканці Донбасу першими виявили бажання виступити
проти диктатури свого краянина, за якого самі ж колись голосували. Сьогоднішню
владу вони розглядають, як відробіток грошей і приближення смерті України. І
бард з Майдану, і нардеп Ярослав Федорчук переконані, що народ повстав не лише
на захист Юлії Володимирівни, яку диктатор Янукович боїться, як вогню, а й проти
свавілля і «бєзпрєдєлу» влади, яка з кожним днем доводить Україну до загибелі.
У сутичках з міліцією, якою Київ аж кишить, і яка нині має чи не більше прав,
ніж сам Віктор Федорович, ми пройшли бойове «хрещення» і прослухавши курс лекцій
члена Бюро Київської обласної організації партії «Батьківщина» Олени Бебешко
щодо рекомендацій про поведінку громадян при спілкуванні з представниками
правоохоронних органів, отримали з рук першого заступника голови партії ВО
«Батьківщина» Олександра Турчинова сертифікати, які засвідчують, що ми закінчили
школу кадрового резерву та пройшли практичні випробовування в Центрі опору
диктатурі.
В наметовому містечку, де ми перебували, були постійно присутні представники
кожної області, які не хочуть змиритися з антинародною політикою Президента
України та уряду на чолі з одіозними М. Азаровим та А. Табачником, корумпованою
схемою роботи українського судочинства. Більшість присутніх – це лідери чи члени
осередків партії «Батьківщина» усіх регіонів України. Усі ті, хто, як і ми, за
покликом серця приїхали виконати свій громадянський обов’язок. Адже обіцяне
передвиборчою програмою гасло кандидата у Президенти України Віктора Федоровича
Януковича про те, що життя українців покращиться «вже сьогодні» так
«покращилося», що ми не знаємо яких «сюрпризів» чекати від влади вже завтра. І
таке «чудо» відбувається на очах іноземних спостерігачів.
Ув’язнення лідера партії «Батьківщина» не залишається поза увагою світової
спільноти. Практично щодня в наметове містечко, що розміщене поряд з Печерським
судом прибувають представники мас-медіа іноземних держав, однією з яких (на
фото) є телерепортерка Ходда з Аль-Джазіри – міжнародної арабомовної
телекомпанії.
Кожен добросовісний громадянин України розуміє, що інформація, яку сьогодні
пропонують народові України телеканали «Інтер» та «Один плюс один», перекручена
і подана через призму бачення владоможців-олігархів. Тому неможливо не
погодитись з думкою Олександра Турчинова про те, що сьогодні будь-кого можуть
звинуватити, наприклад, у космічному піратстві, і суди цілком серйозно будуть
розглядати це питання. У Кримінальному кодексі, мабуть, не залишилося жодної
статті, яку б влада не намагалася інкримінувати Юлії Тимошенко. Спроба влади
посадити Юлію Володимирівну – це спроба замахнутися на свободу слова, «перекрити
кисень» руху народного опору, «віддатися» на милість корумпованій системі
державного правління та продажним суддям-маріонеткам.
Вікторія Лишик, Юрій Федчак
Без коментарів. Заява Прем’єр-міністру України п. Азарову Миколі Яновичу про
відстріли собак у Трускавці
Шановний Миколо Яновичу!
У курортному місті Трускавець Львівської області триває періодичне, системне,
ганебне та жорстоке винищення тварин – як бродячих, так і свійських.
Зоозахисники Трускавця неодноразово зверталися з цього приводу у правоохоронні
органи, зокрема в міський відділ міліції, міську та обласну прокуратуру, проте
на наші заяви отримуємо тільки відписки, а відстріли собак продовжуються.
Проблема особливо загострилася після того, як міським головою Трускавця став
Руслан Ярославович Козир, а начальником управління житлово-комунального
господарства та будівництва міста Трускавця було призначено гр. Терлецького Юрія
Богдановича. 18 квітня 2011 року між УЖКГіБ Трускавецької міської ради та
Львівським комунальним підприємством "Лев" був укладений договір про надання
послуг по відлову безпритульних тварин та підбору трупів безпритульних собак. До
18 квітня 2011 року відстріл собак з рушниць здійснювався службою зі Стрия, які
постійно приїжджали до Трускавця вночі на автомобілі з д.н.з. ВС 5381 ВА ККП.
Після укладення договору з ЛКП "Лев" у Трускавці виловів собак було здійснено як
мінімум 7 разів у період із квітня по липень 2011 року, за цю роботу
підприємству було перераховано з міської казни коштів на суму 14 тисяч гривень.
Собаки, які відловлювало ЛКП "Лев" фізично знищувалися протягом однієї доби,
причому це робилося в антигуманний спосіб, в умовах антисанітарії (собак
інфікували чумкою).
Починаючи із серпня 2011 року відлов собак у Трускавці вже не здійснюється ЛКП
"Лев", натомість триває їх відстріл отруйною та забороненою для використання
речовиною "дитилін" приватною особою на усне прохання керівників міста-курорту.
Відстріл собак у Трускавці здійснюється по кілька разів на тиждень гр. Л.
(особисті дані для Інтернет-версії заяви видалено, натомість особисті дані гицля
подано у повному обсязі в заяві, надісланій поштою)), 1947 р.н., мешканцем міста
Борислава (вул. Шкільна, № будинку та № квартири, є і мобільний телефон),
працівником бориславського комунального підприємства "Еко-місто". Гицель зі всім
інвентарем (петлі, сітки, рушниця, дитилін) приїжджає до Трускавця на білій
"Таврії" д.н.з. ВС 1259 СК (автомобіль належить комунальному підприємству) і
винищує собак.
В розпорядженні нас, зоозахисників Трускавця, є фотоматеріали, котрі
підтверджують факти відстрілів собак у Трускавці, а також значна кількість заяв,
в тому числі мешканців приватних садиб Трускавця, чиї собаки були виловлені та
жорстоко знищені як ЛКП "Лев", так і гр. Іринеєм Л.
Тільки за останні три місяці нами було подано 4 звернення у міську та обласну
прокуратури (21.09.2011, 10.10.2011, 17.10.2011, 22.11.2011. Прокуратура
підтвердила факт вилову тварин у невстановлений для цього час, без жодного
контролю та організації з боку Трускавецької міської ради, що свідчить як про
порушення вимог законодавства про охорону тварин міським головою Трускавця та
іншими посадовими особами Трускавецької міської ради, так і підтверджує наші
підозри про особисті усні домовленості щодо відстрілу собак дитиліном між
міським головою Русланом Козиром та гицлем Іринеєм Л., котрі перебувають у
дружніх стосунках, є партнерами по полюванні.
Подаємо кілька прикладів того, що відстріли тварин у Трускавці здійснюються
навіть попри Ваші обіцянки взяти це питання під жорсткий контроль. Так,
відстріли тварин здійснювалися у жовтні майже щодня (окрім неділі). 29.10.2011
на вулиці Сагайдачного у Трускавці гр. Л. виловив німецьку вівчарку на
прізвисько Гром, котра очікувала на господиню (зайшла в магазин "Вишенька"),
собака мала на собі ошийник. З 10 по 15.11.2011 р. відстріли собак здійснювалися
гр. Л. в нічний час на вулиці Стебницькій. 16.11.2011 р. біля 8.00 зранку ним же
було вбито собаку чорно-білого окрасу гр. Гладкого, котрий мешкає по вулиці
Данилишиних,40. 17.11.2011 р. у нічний час по вулиці Суховоля, 13 Л. здійснив
відстріл собаки, котра була на прив’язі біля приватної оселі. 23.11.2011 р. гр.
Буга Л. була свідком відстрілу собак біля площі Чорновола та викликала міліцію з
цього приводу, котра на місце пригоди прибула аж через півгодини. І вбивця
собак, і його машина були зафіксовані на фото. Цей перелік вбивств собак у
Трускавці можна продовжувати.
Ряд заяв до прокуратури з цього приводу надходить і від звичайних мешканців
міста, котрі не можуть спокійно спостерігати за цим неподобством та ще й у
курортному місті. Так, 22.11.2011 р. на ім’я прокурора Трускавця О. Кучерявого
було подано заяву про жорстоке вбивство сторожової собаки (чорного з коричневим
окрасом) 22.11.2011 о 9.30 в районі вулиці Сагайдачного, 19.
Просимо Вашого негайного втручання щодо виправлення цієї ситуації. В час, коли
Ви декларуєте вирішення цієї проблеми на всеукраїнському рівні, Ваші підлеглі на
місцях, такі як міський голова Трускавця та його чиновники, продовжують
закривати очі на жорстокі вбивства тварин, а навіть заохочують цей процес.
Натомість щодо захисників тварин здійснюються різні погрози, образи як словом,
так і діями. Місцевим підприємцям, котрі стають на захист братів наших менших,
надають безпідставні відмови у видачі дозволів на торгівлю в той час, коли такі
дозволи безперешкодно видають мешканцям інших міст та областей.
Жодна з наших пропозицій щодо стерилізації тварин, відкриття вольєрів, притулків
та інші пропозиції до уваги не бралися і не беруться. Це мотивується браком
коштів, натомість кошти на жорстокі вбивства тварин, іноді навіть на очах
відпочивальників, виділяються.
Ми розуміємо, що собаки, особливо у курортному парку, не повинні знаходитися
серед дітей та відпочивальників, що тварин потрібно ізолювати, проте вирішувати
це питання слід по-європейськи, із врахуванням пропозицій товариств та спілок
захисту тварин.
Тому очікуємо від Вас негайного втручання. Сподіваємося, що наше звернення буде
Вами розглянуто та вирішено позитивно.
Копії звернень, заяв та відповідей на них додаються.
02.12.2011 р., підписи
Кримінальна хроніка Трускавця
Замах на вбивство. Тридцятого листопада цього року Трускавцем поширилася чутка,
що при загадкових обставинах вбито жінку. Але це не так. 29 листопада о дев’ятій
годині вечора у помешканні одного із будинків на вулиці Дрогобицькій зібралася
весела компанія на вечірку. Було їх декілька чоловік, а серед них і неодноразово
суджений громадянин Г. Звичайно, яка вечірка без випивки. Отож після кількох
чарок зав’язалася жвава розмова, яка перейшла у гостру суперечку. Чоловік на
ім’я Г. так розпалився, що схопив кухонний ніж і наніс ним удари учасникові
вечірки громадянинові Є. Їх якось розняли. Потерпілий звернувся за допомогою до
міської лікарні. Звідси подзвонили в чергову частину міського відділу. На виклик
відразу прибула група дільничних на чолі з керівником сектору Олександром
Вербенцем, яка і розкрила даний злочин, а дії громадянина Г. констатувала, як
замах на вбивство.
Знову за ґрати. Трускавчанин К. знає, що таке нари, бо вже неодноразово довелося
спати на них, коли за скоєні злочини позбавляли волі. Напевно, тепер знову йому
доведеться відвідати «улюблені» місця відпочинку. А все через мобільний телефон.
Якось на бензозаправці ОККО приглянувся до громадянки, яка користувалася гарним
мобільним телефоном. Спокуса взяла своє. Чоловік підбіг і силоміць вихопив з її
рук трубку і втік. Потерпіла, а це була мешканка Дрогобича, відразу звернулася в
міліцію. За її описом оперативники відразу встановили місцезнаходження
грабіжника. Його застали на квартирі, знайшли у нього вкрадений телефон, який
повернули потерпілій. Проти громадянина К. порушено кримінальну справу. Його
знову очікують нари.
Зловили в готелі. Мешканець Трускавця Б. вирішив поживитися в одному з готелів
міста. Пробравшись у номер, забрав цінні речі його мешканців і подався шукати
новий номер, в якому можна поживитися. Тут йому не пощастило, бо саме
повернулися постояльці. Вони підняли тривогу, на яку не забарилася прибігти
охорона готелю. Тут злодія і зловили на гарячому. Невдовзі прибула і
оперативно-розшукова група, яка встановила, що дана особа відбувала вже
покарання. Очевидно, повторне покарання не забариться.
Більше не буде. Правду сказати, втіхи така інформація не приносить. Жив чоловік,
грішив, робив шкоду людям, бо знімав металеві вироби з могил покійників, і
раптом його не стало. Говоримо про несподівану але не насильницьку смерть
мешканця Стебника Ігоря П. Про його справи ми писали неодноразово. Та, гадаємо,
робив він і добро. і міг ще стати на праведну дорогу. Напевне його душа просить,
аби йому простили за все, що вчинив поганого.
Винна дорога? Чотири дорожньо-транспортні пригоди 16 листопада зафіксувала
чергова служба Трускавецького міського відділу. Так, о 11.14 у чергову частину
поступило повідомлення від громадянина Б. про те, що на території гаражного
кооперативу «Лісова пісня», який заходиться на території с. Модричі, зіткнулося
два автомобілі марки ВАЗ та Опель «Мовано». В результаті обидва легковики
отримали механічні пошкодження, потерпілих внаслідок ДТП немає. О 11.20
поступило повідомлення від громадянина Ш., мешканця Києва. Він повідомив про те,
що біля санаторію «Весна» в м. Трускавці на нього наїхав автомобіль марки
«Газель», в результаті чого він отримав відчутний удар в спину. О 15.05 надійшло
повідомлення, що на перехресті доріг Дрогобич – Стрий та Трускавець-Львів за
участю автомобілів марки «Газ» та «ФОРД Мендео» сталася ДТП. Автомобілі отримали
механічні пошкодження. Потерпілих нема. Цього ж дні пан К. повідомив, що близько
18.17 на вулиці Сагайдачного біля магазину «Вишенька» зіткнулося два автомобілі
марки Тойота «КОРОЛА» та «Фольксваген», який з’їхав з місця ДТП. Потерпілих
внаслідок зіткнення нема. 16 листопада о 04.15 поступило повідомлення від
мешканця с. Станеля М., що біля 4 години ночі на вулиці Стебницькій біля
розважального закладу «Міленіум» зіткнулися два автомобілі марки ВАЗ і отримали
механічні пошкодження. Обійшлося без потерпілих. Цього ж дня о 15.10 по дорозі
між Трускавцем та Бориславом рухаючись на своєму автомобілі марки «КІА РІО»
зазнав шкоди мешканець Борислава Микола Г. З-під вантажного автомобіля вилетів
камінь та розбив у його автомобілі лобове скло.
Пішли з життя. На сходах у підвальне приміщення будинку 6А, що на вулиці Мазепи,
було виявлено труп чоловіка без ознак насильницької смерті. Слідчо-оперативна
група МВ, яка виїхала на місце події встановила, що це мешканець Трускавця,
уродженець Сокальського району Павло С. Причина смерті встановлюється. Сталася
ця подія 15 листопада 2011 року. Наступного дня о 8.54 у їдальні санаторію
«Янтар» раптово помер відпочивальник, мешканець м. Чорткова, Тернопільської
області. Про це повідомив лікар швидкої медичної допомоги. Цього ж дня у цьому ж
санаторії сталася ще одна трагедія. Від несподіваного приступу помер
відпочивальник, 68-річний мешканець м. Ходорова Олексій К. Його тіло скеровано у
морг Дрогобицької міської лікарні для встановлення причини смерті. Мешканка
Трускавця Ольга А. повідомила про те, що по вулиці Роксолани біля санаторію
«Рубін» о 13.00 вона виявила труп невідомого чоловіка. Слідчо-оперативна група
встановила, що це 63-річний мешканець Стебника Антон К.
Справи злодійські. Очевидно, мешканка Трускавця Галина Б., яка мешкає на вулиці
Мазепи, добре знає злодійську вдачу свого сусіда по площадці 37-річного Л. Бо
коли вона виявила у своїй квартирі пропажу мобільного телефону та продуктів
харчування, то підозра відразу впала на нього. І була права. При перевірці у
громадянина Л. знайдено вкрадені речі. Його опитано і відпущено. У гіршу
ситуацію потрапили мешканці із Маріуполя, подружжя Б., які відпочивали в одному
з престижних санаторіїв Трускавця. 21 листопада цього року десь увечері невідома
особа проникла у їхній номер, де вони проживали, і вкрала мобільний телефон
марки «Самсунг», фотоапарат, паспорт громадянки України, виданий на ім’я
дружини, кредитні картки, жіночий гаманець, в якому знаходилося 42 гривні,
пенсійне посвідчення та дві пари ключів. Міліція шукає злодія. Можливо ним
виявиться мешканець Трускавця 27-літній Б. Бо днем раніше, тобто 21 листопада,
він у цьому ж санаторію пограбував львів’янина К, який проходить тут курс
санаторно-курортного лікування. Злодій відтиснув раму вікна, проник у номер і
забрав цінні речі, які належали громадянинові К. По гарячих слідах злодія пішли
працівники СОГ. Невдовзі злочинця було затримано, речові докази вилучено.
Роман Хромяк, лейтенант міліції;
Андрій Говіщак, газета "Франкова криниця Підгір’я"
Декілька запитань перевізникам
Неприємний сюрприз очікував іногородніх працівників і відвідувачів санаторіїв та
готелів вулиці Суховоля (зокрема санаторіїв ЗАТ «Трускавецькурорт»), а також
трускавчан і гостей міста, котрі вранці 23 листопада планували добратися на цю
вулицю, скориставшись послугами пасажирського автотранспорту. Більше години
пасажири не могли дочекатися на автобус біля автовокзалу та на інших зупинках
Трускавця міського рейсу №2 в цьому керунку. Що за форс-мажорні обставини стали
цьому причиною? Адже ж цей місцевий маршрут вважався чи не найкращим, інтервал
руху оцінювався приблизно в 10 хвилин, влада хвалилася, що продовжила роботу
маршруток до 21.00 і навіть зробила щедрий фінансовий подарунок перевізникам
цього маршруту, збираючись обмежити рух конкурента - перевізника маршруту № 147
«Дрогобич-Трускавець»!
Після тривалого і марного очікування, пасажири почали переказувати одні другим,
що на лінії відбувається перевірка технічного стану маршруток, тому водії
просто-напросто не виїхали в рейс. Люди обурилися, поговорили, що за час
очікування вже кілька разів могли би пройти пішки і пішли. Дехто з них думав, як
оправдатися перед начальством за запізнення, адже такій невірогідній історії
повірити важко.
Виявляється, в нас немає нічого невірогідного. Як повідомив директор КП
«Автотранспортне підприємство» Дмитро Масляник, справді 23 листопада проходила
перевірка дотримання правил перевезення пасажирів, організована спільно міською
радою і ДАІ. Тобто, наче все зрозуміло, попри це виникає декілька запитань. Чому
перевізники так бояться перевірки дотримання правил перевезення пасажирів? Як
вони виконують умови тендеру, якщо, вибачте за слово, плюють на свої обов'язки
перед владою і пасажирами і не виїжджають у рейс? Хто в органах влади або ДАІ є
«стукачем» і попереджає їх про перевірку? І нарешті, чому міськвиконком
Трускавця намагається керувати рейсом «Дрогобич-Трускавець», якщо не може
навести порядок на внутрішніх маршрутах?
До речі, обурені пасажири вже збирають підписи під скаргою на рішення виконкому
про обмеження руху автобусів «Дрогобич-Трускавець» автовокзалом і навіть
подумують про те, щоб оскаржити це рішення в суді. Адже їм з нового року
доведеться доплачувати внутрішнім перевізникам, на яких, як показує описана
подія, надіятися не можна. І якщо вже говорити про внутрішні маршрути, зокрема
маршрут № 2 (перевізник - фірма «Інтертранстур»), то там продовжуються щоденні
скандали з перевезеннями пільгових категорій пасажирів, хоча декларується, що ця
проблема в Трускавці вирішена. Ага, дочекаєтесь!
Орест Лещишин,
газета "Трускавецькурорт"
Обібрали, нахамили – от як добре відпочили!
Це іще одна незмінно актуальна тема для наших матеріалів, котра час від часу
примушує задуматися - хамство стосовно відпочивальників. Минулого тижня довелося
стати свідком одразу двох скандальних випадків, жертвами котрих стали гості
нашого курорту, а заодно і самій стати об'єктом хамського поводження. Проте усе
по порядку.
Початок минулого тижня ознаменувався візитом кількох відпочивальників, котрі
кілька тижнів поспіль харчувалися в одній із кав'ярень Трускавця, до нашої
редакції. Зі слів обурених гостей, під час останніх відвідин вони наразилися на
таку «гостинність», якої під час усіх своїх відвідин ніяк не сподівалися.
Словом, уважно вислухавши гостей, подружжя, яке стверджувало, що під час обіду
мали можливість «поласувати» недосмаженими дерунами, я здивувалася, от тобі
скаржники. Чи й не проблема - недосмажені деруни! Та це ще не вся прикрість, зі
слів чоловіка, його страву кухарі кнайпи щедро приправили шматочками... скла.
Той обурився і для початку вирішив з'ясувати цю проблему із кухарями, а згодом
подружжя поставило вимогу. Мовляв, відмовляємося оплачувати вам такий обід! Та
вони аж ніяк не сподівалися на позицію власниці закладу, котра, вислухавши
потерпілих, у відповідь обдала їх погрозами і прокльонами. Згодом уже під час
розмови із власницею, та, факт хамського поводження із людьми заперечила.
Запевнила: і перепрошувала, і вмовляла. А ті аж ніяк - ще й сплатити відмовилися
за увесь обід. Зрозуміти, хто ж із фігурантів цієї історії справді виявився
хамом, важко. Позаяк і ті, і інша божилися, що грубили та скандалили не вони. От
і самі судіть кому вірити, коли мало не до сліз ображені гості запевняли, що за
два тижні відвідин ресторації усе було доволі добре, тож на останок відчути таке
- ніяк не сподівалися. Аргументи на користь власниці теж вагомі. Вона запевняла,
що такі відвідувачі тепер - на вагу золота, тож легковажно відлякувати чи
грубити їм навіть і в думці не було. Не будучи свідком цієї події, можу лише
здогадуватися із якої іскри розгорілося те полум'я. Проте той факт, що людей,
які до нас приїжджають, інколи цінують мало, не заперечую, бо ж і ті, хто
приїжджають, далеко не усі поводяться пристойно.
Та гірше болить те, що час від часу сама стаю свідком злісної поведінки на
адресу гостей. Останній такий випадок продемонстрував водій міського маршруту №
2, який обурений великою кількістю пільговиків не стримував образ на адресу
кількох іногородніх пасажирів, що мають право на безкоштовний проїзд. А ще один
показовий «виступ» продемонстрував місцевий таксист, номери авто якого я встигла
запам'ятати. Нахаба примудрився висадити мене, так і не довізши до місця
призначення, мотивуючи тим, що оплата мала і за такі гроші далі не повезе. Проте
хоч оплата була обумовлена заздалегідь і до місця призначення залишалося якихось
500 метрів - мудрагель навідріз відмовився їхати далі. І хоча такі як я, так би
мовити, «у булочну на таксі не їздять», подібне уже переживала не раз. То ж
можу, знову ж таки, лише здогадуватися, як «гостинно» ці аферисти приймають і
проводжають наших гостей. Спочатку обдеруть як липку, а наостанок - нахамлять,
аби відпочинок запам'ятали надовго!
Яна Липнева,
газета "Трускавецькурорт"
Увага: спрощена система оподаткування-2012
Державна податкова інспекція у м. Трускавець звертається до суб'єктів
господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" або фіксованого податку відповідно до розділу
IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян",
також юридичні і фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків
і зборів, встановлених Податковим кодексом України та прийняли рішення з 1 січня
2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього
Закону і відповідають вимогам статті 291 Податкового кодексу України подати
відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року.
Заява подається до Державної податкової інспекції за місцем реєстрації СГД.
Для визначення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи
оподаткування у 2012 році суб'єктами господарювання, які не були платниками
єдиного чи фіксованого податку, дохід від провадження господарської діяльності,
одержаний у 2011 році, перераховується з урахуванням норм статті 292 Податкового
кодексу України;
За результатами провадження господарської діяльності за останній звітний
(податковий) квартал (4 квартал 2011 року) до дня набрання чинності цим Законом
платники єдиного податку - юридичні особи подають розрахунок про сплату єдиного
податку та сплачують єдиний податок ще по старому, відповідно до Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва"
Дарія Петричкович,
завідувач сектором МРР та звернень громадян ДПІ у м.
Трускавець
Державна реєстрація шлюбу з іноземцями та особами без громадянства
Іноземці та особи без громадянства для державної реєстрації шлюбу в Україні
повинні пред’явити паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію
уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні, якщо інше не
передбачено чинним законодавством України.
Документи про підтвердження припинення попереднього шлюбу, які передбачені
законодавством іноземної держави та видані компетентним органом, повинні бути
відповідним чином легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародними договорами
України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо у паспортах або паспортних документах іноземців, осіб без громадянства, які
проживають в іноземній державі, відсутні відомості про сімейний стан, вони
повинні одночасно подати документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий
компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання
та належним чином легалізований (легалізація консульською установою або
дипломатичним представництвом України в цій країні, проставлення апостиля), якщо
інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Зазначені документи можуть бути також видані або легалізовані консульською
установою або дипломатичним представництвом цієї країни в Україні та надалі
легалізовані Міністерством закордонних справ України, якщо інше не передбачено
чинними міжнародними договорами України.
Підтвердження сімейного стану особи без громадянства, яка постійно проживає в
Україні, є відомості територіального органу спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань імміграції, видані на підставі
документів, поданих особою до заяви для надання дозволу на імміграцію.
Якщо в паспортах або паспортних документах є відмітка про припинення шлюбу
вищезазначених осіб, документ про те, що особа не перебуває в шлюбі, повинен
бути пред’явлений за період після розірвання шлюбу.
Якщо документи громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які є
підставою для державної реєстрації шлюбу, складені іноземною мовою, до них
обов’язково додається переклад тексту на українську мову, вірність якого
засвідчується дипломатичним представництвом або консульською установою України,
посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець (країни
постійного проживання особи без громадянства), Міністерством закордонних справ,
іншим відповідним органом цієї держави або нотаріусом.
Якщо до органів державної реєстрації актів цивільного стану подається переклад
документів, вірність якого засвідчено згідно із законодавством іноземної
держави, у якій їх видано, то він повинен бути легалізований у встановленому
порядку.
Оригінал документа про сімейний стан разом з перекладами всіх вищезазначених
документів залишається у справах відділу державної реєстрації актів цивільного
стану, який прийняв заяву про державну реєстрацію шлюбу та зареєстрував шлюб.
Документ про сімейний стан дійсний протягом шести місяців з дня його видачі або
засвідчення ( якщо в ньому не встановлено інший термін).
Орган державної реєстрації актів цивільного стану, що прийняв заяву про державну
реєстрацію шлюбу, зобов’язаний ознайомити наречених з умовами і порядком
державної реєстрації шлюбу, їхніми правами та обов’язками як майбутніх подружжя
і батьків, обов’язком повідомити один одному про стан свого здоров’я, попередити
наречених про відповідальність за приховання відомостей про наявність перешкод
для державної реєстрації шлюбу.
Про державну реєстрацію шлюбу у паспортах або паспортних документах осіб, які
зареєстрували шлюб, робиться відмітка із зазначенням прізвища, імені, по
батькові і року народження другого з подружжя та місця і дати такої реєстрації.
У паспорти і паспортні документи іноземців та осіб без громадянства зазначені
відмітки робляться у графі «Примітки», а за відсутності такої графи – на
будь-якій вільній від записів сторінці.
І. С. Кузьменко, головний спеціаліст відділу державної реєстрації
актів
цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції
Реклама
Новий рік – в "Карпатах"!
Протягом цього року в санаторії "Карпати" тривали роботи з реконструкції ряду
об’єктів. Так, було перекрито покрівлю одного із корпусів, майже споруджено
літню сцену в ландшафтному парку "Підгір’я", де вже з літа 2012 року будуть
проводитися різні розважальні заходи як для відпочивальників санаторію, так і
для жителів та гостей нашого Трускавця. Підходять до завершення роботи з
облаштування сучасного танцювального залу. А нещодавно, в кінці листопада,
завершено реконструкцію банкетного залу санаторію. Коли заходиш до цієї зали, то
складається враження, що потрапляєш у казку, добру казку, наскільки все гарно,
красиво, досконало. Святкування в такому залі дня народження, весілля,
корпоративних зустрічей чи інших урочистих подій надовго залишить незабутні
приємні враження.
Вартість новорічної програми – 1400 гривень (для дорослих), 700 гривень (діти до
14 років). Діти до 5 років – безкоштовно. Замовити святкування Нового року в
"Карпатах" можна за телефонами 6-20-00, 6-21-33.
© 2008-2011 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.
|
