Хто володіє інформацією, той володіє світом!

№1 » №2 » №3 » №4 » №5 » №6 » №7 » №8 » №9 » №10 » №11 » №12 » №13 » №14 » №15 » №16 » №17 » №18 »
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 » №24 » №25 » №26

№68 (312)

13 липня 2011 р.

Новини Трускавця та регіону

Трускавчани в Баку

Посольство України в Республіці Азербайджан організувало 11-13 липня ц. р. в м. Баку бізнес-презентацію туристичного та санаторно-курортного потенціалу України. Бізнес-семінар проходив у престижному готелі «Рамада» на березі Каспійського моря за участю партнерів з азербайджанської сторони, ЗМІ та представників Міністерства культури та туризму Азербайджану. Участь в заході взяли і представники окремих санаторно-готельних комплексів Трускавця. Санаторій "Карпати" на презентації представляли генеральний директор Лев Грицак та його заступник Олексій Балицький.

Конференція урологів пройде в Трускавці

На 26 серпня у Трускавці заплановано проведення урологічної науково-практичної конференції на тему "Новітні технології в урології". Базою проведення конференції стане санаторій "Карпати", генеральний директор оздоровниці Лев Грицак входить до організаційного комітету. Участь в заході візьмуть фахівці із Трускавця, Львова, Києва, Криму та інших місцевостей. Конференція сприятиме промоції нашого курорту, на якому урологічні захворювання лікують комплексно – як за допомогою природніх факторів, цілющої живильної сили живої води "Нафтусі", так і новітніми технологіями з використанням надсучасного медичного діагностичного та лікувального обладнання. Окрім лекцій та презентацій, доповідей та практичних занять в програмі конференції передбачено теж екскурсія по нашому місті-курорті, прес-конференція для представників засобів масової інформації.

«Земля Франкова» стане у пригоді кожній родині

Ми вже повідомляли, що вийшла друком книга «Земля Франкова: Борислав. Східниця. Попелі». Над її виданням більше двох років працювала редакційно-видавнича група газети «Нафтовик Борислава». Читач знайде тут історичні нариси про Борислав, Східницю й Попелі, а також додатки зі службовими і квартирними телефонами, коди телефонного зв'язку, поштові індекси. Ви, шановний абоненте телефонного зв'язку, направду відчуєте себе людиною, яка увійшла в історію міста, селища чи села. Видання наше проілюстроване, поруч із рекламним додатком знайдете священні, пам'ятні місця Борислава, чудові краєвиди міста, селища й села. Видання можна придбати в редакції «Нафтовика Борислава» (м. Борислав, вул. Карпатська Брама, 14) за ціною 70 гривень. Незабаром воно з'явиться й у книжковій мережі міста. Придбайте книгу - не пошкодуєте: вона стане у пригоді не лише телефонним абонентам, а й усім, хто цікавиться історією рідного краю. Інформацію для розміщення на "Трускавецькому віснику" надав колектив газети «Нафтовик Борислава».

На Дрогобицькій – зупинка на вимогу

Під час прийому громадян 13 липня мер Трускавця Руслан Козир пообіцяв остаточно вирішити питання із зупинкою маршрутних автобусів на вулиці Дрогобицькій (біля старої автостанції). Окремі водії там зупиняються, інші категорично відмовляють пасажирам, мотивуючи це тим, що ДАІ їх за це штрафуватиме. В мерії вважають, що в цьому місці водії повинні зупиняти транспортні засоби на вимогу пасажирів (якщо є така потреба). Мер дав доручення своєму заступнику П. Нестерівському та начальнику УЖКГіБ Ю. Терлецькому вирішити це питання позитивно для мешканців. Підняла дану проблему мешканка вулиці Куліша п. Емілія Д.

Протест прокурора планують відхилити

20 травня 2011 року прокурор Трускавця Юрій Яремчук вніс протест № 07-1516-11на рішення Трускавецької міської ради від 06 травня «Про недопустимість використання радянської окупаційної символіки під час відзначення Днів пам’яті жертв Другої світової війни» (№ 128). На наступній сесії ТМР, яку планують скликати в день святого Володимира (28 липня), протест прокурора планують відхилити – принаймні готують відповідне рішення, повідомляє наше джерело. Аналогічна ситуація виникла і в Бориславі – прокурор міста Володимир Павич вніс протест, який збираються відхилити на сесії БМР 13 липня. Чи буде кворум на сесії у Трускавці в цей день – важко сказати, адже це літній період. Якщо даний протест прокурора відхилити не вдасться, це може стати негативом для міста. Втім, задовольнити цей протест у Трускавці теж нереально.

На сесії теж розглядатимуть Положення про пайову участь, прийняте в минулому році (внесуть у нього зміни), планують прийняти Програму розвитку ЖКГ міста Трускавця, а також розглядатимуть багато земельних питань. Цілком очевидно, що на цій сесії буде формуватися і порядок денний сесії наступної – через включення проголосованих питань, піднятих у депутатських запитах.

Власна інформація

У Бориславі блискавка спричинила пожежу

В понеділок ввечері у Бориславі по вул. Міцкевича, 42 блискавка влучила у житловий будинок. Зірвало дах і спалахнула будівля. Про це ЗІКу повідомив начальник Борисласького відділення ГУ МНС у Львівській області Олег Кобилецький. Приїхали гасили пожежу «надзвичайники» з Дрогобича, Трускавця та пожежне відділення Дрогобицького нафтопереробного заводу. Пошкоджено дах. 4 сім’ї евакуйовано. Нагадаємо, минулого тижня блискавка також спричинила пожежу на вул. Тернавта, 22 у Бориславі. Вона потрапила у господарську будівлю а потім пожежа перекинулася на житловий будинок. Пожежники врятували будівлі. Жертв немає.

Проти чиновника-хабарника порушено кримінальну справу

Органами прокуратури Львівської області порушено чергову кримінальну справу за фактом вимагання та одержання хабара стосовно одного із заступників міського голови Дрогобицького району. Зокрема, вказану кримінальну справу 8 липня ц.р. порушено Дрогобицькою міжрайонною прокуратурою Львівської області за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням). Про це ЗІКу повідомили у прес-службі прокуратури Львівської області.

З’ясовано, що посадовець за видачу дозвільних документів на здійснення підприємницької діяльності, пов’язаної з торгівлею хлібобулочними виробами, протягом червня-липня 2011 року вимагав та одержав від приватного підприємця хабар в розмірі 800 доларів США. Під час одержання суми хабара чиновника викрито працівниками органів внутрішніх справ Львівської області. На даний час, заступника міського голови затримано в порядку ст. 115 КПК України, до суду скеровано подання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Досудове слідство у кримінальній справі триває.

www.zik.ua

Пізнай минуле свого краю!

Хто не знає власного минулого, приречений не мати майбутнього. Бо життя людини, як і життя нації чи і всього світу – це вектор, заданий напрям якого змінити можна лише за умови знання параметрів. Гортаючи старі газети, дивлячись старі фото чи споглядаючи предмети побуту наших предків, мимоволі починаєш відчувати свою приналежність до роду, якого ти є продовжувачем. Спадок передали тобі і ти мусиш не просто передати його своїм нащадкам, а й примножити, будучи активною особистістю, а не "рабом нікчемним і лукавим".

Торкнутися історії рідного краю трускавчани мають можливість і в музеї історії міста. З червня тут розгорнуто оновлену виставку "Трускавець від найдавніших часів до 1939 року", хоча, звісно, можна оглянути експозиції і з часів ІІ світової війни, повстанського руху опору, радянської доби, сьогодення, релігійного життя нашого міста тощо.

Перша кімната оновленої експозиції присвячена найдавнішим часам історії Трускавця. Дохристиянське святилище ІХ – Х століть "Бабина гора", фортифікаційні споруди часів раннього та пізнього середньовіччя (давньоруське городище, оборонний двір, "Коточий замок", оборонний монастир із церквою Спаса), грамоти, залишки споряджень воїнів давніх часів – все це нас переносить в часи 500 – 1000-літньої давності. І навіть далекі від історії люди можуть зрозуміти символіку назви сучасної трускавецької вулиці Городище, а трускавчани старшого віку пригадати собі, що і на Спаса колись був празник у Трускавці.

XV століття – Трускавець належить братам Кориткам, писемний документ цього часу – перша задокументована згадка про населений пункт, в якому ми живемо. Село, як і інші села, важка праця людей – ілюстрації та археологічні знахідки засвідчують рутинний спосіб життя наших предків. Надзвичайно цікаво глянути на наші природні дари, зокрема, нафтову ропу, озокерит та озокеритову руду, натуральну сіль "Барбара", мінерали, на які багатий наш край. Саме їм завдячуємо розвиток краю в майбутніх часах.

Заходячи в другу кімнату музею, наче відчуваєш раптову зміну – тут кожна річ, кожен документ наче розповідає вже про інший Трускавець, про курорт часів Австро-Угорщини. А третя кімната – часи Польщі, 1918 – 1939 роки. Що цікаво, у кожній із кімнат наче символ – певна постать. В першій – давньоруський князь галицької землі Ярослав Осмомисл, в другій – Теодор Торосевич, хрещений батько курорту в цілому і "Нафтусі" зокрема, у третій – будівничий курорту Раймунд Ярош. Не забракло і портрета нашого славного земляка отця Олекси Пристая, який залишив найповніше детальне свідчення про Трускавець кінця ХІХ – початку ХХ століття в своїй книзі спогадів "З Трускавця у світ хмародерів" (її можна позичити для читання в міській бібліотеці). А поза тим на стендах представлені грошові знаки тих часів, солдатські речі з часів І світової війни, сувеніри та світлини періоду курорту початку ХХ століття, газети та книги, в яких йдеться про унікальні властивості цілющих вод нашого краю, список лікарів у Трускавці з 1939 року тощо.

Якщо чесно, то дальше чомусь навіть іти не дуже хочеться, виникає дивне бажання залишатися тут, в цьому польському курорті міжвоєнного часу, подумки прогулятися між цими чудовими віллами, постояти в "колєйце" до "Нафтусі", подихати повітрям не лише щойно закладеного парку в англійському стилі, але і на помярецьких озерах, яких немає і нічого по них не залишилося. Хочеться вдивлятися в обличчя чарівних панянок з цілої Європи, які не знали, що таке Баден-Баден чи Карлові Вари, але їхали до Трускавця як до найкращого в ті часи європейського курорту. Хочеться прогулятися в тиші по "дептаку", а не під набридливе дзижчання російської попси. А якщо хтось хотів послухати хорошої музики чи співу, то міг піти до костела – там виступав славетний оперний співак Ян Кепура зі своєю дружиною-угоркою Мартою Ергардт. На щастя, подібні вечори і тепер є в цьому храмі.

З цих кімнат музею не хочеться йти дальше ще й тому, що знаєш – далі війна, совєтизація, колгосп та нищення духовності, руйнування старих віл та хатинок трускавецьких ґаздів, яких переселили у новозведені "коробки" на 5 чи 9 поверхів. Ніколи вже не буде того Трускавця без монстрів-"тисячників", без галасливих неотесаних "визволителів", не буде тої чистоти, того порядку, того духу європейської культури чи культурної Європи – називайте, як хочете. Втім, може це всього лише суб’єктивна думка, ідеалізація, а насправді не все так гладко було і в часи сторічної давнини…

Сталін і Гітлер, а поміж них – Україна, яка найбільш постраждала в часи ІІ світової. Зі стендів музею бачимо історію не лише війни між двома нашими окупантами, але і історію визвольного руху, яка почалася від культурно-просвітницьких товариств, тривала збройним опором від Біласа та Данилишина за Польщі до початку 50-х і логічним завершенням якої став 1991 – рік проголошення незалежності нашої України. Ціла галерея трускавчан – борців за волю України в одній кімнаті, а в іншій – традиційна тогочасна "радянська" історія з передовиками виробництва, головами міськвиконкому, культурою, яка мала бути у визначених зверху рамках. А поміж цим – побут, нелегкі післявоєнні будні.

Бажаючі можуть детально оглянути і карти боїв, і місця трускавецьких родовищ мінеральних вод, придивитися ближче до знарядь селянської праці, ознайомитися з декалогом українського націоналіста чи книгою, в якій кожна сторінка присвячена тим, хто творив післявоєнну історію Трускавця і творить її тепер.

Про експозицію "Трускавець від найдавніших часів…" в музеї історії міста можна писати ще дуже багато. Але правду каже народна мудрість, що краще один раз побачити, ніж сто раз почути. 4 гривні за вхід для дорослих чи 1 гривня для дітей – це сміховинно низька ціна, а взамін кожен може отримати порцію позитивних відчуттів від доторку до історії, яка стосується кожного. Очевидно, що черстве серце вона навряд чи пом’якшить, проте може бути, що подіє за принципом Євшан-зілля, змусить якщо не замислитися розумом, то стрепенутися серцем. І хоча кажуть, що історія вчить, що нічого не вчить, та в цьому випадку історія все ж може навчити багато чого.

Насамкінець варто зауважити, що експозицію підготовлено силами наукового співробітника музею Галини Коваль у співпраці з митцем Петром Закусилом та іншим небайдужими людьми, яким щира подяка за їхню титанічну працю. Автор теж дякує пані Ользі, працівнику музею, за сприяння у підготовці даного матеріалу.

Володимир Ключак

"Ми прийдемо до Вас, поговоримо з людьми…"

Черговий прийом міського голови Трускавця з вівторка 12 липня перенесли на наступний день. Можливо, тому, що в цей день відзначають свято Петра і Павла, а один із заступників мера – Петро Васильович. Отже, в середу, 13 липня, зі своїми проблемами до мерії прийшло 18 чоловік. З них четверо – по питанні автономного опалення, семеро – з проханням відремонтувати дах.

Мешканці будинку 9 на вулиці Крушельницької, одного із будинків на вулиці Бортнянського, будинку 19 на Сагайдачного вже не вперше звертаються в міську раду. На голову тече, вночі замість спати люди бігають з каструлями по хаті, бо діряві дахи. Влада не дуже може чимось зарадити, бо часто дахи в такому стані, особливо на малих трьох – п’ятиквартирних будинках, що його тільки зрушиш – і все розвалиться. А робити капітальний ремонт і треба, та от в такому випадку потрібно людей відселяти, та й на сам ремонт потрібні кошти, яких немає. От і ходять люди до мера, а він обіцяє, що комісія вийде, огляне і що людям підуть назустріч. Та от дальше розмов справа часто не йде. Приклад – пані Денисюк із вулиці Куліша, яка прийшла на прийом до Руслана Козира вже може з десятий раз, а у відповідь тільки чує, щоб її син працевлаштувався…

Нелегка ситуація і з встановленням автономного опалення. Влада твердо взяла курс на те, щоб люди встановлювали автономне – про це говорять і міський голова Руслан Козир, і його заступник Петро Нестерівський, і керівник КП "Трускавецьтепло" Руслан Крамар. Та вся заковика в тому, що дозвіл та технічні умови можна отримати при від’єднанні від централізованого опалення цілим стояком, а це фактично нереально. З дев’яти квартир по стояку обов’язково знайдеться 2 – 3, або і більше, які категорично проти встановлення автономного. Хтось має субсидії, хтось платить тільки 50% за послуги, інші взагалі не проживають в помешканні, а здають квартирантам. Є й такі, що зробили ремонт і зараз все довбати і витрачати гроші на автономне та новий ремонт не мають ні ресурсів, ні бажання.

"Ми прийдемо до Вас, поговоримо з людьми…" – такими словами заспокоюють тих, хто хоче встановити автономне, та не може через сусідів по стояку мер Трускавця та його заступник. Саме такі відповіді почули на свої звернення мешканці будинку 92 по вулиці Стебницькій, будинку 40 по Бориславській, будинку 5 по вулиці Данилишиних. Проте коли сусіди не можуть переконати неохочих, то як це зроблять представники влади?

На прийомі громадяни порушували і інші питання – доцільності створення ОСББ в аварійних будинках, адже люди мають сумнів, чи допоможе влада об’єднанням співвласників; грошової допомоги талановитій дитині; встановлення столиків "під грибками" неподалік нижнього бювету задля зручності шахістів та місцевої інтелігенції; підтримки турніру з рукопашного бою, який організовує на День Незалежності ГО "Школа рукопашного бою Віталія Плеханова" з генеральним спонсором ЗАТ "Трускавецькурорт"; надання рекламно-поліграфічних послуг для потреб мерії; організації флеш-мобів молодіжними організаціями, які у Трускавці значно пасивніші від дрогобицьких тощо.

Прийом міського голови тривав півтора години, наступний відбудеться через два тижні, 26 липня.

Володимир Ключак

Дрогобицькі націоналісти поставили діагноз Олексієві Радзієвському: політична шизофренія

Події 9 травня та 22 червня заполітизували Україну. Виросли не лише невидимі, а й зримі барикади. Україну вкотре розкололи на заручників сталінського режиму і їхніх супротивників.

Науково-ідеологічний Центр імені Дмитра Донцова виступив із заявою щодо використання радянської символіки під час відзначення Днів пам’яті жертв Другої світової війни. У заяві, зокрема, було сказано:

“Сумно і якось бездумно відбулось святкування 9 травня 2011 року в Дрогобичі. Усупереч волі більшості патріотично налаштованої громади, усупереч цілком виваженому рішенню більшості депутатів міської ради від 29 квітня “Про неприпустимість використання радянської символіки під час відзначення Днів пам’яті жертв Другої світової”, усупереч, зрештою, історичній правді та здоровому глуздові, у Дрогобичі все ж кілька десятків людей на чолі з представниками від Партії регіонів та мером Олексієм Радзієвським чомусь таки святкували під російськими імперськими символами - червоними прапорами й георгіївськими стрічками. Сумно тим більше, що, попри все, на новообраного міського голову все ж покладалися певні надії як на людину, якщо і не з національним світоглядом, то все ж із великим політичним досвідом та почуттям відповідальності за очолювану громаду. А, мабуть, досвідчена, відповідальна та далекоглядна людина мала б виконувати свої передвиборні обіцянки. Наприклад, ті, що стосувалися об’єднання, а не роз’єднання громади. Невже таким об’єднуючим чинником мав стати прапор окупантів та реваншистів – прапор антиукраїнської російсько-комуністичної імперії? Імперії, чия злочинна комуністична ідеологія прирівняна у Європі (в українській історіософській традиції це було зроблено ще під час світової війни) до кривавого націонал-соціалізму. Крім того, все ж доволі дивно: перші особи держави, між ними і Президент Янукович, на відміну від минулого року, дещо стримали свій москвофільський патріотизм й одягнули-таки жовто-блакитні стрічки (мова йде про парад на Хрещатику 9 травня – А.В.), а мер чомусь уперто тримається за георгіївську – символ російського шовінізму.

Звичайно, в діяльності новообраного міського голови є й чимало цінних починань та відверто симпатичних дій. Наприклад, він був одним із тих, що пожертвували певну суму (хай і невеличку) на потреби незаконно заарештованих членів ВО “Тризуб” ім. С.Бандери, котрі відрізали голову бюстові Сталіна в Запоріжжі. Свого часу він поставив пам’ятник С.Бандері в Дрогобичі. І поруч із цим – прикре та відверте вшанування символіки сталінізму. Що це – брак чітких світоглядних орієнтирів чи банальна політична шизофренія?

Враховуючи масштабні “червонопрапорні” провокації довкола 9 травня в цілій країні та особливо у Львові, а також сумні тенденції у Дрогобичі, вважаємо не зайвим ще раз висловити свою позицію стосовно Другої світової вустами відомого українського політолога, філолога, публіциста, філософа, ідеолога українського націоналізму, громадського діяча Василя Іванишина (1944 – 2007). Коли був живий цей великий моральний авторитет, коли у Дрогобичі активно діяв міськрайонний осередок створеного В.Іванишиним “Тризубу” ім. С. Бандери, - ніхто не наважувався перетворювати Дні пам’яті жертв Другої світової у реваншистську провокацію. Дуже б хотілося, щоб деякі дрогобицькі (і не тільки) власть імущі ще раз уважно ознайомилися із українським ставленням до великої війни і добре помислили над таким. Чи справді їм варто дослухатися немудрих порадників і перетворювати День перемоги над націонал-соціалізмом у “день перемоги” над українським національно-визвольним рухом? День пам’яті – у “день окупації”? День можливого порозуміння – у “день розбрату”?”.

“Жива вода”, видання Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, № 6, червень 2011 року.

Після подій 9 травня Віктор Янукович підписав Указ про використання червоного прапора, однак Конституційний Суд України відмінив його. 22 червня, на щастя, обійшлося без провокацій. Міліція жорстко діяла проти тих, хто намагався перетворити День пам’яті на політичне шоу. Очевидно, не обійшлось і без вказівок влади щодо цього, чого, на жаль, не було зроблено напередодні 9 травня.

У заходах 22 червня у Дрогобичі Олексій Радзієвський участі не взяв. Не будемо гадати, з яких причин. Мабуть, поважних. Хоча, з іншого боку, міський голова мав би вшановувати не лише ветеранів Великої Вітчизняної війни біля Вічного вогню, а й невинно убієнних сталінським режимом біля колишньої катівні НКВД на вулиці Стрийській.

Поговоримо про політичну шизофренію як явище, на чому наголошують дрогобицькі націоналісти в своєму зверненні. Це не нове явище в українській політиці. Роздвоєність – характерна риса тих, хто прийшов до влади. Вони намагаються не стільки об’єднати людей, скільки діють за принципом “і нашим, і вашим” задля збереження свого статусу в суспільстві. Керівне корито – доволі приваблива штука, так що й можна похворіти політичною шизофренією.

Проте керівник будь-якого рангу, крім усього іншого, повинен сповідувати й моральні принципи, не йти проти власної совісті. Зрештою, у кожного є вибір: або дійсно бути народним обранцем не на словах, а на ділі, або задля збереження влади хилитися в той чи інший бік, залежно від обставин.

На жаль, Олексій Радзієвський не пройшов випробування владою в екстремальній ситуації. Це вже не перша його політична помилка (про кадрові та господарські вже й не кажемо!), яка свідчить про втрату орієнтирів. Намагання втриматися при владі за будь-яку ціну до добра не призведуть. Перевиховувати Олексія Васильовича в такому віці – марна справа. Він амбітна людина, яка нібито прислухається до критики, але все одно робить по-своєму.

Люди мислячі задумуються: а чи справді щирим у своїх переконаннях був Олексій Радзієвський, коли встановлював у Дрогобичі пам’ятники Степанові Бандері та Борцям за волю України? Наскільки щирим був його вихід із Партії регіонів чи мова йде про звичайнісіньке пристосуванство, аби за будь-яку ціну стати міським головою? Наскільки щирими були його передвиборчі обіцянки й чи можливо їх виконати з такою командою, яку він сам сформував?

Хвороба, якщо її вчасно не лікувати, може призвести до незворотніх процесів в організмі. Так само й політична шизофренія. Усе частіше серед простих дрогобичан (і здебільшого тих, хто голосував за Олексія Радзієвського) лунають критичні закиди на його адресу. Звичайно, збудувати рай в окремому місті мер не зможе, але бодай прислухатися до голосів тих, хто не є його ворогом, а бажає добра й процвітання Дрогобичу, він би міг. Кожному Бог дає шанс. Скористатися ним чи безцільно змарнувати надані можливості залежить уже від кожної людини…

Анатолій Власюк,
часопис "Тустань"

Десять днів для зустрічі з собою

Цьогоріч з 5 по 14 серпня 2011 р. Б. відбудеться шоста Міжнародна піша проща родин мігрантів із Самбора у Зарваницю відстанню 240 км. Проща пройде трьома областями: Львівською, Івано-Франківською, Тернопільською. Участь у прощі можуть взяти не тільки представники родин, яких торкнула проблема міграції, але й усі бажаючі пізнати себе глибше через фізичне випробування та духовно збагатитись через молитву та Таїнства.

Проща носить міжнародний характер. З нами йдуть люди з різних країн, областей та регіонів України.

Отець Василь Поточняк, виконавчий секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ, організатор десятиденних піших прощ Самбір-Зарваниця, говорить про прощу як про як одну із форм свідомого введення людини у храм. «Люди, котрі є більш віддалені від Бога, часто через ті паломництва наближаються до Церкви», - підкреслює о. Василь і додає, що одним із таких явищ, поширених зараз за кордоном, та й в Україні зокрема, є прощі. «Коли з’явився задум прощі Самбір-Зарваниця для родин мігрантів, а також усіх бажаючих, ми хотіли через прощу трохи більше спілкуватись з людьми з-за кордону, їх слухати, бо на це маємо 10 днів часу. У прощі ми поєднали і молитву, і спілкування, і похід, і відпочинок, і красу природи. Паралельно ми, якоюсь мірою, свідчимо, самі собі допомагаємо. Ідучи, просимо також і Божої допомоги. З другого боку, ми свідчимо іншим, бо інші дивляться на кількохсотий похід людей, запитують: «Хто ви, як ви?» і часто нам по доброму заздрять, що можемо собі взяти кілька днів відпустки, чи то навіть десять днів, і присвятити їх душі. Тому це такий добрий вид – іти пішки», - розповідає священик.

Як учасниця прощ, можу засвідчити, що жертва, яку ми складаємо, - це, серед іншого, всеціла довіра та уповзання на Божу милість. У наш прочанський реманент входять лише необхідні побутові речі. Ми не беремо із собою жодних продуктів харчування, про це заздалегідь домовляються організатори з парохіями у селах чи містах, через які пролягатиме маршрут. Тут нас щиро і з любов’ю приймають люди: хліб-сіль на столі, відпочинок у родинах і тепле спілкування та ділення тим, що народилося у наших душах під час цього духовного походу, додають нам внутрішньої радості, сили долати подальший шлях з подякою та прославою Бога. Дорогою маємо можливість слухати чудові духовні науки наших священиків - катехизи, а також попросити в Господа прощення своїх гріхів у святій тайні Покаяння. Десять днів у спеку, часом у дощ – таку жертву складає кожен, але, прийшовши у це чудотворне місце - Зарваницю, сльози «градом» омивають усі труднощі дороги, переживання у душі. Залишається невимовна радість у серці, яка світиться в очах паломників вогнем надії, віри і любові.

Цьогорічна проща розпочнеться із Самбора від храму Різдва Пресвятої Богородиці Святою Літургією о 7. 00 (вихід - 9. 30) і завершиться у суботу 13 серпня в обідній час. Щоденна програма прощі: 7.30 - св. Літургія; 8.45 - сніданок біля храму; 9.30 - вихід; 13.30 - молитва у храмі, обід; 15.45-16.20 - праця в групах; 16.30 - вихід; 20.00 - молитва у храмі, вечеря, нічліг. Для бажаючих - цілонічні чування в храмі.

Із собою треба мати: молитовник, вервицю або чотки, плащ-накидку від дощу, спальний мішок або покривало, карімат, змінне взуття та одяг, ложку, миску, горнятко, гроші на повернення та незаплановані витрати, специфічні медикаменти. Рекомендуємо йти у зручному (випробуваному) взутті.

Організаційний внесок - 50 грн.; для студентів, учнів - 25 грн. Харчування і нічліг у Зарваниці, а також повернення - за власні кошти. За інформацією звертатися: о. Василь Поточняк: – (044) 280 68 49; о. Ігор Козанкевич – (244) 224 58; п. Галина Заячкевич – 067 144 24 21. Загальний маршрут прощі – близько 240 км.

Іванна Рижан

Фальшивий старт Юрія Луценка

Юрій Луценко став першим вітчизняним політиком, який заявив, що буде балотуватися 2015-го року на посаду Президента України і не стане брати участі в парламентських виборах. Все це було би весело, якби не було так сумно. Але такі реалії української політики. Нинішня влада розпочала політичні репресії проти влади колишньої саме з арешту Юрія Луценка в грудні минулого року. Назвати його політв’язнем язик не повертається, настільки знівельовано сьогодні це поняття. Голодування колишнього міністра внутрішніх справ не йде в жодне порівняння з голодуванням шістдесятників. Але будь-яка трагедія, повторюючись, може перетворитися на фарс, якщо маємо не державотворців, а політиканів.

Чи може Юрій Луценко балотуватися в Президенти України? Безперечно, що так - як і кожний громадянин України. Формально. Але якщо він знає, що його засудять на 8 років, то може розраховувати на президентську посаду хіба в 2020 році. Чи буде гарно себе поводити в ув’язненні? Або сподівається на чергову революцію, яка звільнить його?

З іншого боку, а як же Юлія Тимошенко? Невже він стане їй конкурентом під час президентської кампанії, відбираючи голоси й тим самим сприяючи перемозі Януковича, завдяки якому нині сидить за гратами? Чи знає, що і її посадять? Чи це просто бравада Юрія Віталійовича, який таким чином підтримує сам себе, своїх рідних і близьких, взагалі тих, хто йому співчуває, а насправді відчуває безсилля перед нинішньою владою?

Як не крути, а мова йде про фальшивий старт Юрія Луценка. Якщо в когось здадуть нерви, то матимемо незабаром заяви й інших політиканів про їхні претензії на президентський пост. Як би там не було, але суддя змушений буде їх зупинити і вдруге стріляти з пістолета. Якщо фальшивитимуть й надалі, може їх просто перестріляти… На цьому тлі Віктор Янукович щиро вірить, що керуватиме Україною десять років.

Анатолій Власюк,
часопис "Тустань"

© 2008-2011 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено. Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно. Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак. Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди. Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112 Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.