Хто володіє інформацією, той володіє світом!
№1 » №2 » №3 » №4 » №5 »
№6 » №7 » №8 » №9 » №10 »
№11 » №12 » №13 » №14 » №15 »
№16 » №17 » №18 »
Інтернет-видання "Трускавецький вісник" підтримує проект "Дівчина року",
започаткований редакцією сайту .
Конкурс краси проходить за підтримки фотографа Ігоря Гриника та редакції газет "Вільне
слово", "Каменярі", "Твоя Фортуна", "Гомін Галичини", а також кількох бізнесових
структур. На сайті ДрогобичІнфо всі бажаючі можуть обирати найвродливіших
красунь місяця, а відтак і року. Голосувати можна безпосередньо на сайті, а
також в мережі ВКонтакте. А ось результати конкурсу "Дівчина жовтня" (наступний
текст – із сайту ДрогобичІнфо).
Члени журі віддали свої голоси таким чином: 1) дискотека "Резус+" - №5 і №10; 2)
модельна агенція "AlYur" - №6 і №8; 3) магазин "Троянда" - №10 і №11; 4) салон
краси "Богема" - № 3 і №5; 5) бар "Еліт" - №5 і №9; 6) рекламне видання
"Фортуна" - №5 і №11; 7) газета "Каменярі" - №2 і №4; 8) газета "Вільне Слово" -
№ 4 і № 6;
9) газета "Гомін Галичини" - №4 і №7; 10) сайт "Трускавецький вісник" - №3 і
№12; 11) сайт Дрогобич Інфо (голосування) - №11; 12) переможниця вересня Тетяна
Піхоцька - №1 і №6; 13) редакція ДІ - №10 і №11; 14) голосування ВКонтакті -
№11; 15) фотограф Ігор Гриник - №6 і №11.
Фотоконкурс продовжується у поточному місяці із новою назвою "Дівчина Листопада
2011".
Новим спонсором нашого конкурсу став офіс-салон "Оріфлейм" (м. Дрогобич вул.
Ковальська, 7, тел. 067 7253558 - п. Галина), що підготує для переможниці набір
косметики.
Отже, тепер у конкурсу така інформаційна підтримка: газета "Вільне Слово",
газета "Каменярі", рекламне видання "Фортуна", рекламне видання "Гомін
Галичини", а також відкритий суспільний сайт "Трускавецький вісник" (№ 1 у
Трускавці).
Наші спонсори: директор кафе-бару "Еліт", директор квіткового магазину "Троянда"
(пл. Ринок, 25, тел. 5-11-93, квіти, сувеніри), директор модельної агенції
"AlYur", нічний клуб "Резус+", салон краси "Богема" (тел. 096 6850929, вул.
Грушевського, 148б).
Нагадаємо про подарунки: переможниця жовтня від магазину "Троянда" отримає
великий розкішний букет квітів, вечерю на двох у кафе "Еліт" або "Христина",
повний курс навчання у модельній агенції "AlYur". Від салону краси "Богема" двом
фіналісткам конкурсу зачіска і макіяж. Абонемент на двох на найкращу вечірню
дискотеку у місті Трускавці у нічному клубі "Резус+". Набір косметики від
дрогобицького офіс-салону "Оріфлейм". І, звісно, фотосесія від фотографа Ігоря
Гриника.
Шановні спонсори! Приєднуйтесь до конкурсу, підтримайте вроду дівчат
Дрогобиччини заохочувальними призами. Ми обов’язково напишемо про ваш
неоціненний вклад.
"Дівчина Жовтня 2011 року" коротко розповідає про себе. Веселовська Ірина
Орестівна. Я 19-річна корінна Дрогобичанка. По спеціальності живописець, також
на даний час здобуваю ще другу освіту по спеціальності дизайнер. Весела,
комунікабельна, оптимістична дівчина. Веду активний та здоровий спосіб життя. У
вільний час малюю картини під замовлення або ж просто для близьких чи для свого
власного задоволення. Люблю весело проводити час із друзями. Мій життєвий девіз:
"Все, що повинно з нами статися - станеться. І що б з нами не сталося - це на
краще".
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 21 жовтня 2011 року
відкрито провадження в адміністративній справі № 2 а-252/2011 за позовом
комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» до виконавчого комітету
Бориславської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення
виконавчого комітету Бориславської міської ради від 29 вересня 2011 року № 283
«Про встановлення порядку оформлення документів, які забезпечать безпечне
користування вже влаштованого власниками та наймачами квартир автономного
опалення та визнання їх такими, що розірвали договірні відносини з КП
«Бориславтеплоенерго» щодо надання послуг централізованого опалення і гарячого
водопостачання».
Судовий розгляд справи призначено на 3 листопада 2011 року о 10-й годині у
приміщенні Бориславського міського суду Львівської області (82300, Львівська
область, м. Борислав, вул. Грушевського, 21).
Вищенаведена інформація означає, що у випадку виграшем справи КП
"Бориславтеплоенерго" особи, котрі самовільно встановили автономне опалення, не
зможуть у правовому полі узаконити його і змушені будуть надалі оплачувати за
централізоване опалення, незалежно чи користуються ним, чи ні. Нагадаємо, що
Постановою Кабміну дозволяється відключення від централізованого опалення тільки
цілими будинками. Натомість у Трускавці місцева влада заохочувала встановлення
індивідуального опалення навіть поквартирно.
На п’ятницю, 4 листопада, редакція тижневика "Каменярі" організовує круглий стіл
на тему "Рік після виборів. Здобутки. Проблеми. Перспективи". Інформація про це
розміщена в свіжому номері газети. На зустріч, котра розпочнеться о 11.00 в
редакції "Каменярів" (м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11, 4-й поверх), запросили
мерів міст нашого регіону, селищного голову Східниці, керівництво району, ЗМІ.
Хочеться вірити, що владні мужі не побояться прийти і подивитися людям в очі, а
також що вони мають що розповісти про свої досягнення та плани, як далі жити і
як далі управляти.
06 листопада 2011 року з 13:00 до 15:00 за адресою місто Трускавець, вулиця
Бориславська, 1 (приміщення “Народний дім”) відбудуться збори громадян для
створення ініціативної групи з підготовки проведення Всеукраїнського референдуму
із ухвалення Закону України «Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського
призначення». Про це нас повідомили в ТМО "ВО "Свобода". Початок реєстрації
учасників зборів о 13 годині 00 хвилин. Обов`язково мати при собі паспорт
громадянина України.
Минулої неділі, 30 жовтня, в Палаці культури імені Т. Шевченка відбулося Свято
подяки Богу за врожай, котре організувала церква "Добра Новина" у м. Трускавці.
Розпочалася програма святкування демонстрацією короткого фільму, в якому на
прикладах різних пір року було показано, як Бог дбає про людей. Серед
виступаючих – старший пастор церкви "Добра Новина" Анатолій Кузьмич, котрий
лейтмотивом виступу взяв слова "Інколи ми нарікаємо, що Бог нам чогось не дає,
але насправді ми маємо дякувати Йому за те, що він не дає нам те, на що ми
заслуговуємо".
Присутні в залі, а серед них були не тільки трускавчани, а й
мешканці сусідніх міст, а також відпочивальники, зокрема і діти із санаторію
"Джерело", мали можливість подивитися чудові виступи. Від циркової студії
"Каскад" із номером "Еквілібр" виступила Марія Соловей, діти недільної школи
показали інсценізовану казку "Ходить гарбуз по городу", кілька пісень виконала
викладач вокалу Бориславського Будинку школяра Зоряна Наминанік. Справжньою
окрасою Дня Подяки став виступ студії бального танцю "Оксамит" із номерами
"Європейські танці", "Румба" та інші. Кожен виступ супроводжувався бурхливими
оплесками. Свято подяки вдалося на славу. "Вся слава нехай буде Богу!" –
пролунало на кінець заходу.
1 листопада в Галичині вшановуємо наших рідних померлих. Та окрім них варто
пригадати собі і тих, чиї могили є в занедбаному стані. Протягом літа – осені
цього року невеличка група ентузіастів на чолі із п. Галиною Заборовською
відновлювали кілька занедбаних могил та надгробків на старому трускавецькому
цвинтарі біля церкви Святої Покрови (вулиця Дрогобицька). І хоча роботи ще дуже
багато, все ж було відреставровано ряд написів – кошти на це збирали теж
небайдужі люди, кожен давав хто скільки міг – по 10, 20, 50, 100, 200 гривень.
Були відновлені і могили таких людей – Владислав Дембовський (фундатор сиротинця
у Трускавці), Тадей і Казимира Тарговські, монахиня Розалія Беронська,
отець-єзуїт Йосиф Сас, священик Кароль Пельц, Владислав Мазур (дитина), Юлія
Бек, Йосиф Чапля, Стась Мазур (дитина), Станіслав Зомбік (Зомбіки – давня
трускавецька родина), Стефанія Когут, Кароліна Енґлєдер, Мар’ян Шнайдер, Віктор
Товарницький, Йосифа Устияновська, Чеслав Баран, Людвік Моховський та інші.
Вічная їм пам’ять.
Роботи по відновленні могил на старому цвинтарі будуть продовжені і наступного
року, хто має бажання долучитися будь-яким способом (працею, фінансово,
відомостями, матеріалами тощо), може сконтактуватися із організаторами через
Володимира Ключака (тел. 097 38 36 112), адже наш "Трускавецький вісник" завжди
готовий надати інформаційну підтримку кожному доброму ділу.
Подаємо програму концертів в Палаці культури імені Т. Шевченка, вміщену газетою
"Трускавецькурорт".
2 листопада, 16.00 - концерт народного фольклорного ансамблю «Джерела Карпат».
20.00 - концерт О Гаврилюка.
Примітка: у програмі можуть бути зміни та доповнення.
Як повідомила на понеділковій нараді у трускавецькій мерії керівник Служби у
справах дітей ТМР Леся Дребот, у вівторок та четвер з 14.00 до 17.00 діятиме
телефон довіри, на якому працюватимуть юрист та психолог. Також Службою
проводиться акція "Міський банк речей", котра має на меті допомогти в
забезпеченні одягом та взуттям дітей та сім’ї, котрі знаходяться у складних та
кризових життєвих обставинах. Акція розпочинається від 4 листопада.
Власна інформація
Публікація на офіційному сайті Східницької селищної ради проекту рішення про
надання інвесторові ТОВ «Владо» погодження на підготовку документів для
отримання спеціального дозволу видобування мінеральних вод Східницького родовища
викликала протест у частини депутатів.
Східницькі депутати постали перед вибором: підтримати селищного голову й
посприяти інвесторові ТОВ «ВЛАДО» в отриманні дозволу на користування надрами чи
піти шляхом, який вони намічали, коли ліцензія була в МПП «Перспектива»? Тоді
вихід із ситуації вони вбачали в створенні комунального підприємства, на балансі
якого перебували б усі джерела мінеральних вод та свердловини, – передає
кореспондент ЗІКу.
За словами голови земельної комісії Романа Бобешка, без їхнього погодження такий
документ взагалі не мав би з’являтися на сайті.
«Я проти, щоб право користування надрами належало приватній структурі, –
наголосив депутат. – У нас уже є гіркий досвід господарювання МПП «Перспектива»,
яке мало ліцензію на користування надрами. Тому вдруге наступати на ті ж граблі
не хотілося б. Як на мене, перед прийняттям такого серйозного рішення треба було
б провести громадські слухання, а перед слуханнями не завадило б зустрітися з
місцевими підприємцями, в тому числі й із тими, що входять до складу агенції
розвитку курорту Східниця».
Нагадаємо, що ліцензію на користування надрами МПП «Перспектива» втратило. Та
приступити до облагородження джерел – проблематично, позаяк каптажні споруди
залишилися в його власності. Вихід з такої ситуації, здавалося б, простий:
збудувати нові сучасні споруди неподалік від діючих, пробурити свердловини й
виходити на новий рівень обслуговування відпочивальників. Так і діяли б, якби в
селищній казні було достатньо для цього грошей. Та, незважаючи навіть на те, що
бюджет Східниця виконує ледь не на 140 відсотків, дозволити собі таку розкіш
наразі накладно.
Сам селищний голова Іван Піляк вважає, що є три варіанти розвитку подій. Перший
– надати погодження на підготовку документів для отримання спеціального дозволу
на видобування мінеральних вод родовища КП «Східницькі джерела». Та цей варіант,
на його думку, є невиправданим, позаяк підприємство не має ні нормальної
матеріально-технічної бази, ані грошей для старту. Варіант другий – розпорошити
38 джерел і18 свердловин серед різних власників. Він теж не з найкращих,
оскільки свердловини мають різний дебіт. Зрозуміло, що всі будуть гнатися за
великодебітними. А що робити з іншими? Можна, вважає пан Піляк, за аналогією з
платними туалетами, поставити при вході касира, котрий збиратиме з людей по
гривні, але це – не бізнес. Бо ж, як бути, коли, наприклад, приїде екскурсія з
Трускавця, якій запропонують таку платну послугу. Вдруге ці люди до нас не
захочуть приїхати. Ні для кого не секрет, що гроші на курортах заробляють не на
воді, а на готельно-ресторанних послугах та розвагах. А вода – це те, що заманює
відпочивальників, і вона повинна бути безкоштовною. Тому найбільш реальним Іван
Піляк вбачає третій варіант, коли приходить інвестор і береться за справу
комплексно. А в договорі селищна рада чітко прописує вільний доступ до джерел та
їхню системну розробку. Такий інвестор є. Це – ТОВ «ВЛАДО», яке готове на
першому етапі інвестувати 5 млн. грн. на впорядкування джерел.
«А втім, 12 листопада я буду звітувати перед східничанами, – розповідає селищний
голова, – і запропоную їм чітко визначитися, який із цих трьох варіантів вони
вважають правильним».
Інформація про те, що ПКП «Каротекст Україна» вже розпочало реалізовувати
інвестиційний проект з будівництва сміттєпереробного заводу неподалік села
Брониці, є перебільшенням, хоча встигла облетіти всі регіональні
Інтернет-видання.
Зрозуміло, підготовка ведеться впродовж довшого часу. Підприємство має дозвіл на
проект землевідведення, є рішення сесії Броницької сільради, яка не заперечує
щодо майбутнього будівництва. Тим самим районна влада застрахувала себе, хоча
могла й сама прийняти рішення, оскільки ділянка знаходиться за межами села.
За словами керівника ПКП «Каротекст Україна» Володимира Педевельського, є також
попередні угоди з керівництвом Самбора та Самбірського району, Дрогобицького
району, Трускавця, Борислава та Східниці на поставку сміття. Не визначено
питання зі самим інвестором. Незабаром у Києві відбудеться зустріч з
представниками німецького підприємства, яке готове інвестувати кошти в проект за
умови повного контролю над майбутнім заводом. Є ще один претендент. Однак чітко
говорити про початок реалізації проекту можна буде говорити тільки тоді, коли на
руках будуть усі угоди.
Пан Педевельський також уточнив, що мова йде про будівництво не одного, а двох
сміттєпереробних заводів. Другий планують спорудити в Бориславі й виготовляти
електроенергію. Поруч є електрична підстанція, до якої й підключаться, якщо
проект вдасться реалізувати. Та це хіба наразі - журавель у небі.
Дмитро Федан,
30 жовтня чи 16 листопада? Коли маємо відзначати роковини з часу, як наш дорогий
міський голова обіймає свою теплу посаду? Особисто я вважаю, що з дня
інавгурації. Та є такі люди, які кажуть – ні, від дня виборів! Та неважливо
коли, важливо, що це був день, котрий змінив Трускавець!
Як-не-як, рік – це не тиждень, не місяць, не півроку, не дев’ять місяців. Це
подія! І її треба відзначити із пляшкою шампанського та бутербродом з ікрою.
Неважливо, чорною, червоною чи кабачковою. Треба спом’янути, що маємо
найдемократичнішого мера і ніц із тим не зробиш…
Зроблено багато, а ще більше буде зроблено. Тож від слів перейдімо до діла,
вірніше, до справ нашої любої команди, котра так тяжко креперувала весь цей рік
задля нас, коханих та заможних. І то працювали всі чесно-пречесно. Може, часом і
за себе забували, так сильно за народ дбали.
Зразу попереджаємо, що половина із написаного – неправда. Попробуємо себе в
шкурі наших колег, провладних журналістів, попробуємо писати як вони – хвалячи
мера та його команду чи є за що, чи нема. А вже читач сам розбереться, де тут
правда, а де видумка. Словом, жовта преса та відділ культури відпочивають, а ми
поїхали!
Першим реальним досягненням чинної трускавецької влади стало вирішення проблеми
водопостачання. Вперше в історії Трускавця в місті-курорті мають можливість пити
чисту джерельну дистильовану воду не лише відпочивальники та люди, але й
мешканці. А також всі тварини, в тому числі бродячі, до яких у влади особливо
добре та тепле ставлення.
І людям добре, і губернатор залишиться задоволеним – так, напевно, подумали наші
владоможці. Подумали і зробили. Та от голова ЛОДА чомусь не повірив, що вода
цілодобово, а запевнив, що держава допоможе місту із вирішенням цієї проблеми,
бо "місцева влада Трускавця вже рік почиває на лаврах". Інша цитата – з газети
"Голос ради" (№ 7 за жовтень 2011 р.): "А злодій відомий – почиває на лаврах, і
далі планує вершити долю міста – якщо не своїми руками, то руками своїх
ставлеників".
Наступне, що вдалося зробити в сфері житлово-комунального господарства –
ліквідувати КП "Наше місто" та створити два нові підприємства з нульовим
балансом. Вперше за всю історію Трускавця починаючи від братів Коритків, а може
й від Коточого замку, люди не нарікають на теплопостачання. Всі котельні
запустили в один день і в один день їх всіх зупинять. Тепло дали всім, хто його
потребує, дозволи на автономне давали всім, хто хотів його встановлювати, воду
нам дали, нові тарифи на газ, водопостачання та водовідведення, вивіз сміття,
похоронні послуги ітд. дали, нові тарифи на тепло та квартплату ще дадуть і то
дуже швидко, відповіді на звернення громадян теж дають вчасно – словом, не
місцева влада, а хороша матуся, котра дбає про всіх і про кожного.
Дешеве тепло, цілоденне водопостачання, прибрані території, особливо прибраний
від торгівців курортний парк, демонтовані старі світлові опори, вчасне
реагування на потреби громадян у сфері ЖКГ – ось така вона, ще не поношена в
достатній мірі трускавецька влада. Тож маємо і чисті під’їзди, і відремонтовані
ліфти, і дахи перестали протікати, особливо коли дощу нема, і всюди все
білиться, ремонтується, прибирається, а сніг обіцяють прибирати по 24 години на
добу. Тож хоче сніг чи не хоче, а падати мусить, бо без нього і зима не зима.
Відколи ліквідували КП "Наше місто" і понастворювали купу нових комунальних
підприємств із новими керівниками, все стало на свої місця. І кілька партійних
лідерів стали великими керівниками, і міський голова задоволений, і вся його
команда теж задоволена. Комуналка в нас – процвітає! Тільки час від часу цю
цвіль не забути б знімати…
Тепер влада активно турбується про кожного з нас і інколи аж плакати хочеться з
радості від такої турботи. Батареї промили, всі ліфти працюють, ніхто не нищить
зроблені Русланом Ярославовичем дитячі майданчики, котрі прямо-таки в ідеальному
стані, перебоїв із водою нема, рівень зарплати в місті – найвищий на Україні і
продовжує невпинно зростати, безробіття подолане, особливо для іногородніх
друзів найвищих керівників міста, ціни на товари та послуги – одні з найнижчих в
області. Всюди криза, а в нас процвітання, всюди проблеми є, а в нас жодних
нових, тільки ті, що їх створила погана попередня влада. Навіть бродячі собаки
не кусають тепер людей, вони зрозуміли доброту влади та що з нею потрібно жити
мирно і її шанувати – так, щоб не те, що не вкусити, а навіть не гавкнути.
Бути господарем у своєму домі! Чому до цього часу ніхто не подумав, що має бути
саме так? Чому наші люди смітили по під’їздах, викидали сміття з балконів чи на
середину вулиці, ухилялися від оплати вивозу сміття, не брали участі в толоках,
були ледарями та такими байдужими? Бо не було такого мера, котрий промив би їм
мізки та наставив на путь істинну – що єсть добре, а що погане.
Створюються ОСББ і мешканці активно беруть участь у життєдіяльності свого
будинку. Питання, з якими звертаються громадяни, вирішуються оперативно і то без
жодної корупції, без ніяких там хабарів чи чогось ще. Розвивається спорт, влада
проявляє особливо значну турботу про здоровий спосіб життя. Неповнолітні вже не
можуть бродяжничати по нічних клубах, а дорослі самовільно здійснювати торгівлю,
де їм заманеться. Порядок – передусім. Словом, "neue Ordnung" і "Arbeit macht
frei", meine liebe Damen und Herren…
Хто смів би заперечити, що великою заслугою Руслана Козира є факт ремонту
кількох трускавецьких доріг? І то нічого, що ці дороги ремонту не дуже й
потребували. Мова йде про Суховоля, Героїв УПА, Дрогобицьку, Сагайдачного та
Городище. 17 мільйонів гривень державних коштів – Трускавець таких грошей на
ремонт доріг ніколи не мав і, напевно, не матиме. А наскільки ефективно їх
використали! Щоправда, жителі ряду вулиць на ремонт доріг мусять трішечки
почекати, принаймні до нових виборів, але це ж у житлових мікрорайонах, нічого
їм там не станеться. Зате у прекрасному стані вулиці Річки та Воробкевича, адже
туристи до Євро можуть приїхати і поїздами, а не лише автотранспортом. Чистенька
та повністю очищена від стихійної торгівлі центральна площа Трускавця. Вулиця
Шевченка теж просто в ідеальному стані. Словом, всюди в Україні вулиці
українські, а в нас – європейські. Бо ж маємо мера із європейським способом
мислення!
А які тротуари! Мило-любо пройтися. Правда, ті, що за часів Грицака стали
брукованими, вже не є в ідеальному стані. Їх нищать розкопками, щоб люди часом
не сказали добре слово про попередню владу. Проте всі тепер можуть по тротуарах
ходити і одночасно займатися здоровим способом життя, здійснюючи стрибки в
довжину чи біг із перешкодами, як це маємо на Річках. А нововведення, що
тротуари мають своїм коштом робити мешканці прилеглих будинків взагалі викликало
захоплення та бурхливе схвалення всієї громади без винятку.
Безсумнівним фактом є те, що нові керівники в цих галузях були призначені
абсолютно законно, без будь-яких порушень, на конкурсних умовах. І люди, яких
вони призначають, теж суто професіонали, ніякого тобі кумівства чи "по блату",
все чисто, чесно та прозоро, як і годиться робити чесній владі. І нікого просто
так із займаних посад не звільняють, а якщо і звільняють, то вони самі винні, бо
не є членами. Мається на увазі, що не є членами команди.
Культуру очолила молода, красива, розумна, добра, освічена, чесна, порядна,
фахова та культурна жінка. Лікарню очолить людина, котра відповідає всім
кваліфікаційним вимогам та стандартам. Освітою керує Михайло Шубак, котрий довго
працював в Дрогобицькому педуніверситеті.
Діти почали вчитися краще. Рівень культури катастрофічно зростає. Хворих щораз
меншає. Працівники бюджетних установ виявляють розуміння дій влади стосовно
економії і самі просять переводити їх на півставки, позбавляти відряджень,
преміальних, оздоровчих тощо, а батьки зі слізьми просять, щоб зростала
батьківська плата за дитячі садочки і щоб їх не звільняли від оплати за
харчування у школах. Це ж як треба любити владі свій народ, а народові свою
владу, щоб була така ідилія, щоб було таке взаєморозуміння, базоване на
взаємоповазі та взаємовигоді.
Музеї будуть в ідеальному стані, бо на це гроші дадуть поляки. І це нічого, що
програми транскордонного співробітництва за кошти Євросоюзу згортаються через
фінансові проблеми того ж Євросоюзу. Для Трускавця і його мера Європа гроші
завжди дасть, від своїх забере, а нам дасть. Бо хіба ж не їздять єврочиновники
полювати в чиєсь особисте мисливське господарство в Сколівському районі?
Нарешті школа мистецтв не фінансуватиметься за залишковим принципом. Директори
шкіл стануть господарями у власних школах, їм не потрібно буде дивитися в рот
начальнику відділу освіти, що і як робити, як господарювати. Нові відносини,
нові моделі, нові структури. Очевидно, що ніхто не закриє СШ № 3 і БУТ, ці
розмови – це діло рук інтриганів. Саме вони, які колись наживалися на народному
добрі, понесуть справедливе покарання. І на їх прикладах виховуватиметься нове
покоління трускавецьких людей – як робити не треба. Є й на кого орієнтуватися –
прикладами позитивних героїв-суперменів та супервуменів можуть служити Валентина
Бодак, Петро Іванишин і, звичайно ж, Руслан Ярославович. До речі, його офіційна
біографія – на сайті міської ради, щоб не забували досягнення у попередні роки.
Словом, культура – найкультурніша, освіта – найосвіченіша, а медицина –
найздоровіша. Сусіди можуть брати приклад. Результати кадрових змін вже себе
оправдовують.
Ніколи ніхто нічого не робив і не зробив для того, щоб популяризувати Трускавець
як курорт. Навіть Теодор Торосевич та Зенон Пельчар. Те, що до нас їздили
австрійці, поляки, єдиний радянський народ і ще якісь люди вже за часів
незалежної України – чиста випадковість. А от тепер народ до нас попре. Бо
створено управління розвитку курорту, яке наш курорт розвиватиме, пропагуватиме,
здійснюватиме його промоцію, будемо мати логотип, бренд-бук, пройде ряд
піар-акцій, участь у дослідженнях братимуть фокус-групи, здійснюватимуться
консалтинг, лізинг та менеджмент, а із нечесним маклерством буде покінчено. В
найближчому майбутньому різко зросте кількість відпочивальників у місті – як за
рахунок внутрішнього туриста (з України), так і попливуть, чи поїдуть гості з
Росії, Польщі, Білорусі, Бразилії, Китаю, Малайзії та Кореї. А як стане до ладу
аеропорт у Львові, то вони ще й можуть до нас прилетіти. Хоча про польоти небом
у трускавецькій владі говорити не люблять – у них одразу ж погані асоціації
стосовно попередників.
Управління розвитку курорту та новий інформаційно-курортний центр працюють в
поті чола. Якісь там депутати захотіли послухати звіт заступника міського голови
Юрія Яворського – а що ж зроблено за рік? Подумати тільки – хтось сміє вимагати
якихось звітів! Та хіба мало було зроблено за бюджетні кошти поїздок у Польщу,
Росію та інші країни! Хіба не хоче влада на 2012 рік зібрати із санаторіїв, вілл
та готелів 1 мільйон 300 тисяч гривень, щоб рекламувати місто! Хіба не поставили
на центральній площі телевізор, щоб люди з усього світу їхали до нас подивитися
на нього! А скільки конкурсів оголосили! Хіба літературний чого вартує – майже
кожен третій трускавчанин взяв у ньому участь – всі щось пишуть, як то гарно
жити в Трускавці за радянської (вибачайте, помилочка, треба читати "за
козирної") влади. А тим депутатам якогось звіту треба. Тут нема коли вгору
глянути, так ні, відволікайся від тяжкої праці, роби їм звіти. Встидали би ся…
Для того, щоб лице курорту було чистим, потрібно його відмити і відшкрябати
скрабом. Оскільки чиряками та раковими пухлинами нашого Трускавця є стихійна та
нестихійна торгівля і різні види послуг, то влада нещадно та справедливо взялася
за них. Щоправда, є ще якісь там художники, з якими ніяк не можна дати ради, бо
ж у суд подали, є ще якісь турфірми та інші нонконформісти, але хто сміє проти
влади виступати? Та ще й проти такої, законно обраної? Та ж за міського голову
проголосувало понад 2 тисячі людей і нічого, що понад 18 тисяч за нього не
голосували чи голосували проти нього – він знає, що робить і робить нам виключно
добре! Ми й не уявляємо, який рай нас чекатиме на кінець його другої каденції.
Він нам ще зробить щасливе життя в наступні роки, якщо стільки добра зробив за
рік!
Сподіваємося, що на цю статтю не буде образи від міської влади та її
поплічників, котрі годуються з руки міського голови. А то тільки трішки якоїсь
критики, як на адресу незаангажованих журналістів одразу сиплються звинувачення,
погрози та інші непристойності. Та це свобода слова у розумінні запопадливих
підбрехачів.
Трускавчани обрали владу на 4 роки. Вони раді та задоволені, ніхто не
розчарувався. Всі, хто приходить до мерії, не забуває нагадати: "Я голосував
(-ла) за Вас, Руслане Ярославовичу!". Зміни відбуваються, тим більше, що владу в
Трускавці має "Фронт змін". Єдине, що непокоїть, так це згадка про китайський
проклін – "А щоб тобі довелося жити в часи змін!". Та стабільність у нас вже
була, вона позаду. А новий мер із новою командою ведуть нас вперед. Наш паравоз,
вперьод лєті, в каммунє астановка…
З роковинами Вас, трускавчани! Ви бачили, що Ви обирали (не знаю, чи в цьому
реченні вартувало ставити знак оклику чи знак запитання). Та чомусь згадуючи про
Руслана Козира, пригадується і байка Степана Руданського "Циган з хроном".
"Плачте, плачте, дурні очі, щоб повилізали, бачили ви препогані, що ви
купували". Бачили ми всі, що купували (обирали) і не один із тих, хто агітував
минулого року за Руслана Козира, тепер хотів би повернути час назад. Та нічого
не поробиш, цю гірку чашу нам прийдеться пити до дна. І робити висновки на
майбутнє.
Володимир Ключак
"Зміни в роботі автобусного маршруту № 147. Виконком Трускавецької міської ради
ухвалив рішення про внесення змін в роботу маршруту № 147. Кінцевою зупинкою
маршруту Дрогобич-Трускавець буде автостанція. Управління розвитку
інфраструктури має внести відповідні зміни до договору з фірмою, яка обслуговує
цей маршрут. Разом з тим розпочато переговорний процес щодо зниження тарифу на
ці перевезення. Серед причин, що спонукали до прийняття рішення про зміну
маршруту, стали зокрема численні звернення мешканців вулиці Воробкевича, а також
намагання розвантажити центральну частину міста від габаритного транспорту. Крім
того, Закон України «Про автомобільний транспорт» передбачає кінцевою зупинкою
міжміських сполучень – автостанції".
Вищенаведений текст – із офіційного сайту Трускавецької міської ради. Він
свідчить про те, що міська влада має намір обмежити рух маршруту "Дрогобич –
Трускавець" по місті-курорті, тобто, кінцевою зупинкою стане автостанція.
Здавалося б, все в межах закону, проте як бути із порушенням та обмеженням прав
мешканців міста? Чому маємо платити більше? Якщо таке рішення прийнято, значить,
комусь це вигідно. І то дуже вигідно. Гадаємо, зрозуміло, що без ініціативи
монополіста з внутрішньоміських перевезень тут не обійшлося.
У "Трускавецькому віснику" №13 від 4 листопада 2008 року ми вже торкалися цієї
теми. Тоді сесія ТМР дала добро на те, що в 2011 році погодив міськвиконком – на
зміну кінцевого пункту руху маршруту "Дрогобич – Трускавець". Щоправда, згодом
через протести мешканців влада змушена була поступитися. Авто на Дрогобич вже не
відправлялося із площі Чорновола, як раніше, а від залізничного вокзалу. І вовк
був ситий, і коза ціла. Та це соломонове рішення стало неприємною новиною для
мешканців вулиці Воробкевича, котрі почали активно звертатися в мерію, в тому
числі і в письмовій формі, скаржачись на загазованість, шум і прохаючи забрати
ці автобуси з Воробкевича. Нагадаємо, що від залізничного вокзалу курсує не
тільки дрогобицька маршрутка, але і стебницька маршрутка і внутрішньоміська
"двійка". Окрім них, до вокзалу під’їжджають автобуси від ряду санаторіїв, котрі
забирають відпочивальників, а це і "Перлина Прикарпаття", і автобус від ЗАТ
"Трускавецькурорту", і машини "Шахтаря", "Карпат", інших санаторіїв. Якщо до них
ще долучити велику кількість таксі та приватних машин, котрі теж їдуть або до
ринку, або до залізничного вокзалу, то мешканців Воробкевича можна реально
зрозуміти – шум та загазованість вони не вигадали.
Та от тільки чому рішення виконкому стосувалося єдиного дрогобицького маршруту?
Бо він давно став більмом в оці для №1, №2 та №3 внутрішніх перевезень, адже
мешканці їдуть з Дрогобича прямо під власні будинки і не потребують пересідати
на інший вид транспорту. В попередньому номері вісника ми вже розповідали про цю
проблему, та від її обговорення вона автоматично не вирішиться. Їдучи з
Дрогобича до Трускавця, пасажир оплачує 3 гривні і в цю суму входить проїзд не
тільки до автостанції. Зменшення вартості проїзду на якихось 25 – 50 копійок
(суто гіпотетично) не компенсує втрат пасажирів, котрі їздитимуть після
нововведень за більшу ціну, з пересадками та значними незручностями. У холодні
зимові вечори попробуй добратися з автостанції до IV мікрорайону. Незрозуміло,
яким чином відбуватиметься посадка біля автостанції на цей автобус до Дрогобича,
адже місце, де тепер автобус зупиняється, непристосоване для стоянки машин. Якщо
врахувати, що саме біля автозаправки (а зовсім не на автостанції) відбувається
посадка на внутрішні маршрути, то навряд чи таке нововведення зменшить кількість
ДТП, радше навпаки – сприятиме їм.
Те, що з центру міста потрібно виводити великогабаритний транспорт, зрозуміло.
Були діячі, котрі навіть пропонували залізничний вокзал перенести за межі міста,
щоб не перекривати так часто для руху найбільш завантажену вулицю Мазепи. Та від
того, що маршрут "Дрогобич – Трускавець" обмежать автостанцією, екологія в місті
не покращиться, як і не буде врегульоване питання вивільнення вулиці Мазепи від
сильного автонавантаження. Очевидно, що влада правильно робить, що шукає виходів
із ситуації, та вкотре вона це робить не там, де треба і не так, як треба. Тому
що "чесна"…
А шляхи розв’язання є, навіть декілька. Одним із них мало б стати вирішення
справи із внутрішніми маршрутами, котрі накладаються один на другий і давно
потребують перегляду. Якщо навіть не йти радикальним методом скорочення їх до
одного маршруту, котрий курсував би приблизно за схемою, котра діяла в радянські
часи, то принаймні можна було б розробити два маршрути, котрі не їздили б одними
і тими самими дорогами, а тільки перетиналися в окремих пунктах. Так, та ж
вулиця Мазепи могла б бути у схемі тільки одного маршруту, а не трьох, як тепер.
В той же час із поля зору маршрутних перевезень випали клініка професора
Козявкіна, кілька вілл та готелів, а мешканці вулиць Помірецька, Бориславська,
Грушевського та ряду інших теж не дуже задоволені схемами руху. Можна було б
розглянути і рух по колу. Та всім не вгодиш. Перегляд схеми руху внутрішніх
перевезень може призвести до збільшення прибутків перевізників внаслідок
зменшення їхніх видатків, а також зніме з порядку денного тему зняття
продовженого маршруту дрогобицької маршрутки (мається на увазі не до
автостанції, а до залізничного вокзалу).
Наступним кроком, котрий можна зробити назустріч мешканцям невеличкої вулиці
Воробкевича (а фактично не всім, а кільком господарям, котрі проживають біля
залізничного вокзалу) – це реально підшукати іншу кінцеву точку для маршруту
"Дрогобич – Трускавець". Це міг би бути або майданчик біля магазину "Колібріс",
або площа Чорновола між податковою та магазином "Плазма", або авто на Дрогобич
могло б навіть відправлятися від міської лікарні і тоді відпала б потреба у
маршруті № 3. Та це тільки пропозиції, до яких можна прислухатися, або й не
прислухатися. Є посадові особи, котрі краще поінформовані в цьому власне питанні
і котрі мали б знайти вихід із ситуації, котрий задовольняв би всіх, а особливо
мешканців IV мікрорайону, а не лише кількох перевізників.
Надіятися на депутатів не випадає – вони в абсолютній більшості "моторизовані" і
проблеми "доїжджаючих" їх не обходять. Виконком, давши свою згоду на такий
абсурдний вихід із ситуації, показав себе явно не з найкращої сторони і навіть
тільки за це вартував би бути розпущеним. Бо дуже вже хочеться знати – хто із
членів виконкому запитав про думку громади, чи вона "за" чи "проти" такого
рішення. Варто провести невеличке опитування, щоб зрозуміти що й до чого. Або
поїхати одним рейсом із Дрогобича і побачити, що частина пасажирів виходить на
автостанції, кілька на вулиці Мазепи, а абсолютна більшість їде або до
стебницького кільця, або ж до базару чи до кінцевої зупинки, залізничного
вокзалу.
Мінуси рішення виконкому – це мінуси як для влади, так і для людей. Влада
ризикує стати громовідводом всіх бід населення, котрі ніколи не забудуть такого
непопулярного рішення. Міська казна від такого рішення не поповниться ні на
копійку, можуть поповнитися незаконним способом тільки кишені тих, хто
пролобіював це рішення, проте нехай це досліджують правоохоронні органи. Не
покращиться і екологія, а розвантаження вулиці Мазепи буде мізерне і зовсім не
відчуватиметься. Про розвантаження центру міста не йдеться, бо дрогобицькі
маршрутки через центр не їздять. В майбутньому авто могли б їздити вулицею
Макомацького, проте надії, що ця вулиця буде введена в експлуатацію за цієї
влади, фактично немає. Отже, владі від такого рішення – жодного плюсу, якщо не
враховувати матеріальну зацікавленість лобістів та монополіста-перевізника по
місту.
Люди натомість отримують масу незручностей та невигод, котрі прокльонами
лягатимуть на голову тих, хто при владі. Збільшиться лихослів’я, бо навряд чи
спокійно можна буде сприйняти той факт, що прийдеться добиратися додому чи на
роботу із більшими труднощами, за більші гроші та ще й мерзнути, очікуючи на
пересадку. Кількість ДТП може значно зрости, адже знайдуться люди, котрі йтимуть
пішки, щоб зекономити цих півтора гривні, переходитимуть цю ж вулицю Мазепи, де
є кілька небезпечних ділянок і не виключено, що ввечері, в хурделицю, вони не
доберуться додому живими-здоровими. Хтось скаже – це згущування фарб. Ми ж
відповімо – краще біду попередити, ніж на неї нариватися.
Те, що тариф до Дрогобича ніхто не перегляне – ні в кого не викликає сумніву.
Результатом недолугих рухів трускавецької влади може стати факт, що проїзд з
Дрогобича до нашого міста-курорту і надалі коштуватиме 3 гривні, прибутки
перевізників зростатимуть, для мешканців Трускавця та тих, хто працює в нашому
місті, умови транспортного сполучення суттєво погіршаться, влада змушена буде
виправдовуватися, та дороги назад не буде. В ЛОДА скажуть "поїзд пішов" і
переглядати по кілька разів одне й те саме рішення ніхто не буде. Ні влада, ні
громада не виграють, бо громада заможнішою не стане, а про чесність влади
взагалі треба буде перестати говорити.
Ще не пізно виконкому відмінити прийняте ним же рішення. Бо краще пізно, ніж
ніколи. Людей не потрібно буде організовувати на протести – вони організуються
самі, адже мова йде про їхню кишеню, в якій влада безсоромно хоче порядкувати.
Адже ні покращення комфорту перевезень, ні збільшення наповнюваності міської
скарбниці, ні турботи про людей – нічого цього вищезгадане рішення виконкому не
принесе.
"…Ви зрадили тих студентів, які їдуть до Дрогобича вранці на науку і пізнім
пополуднем повертаються з неї, ви зрадили тих простих працівників, які
добираються на 8 чи 9 годину до Дрогобича на роботу, ви зрадили пенсіонерів, які
змушені їхати до сусіднього міста, щоб купити собі продукти та речі за дешевшими
цінами, бо ціни трускавецькі розраховані не на нас, місцевих людей, а виключно
на відпочиваючих. Ви брешете, що ви дбаєте про екологію та безпеку руху - то
тоді зробіть Стебницьку, Мазепи, Сагайдачного та інші вулиці зонами пішохідного
руху…" – це уривок із звернення, опублікованого на "Трускавецькому віснику" за
04.11.2008. Як же актуальний цей уривок і сьогодні, через три роки від тодішніх
спроб нашкодити людям і через рік після місцевих виборів. "Не нашкодь" – такою
мала б бути головна заповідь будь-якої влади, а особливо місцевої.
Володимир Ключак
Рішення міськвиконкому Трускавця зробити кінцевою зупинкою пасажирського
маршруту № 147 «Дрогобич-Трускавець» Трускавецький автовокзал мотивувалось
скаргами мешканців вулиці Воробкевича, приписами санстанції та намаганням
розвантажити від автотранспорту вулиці міста. Однак важко не погодитися з тими,
хто це рішення вважає лобіюванням інтересів місцевих перевізників і намаганням
здерти останню копійку з пасажирів.
Справді, як свідчать багатолітні спостереження, біля автовокзалу виходить
близько 20-25% пасажирів з Дрогобича, решта їде до Стебницького кільця, ринку,
залізничного вокзалу. Тепер ці люди будуть або решту шляху долати пішки, або
пересідати на місцеві маршрутки доплачуючи ще півтори гривні. Така ж проблема
постане перед тими, хто буде їхати в Дрогобич - на автовокзал Трускавця
маршрутки приїжджають вже наповненими, а то і переповненими. Залишається додати,
що маршрут № 147 найчисельніший за кількістю пасажирів, багато людей, зокрема
працівників ЗАТ «Трускавецькурорт», ним щодня їздять на роботу. Тепер
транспортні видатки цих пасажирів зростуть.
Правда, на засіданні міськвиконкому намагалися трохи «підсолодити» непопулярне
рішення. Чиновники будуть звертатися в Львівську облдержадміністрацію з
проханням зменшити вартість проїзду цим маршрутом у зв'язку зі зменшенням
кілометражу. Такі дорослі, а в казки вірять! Про збільшення тарифів за
перевезення пасажирів останніми роками доводиться чути занадто часто. Але чи
чули ви про зменшення? Отож бо!
Орест Лещишин,
Людина – основний капітал сучасного суспільства, здатна до пошуку та засвоєння
нових знань, до прийняття нестандартних рішень. Освіта у цьому контексті
розглядається як передовий фактор соціального та економічного прогресу в
розбудові якісно нового освіченого суспільства.
І незважаючи на наявність реалій сьогодення, які свідчать про те, що
фінансування освіти в Україні потребує комплексної переорієнтації, що державне
правління просто „кинуло” освітян „на плав”, таланти у школах все ж процвітають.
Насамперед, завдяки старанню педагогів, котрі працюючи на голому ентузіазмі,
вкладають душу у своїх вихованців.
Побувавши в загальноосвітній школі села Унятичі Дрогобицького району, вкотре в
цьому переконалась. Вихованці невтомного Лева Тустанівського, вчителя
фізкультури, гідно показали свої спортивні досягнення на районних змаганнях з
футболу та легкої атлетики. Хоча тренуються в спартанських умовах - на вулиці,
за будь-яких погодніх умов. За відсутності належного фінансування у школі немає
спортзалу, вкрай необхідного спортивного інвентаря. Громадська вбиральня також
знаходиться на вулиці.
Та Лев Тустанівський не падає у відчай. Як розповідає педколектив – після
ранкової пробіжки, він займається спортом на турніку, подаючи гідний приклад
молодому поколінню.
- Тому й дітлахи за ним тягнуться. Охоче відвідують уроки фізкультури,
наввипередки ганяючи у футбол, чи бавлячись в інші рухливі ігри. І ніхто з учнів
жодного разу не пропустив урок фізкультури. Хворіти школярам просто ніколи:
треба ж бо показати своє вміння на змаганнях серед інших шкіл району. Приємно
відзначити, що діти у нас загартовані, як і їхній вчитель, - посміхаючись
розповідає Віра Дашко, педагог з 50-річним стажем роботи.
Поспілкувавшись з самим п. Тустанівським, дізналася, що кожного року Унятитцька
школа на змаганнях з футболу та легкої атлетики займає призові місця. Свого часу
(коли в школі навчалось понад 150 дітей, а не 102 дитини, як сьогодні) учні
гідно несли переможну естафету й на обласних змаганнях. А вихідець з цього ж
села, Чемпіон України з акробатики Юрій Скіца з легкої руки п. Лева та тренерів
Дрогобицької ДЮСШ свого часу гідно виступив на чемпіонаті Європи серед
молодіжних колективів, де його помітили педагоги спеціалізованої Миколаївської
спортивної юнацької школи і згодом створили йому належні умови для заняття
улюбленим видом спорту. Шкода, що галицька столиця чомусь вперто не помічала
талановитого спортсмена, який, до речі, нещодавно виступив на Чемпіонаті України
з акробатики. І показав хороші результати.
Про себе скромний учитель фізкультури та працелюбний тренер розповів неохоче.
Спорт любив з дитинства. Особливо, футбол, баскетбол, волейбол та легку
атлетику. Цікавився грою у шахи, яка популяризувалася в їхній сім’ї. Закінчив
технікум фізкультури в Івано-Франківську та факультет спорту і фізичної культури
Дрогобицького державного педуніверситету. З чотирьох братів – в сім’ї
наймолодший. Батько та брати також охочі до спорту. Та чи не найулюбленішим
видом спорту сім’ї Тустанівських є футбол.
- Під час навчання я добре засвоїв основи командної гри футболу, баскетболу та
волейболу. Футбол розумію як теоретично, так і практично. Це стосується і подачі
м’яча: аби не втратити певний момент, не зірвати атаку та не упустити м’яча. В
юнацькі роки за час гри у футбол я неодноразово одержував травми саме через те,
що через гарячковість швидко розставався з м’ячем, не виробивши певної
стратегії, як обвести суперника, - зі сміхом пригадує Лев Тустанівський.
За розмовою з’ясувалось, що вчитель та тренер Унятицької школи перебуває в
хороших взаєминах з головою федерації футболу Дрогобицького району Василем
Кобільником. Пан Василь розповів, що вихованці Лева Тустанівського завжди беруть
активну участь у першості Дрогобицького району з футболу.
- Це одна з наймолодших команд майбутньої ліги. Через 2-3 роки ці хлопці стануть
окрасою нашого району. Вірю, що у них достатньо майстерності та вміння нести
переможну естафету на обласних та міжнародних змаганнях. – Констатував п.
Кобільник.
У вихованців Лева Тустанівського є хороші результати й з легкої атлетики.
Минулоріч дев’ятикласник Дмитро Мазурчик виборов друге місце на змаганнях у
Дрогобичі, в парку ім. Богдана Хмельницького. За дуже короткий проміжок часу він
подолав легкоатлетичний крос на дистанції 800 метрів. З ним на базі Унятицької
школи п. Лев їздив і на кущові змагання. Там Дмитро встановив рекорд для
Дрогобиччини, кинувши м’яч в далечінь на відстань 60 метрів.
- Щороку, - продовжив нашу бесіду Лев Тустанівський, - на базі нашої школи ми
організовуємо спартакіади (чотириборство «Дружба», тобто шкільні змагання, які
нараховують кидання м’яча у далечінь, стрибок у довжину з розбігу, біг на
відстані 60-и метрів і крос). Традиційно запрошуємо на спартакіаду школярів зі
Ступниці, Медвежої, Ясениці. Загальна сума кожного з чотирьох учасників у
підсумку складає загальну суму очок. Проводимо турніри з шахів. Мріємо показати
своє вміння на обласних змаганнях.
У шкільному куточку я побачила безліч грамот, кубків, призів та інших трофеїв,
які діти Унятицької школи вибороли на змаганнях і подумала: направду такий
вчитель і такі учні вартують покращених умов у школі. Вартують, аби влада гідно
забезпечувала їх усім необхідним для заняття спортом, художньою самодіяльністю,
усіляко сприяла дітлахам у досягненні їхньої мети. І тоді молоді таланти
покажуть неабиякі результати і в граді стольному.
Новообраний директор школи Степан Макар, держслужбовець з 25-річним стажем, який
свого часу обіймав посаду керівника відділу освіти нашого району, цілком з мною
згідний. Він по клопотав, аби влада виділила кошти на добудову шкільної їдальні
та внутрішніх туалетів. В райдержадміністрації вирішується питання щодо
розміщення в школі спортзалу. Педколектив та учні школи самотужки плекають
благоустрій школи, дбають аби навчальне приміщення , яке було збудоване у
далекому 1907 році, мало належний вигляд.
Та як не сумно це визнати, після шкільних відвідин мимоволі дійшла висновку, що
школи потрібні лише педпрацівникам. Ой, як свого часу мав рацію волелюбний
Мойсей Української нації Іван Франко, коли казав: «Учителем школа стоїть!»
Вікторія Лишик
Те, що «наше життя - боротьба», очевидно нікому не варто доводити, та у
ментальності українця є своєрідна особливість: відмовитися від боротьби і
вчитися жити з тою чи іншою проблемою, мовляв «звикнемо». Проте, як свідчить
історія, лише боротьба є поступом уперед. Наразі у таке твердження врешті
повірили мешканці Дрогобиччини з такою важкою недугою як цукровий діабет. Дане
захворювання насамперед небезпечне тим, що без контролю і дотримання певних норм
життєдіяльності може накоїти багато лиха зі здоров’ям людини. Тож для
співіснування з цією недугою вкрай важливо володіти потрібною інформацією, щоб
запобігти негативним наслідкам. Тому у Дрогобичі нещодавно сформовано
ініціативну групу, яка розпочала роботу над створенням у нашому регіоні «Школи
діабету».
Подібні організації вже існують в багатьох регіонах України і, як показує
практика, суттєво впливають на покращення життя хворих на цукровий діабет. Як
розповіла нам керівник ініціативної групи Оксана Винницька, найпершим завданням
«Школи діабету» буде надання для хворих інформації про систему самоконтролю, а
також сприяння у вироблені норм поведінки та режиму у кожному конкретному
випадку. Загалом майбутня організація має на меті залучати до своєї діяльності
провідних лікарів-ендокринологів для колективних семінарних консультацій, і
сприятиме у вирішенні медикаментозних проблем її учасників. «Планів багато, та
наразі першим конкретним кроком буде проведення 12 листопада семінару на тему
«Цукровий діабет – життя без обмежень». Даний захід приурочений до Міжнародного
дня діабетика. У рамках даного семінару передбачаються лекції провідних фахівців
з кафедри ендокринології Національного медичного університету (м. Київ),
індивідуальні консультації та обстеження, які також будуть проводити гості з
Києва», - розповідає пані Оксана. Окрім цього, серед гостей будуть присутні
представники фармацевтичних компаній, які зі свого боку нададуть вичерпну
інформацію стосовно сучасних медикаментів. Для бажаючих бути присутнім на даному
заході достатньо зателефонувати за номером 097 475 22 70 і зареєструватися.
Про те, що «Школа діабету» потрібна нашому регіону, свідчить сумна статистика: у
Дрогобицькому районі зареєстровано понад 1000 хворих із цією недугою, а у
Дрогобичі є 1900 діабетиків. Отож, щоб якось вирішити їх проблеми і убезпечити
від ускладнень, «Школа діабету» має на меті об‘єднати зусилля як хворих, так
фахівців і меценатів. Лише від спільних зусиль залежить, чи стане насправді
«життя без обмежень» для мешканців регіону, хворих на цукровий діабет.
Ярослав Баран
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 »
№24 » №25 » №26
№111 (355)
2 листопада 2011 р.
Новини Трускавця та регіону
Краса врятує Дрогобич
Дуже цікаво проходив фотоконкурс у жовтні: до останнього дня не було відомо
фавориток або переможниці, і лише голосування в Інтернеті визначило переможницю.
Нею стала Ірина Веселовська, із незначним відривом при голосуванні обігнала
Марту Щеглову.В суді – резонансна справа
Чи не побояться звітувати міські голови?
"Свобода" ініціює всеукраїнський референдум
Відбулося Свято подяки Богу за врожай
Маємо пам’ятати, щоб і про нас пам’ятали
Програма концертів у ПК ім. Шевченка на І половину листопада
3 листопада, 20.00 - концерт народної артистки України Лілії Сандулеси.
4 листопада, 20.00 - концерт О. Павліка та О. Кривошапка.
5 листопада, 20.00 - концерт Альберта Салтикова.
6 листопада, 20.00 - концерт Жан Марка.
7 листопада, 20.00 - концерт народної артистки України Оксани Білозір.
8 листопада, 20.00 - концерт циганського ансамблю «Барон».
9 листопада, 16.00 - концерт народного ансамблю пісні і танцю «Трускавчанка».
20.00 - концерт народного артиста України С. Гіги.
10 листопада, 20.00 - концерт народного артиста України В. Павліка.
11 листопада, 20.00 - концерт А. Костенка.
12 листопада, 20.00 - концерт А. Казимира.
13 листопада, 20.00 - концерт А. Демчука.
14 листопада, 20.00 - концерт заслуженої артистки України К. Бужинської.
15 листопада, 20.00 - концерт квартету «Тенор Бельканто». Телефон довіри та Банк речей
Східницькі депутати перед дилемою: надати дозвіл на видобування мінвод
комунальному чи приватному підприємству
Не кажи гоп, поки не перескочиш
тижневик "Каменярі"
Роковини
Комунальна сфера та турбота про людей
Дороги
Освіта, культура, медицина
Промоція Трускавця
Заключне слово
Не нашкодь!
До теми. "Подбали" про людей
газета "Трускавецькурорт"
Таким учителем школа може гордитися!
Цукровий діабет – не вирок
© 2008-2011 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.