Хто володіє інформацією, той володіє світом!

№1 » №2 » №3 » №4 » №5 » №6 » №7 » №8 » №9 » №10 » №11 » №12 » №13 » №14 » №15 » №16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 » №24 » №25 » №26

№84 (328)

22 серпня 2011 р.

Новини Трускавця та регіону

Жорстоке вбивство – три ножі в серце

19 серпня у Трускавці на вулиці Грушевського сталося вбивство. Після спільного святкування 43-річний громадянин Б., раніше судимий, вступив у бійку із 30-річним Л., в результаті чого останньому було завдано три ножові поранення. На понеділковій нараді 22 серпня начальник Трускавецького МВ УМВСУ Іван Маліш повідомив, що всі три удари було завдано в область серця, хоча є дані, що один з них був проникаючим ударом в область печінки. Після вчинення злочину винуватці з місця події втекли, проте міліція вийшла на їх слід. Слід зауважити, що швидка допомога прибула на місце події через 15 хвилин, за той час потерпілий стік кров’ю. Саме медики і повідомили правоохоронців про випадок. Підозрюваного у скоєнні злочину затримано, він перебуває під вартою. Слідство встановлює, чи була це "групова мокруха", чи винен один тільки підозрюваний.

Також минулого тижня у Трускавці було здійснено два грабежі, повідомив начальник міліції, обидва розкриті. А у міських еменесників, слава Богу, все спокійно – минулого тижня вони тільки витягали з недіючого фонтану на території курортного парку бродячого собаку, котрий впав і не міг самостійно вибратися.

На "швидку" поскаржилися прокурору Трускавця

На ім’я прокурора Трускавця Юрія Яремчука, який перебуває у відпустці, надійшла скарга від громадянки О. на дії швидкої допомоги. Копію скарги вручено і в.о. головного лікаря міської лікарні Андрію Кульчинському. На тротуарі обабіч вулиці Героїв УПА (неподалік Народного Дому) жінка зачепилася в металевий штир, який стирчав з бетону, впала і розбила собі голову, побила руки та ноги, а також отримала ушкодження внутрішніх органів.

Звернувшись до центральної курортної поліклініки, жінка отримала пояснення, що їй потрібно зателефонувати в міську лікарню. Швидка прибула на місце події через 15 хвилин, після чого, не зважаючи на прохання громадянки доставити її терміново в поліклініку для надання медичної допомоги, лікар швидкої поїхав на інший виклик – до хворої дитини. Потерпіла вийшла із машини швидкої і добиралася до трускавецької лікарні своїм ходом.

Все це пані О. описує у своєму зверненні до прокурора та головного лікаря лікарні, а від влади міста вимагає прибрати із тротуару злополучний штир.

Відбудеться зустріч з польськими делегаціями

Завтра, 23 серпня, о 12.00 відбудеться зустріч міського голови Трускавця Руслана Козира із представниками польських офіційних делегацій, котрі прибувають до нашого міста для участі у святкуваннях Дня Незалежності. Про це нас повідомив інформаційно-аналітичний відділ ТМР. Новим містом-побратимом Трускавця стане польське місто Дембіца, відоме пересічному українцю із виробництва шин. Декларацію про співпрацю Трускавця та Дембіци планують підписати завтра. Участь у святкуваннях Дня Незалежності України в Трускавці візьмуть давні побратими міста-курорту і з Перемишля, Ліманови, Дзялдово.

Мінеральні води стануть багатством громади

Як повідомляє газета "Нафтовик Борислава", під час відвідин Східниці губернатор області Михайло Цимбалюк доручив розробити пропозиції щодо вирішення питання надання ліцензії на дослідження та експлуатацію Східницького родовища мінеральних вод комунальному підприємству селищної ради. Раніше дозвіл на користування східницькими надрами мало дозвіл МПП "Перспектива", проте в 2009 році Міністерство охорони природнього навколишнього середовища України цей дозвіл анулювало. У власності МПП "Песрпектива" перебувають надкаптажні споруди, каптажні споруди та бювет. Поки що майно не повернуто громаді, але нова східницька влада надіється, що це буде зроблено.

Нагадаємо, що у Трускавці з метою поступового повернення трускавецьких надр у власність громади за каденції мера Лева Грицака було створено комунальне підприємство "ГГРЕС". З приходом до влади Р. Козира та його команди померкла надія на те, що з "Нафтусі" матиме користь і громада, а не лише ЗАТ "Трускавецькурорт". А КП "ГГРЕС" взагалі фактично не діє як підприємство, хоча формально його і не ліквідували.

Пам’ятник Макомацькому відреставровано

Як повідомила на понеділковій нараді 22 серпня в. о. начальника відділу культури ТМР Тетяна Татомир, минулого тижня було відреставровано пам’ятник Роману Різняку-Макомацькому. Скульптор Володимир Ропецький здійснив реставраційні роботи, необхідні для того, щоб повернути пам’ятнику його первісний вигляд. Нагадаємо, пам’ятник був пошкоджений невідомими особами на початку цього року в ділянці підборіддя та носа.

Також Тетяна Євгенівна поінформувала, що місто готується до відзначення Дня Незалежності, програма святкувань сьогодні і завтра буде озвучена по міському проводовому радіо. А в сьомому залі історії міста побілено стіни, повідомила чиновниця.

Наші неспортивні депутати

Як повідомляє прес-служба Львівської обласної ради, визначено переможців Першої обласної спартакіади серед команд депутатів. Фінальні змагання відбулися 21 серпня на Львівському стадіоні "Спартак". Змагалися команди депутатів міських рад міст обласного значення, збірних команд депутатів районних рад та депутатів обласної ради. Перше місце виборола команда Буського району, на другому місці - команда Миколаївського району, на третьому - Мостиського району. Як бачимо, жодна з команд нашого регіону (ні Дрогобич як місто, ні Дрогобицький район, ні Борислав, ні Трускавець) не відзначилася.

Всім – прапор у руки!

Як було повідомлено на понеділковій нараді в трускавецькій мерії, комунальні заклади Трускавця з нагоди святкування Дня Державного прапора, який проходитиме 23 серпня, отримають національні прапори. Свято підняття Державного прапора у Трускавці пройде у вівторок, о 15.00 біля пам’ятника Бандері. А о 16.00 пройде урочиста академія до Дня Незалежності в Палаці культури імені Шевченка, в програмі якої – і демонстрація фільму про 20 років Незалежності у Трускавці.

155-ті роковини Франка

Пропонуємо ознайомитися із Програмою Всеукраїнського літературно-мистецького свята “Я син народа, що вгору йде” з нагоди 155-ї річниці від дня народження Івана Франка. Свято відбудеться 28 серпня (цієї неділі) в с. Нагуєвичі (Державний історико-культурний заповідник), програму заходів нам надали в Дрогобицькій РДА.

12.00 - Молебень (капличка Різдва Пресвятої Богородиці у Літньому театрі).
12.00-16.00 - виставка квітів, виставка-продаж виробів народно-ужиткового мистецтва (майданчик біля каплички у Літньому театрі); Інсценізація казок Івана Франка (Галявина казок); Конкурс читців поезій Івана Франка на релігійну тематику “Він свого Бога мав” (Біля музею Івана Франка).
13.00-14.00 - відкриття Всеукраїнського літературно-мистецького свята “Я син народа, що вгору йде” (Сцена Літнього театру).
14.00-19.00 - святковий концерт кращих самодіяльних і професійних колективів району та області, народних артистів України Миколи Гнатюка та Михайла Поплавського, заслуженого артиста України Тараса Курчика (Сцена Літнього театру).
19.00-21.00 - Молодіжна програма (Сцена Літнього театру).

Очікується, що на свято прибуде міністр культури України Михайло Кулиняк, родом з Дрогобиччини.

Власна інформація

Сколівські Бескиди як місце відпочинку і творчості Iвaнa Франка

Карпати - велика й складна гірська екологічна система, яка впливає на формування клімату значної території як нашої країни, так і континенту в цілому. У Карпатах зосереджено більше половини видів флори і фауни країни, а лісові та водні ресурси цього краю здавна визначають розвиток багатьох галузей народного господарства України.

Невелика частина території Українських Карпат носить назву Сколівські Бескиди. Важко знайти туриста-краєзнавця, дослідника чи відпочивальника, які б, приїхавши у Сколівські Бескиди, не захоплювались їх казковою природою. Ваблять і чарують мандрівника величі панорами гір, смарагдові схили, полонини. напоєне медовими пахощами квітів повітря. Тут багато цілющих джерел, вода яких у літню спеку легко вгамовує спрагу. Сколівські Бескиди - не тільки резерват самобутньої незайманої природи, а й колосальне багатство надр. Багатство рослинного світу, розмаїття фарб гірських квітів, приносять насолоду i знімають втому. Вабить сюди неповторна краса природи, чисте, напоєне ароматом хвої i різноманітних трав повітря.

Назву Бескиди пов'язують з назвою племені „бессів", які населяли цю місцевість. За іншою вepciєю, назва походить від грецького слова, що означає „пасовисько, пасти, полонина".

В межах Сколівщини проживав етнос „бойки", славиться край чарівними піснями, іскристими танцями, художньою різьбою по дереву.

Велична i чаруюча природа Карпат завжди приваблювала митців. Зі Сколівщиною пов'язане життя i творчість видатного громадського діяча, науковця, філософа, етнографа, публіциста і краєзнавця Івана Яковича Франка (1856-1916 pp.). Його перу належать понад 100 науково-краєзнавчих праць, у тому числі „Галицьке краєзнавство”.

І.Франко був співорганізатором багатьох студентських мандрівок. Він мандрував гірськими верхами та селами Бойківщини. Іван Франко ще в ранньому дитинстві, a пізніше учнем Дрогобицької гімназії i студентом Львівського університету здійснив низку краєзнавчо-пізнавальних мандрівок Передкарпаттям. Ще гімназистом юний І.Франко разом з однокласниками і учителем І.Верхратським побував в Уричі. За період 1880-1882 pp. І.Франко пішки сходив Сколівщину.

Влітку 1884 року І.Франко разом з групою львівських студентів здійснив мандрівку по Підкарпаттю та Гуцульщині. Маршрут починався з Дрогобича, проходив через Трускавець, Борислав, а далі територією сучасного національного парку "Сколівські Бескиди" через Східницю на Урич, Підгородці, Крушельницю, потім через Корчин та Верхнє Синьовидне до Бубнище. Ця мандрівка набула значення широко запланованої національно-просвітницької й політичної акції. У програму входило не тільки знайомство з історичними пам'ятками, життям народу, а й виступи з доповідями на актуальні теми тогочасного житія, концертами, дискусіями тощо. Мандрівка започаткувала добру традицію щорічних культурно-просвітницьких подорожей української студентської молоді. Іван Франко був співорганізатором шести мандрівок студентської молоді Галичиною й Українськими Карпатами впродовж 1883-1888рр.

У 1904 році І.Франко бере участь у складі наукової етнографічно-антропологічної експедиції, досліджуючи села Бойківщини.

Результатом постійних мандрівок письменника у Карпати були численні публікації фольклорних та етнографічних матеріалів. У свою чергу, знання історії й побуту населення Карпат і Прикарпаття надихали І.Франка на створення багатьох поезій, повістей, оповідань. У повісті "Захар Беркут" (1883 р.) описані „з натури” чудові краєвиди цієї місцевості.

Населені пункти Сколівських Бескидів м. Сколе, с. Тухля, с. Гребенів, с. Дубина, с. Корчин, с. Крушельниця та інші тісно пов'язані з життям і діяльністю Івана Франка.

Село Тухля навічно вкарбоване в історію нашої держави завдяки Іванові Франку. На основі зібраних матеріалів виник шедевр української літератури - історична повість „Захар Беркут". У ній описана героїчна боротьба наших предків проти монголо-татарських завойовників у середині XIII століття. Повість написана протягом короткого часу в 1882 році і вперше надрукована в журналі „Зоря" наступного року. Франкова повість давно привертала увагу багатьох художників, композиторів, драматургів, кіномитців. Український композитор Борис Лятошинський у 1929 році написав оперу „Золотий обруч", а Київська кіностудія імені О. Довженка протягом 1970-1971 років зняла за сценарієм відомого поета Дмитра Павличка художній фільм „Захар Беркут". Значну частину фільму було знято на Сколівщині у селі Плав'є.

У 1967 році в Тухлі відкрито пам'ятник Франку (автор Е. Мисько), а в Народному домі кімнату-музей Каменяра. У 1986 році первісний пам'ятник доповнено скульптурно-художнім комплексом „Франкова криниця". На південній околиці села за річкою Опір на горі височить дерев'яний пам'ятник легендарному ватажкові тухольців Захарові Беркуту. За переказами, він похований на цій горі. Сюди не раз піднімався Іван Франко.

Слід сказати, що в час написання повісті „Захар Беркут" Франко добирався зі Сколе до Тухлі пішки або на возі через села Святослав, Гребенів.

Сколе - це районний центр. Розміщене воно у мальовничій гірській улоговині. Довкола стрімкі, вкриті лісами хребти Сколівських Бескидів. На південь від Сколе простягається мальовничий хребет Зелемін з висотами вище 1200 метрів, а на захід - гірський хребет з однією з найвищих вершин Сколівщини -г. Парашка (1268 м). Перша письмова згадка про Сколе датується 1397 роком, але є припущення, що воно виникло ще на початку XI століття.

За переказами, назва місцевості походить від того, що тут відбувся бій між дружинами двох князів - Святополка і Святослава. На місці загибелі князя Святослава споруджується пам'ятник у вигляді саркофага з хрестом заввишки 18 метрів. Автор скульптури Теодозій Бриж. З лицевого боку встановлено скульптурне зображення князя, а з протилежного - рельєф, на якому зображено Святослава в останні хвилини життя, коли його оточили переслідувачі зі списами, яким Святополк Окаянний наказав: „Сколіть їх усіх". По боках саркофагу розташовані чотири беркути, які ніби стережуть вічний сон князя.

Іван Франко часто навідувався до цього бойківського містечка над Опором. Чимало людей тут особисто знали його, а дехто навіть листувався з письменником. У 1888 році, перебуваючи у Сколе, Франко піднявся на гору Парашку.

Біля Сколе є невелике село Дубина, де Франко любив відпочивати. Михайло Скорик - педагог і дослідник Бойківщини, згадував, що перед Першою світовою війною, ймовірно у 1911 році, письменник разом зі славетною українською співачкою Соломією Крушельницькою посадив у Дубині липу, яка до наших днів не збереглася.

Зі Сколе Іван Франко робив часті екскурсії по навколишніх горах. Зокрема, зі Сколе через Гребенів, а далі через хребет Зелемін добирався аж до Либохори. До цього села Франко міг пройти і через гору Кіндрат (1155 м) або ж зійти на найвищу вершину Сколівських Бескидів гору Магура (1362 м). звідки відкриваються чудові краєвиди на стрімкі і заліснені хребти Сколівських Бескидів.

У своїх творах і публікаціях Іван Франко часто торкався історії, культурного життя Сколівщини, намагався спрямувати політичне життя цього куточка Бойківщини в русло визвольного руху.

Природа Сколівщини надзвичайно мальовнича. Тут багато пам'яток природи: водоспад на річці Кам'янка, скелі біля сіл Розгірче, Урич та Бубнище (Скелі Довбуша). Останні дві пам'ятки природи є історичними. Вони приваблюють туристів з усіх куточків України, близького і далекого зарубіжжя. Ще в дитячі роки Іван Франко перші свої мандрівки здійснив саме до цих карпатських чудес природи.

Іван Франко не менше трьох разів відвідував скелі у Бубнищі. Перший раз після закінчення сьомого класу гімназії у 1874 році. Згодом, перебуваючи тут ще раз, письменник так захопився довколишніми пейзажами, що задумав створити спеціальний цикл поезій про цей мальовничий куточок Карпат із його багатовіковими історичними таємницями.

Скелі в Бубнищі - це потужні глиби твердих пісковиків. У роки Галицько-Волинської держави - це прикордонне військове укріплення, при спорудженні якого використані природні умови. Назву „Довбушеві" скелі отримали тому, що, за легендами, тут тривалий час перебував Олекса Довбуш зі своїми опришками. Скелі можна назвати одним із чудес України.

Власні спостереження, розповіді місцевих жителів, культура і побут горян дали можливість Франкові створити ряд літературних та наукових праць і, зокрема, повість „Петрії та Довбущуки", у якій він відтворює образ ватажка опришків Олекси Довбуша.

У серпні 1884 року Іван Франко побував у Верхньому Синьовидному. Він разом із групою студентської молоді мандрував карпатськими селами, збираючи матеріал про життя і звичаї верхо¬винців, записував легенди, народні перекази, пісні. Учасники подорожі виступали з концертами, а Франко виголошував палкі промови. Цією мандрівкою було відкрито новий період історії українського краєзнавства. Молодь вважала свою подорож не прогулянкою, а серйозною громадською працею, яка повинна сприяти пробудженню національної та політичної свідомості людей. Учасники подорожі пройшли Дрогобич, Східницю, Тишівницю, Труханів, Бубнище, Болехів, Калуш, Коломию, Вижницю, Устеріки. Тоді ж Франко видав окремою брошурою віршований опис маршруту „Українсько-руська студентська мандрівка літом 1884 року", де від¬чувається глибока обізнаність молодого письменника з визначними місцями краю. Враження від цієї подорожі Франко виклав у статті „Вандрівка руської молодіжи", опублікованій у газеті „Діло". У цій статті багато місця відводить скелям біля села Урич.

До села Урич Франко навідувався влітку 1889 року з Федором Кістяківським з Києва.

Урицькі скелі були використані при спорудженні фортеці-замку Тустань у XI-XII століттях. Варто лише згадати, що на Урицькій скелі в 1912 році було урочисто відкрито викарбуваний О.Майдашоком на південній стіні велетенського пісковику напис-заклик „Вставайте, кайдани порвіте", а під ним підпис „Т.Шевченко, М. Шашкевич, І. Франко". Він став першим меморіальним написом на честь І. Франка. Ще сьогодні його видно від підніжжя стіни.

Сколівські Бескиди і сьогодні є місцем відпочинку і творчості багатьох вчених, філософів, етнографів, публіцистів і просто туристів, надихаючи їх на втілення своїх задумів.

Василь Петранівський,
доцент кафедри курортного менеджменту ДДПУ імені Івана Франка,
член Національної Спілки Краєзнавців України

Благословенні українські Карпати

Як чудово бачити і відчувати Божу велич через Його творіння та знати, що ми маємо такого прекрасного Бога-Творця. Похід у гори – це не просто прогулянка в екстремальних умовах, це щось набагато більше, це те, що зворушує до глибини душі і залишає спогади на все життя. У покоренні вершин є щось, що неодмінно буде тягнути людину знову й знову зійти на гору.

Коли сходиш на гору для того, щоби помолитись, розумієш, чому великі Божі мужі, такі як Мойсей та Ілля, і навіть Сам Господь Ісус Христос сходили на гору для спілкування з Богом. Тому що чим ближче ти до вершини, тим менше у твоїй голові залишається порожніх думок, починаєш більше цінувати духовні цінності і все менше думаєш про матеріальні речі. Для кожної людини, яка долає вершину, цінним є те, що у неї формується мислення переможця, людини, яка здатна долати не тільки вершини Карпат чи Гімалаїв, але й ті гори, які трапляються у нашому повсякденному житті, такі як розчарування, непрощення і т. п. Тим більше, коли ти йдеш не один, а в складі групи, можна побачити себе таким, як ти є насправді і в чому тобі ще потрібно змінитись.

Вже 4 роки поспіль Бог благословляє нас долати вершини наших прекрасних, благословенних Карпат та звершувати там молитви за Україну і за єдність між християнами України. Кожного разу ми з’їжджаємось у місто Трускавець та звідси вирушаємо на початок маршруту. Наша команда, склад якої постійно оновлюється, показує, що ми, християни з різних церков та об’єднань, можемо разом рухатись, допомагати та підтримувати один одного і разом прославляти Бога.

Цього року нас було 13. Наш маршрут пролягав від села Осмолоди, що в Івано-Франківській області, через хребет Матагів, гори Висока(1803м), Ігровець(1804м), Боревка(1596м), Лопушна(1695м), Велика Сивуля(1836м), полонину Рущина (1440м), урвище Пекло, водоспад Салатрук і село Бистриця (кінець маршруту). Приблизна протяжність маршруту 50-60 км.

Коли ми рухалися по маршруту, ми зустрічали багатьох туристів і завжди молились за цих людей та благословляли їх. На хребті Матагові ми разом з іншими туристами провели ніч у туристичному притулку. Ми гарно провели час, спілкуючись та свідчачи про те, що Господь зробив у нашому житті, а в ранці звершили спільну молитву зі всіма жителями притулку. На горі Ігровець ми звершили молитву за Україну, а на горі Велика Сивуля ми звершили молитви за єдність між християнами та кожен сказав Богові те, що мав у своїм серці. Коли ми були на вершині, і нашим очам відкрилась прекрасна панорама, ми бачили усі Карпати, як на долоні. Настрій у всіх був піднесений, ми йшли, співаючи псалми та українські пісні.

Ми розуміємо, на якій прекрасній землі ми живемо і вчимось цінувати те, що Бог довірив нам українцям.

Наша подорож завершилась у мальовничому селі Бистриця. Наш похід вдався завдяки Богу, який дав нам мудрість, забезпечення та любов один до одного. Слава Богу за усі Його милості!

Руслан Цехмейстер

Ремонт доріг завершується…

У Трускавці фактично завершуються роботи по ремонту доріг до Євро-2012. Якщо ще на початку 2011 року мешканці міста-курорту надіялися на ці ремонти як на манну небесну, то тепер бачить кожен – фактично все залишиться без змін.

Тотальне розчарування трускавчан наступило тоді, коли стало зрозуміло – жодна з доріг, які дійсно потребують ремонту, у місті відремонтована не буде. В квітні місяці було затверджено схему руху до об’єктів, які прийматимуть гостей Чемпіонату Європи з футболу. А прийматимуть, нагадаємо, готелі та санаторії "Ріксос-Прикарпаття", "Женева", "Шале Грааль", "Весна" та новозбудований "Каштан". Отже, тоді в перелік вулиць, які ремонтуватимуть коштом держави, були включені Бориславська, Суховоля, Героїв УПА, Дрогобицька, Сагайдачного та Городище (від бориславського повороту до готелю "Ріксос"). Загалом на ці вулиці повинні були витратити 27 мільйонів гривень, проте згодом бюджет на Трускавець скоротили до 17 мільйонів. Але і це ще не все – з переліку вулиць виключили ту, яка найбільш потребувала ремонту – Бориславську.

Хронологія подій, про які йде мова, є такою. 6 грудня 2010 року міська влада Трускавця подала свої пропозиції щодо підготовки певних об’єктів до Євро-2012, в тому і стосовно ремонту доріг. В березні 2011 у Трускавці за дорученням голови ЛОДА побували представники Служби автомобільних доріг області, які розробили схему руху транспортних засобів, погоджену в обласній ДАІ. 5 квітня 2011 року виходить розпорядження голови ЛОДА Михайла Цимбалюка, згідно яким за кошти субвенцій підлягають ремонту вулиці Дрогобицька (виділено 2 мільйони 698 тисяч гривень), Сагайдачного (4 мільйони 498 тисяч), Городище до "Ріксоса" (5 мільйонів 741 тисяча), Суховоля (1 мільйон 620 тисяч), Бориславська (2 мільйони 214 тисяч), Героїв УПА (336 тисяч). Проте згодом в зв’язку з подорожчанням бітуму та паливно-мастильних матеріалів із цього переліку вулицю Бориславську виключили. Цю інформацію на засіданні депутатської комісії з питань ЖКГ у п’ятницю, 19 серпня, озвучив секретар міської ради Петро Шумин. Він розповів і про те, що за підписом мера до ЛОДА скеровувалися листи із проханням все-таки включити вулицю Бориславську, проте позитивного результату досягнуто в цьому плані не було. Листів було кілька – від 25.06, 05.07, 11.07, 27.07, 09.08. До голови ЛОДА Михайла Цимбалюка звертався і Володимир Козявкін із проханням включити в перелік вулицю Помірецьку, але отримав відмову.

"Свобода" 18 серпня заблокувала ремонт вулиці Суховоля, маючи намір привернути увагу і влади, і громадськості до даного питання. В цей день відбулася зустріч за участю депутатів обласної та міської рад і чиновників з міськвиконкому безпосередньо на місці, біля "Женеви", а згодом пройшли і стихійні депутатські збори в міській раді за участі голови профільної комісії облради Михайла Задорожнього. Натомість у п’ятницю пройшло засідання комісії з питань ЖКГ під головуванням Р. Крамара. Було вирішено звернутися до міського голови стосовно проведення позачергової сесії. Але Руслан Козир вважає, що якісь публічні заяви можуть тільки зашкодити.

Весь цей рух був спрямований і для того, щоб добитися перекидання коштів із вулиці Дрогобицької, яку зовсім нещодавно ремонтували, на вулицю Бориславську. Та виявляється, що Дрогобицьку … вже зробили. Мається на увазі відтинок від в’їзду в місто до Дрогобицького кільця. Таким чином залишилося ще трішки підлатати вулицю Городище і 17 мільйонів гривень на ремонт доріг у Трускавці в 2011 році освоєно.

А ось як коментує ситуацію, що склалася, Олексій Балицький, депутат обласної ради: "Я 18 серпня навпроти ЦУМу особисто заблокував нищення вулиці Суховоля, яке називають "проведенням дорожніх робіт". Тоді почалися телефонні дзвінки, під’їхав спочатку начальник УЖКГіБ Юрій Терлецький, потім секретар міської ради Петро Шумин, який "зірвався" і почав перешкоджати моєму помічнику Святославу Грабовському проводити відеозйомку, згодом став бити паперами по камері.

Я з іншим обласним депутатом Петром Іванишиним не раз мав розмову стосовно цих вулиць і я чітко стверджував, що першим буду піднімати питання, що їх не потрібно "ремонтувати", є інші дороги в місті, які потребують нагального ремонту. Він вважав, що зможе вирішити це питання сам чи лише з міським головою, домовляючися з головою ЛОДА Цимбалюком. Так не вийшло, на жаль. Цілком очевидно, що це потрібно було робити колегіально, інформуючи про все і депутатів міської ради, і трускавецьку громаду.

Якщо виявиться правдою, що міський голова Трускавця Козир підписував документи, про які говорив голова комісії обласної ради Михайло Задорожний, що він давав дозвіл на виключення кількох вулиць з переліку тих, які мали відремонтувати, то я вважаю, що це дуже неправильний крок з його сторони, щоб приймати такі шкідливі для міста та необдумані рішення самовільно.

Якщо в міській раді знали, що назріває така проблема, то потрібно було зібрати сесію, зробити колегіальне звернення. Місто в обласній раді представляють три депутати, маємо підтримку і від кількох фракцій, і від голови облради, і від голови профільної комісії Михайла Задорожнього, тож питання можна було вирішити. Натомість депутат Іванишин домовлявся кулуарно, ходив до Цимбалюка та його заступника Губицького, але, як бачимо, жодного результату це не дало.

Коли "Свободу" звинувачують у тому, що вона на цій справі робить "піар", то я хочу сказати – так само нас звинувачували у "піарі", коли міська влада пробувала закривати очі на незаконне буріння свердловини в курортному парку. Згодом правоохоронні органи дали свою оцінку цьому явищу і стало видно, піар це був чи ні. Так і тепер – влада закриває очі на очевидні речі – 17 мільйонів гривень буде освоєно на ремонт доріг Трускавця, а результату не буде, адже і Суховоля, і Дрогобицька взагалі на даний час не потребують ремонту. Вулицю Сагайдачного відремонтували теж не найкращим чином. Коли ж на наступний рік закладатимуть кошти в обласний бюджет, то скажуть – Трускавець в 2011 році використав 17 мільйонів на дороги, а такий-то район – тільки три мільйони. Тож наступного року Трускавець може залишитися ні з чим, без коштів на дороги і тому так важливо було міській владі ці 17 мільйонів використати дійсно ефективно, а не займатися окозамилюванням, що стане кращою якість доріг на Суховоля. Там і так найкраща дорога.

На засіданні депутатської комісії з ЖКГ мій колега заявив, що ми повинні бути господарями у своєму домі. Я поділяю цю позицію, однозначно. Проте чому, коли бурили свердловину в парку, господарем у Трускавці показав себе ЗАТ "Трускавецькурорт", а не влада? Так і тепер, коли постало питання, яке ми обговорюємо, стало видно, що в даному випадку господарем у Трускавці є Цимбалюк, а не влада на чолі з міським головою. До їх думки ніхто навіть не прислуховувався і для мене є зрозумілим, що обіцянки відремонтувати Річки, Воробкевича, Шевченка та інші вулиці так і залишаться обіцянками, їх ніхто і не збирається виконувати".

Інші коментарі є такими. Руслан Козир, міський голова Трускавця: "Є погоджені об’єми, то чого нам туди втручатися. Суховоля та Дрогобицька простоять після цього ремонту ще 10 років і місто не витрачатиме кошти на їх ремонт. Нас поставили перед фактом і все. А будь-які наші звернення можуть мати негативний характер. Я не бачу доцільності збирати позачергову сесію". Юрій Терлецький, начальник УЖКГіБ: "Я брав участь у нараді за головування заступника голови ЛОДА Губицького. По кожній вулиці нами було подано пакет документів. Нас поставили перед фактом схемою руху доїзду до об’єктів. А вулиця Бориславська була викинута ще до початку проведення тендеру". Богдан Процишин, депутат міської ради: "А що ж із гостями, які приїдуть залізничним транспортом? Яким чином вони добиратимуться до готелів? Адже залізничний вокзал – другі ворота в місто Трускавець". Ігор Гарванко, депутат міської ради: "Вулиця Воробкевича, яка знаходиться біля залізничного вокзалу, була включена до переліку доріг, які б мали ремонтуватися до єврочемпіонату, але була відкинута". Богдан Габшій, депутат міської ради: "Чому інформація не була подана депутатському корпусу? Це дуже дивно, що навіть депутати міської ради не знали про те, що відбувається з коштами, які вулиці ремонтують, а які знімають з переліку…".

Володимир Ключак

Чи має шанс Олексій Радзієвський стати народним депутатом України?

Коли Олексій Радзієвський ішов до влади, він розумів, яку руїну йому залишає попередник Микола Гук. Ставши міським головою, він усвідомив, що ситуація є не просто складною, а критичною.

Розв’язати дрогобицькі проблеми могла би команда професіоналів, якої в Олексія Радзієвського фактично нема. Є особисто віддані йому люди, які вдячні йому за те, що дав їм роботу. З іншого боку, міський голова теж залежний від них, адже чимало його висуванців є депутатами міської ради, а, отже, їхні голосування багато важать. Виходить замкнене коло, але Олексій Радзієвський сам себе загнав у глухий кут.

Не виправдалися його надії й на допомогу Дрогобичу з боку Кабінету Міністрів України та Львівської обласної державної адміністрації. Ні, посильна допомога була, але мер сподівався на більше. А з відставкою його давнього приятеля віце-прем’є-ра Тихонова ситуація взагалі стала патовою.

Теза про те, що Олексій Радзієвський в опозиції до Партії регіонів, луснула, як мильна булька. Не можна критикувати владу (та він цього і не робив) й одночасно сподіватися на допомогу з її боку. Та й за походженням Олексій Радзієвський - “луганський”, а не “донецький”, так що ніколи не стане “своїм”.

Проте, як не крути, всі дороги в Україні нині ведуть до Партії регіонів, й Олексій Радзієвський мусить з цим рахуватися. Його сподівання зробити з Дрогобича “лялечку” видалися примарними. Ні, зовнішній марафет наводити можна, але глибинні перетворення міському голові не здійснити. Причин багато. Насамперед мова йде про радянське мислення Олексія Радзієвського і нездатність його команди, націленої на особисте збагачення, працювати на дрогобицьку громаду.

Звідси логічно було би припустити, що Олексій Радзієвський мав би хотіти стати народним депутатом України. Не має значення від якої політичної сили, бо все одно опиниться у фракції Партії регіонів. Ну, не до “Батьківщини” ж чи “Свободи” йому йти? Хоча в наш час можливо все.

Ідея з депутатством може виявитися такою ж авантюрною, як і з мерством. Та й справді, навіщо ти йшов у міські голови, аби через рік захотіти стати народним депутатом України? З іншого боку, багато з дрогобицьких виборців залишилися прихильними до Олексія Радзієвського...

Анатолій Власюк,
часопис "Тустань"

ГКЧП

Здається, ми й забули, що двадцять років тому не лише вибороли нашу незалежність, а й пережили три страшних дні, коли до влади хотіло прийти так зване ГКЧП.

Це нині ті події можна згадати з усмішкою, розповісти молодшим, як по телевізору мало не цілодобово ганяли “Лебедине озеро”, а в такого собі Янаєва, одного з лідерів ГКЧП, трусилися руки - чи то від хвилювання, чи то від перепою.

Насправді нас хотіли силоміць залишити в СРСР, причому його гіршого - сталінського - зразка, де нема не те що свободи слова, а й свободи думки.

Пригадую поведінку в ті дні багатьох людей, які й нині при владі та звично зараховують себе до національно-демократичного табору. Вони поспішно познімали синьо-жовті значки, які було модно тоді носити. Справа навіть не в тому, що ці люди побігли здавати заборговані за декілька місяців компартійні внески. Слабкість людини ще можна пояснити. Можна зрозуміти й вибачити страх, який оселився в їхніх душах, здається, на генному рівні. Але як і тоді вони уповні показали свою підлу душу, пристосовуючись до ситуації, так і зараз готові лизати те місце, звідки ноги ростуть, будь-якому панові, який хоч на щабель стоїть від них вище. Міняючи партії, як шкарпетки, вони переслідують одну мету: бути поближче до владного корита. Найбільш огидно, що при цьому політикани прикриваються святими для нас ідеями та іменами.

Не за таку Україну, яка є нині, воювали наші ветерани національно-визвольних змагань. Прапор, герб, гімн - це лише атрибути, які не наповнені реальним змістом, бо й досі Україна залишається залежною економічно й політично. Режим Януковича хоче повернути нас до СССР.

І все-таки це наша незалежність. Якщо ми впорались із зовнішніми ворогами, то дамо собі раду й з ворогами внутрішніми, хоча інколи це буває важче зробити. Жодне ГКЧП вже нас не зламає, а своїх перекінчиків ми навчились розпізнавати й не вірити їм на слово.

Головне, що маємо зрозуміти: незалежність - це не кінцевий результат, а процес. За незалежність треба боротися щодня.

Анатолій Власюк,
часопис "Тустань"

Служба 102 Борислава повідомляє

У період із першого по десяте липня цього року в місті скоєно шість крадіжок. Маємо також сімнадцять випадків погроз фізичною розправою, один факт настання смерті, десять випадків нанесення громадянам міста тілесних ушкоджень, три випадки втрати речей, один випадок пошкодження майна та ще три порушення закону, віднесені до категорії інших злочинів.

Завдяки проведеним оперативно-розшуковим заходам розкрито два злочини за фактами крадіжок. Співробітники міліції встановили осіб, які погрожували громадянам міста фізичною розправою, нанесли тілесні ушкодження. За чотирма фактами крадіжок, одним випадком пошкодження майна, одним фактом настання смерті та ще трьома злочинами, які віднесені до категорії інших порушень закону, проводяться дослідчі перевірки.

У чергову частину надійшло повідомлення, що після дорожньо-транспортної пригоди опівночі першого серпня у травматологічне відділення за медичною допомогою звернувся мешканець Східниці гр. Г. У ході з'ясування обставин нанесення тілесних ушкоджень гр. Г. виявилося, що інформація про ДТП не підтвердилася. Потерпілий стверджував, що відкриту черепно-мозкову травму із забійною раною лобної ділянки голови отримав, коли вийшов із власного будинку в магазин за сигаретами та горілкою. На вулиці йшов дощ, тож він, переходячи дорогу, спіткнувся і впав на бордюр, від чого отримав тілесні ушкодження. Після падіння звернувся за допомогою спочатку у лікарню смт. Східниці, звідки був скерований у травматологічне відділення Бориславської ЦМЛ. Інформацію про ДТП потерпілий просить вважати помилковою.

Чотири металеві труби довжиною три метри діаметром 100 мм викрали невідомі зловмисники у ніч на друге серпня із приватного помешкання по вул. Зеленій, а у ніч на п'яте серпня невідомі зловмисники викрали два прольоти металевої огорожі та шість стовпчиків зі стадіону «Юність» по вул. Шкільній. Сума завданих збитків встановлюється. Сума матеріальних збитків встановлюється також за фактом викрадення у ніч на п'яте серпня електродвигуна зі свердловини № 477 «Стара Східниця», що знаходиться у лісовому масиві. За фактом усіх трьох крадіжок проводяться оперативно-розшукові заходи.

У чергову частину надійшла явка з повинною від гр. К., який зізнався у крадіжці восьми металевих стовпців для паркану вартістю 1000 грн. із приватного подвір'я по вул. І. Мазепи. Злочин вчинено на початку березня 2010 року. Проте розшукові дії, що їх проводить відділення дільничних інспекторів за фактами викрадення металу, змусили крадія прийти у міськвідділ міліції з повинною. Зловмисник опитаний та відпущений за місцем проживання. Його подальшу долю вирішуватиме суд. Пральну машину старого зразка, дві автомобільні шини та два амортизатори до автомобіля «Форд-Ес-корт» викрали невідомі зловмисники із самовільно об-лаштованої комірки на сходовому майданчику між четвертим і п'ятим поверхами у будинку № 47 по вул. С. Коваліва. За фактом крадіжки проводяться оперативно-розшукові заходи.

Газета "Нафтовик Борислава"

Фоторепортаж. Виставка "Із бойківської скрині" в музеї Михайла Біласа

Оголошення

Все для туризму, спорту та рибальства! Намети, спальники, килимки туристичні, рюкзаки, тренажери, велосипеди, скутери та багато іншого пропонує мережа магазинів "Спорт-манія". Відправка по Україні та доступні ціни оптом та вроздріб!

Довідки та замовлення за тел. 067-98-31-017 (Руслан), 096-95-51-394 (Руслан) та в Дрогобичі (03244) 1-01-41, електронна скринька drb73@mail.ru

© 2008-2011 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено. Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак. Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди. Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112 Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.