Хто володіє інформацією, той володіє світом!
№1 » №2 » №3 » №4 » №5 »
№6 » №7 » №8 » №9 » №10 »
№11 » №12 » №13 » №14 » №15 »
№16 » №17 » №18 »
13 липня 2011 року на сесії Бориславської міської ради депутати, незважаючи
на рішучу незгоду фракції ВО «Свобода», більшістю голосів задовільними протест
прокурора В.Павича на рішення міської ради №242 від 18.04.2011р. «Про заборону
використання символів тоталітарного режиму на території міста Борислава та смт.
Східниця».
Під час розгляду даного питання голова фракції ВО «Свобода» Юрій Химин заявив:
«Наша фракція вважає, що даний протест прокурора на рішення Бориславської
міської ради №242 від 18.04.2011р. «Про заборону використання символів
тоталітарного режиму на території міста Борислава та смт. Східниця» є політичним
замовленням діючого антиукраїнського режиму. Центральна влада через
підконтрольні їй органи намагається будь-яким методом тиснути на всі інституції
над якими, ще не встановлено повний контроль. Одним із останніх бастіонів, які
ще не захопили українофоби – є органи місцевого самоврядування. У своєму
протесті прокурор посилаючись на перевищення повноважень Бориславської ради щодо
території на якій повинно поширюватись виконання цього рішення чомусь вимагає
повністю скасувати це рішення, а не привести його у відповідність до
законодавства України. На нашу думку з цього випливає, що причиною даного
протесту є не будь-яке порушення законів України при прийнятті цього рішення, а
банальне бажання вислужитися перед своїм керівництвом. Зважаючи на це ми
пропонуємо відхилити протест прокурора на це рішення».
З цього питання виступив і депутат від ВО «Свобода» Юрій Черкашин, який
зазначив, що депутати міської ради не мають морального права приймати таке
рішення. Воно є соромом та ганьбою перед пам’яттю про мільйони українців, яких
під цими символами нищила кривава тоталітарна московсько-більшовицька система.
Незважаючи на протести свободівців, міський голова В.Фірман закликав депутатів
підтримати протест прокурора. При голосуванні за відхилення протесту прокурора
проголосували «За» – лише фракція ВО «Свобода» та по одному депутату з РХП та
ПЗВ. За підтримку протесту прокурора проголосували всі присутні депутати від
партій «Фронт змін», «Наша Україна», «Батьківщина», РХП, ПЗВ, «За Україну!»,
УРП-Собор.
Таким чином Борислав став єдиним містом, де скасували рішення, яке забороняло
використання тоталітарної символіки, а міська влада показала свою слабкість
перед тиском антиукраїнського режиму.
"Історія – це кров і мозок політиків, без якої не існує державницька свідомість
і не існує держава". Під таким гаслом живе та творить пані Раїса. Її твори – це
не фантазія, переплетена з окремими фактами, це – автентична історія, базована
виключно на документах. Саме цим її історичні романи відрізняються від романів
інших письменників, для прикладу, Загребельного чи Іваничука, що там нема
вигадок. Викладачка, чиїми учнями є Олексій Толочко, Дмитро Табачник, Микола
Томенко та Володимир Литвин, завжди стає на захист правди, особливо правди
історичної. Так, цікаво було присутнім довідатися, що анатему на Мазепу наклали
всупереч церковним канонам, без скликання церковного собору і що цю анатему вже
двічі знімали, зокрема і за дорученням патріарха Тихона на початку ХХ століття.
Раїса Іванченко теж відповіла на ряд запитань трускавчан.
Під час зустрічі свої вірші читали трускавецькі поети, ряд пісень на вірші Р.
Іванченко виконала композитор Леся Цісінська, співали також Роман Савчин та дует
у складі Бориса Прохорчука та Євгена Коніва. Виступила теж журналіст з діаспори
Галина Руденко. В цілому зустріч тривала дві години – з 16 до 18.
Сьогодні, 15 липня, о 10.00 в Народному Домі Трускавця відбудеться семінар для
молодих юристів з метою підвищення правової освіти серед населення, повідомили
"ТВ" в Трускавецькому міському управлінні юстиції. Реєстрація учасників – з 9.30
до 10.00. Детальніше про захід – в наступному номері вісника.
Понеділкова нарада в Бориславі цього тижня розпочалася не з дуже приємних
повідомлень головного лікаря санепідемстанції Ореста Біля. Гострою є ситуація із
бездоглядними собачими зграями, що часто можна побачити на вулицях міста.
Безсумнівно, цю проблему потрібно вирішити якнайшвидше. Від початку року 82
мешканці міста були покусані бездомними тваринами. У 33 випадках не змогли
виявити зубастих агресорів. А отже, не змогли визначити, чи ті не хворіють
сказом. Це при тому, що знаємо: хвороба невиліковна. А тим часом, як виявилося,
у місті відсутня вакцина КОКАВ, - єдиний рятунок від хвороби, Ідо нею можуть
врятувати покусану людину. Міський голова сказав, що проблему з вакциною буде
обов'язково вирішено, бо йдеться про людські життя, повідомляє газета "Нафтовик
Борислава".
12.07.2011 року управлінням юстиції на підставі поданих документів та заяви від
14.06.2011 року, відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права
та гарантії діяльності», легалізовано Первинну профспілку працівників
Комунального підприємства «Трускавецьжитло». Голова профкому: Мицько Мирослав
Іванович. Юридична адреса: м. Трускавець, вул. Стебницька 59а.
13.07.2011 року управлінням юстиції на підставі поданих документів та заяви від
14.06.2011 року, відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права
та гарантії діяльності», легалізовано шляхом повідомлення про заснування
Первинну профспілкову організацію працівників філії санаторій «Арніка» ПАТ
«Львівгаз» професійної спілки працівників газових господарств України. Голова
профкому: Юркевич Оксана Василівна. Юридична адреса: м. Трускавець, вул. Біласа, 12.
В рамках проекту "Польсько-української академії розвитку господарства та охорони
навколишнього середовища" Бориславська міська рада та польське місто Радом
підписали декларацію про співпрацю у сфері комунального та водопровідного
господарства, повідомляє газета "Вільне слово". В Бориславі надіються, що за
кошти Євросоюзу можна буде виправити складну ситуацію з водопостачанням міста,
ці кошти ЄС виділятиме для покращення якості води та мереж.
У Стебнику значно зросла народжуваність дітей. Так, за перше півріччя цього року
появилося на світ 102 малят, тоді як за такий же період минулого року їх було
всього 66. Побільшало і шлюбів. За шість місяців цього року побралося 43 пари.
Відповідно у 2010 році весілля справило 22 пари. Дещо підвищилася смертність.
Цього року вже померло 132 особи, тоді як у минулому за такий період - 110.
Власна інформація
Як повідомив на прес-конференції, яка відбулася 14 липня в прес-центрі агентства
"Інтерфакс-Азербайджан", радник посольства України в Азербайджані Микола Блащук,
щороку Україну відвідує біля 10 тисяч туристів з цієї країни. Значна частина їх
їде на оздоровлення і в Трускавець.
В "Карпатах" відпочивальники з Азербайджану займають четверте місце щодо
кількості відпочивальників після громадян України, Російської Федерації та
Білорусії. Для зручності гостей з сонячного краю страви азербайджанської кухні
внесено меню оздоровниці. Якість послуг, які надаються санаторієм, приваблює
відпочивальників, ціна теж достатньо поміркована – біля 70 доларів за добу.
Щорічно санаторій "Карпати" приймає понад 35 тисяч відпочивальників.
Підготував Володимир Ключак,
- Раїсо Петрівно, ми востаннє спілкувалися в липні минулого року. Яким був для
вас рік, що минув? Над чим працювали, що плануєте?
- Тяжкий був рік. Криза ж у всіх була – вона торкнулася і студентства, і
викладачів, і видавничої справи. Та 2011 рік для мене дуже пам’ятний - цього
року 30 вересня святкуватимемо 170-ляття Михайла Драгоманова, тож уже готуюся до
цього ювілею. Провела цей рік у праці над збиранням і систематизацією матеріалу,
видала біобібліографічний збірник «На розкриллях історії і любові». Побувала в
Коломиї, де планую у вересні-жовтні провести Всеукраїнську конференцію про
зародження українського політичного життя. Адже саме в Коломиї Драгоманов став
ідейним натхненником створення першого українського партійного утворення –
Русько-радикальної партії на чолі з Іваном Франком. Їх спершу так і називали
Коломийські радикали, а ці українці – Франко, Павлик, Данилович – суттєво
активізували селянство, видавали перші українські газети «Народ» та пізніше -
«Хлібороб», які з великою цікавістю читали в Україні та діаспорі.
Хотілось би також до ювілею перевидати художньо-документальний роман про
Драгоманова «Клятва», який виданий невеликим тиражем ще у 1971 році, а востаннє
перевидавася в 1984…
- Знаю, Ви доклалися до перейменування педагогічного університету з «імені
Горького» на «імені Драгоманова»…
- Так, я багато розповідала студентам про Драгоманова, адже університет до 1926
року носив саме його ім’я. А потім став імені Горького. Студентський комітет в
кінці 80-на початку 90 років минулого століття почав добиватися перейменування
до історичної назви. В голодуванні і «революції на граніті» студенти на
пов’язках вже закреслювали «ім. Горького», а писали «ім. Драгоманова». В 1991
році з цього питання збиралася вчена рада, всі розповідали про «великого
советского списателя Максима Горького». Попри не допуск до трибуни, мені вдалося
виступити, нагадати про Драгоманова та нашу історію, переламати загальний
настрій.
Страшно, що зараз знову в нашого народу хочуть забрати його історію, переписати
так, як «рекомендують» зверхники з Москви…А там же лінія відома – Голодомору не
було, та й держави, як такої, не було…Ще 2500 років тому китайський стратег
Сунь-Цзи написав «Мистецтво війни», яке можна було б назвати «Мистецтво холодної
війни». Актуальність його сьогодні вражаюча: «Руйнуйте все, що зміцнює силу
ворожої держави, зсередини тієї держави і руками її громадян. Для того вживайте
всіх засобів і способів, не оглядаючись ні на що. Приваблюйте, затягайте
визначних, впливових, поважних осіб до злочинної, протизаконної дії. Потім
примушуйте їх служити нашій державі, загрожуючи оприлюднити їх підлі вчинки…Не
шкодуйте грошей, зусиль, щоб поширити і поглибити всяке озлоблення, невдоволення
між людьми і групами їх…Руйнуйте національні та релігійні традиції…Робіть усе,
що можете, щоб їхньому війську завжди і постійно бракувало їжі та військового
спорядження в мирний час. А понад усе не шкодуйте грошей на підкуп донощиків та
шпигунів із громадян ворожої нам держави…
Поширюйте розпусту. Щедро платіть повіям, танцюристкам, шинкарям, щоб вони
зваблювали молодь на пиятику і танці, що руйнують мораль і здоров’я молоді…».
- Не вірю, що Ви з цим ніяк не боретесь.
- Я в січні місяці опублікувала в «Молоді України» статтю про значення вивчення
історії для творення нових лідерів нової України. Це моя принципова думка, як
письменника і як викладача, що цьому найбільше може прислужитися якраз історія.
А з січня по червень ми опублікували 15 студентських статей з історії України:
«Гуляйпільська федеративна республіка» про Нестора Махна, чотири Універсали,
нові історичні матеріали про бій під Крутами, кримське питання і про Мазепу,
чотири статті до Дня Перемоги і Україна в планах Німеччини». Я скеровувала
студентів працювати в архівах, ґрунтувати свої висновки лише на документах,
допомагала підбирати матеріали, підказувала джерела. Адже вважаю дуже важливою
справою популяризувати історію серед молоді.
- Між історією та літературою дуже тісний зв’язок. Раїсо Петрівно, цього року
вийшли «Записки українського самашедшего» Ліни Костенко, чи приймали Ви участь в
обговоренні цієї дискусійної книги?
- Чесно кажучи, я не читала «Записки». Хай Ліна йде своєю лінією…
- А «Чорний ворон» Шкляра?
- Сила «Чорного ворона» в тому, що Шкляр звернувся до реальної правдивої
історії. А коли людина пізнає істину, вона продовжує її творити. Іншим
письменникам треба брати приклад з цього автора і при написанні історичних
романів більше працювати з документами, а не вигадувати минуле в міру своєї
фантазії та навмання. Василь Шкляр фактично цією книгою відкинув усю брехню, що
радянську владу в Україні встановив український народ…
- Ну і на завершення не можу не спитати, як Вам Трускавець цього року?
- Мені як історику шкода, що в центрі залишилось так мало старих унікальних
дерев’яних віл, а будують великі готелі. З динаміків все частіше чути російську
попсу… Та все одно Трускавець я дуже люблю і ціную. Тут чудова вода і повітря,
ліси і гори навколо. Дуже добрі люди.
Іра Циган,
Минулої п'ятниці був затриманий заступник міського голови Стебника Олег Веклюк.
Його звинуватили в отриманні хабаря на суму в тисячу американських доларів. У
понеділок відбулося засідання Дрогобицького міськрайонного суду, на якому
прийняли рішення відпустити затриманого на підписку про невиїзд.
Того ж дня відбулася позачергова сесія Стебницької міської ради, на якій
депутати не підтримали пропозицію свого колеги Ігоря Говірка про взяття Олега
Веклюка на поруки.
Історія з буцімто отриманням хабаря Олегом Веклюком виглядає дивною. Кажуть, що
це елементарна підставка, яку нерідко практикують правоохоронні органи, яким теж
треба звітувати про кількість затриманих і притягнутих до суду хабарників. Злі
язики плещуть, буцімто до цієї сумнівної оборудки причетні один із депутатів
Стебницької міської ради і колишній міський голова Стебника.
Олег Веклюк є фактично представником Олексія Радзієвського в Стебнику. Василь
Пецюх упирався всіма силами, аби Олег Веклюк не став його заступником. Для цього
навіть довелося ліквідувати посаду керуючого справами міськвиконкому, яку тоді
обіймав Ігор Говірко, що нині заступився за Олега Веклюка. Чим би не закінчилася
справа, це серйозний удар по авторитету Олексія Радзієвського.
Бажаємо Олегові Йосиповичу гідно вийти з цієї скрутної ситуації.
Минулого тижня Дрогобицький міськрайонний суд прийняв рішення поновити на роботі
колишнього заступника стебницького міського голови Лілію Шологон й зобов'язав
владу виплатити їй 40 тисяч гривень невиплаченої свого часу зарплати.
Пікантність ситуації полягає в тому, що звільнила Лілію Шологон попередня влада,
а "розхльобуватися" має нинішня. В травні минулого року в Стебницькій міській
раді відбулася так звана реорганізація, коли посада заступника міського голови з
гуманітарних питань була ліквідована. Але справжня причина полягала в тому, що
тодішньому меру Романові Калапачу просто набридла Лілія Шологон, яка почала
забагато "гавкати" на нього. Аналогічно тоді ж Роман Калапач учинив із Богданом
Асафатом, ліквідувавши посаду першого заступника міського голови. Цікаво, що в
питанні поновлення на роботі Лілії Шологон та виплати їй 40 тисяч гривень
заборгованої зарплати зійшлися погляди нинішнього міського голови Стебника
Василя Пецюха та дрогобицького мера Олексія Радзієвського, хоча в іншому вони
дуже рідко знаходять спільну мову.
Так, Василь Пецюх, аби не допустити до роботи Лілію Шологон, має намір оскаржити
це рішення в Львівському обласному суді, але, за повідомленням засобів масової
інформації, каже, що "виконавча служба інтенсивно працює, щоб якнайшвидше
забрати гроші, щоб важче було виграти апеляцію, якщо потрібно, в касаційному
порядку".
Не хоче повернення на роботу Лілії Шологон і Олексій Радзієвський. її
кандидатуру на посаду директора краєзнавчого музею "Дрогобиччина" він не
підтримав, хоча вона пропрацювала там двадцять років і колектив схилявся до неї.
За повідомленнями тих же засобів масової інформації, дрогобицький міський голова
заявив буквально наступне: "Ось такі наслідки недосконалого законодавства
України, коли будь-хто, при бажанні, може відмінити навіть Указ Президента або
якийсь закон". Мер Дрогобича зобов'язав юридичну службу міськвиконкому терміново
надати необхідну допомогу Стебнику, "щоб справедливість восторжествувала".
Мабуть, Олексій Васильович краще розбирається в чинному законодавстві, ніж
дрогобицькі судді, або хоче підмінити владними важелями це чинне законодавство.
Мабуть, Лілія Шологон і не хоче повертатися до влади, але справедливість таки
має восторжествувати.
Парафіяни церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Стебнику відзначили двадцятиліття
Братства Апостольства молитви. У 1922 році його заснував парох о. Петро
Микелита, іменем якого названа в Стебнику одна з вулиць.
У часи підпілля УГКЦ в Стебнику діяли дві групи Братства, які організовували й
проводили Богослужіння, молилися, допомагали священикам. До діяльності Братства
долучився й о. Петро Герилюк-Купчинський - як у підпіллі, так і згодом.
Відбулася панахида на місці поховання о. Петра Герилюка-Купчинського, а також
нічна хода вулицями Стебника. Отець-василіанин Пантелеймон із Крехівського
монастиря відслужив Хресну дорогу. В церкві були виставлені мощі святого Івана
Хрестителя. Дійства тривали три дні.
Анатолій Власюк,
Борислав - місто обласного підпорядкування, в минулому - один із великих
промислових центрів Львівщини, колиска нафто-газовидобутку України, вузол
шосейних доріг Дрогобич - Східниця - Підбуж, Стебник, Трускавець -Самбір,
кінцева залізнична станція одного з відгалужень Дністровської залізниці від ст.
Дрогобич, розташований на віддалі 99 км від Львова, 12 км від Дрогобича, у
передгір'ї Карпат, над річкою Тисьменицею, правою притокою Дністра.
Територія міста - 29,9 кілометра квадратних, населення в 1910 р. - 50 тис. осіб,
в 1964 - 31 тис. осіб, а разом із селищем міського типу Східницею, яка в
адміністративному відношенні підпорядкована Бориславській міській раді -33,7
тис. чол.
Сучасний Борислав виник зі старовинних поселень: Тустанович, Волянки, Понерли,
Губич, Бані Котівської, Мразниці й Борислава, які до XIX ст. вели окреме
самоврядування, а промисловий розвиток зумовив їх об'єднання у центр
нафтовидобутку України.
Історія всіх цих поселень сягає в далеке минуле. Розташовані на торговому шляху,
що проходив у долині річки Тисьмениці і зв'язував колись Угорщину й Волощину з
Польщею та іншими країнами.
Ці околиці вже в сиву давнину були заселені, тому що з XIII століття розвивався
солеварний промисел, а видобуток озокериту, нафти і газу - із XVI століття.
Про зв'язок людських поселень вже за часів Київської держави свідчать назви
населених пунктів, а також низку археологічних, історичних документів. Так, одна
з гір у південно-західній частині Борислава називається Городище, що свідчить
про існування там укріпленого поселення. Подібне поселення-городище мало бути і
в іншій частині міста – Мразниці.
В акті розмежування сіл Тустановичі й Губичі з 1525 р. згадується гора Стороння
і Княже поле, які, очевидно, відігравали велику роль в обороні цих поселень від
ворожих нападів. Старовинним поселенням є теперішня південно-східна частина
міста, а колись окреме село Тустановичі, назва якого перебуває в тісному зв'язку
з побудованим київськими князями городищем і замком «Тустань» (біля с. Урич),
який згадується в переліку княжих міст, зайнятих 1340 р. польським королем
Казимиром . Цей замок і був центром Тустанської волості, яка згадується в
грамоті короля Ягайла від 1395 р.
Видобуток нафти й озокериту в Бориславі відомі давно, як і використання їх, як
засіб проти різних хвороб, зокрема чуми, а також для виготовлення колісної мазі
(мастил). Вже у XVIII ст. в місті Дрогобичі на ярмарку відвели місце для так
званих «ріпників» (нафтовиків), звалося «ропним рядом», де продавали нафту. На
початку XVII ст. з Галичини щороку відправляли по декілька бочок нафти в різні
країни.
Однак до початку XIX ст. видобуток нафти проводився на значній території із
неглибоких ям-копанок, які при зменшенні припливу нафти поглиблювались. Лише
після вдосконалення лампи Дитріха і винайдення способу очищення нафти до
керосину, яку провів Іван Зег в аптеці Міколяша в м. Львові, бориславська нафта
привернула більшу увагу.
Тоді тут появилось багато шукачів «чорного золота» . При копанні колодязів
зустрічався також і озокерит. Коли 1860 р. виявлена цінність мінералу-озокериту,
як сировини для виробництва парафіну й церезиту, за його покладами почалися
широкі пошуки.
Копанки з припливом нафти називали «криниці», а з наявністю озокериту -«шурфами»
і глибина їх сягала 18-40 і до 100 м. Про ці промисли широко відомо з творів І.
Франка, С. Коваліва.
Копанками вкрита вся територія Борислава і сумарно їх викопано близько 20 тисяч
на полях Тустанович, Борислава і Бані Котівської. З другої половини XVIII ст.
розпочато видобуток нафти зі свердловин, пробурених ударним способом, а в кінці
століття впроваджувалось обертове буріння.
Вперше фонтан нафти одержано зі свердловини «Раточин-1». Це місцевість за озером
ВАТ «Озокерит» у напрямі колишнього електролампового заводу. На цьому терені
пробурено 20 свердловин з назвою «Раточин», а іншою фірмою - ще 30 свердловин -
Карпатський Раточин, і буріння їх розпочато з 1890 р. Ажіотаж з нафтовидобування
відбувся 1903 р., коли на терені Тустанович зі свердловини «Литва» вдарив
потужний нафтовий фонтан, а зі свердловини «Вільно», глибиною 1000 м, одержали
дебіт 700-800 т. нафти на добу. Польський історик і житель Борислава Станіслав
Гіза у книзі «На екрані життя» описує факт, як зі свердловини «Литва» після
буріння продуктивного горизонту відбулось фонтанування. Обслуга фірми не змогла
забезпечити достатньої кількості збірників для приймання нафти, яка почала
заливати поля, вулиці міста і спливати річкою Тисьменицею до Дністра. Станіслав
Гіза описує, як 1902 р. зі свердловини «Фейлер» було одержано 500 м. куб. нафти
при досягненні бурінням глибини 800 м. Події на цих трьох свердловинах були
мовби попередженням про катастрофу, яка підстерігала Борислав, що міг стати
жертвою вогню і нафти.
З 1902 р., як «гриби після дощу», виростали нафтові вежі на терені міста й
утворився «ліс» веж, а існуючі свердловини поглиблювали до «великої нафти».
Населення зросло до 50 тис. людей і більшими за чисельністю були тільки Варшава
та Лодзь.
Велику нафту одержано 15 червня 1908 р. зі свердловини «Ойл-Сіті» з глибини
.1.106 м із продуктивного горизонту - Бориславського пісковика - дебіт нафти
становив 3000 тонн нафти і 900000 кубічних метрів газу. Нафтовидобуток в
Бориславі й Тустановичах становив з 1906 р. 562190 т., 1907 - 1011590 т., 1908
-1585620 т., 1909 1937620 т.
З метою видобутку нафти й озокериту в межах Бориславського нафтогазового та
озокеритного родовищ сумарно пробурено 1599 свердловин на глибинну складку, а
свердловиною № 1600 1954 р. одержано фонтан нафти з піднасуву (глибиною 2384 м
дебіт 70 т. при роботі через 10-міліметровий штукер).
Вказана свердловина розташована неподалік знаменитої «Ойл-Сіті».
Рекордною свердловиною видобутку нафти була № 1687, добовий видобуток нафти з
якої становив 500 т. з глибин 2413 м. Буріння на піднасуві показало складну
геологічну будову родовища. Поряд із нафтовими свердловинами з відповідними
глибинами вибоїв у сусідніх одержали приплив газу і газоконденсату. Наприклад,
зі свердловини 1635, яка в північному напрямі розташована на віддалі 200 м
від свердловин 1686 1687 нафтових. Аналогічно неподалік згаданої свердловини
1600 із сусідньої 1800-ої отримано при освоєнні газ. Відповідно па нафтовому
покладі «Помірки» в західному напрямі зі свердловини «Помірки-14» отримано
продукцію газу. А на Орів-Уличнянському родовищі зі свердловини «ОР-29» із
глибини 3137 метрів отримано дебіт 300 т конденсату і 0,5 мільйона кубометрів
газу. Вперше на теренах Бориславського нафтопромислового району на свердловині
«ОР-29» змонтовано відповідне обладнання і проходив процес низькотемпературної
сепарації газу.
29 квітня 1972 р. в м. Бориславі виникла проблема загазованості території, що
проявилась вибухом вуглеводневого газу в цегляному двоповерховому будинку по
вул. Володимира Великого. Будинок було зруйновано, загинуло 20 чоловік.
Державною комісією із розслідування цього випадку, а згодом Постановою уряду
зобов'язано інститут Укр-НДГРІ провести геохімічні дослідження території
нафтогазового родовища, а галузевому інституту Укр-НГІ розробити заходи для
запобігання аналогічним випадкам. У місті створена спеціалізована лабораторія,
яку очолював Я. Мирка.
Проведеними геохімічними дослідженнями на території гірничого відводу видобутку
нафти і газу, а також в Бориславі виявлено 210 локальних зон загазованості з
високою концентрацією вуглеводнів - більше 1% СН і 135 зон з вибухонебезпечною
концентрацією - більше 3-6 % СН, а сумарна площа території сягала 356,2 тис. м.
кв.
На ділянці території, вибуху вуглеводних газів загазованість виявлено на площі
1,5 тис. м. кв. Там же виявлено 2 шурфи-колодязі й невідому до 1972 р., а
точніше забуту, озокеритову шахту. Ці три об'єкти були імовірним джерелом
міграції вуглеводневих газів і зумовили вибух. На території Борислава і
нафтогазового та озокеритного родовищ є ще 5 озокеритних і 1 нафтошахта, яка
будувалась у післявоєнний період.
Історик С. Гіза описує пожежу на двох озокеритних шахтах, які працювали
1910-1915 рр. і знаходились по лівій стороні вул. Дрогобицької та були неподалік
вулиці, що проведена до с. Попелі. Ще дві озокеритні шахти працювали ліворуч,
посередині вул. Міцкевича, де при дорозі тепер побудовано магазин «Будівельні
матеріали», донедавна «1000 дрібниць».
Найдовше, майже до кінця минулого століття, працювала шахта з видобутку
озокериту по вул. Івасюка, яка розробляла рудне поле в напрямі вул. С. Петлюри.
Поряд із головним стовбуром шахти побудовано рафінерію, де виготовляли різну
мастильну продукцію на основі озокериту. Сьома шахта побудована на нафтовому
покладі «Міріам» із метою видобутку нафти в 1958 р. на території бази для
ремонту обладнання Бориславського управління бурових робіт, неподалік
загальноосвітньої школи № 6.
Екологічну небезпеку становить середня школа № 7. Головне приміщення зі
спортзалом побудоване на території з аномальною загазованістю, де виявлено
десяток шурфів-колодязів.
Аналогічна небезпека з причини загазованості території існує і для кінотеатру
«Каменяр», який теж побудовано на шурфах-колодязях. Окремі шурфи інтенсивно
проявляються виділенням СН, а неподалік ліквідовані нафтовидобувні свердловини.
Такі ж будинки, на площі І. Франка і по вул. Міцкевича №№ 1, 3, 6 -аналогічні по
вул. Весняній, Данила Галицького та інших, де не тільки є шурфи, а в підвальних
приміщеннях ліквідовані свердловини - ці будинки побудовані на шурфах-колодязях.
Особливу небезпеку можна прогнозувати на Східницькому нафтовому родовищі, де
призупинено нафтовидобуток, що зумовить підвищення пластового тиску і негативно
вплине на родовище мінеральних вод.
Станом на 1. 04. 1977 р. проведено інвентаризацію ліквідованого фонду і
виявлено, що із 1167 ліквідованих свердловин на місцевості не вдалось виявити
387, крім цього, підготовлено документи на ліквідацію шести свердловин і шести
копанок-колодязів - загалом 1179 об'єктів нафтовидобутку. Така ситуація з фондом
свердловин на терені Львівської області поблизу польського кордону від Коханівки
до передгір’я Карпат, де знаходяться свердловини Східницького, Новосхідницького,
Семигинівського та Стинавського родовищ.
Тому доцільно провести інвентаризацію ліквідованих і діючих експлуатаційних
свердловин.
Ярослав Мирка, гірничий інженер, кандидат технічних наук,
Дарма, що колись хтось із дотепників назвав радіоточку «брехунцем» - для
більшості громадян вона стала майже членом сім’ї. Стоїть собі на кухні і
невтомно сіє добро.
Саме тут повноцінно звучить українська пісня, кується повага до своєї історії,
культури. Тут піднімають національну гідність громадян. А про те, що редакція
місцевого радіо вчасно доносить своїм громадянам новини, годі й говорити -
трускавчани з перших уст знають, що робиться у їхньому місті, слухають виступи
керівників міста чи відповідальних осіб про успіхи й проблеми у тій чи іншій
галузі...
Важко навіть уявити, що усе це може зникнути, бо у відповідних колах стали
говорити про нерентабельність проводового радіо. Найпершими редакції «Франкова
криниця Підгір'я» донесли цю інформацію працівники трускавецького міського
радіомовлення. Одна із працівниць уже навіть розіслала оголошення в електронні
ЗМІ про пошук роботи.
- Нас мають намір скоротити, - говорить працівник радіомовлення. - Хоч рішення
про реорганізацію радіо у Трускавці ще немає, однак нам донесли таку інформацію,
що для висвітлення роботи міської ради залишать двох журналістів, а проводове
радіо зникне, бо є, крім того, проблема з його транслюванням, про це ми
дізналися від працівників «Укртелекому».
Кореспондент «ФКП» звернувся за інформацією про проблему з проводовим радіо до
відповідального працівника міськради, однак дізнатися щось детальніше так і не
вдалося.
- Зарано ще про це щось говорити, - каже керівник прес-служби Трускавецької
міської ради Валентина Гук, - оскільки у нас немає щодо цього жодного рішення.
Єдине, що можу сказати тут: радіо нам потрібне. Навпаки, крім проводового, є
намір впровадити роботу ефірного радіо.
Ґрунтовнішу інформацію вдалося роздобути у працівника «Укртелекому», котрий при
цьому побажав залишитися невідомим.
- За розмовами про нерентабельність проводового радіо, - говорить працівник
«Укртелекому» у Трускавці, - стоять керовані спроби знищення державного мовлення
самими ж державними структурами. Національна рада з питань телебачення та
радіомовлення, Національна комісія з регуляції зв'язку, Міністерство транспорту
і зв'язку не знаходять порозуміння між собою - у кожного знаходяться аргументи
на захист своєї позиції. Державні інтереси, які вони покликані захищати,
відсуваються на задній план.
За даними співрозмовника, кількість радіоточок в Україні сьогодні становить 2,7
мільйонів і продовжує скорочуватися - у 1991 році їх було 19 мільйонів. Також
«Укртелеком» уже розпочав масштабні скорочення персоналу. Нагадаємо, що ще в
квітні нові власники «Укртелекому» - австрійська компанія EPIC - заявили про
свій намір відмовитися від надання збиткових послуг, серед яких - проводове
радіо.
Із зникненням в Україні радіоточки є загроза зникнення у нашій державі
українського радіо взагалі. Зараз в інформаційному просторі нашої держави
українське мовлення займає лише 10 відсотків - решта належить
фінансово-промисловим групам, мовники яких є абсолютно байдужими до українських
цінностей, до захисту національних інтересів держави. Але ми, громадяни України,
маємо конституційне право отримувати інформацію з державного джерела -
Національної радіокомпанії України. Один із способів донесення до нас цієї
інформації - проводове мовлення.
Василь Кирилич,
Із першого по десяте липня в місті скоєно шість крадіжок. Маємо також п'ять
випадків погроз фізичною розправою, один факт ухилення від сплати аліментів,
дев'ять випадків нанесення громадянам міста тілесних ушкоджень, один злочин по
лінії боротьби із незаконним обігом наркотиків, три випадки втрати речей, по
одному факту незаконної торгівельної діяльності та привласнення і розтрати
майна, п'ять випадків пошкодження майна, одне настання смерті та ще шість
порушень закону, віднесені до категорії інших злочинів.
Завдяки проведеним оперативно-розшуковим заходам розкрито два злочини за фактами
крадіжок та одним випадком, пов'язаним із незаконним обігом наркотиків.
Співробітники міліції встановили осіб, які погрожували громадянам міста фізичною
розправою, нанесли тілесні ушкодження, а також, причетні до незаконної
торгівельної діяльності та привласнення і розтрати майна. За чотирма фактами
крадіжок, шістьма випадками пошкодження майна, одним фактом настання смерті та
ще шістьма злочинами, віднесеними до категорії інших порушень закону, проходять
дослідчі перевірки.
Лікарняним ліжком закінчилась 1 липня для гр. Б. спроба завдати за допомогою
балонного ключа тілесних ушкоджень гр. А. Відчуваючи реальну загрозу своєму
життю та здоров'ю, гр. А. вимушений був застосувати із метою самозахисту проти
п'яного та знахабнілого нападника спецзасіб травматичної дії для відстрілу
гумових набоїв. На попереджувальний постріл, що його зробив гр. А. після
численних словесних зауважень та спроб втихомирити знахабнілого молодика, гр. Б.
відреагував нападом, під час якого намагався нанести удар балонним ключем у
скроневу ділянку голови з лівого боку, але гр. А. ухилився від удару нападника.
Друга спроба нанести удар у голову була зупинена пострілом із спецзасобу
травматичної дії, внаслідок якого нападник отримав кульове поранення в ногу. У
ході перевірки з'ясувалося, що гр. А. застосував спецзасіб травматичної дії для
відстрілу гумових набоїв у межах, необхідних для самозахисту. Поранений у ході
сутички нападник гр. Б. претензій до нікого із учасників сутички не має. Усі
його особисті речі є у наявності. За результатами перевірки винесено постанову
про відмову в порушенні кримінальної справи.
Невдалою виявилася вечоринка у щойно придбаній квартирі для гр. Я. Після щедрого
застілля із двома подругами господиня зранку виявила у своїй сумці відсутність
550 євро. Виявивши пропажу грошей, вона відразу звернулась до працівників
міліції. За фактом втрати грошей проходить перевірка.
У ході перевірки працівники міліції спробують з'ясувати, що стало причиною
конфлікту між двома подругами. На пл. І. Франка 3 липня між дорослими дівчатами
виникла сварка, у ході якої одна другій нанесла удари по обличчю та зірвала
кульчик. Рукоприкладство явно не сподобалось одній із учасниць конфлікту, яка і
зателефонувала у чергову частину. Тепер клопоти мають обидві подруги, адже за
результатами перевірки їхні дії можуть бути кваліфіковані, як хуліганство.
Золотий перстень із діамантом вартістю 25 тисяч грн. викрала невідома особа в
одного із відпочивальників східницького санаторію «Київська Русь». Необачний
громадянин із Київської області залишив перстень із білого та жовтого золота з
діамантом марки «ROLEX» у готельному номері на меблевій тумбочці увечері 2
липня, а вранці 4 липня з'ясувалося, що перстень зник. За фактом крадіжки
порушено кримінальну справу. Проводяться оперативно-розшукові заходи.
Газета "Нафтовик Борислава"
Вони дуже хочуть, щоб ми їх боялися. Вони - це влада, яку ми обрали, якій
платимо великі гроші - в декілька разів більше, ніж самі заробляємо.
Вони хочуть, аби ми у всьому залежали від них, не могли й кроку ступити, не
оглянувшись на владу. Вони жадають від нас хабарів, бо їм мало тих великих
грошей, які ми їм платимо.
У нашій державі все поставлено з ніг на голову. Не народ є основним носієм
влади, як це записано в Конституції України, а саме влада має в носі цей народ,
який на свою біду обрав саме тих, кого ми нині змушені терпіти до наступних
виборів.
Влада обставила все так, буцімто ми обираємо тих, хто повинен нами керувати. Я
не маю на увазі навіть фальсифікації на виборах, а те, що за кого б ми не
проголосували, все одно покращення життя нам не бачити, як власної потилиці без
дзеркала. Змінюються команди, а суть влади залишається тією ж. Влада стала
суперприбутковим бізнесом, коли в жертву приноситься український народ.
Влада дуже хоче, щоб ми її боялися, аби не виступали проти неї, аби мовчки
терпіли всі негаразди в своєму житті, які є прямим наслідком захланності й
недолугості влади. Але ж ми занадто добре знаємо нікчемність влади загалом і
конкретних можновладців зокрема. Чим більше вони тиснуть на нас і гавкають, тим
більше намагаються приховати свій страх перед нами. Саме владний страх змушує їх
ще більше грабувати нас, не зупиняючись. Зупинка для них смерті подібна, бо
говорити про якісь моральні зобов’язання перед суспільством з їхнього боку
взагалі не доводиться.
Вони сподіваються, що застрашили нас, і мовчки за цим спостерігають. Кожного,
хто виступає проти них, оголошують потенційним злочинцем, який посягнув на
святая святих - на їхню владу. Але вони помиляються, коли думають, що ми їх
боїмося. Кожного дня стає все більше й більше людей, які розуміють, що так далі
жити не можна, що ця влада повинна піти геть.
Головне, вкотре не помилитись і говорити нинішній опозиції правду в очі,
застерігши її від імовірних майбутніх злочинів проти власного народу.
Анатолій Власюк,
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 »
№24 » №25 » №26
№69 (313)
15 липня 2011 р.
Новини Трускавця та регіону
Антиукраїнські сили перемагають в Бориславі
Зустріч з Раїсою Іванченко
14 липня в Народному Домі Трускавця відбулася зустріч з Раїсою Іванченком,
істориком, автором багатьох історичних романів, поетесою та художницею. Раїса
Петрівна перебуває на відпочинку в санаторії "Карпати". Зустріч організувала
голова Ліги Українських жінок у Трускавці Катерина Ківацька, а провела директор
Народного Дому Олена Соляник. Під час зустрічі Раїса Іванченко читала свої
поетичні твори, розповідала про свій життєвий та творчий шлях. Право треба знати!
Собаки кусають людей
Трускавецьке міське управління юстиції інформує
Бориславу допомагають поляки
Статистика по-стебницьки
Промоція Трускавця: Азербайджан
"Трускавецький вісник" вже повідомляв про те, що делегація з
трускавецького санаторію "Карпати" побувала в Азербайджані. У Баку, столиці цієї закавказької
республіки, було пророблено чималу роботу, щоб і надалі відпочивальник із
Азербайджану обирав для відпочинку наш Трускавець.
Як зазначив на прес-конференції гендиректор санаторію "Карпати" Лев Грицак,
тільки за перше півріччя 2011 року в "Карпатах" відпочили та оздоровилися більше
300 громадян Азербайджану. Лев Грицак перебував у Баку разом зі своїм
заступником Олексієм Балицьким з метою налагодження тісніших зв’язків з
туристичними компаніями цієї країни. За останні роки кількість відпочивальників
з Азербайджану зросла, проте є ще над чим працювати. Присутність керівництва
трускавецького санаторію на семінарі в Баку в рамках Х Міжнародної туристичної
виставки – це ще один крок "Карпат" у промоції не лише власного іміджу, але і
Трускавця в цілому, вважає Олексій Балицький.
з використанням матеріалів
www.interfax.az
Раїса Іванченко: «Коли людина пізнає істину, вона продовжує її творити»
Липень у Трускавці знову дарує зустріч з Раїсою Петрівною Іванченко. Ну дуже
полюбляє єдина в країні жінка-автор історичних романів і унікальної монографії
про Михайла Драгоманова відпочивати на нашому курорті саме в цей час. Та
попиваючи «Нафтусю» й проходячи процедури, Раїса Іванченко ніколи не гордує та
радо спілкується з журналістами. І це спілкування завжди дуже пізнавальне та
життєстверджуюче, бо дає змогу відчути атмосферу наукових кіл столиці та
доторкнутися до справжнього носія української духовності та культури,
письменниці та викладача, публіциста та кандидата історичних наук, лауреата
Шевченківської премії та професора.
газета "Франкова криниця Підгір’я"
Три статті про Стебник
Хто підставив Олега Веклюка?
Лілія Шологон повертається?
Ювілей Братства Апостольства Молитви
часопис "Тустань"
Нафтопромисловий Борислава: його проблеми та шляхи вирішення
газета "Нафтовик
Борислава"
Слово на захист радіоточки
газета "Франкова криниця Підгір’я"
Служба «102» Борислава повідомляє
Страх
часопис "Тустань"
© 2008-2011 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.