Хто володіє інформацією, той володіє світом!
№1 » №2 » №3 » №4 » №5 »
№6 » №7 » №8 » №9 » №10 »
№11 » №12 » №13 » №14 » №15 »
№16 » №17 » №18 »
В трускавецькій мерії відмінено щотижневі понеділкові наради. Принаймні, на
час відпустки мера та його заступника з гуманітарних питань, наради проводить
інший заступник П. Нестерівський у своєму кабінеті, а не в залі засідань, як
зазвичай.
В липні після кількамісячної перерви побачив світ новий номер дрогобицького
регіонального часопису "Тустань". В ньому, між іншим, можна прочитати такі
новини:
- 7 липня минає рік, відколи Михайло Сендак приступив до виконання обов’язків
голови Дрогобицької районної державної адміністрації. Згідно чинного
законодавства, 63-річний чоловік мав би піти на пенсію, якщо Кабінет Міністрів
України не продовжить йому контракт ще на рік. Злі язики плещуть, буцімто
Михайло Сендак завіз до Києва 130 тисяч доларів, аби залишитися при владі. Але
хто би в то повірив, якщо зарплата білого і пухнастого Михайла Дмитровича лише
4681 гривня з копійками?
А 8 липня "Тустань" вийде з такими сенсаційними матеріалами:
- Хто вісім років переховував у Трускавці вбивцю Влада Лістьєва?
Під такою назвою проходить виставка в Бориславському історико-краєзнавчому
музеї. Твори живопису від Наталії Івженко виставлятимуться до 29 липня.
Презентація виставки відбудеться у вівторок, 5 липня, о 14.00 за адресою –
вулиця Шевченка, 75 в м. Бориславі.
Власна інформація
У Дрогобичі презентували проект «Україна: історія великого народу». Презентація
відбулася у п'ятницю, 24 червня, в актовій залі Дрогобицького державного
педагогічного університету імені Івана Франка.
Автори проекту - доктор філософських наук, академік НАПН України, президент
інституту стратегічної політики Анатолій Толстоухов та президент Благодійного
фонду «Схід-Захід: разом», Народний депутат України Володимир Зубанов. Мета
проекту - привернути увагу до історії, висвітлюючи її об'єктивно. Цей проект
реалізується протягом чотирьох років, за цей час він став загальнонаціональним.
Серед запитань, що лунали з університетської зали, а також з виступів промовців,
були доволі доскіпливі й претензійні вислови про потребу залучення до розробки
такого вагомого проекту фахівців з регіонів. Зокрема критичним був виступ декана
історичного факультету ДДПУ ім. Івана Франка Леоніда Тимошенка. Відповідаючи на
критичні зауваження, Володимир Зубанов зазначив, що всі статті видань науково є
обґрунтовані, адже це праця багатьох вчених-істориків Академії Наук України, хоч
викладені публікації в популярній формі, доступній для широкого кола читачів.
Прозвучав також виступ директора Дрогобицької дитячої художньої школи Ігоря
Шимка. Промовець запропонував видати у рамках проекту історично-краєзнавчу книгу
про наш регіон, він також показав уже майже готовий макет майбутнього видання.
На цю пропозицію Володимир Зубанов зауважив, що для втілення цього задуму
потрібно затвердити видання спеціально створеною радою, адже за інших умов у
нього можуть потрапити авторські інтерпретації чи певна однобока позиція.
Книги проекту, який презентували у Франковому виші, пропонують використовувати
як посібники, оскільки деякі з них отримали гриф від Міносвіти, зокрема
«Україна: хронологія розвитку», «Україна-Європа: хронологія розвитку», «Україна
і світ», «Україна: від Трипілля до сучасності».
Василь Кирилич,
У Бориславі в приміщеннях освіти та культури запроваджуватимуться
енергозберігаючі технології, а котельні шкіл переводять на альтернативні джерела
палива. Зі слів першого заступника міського голови Борислава Руслана
Зелінського, вже в цьому році котельню школи № 8 переведуть на альтернативні
джерела палива та встановлять модульну котельню на твердому паливі. «Така
котельня вже встановлена у школі №6, що дозволяє економити на енергоресурсах, –
каже посадовець. – Є суттєва економія. Це краще, ніж звільняти вчителів».
У місті функціонує зелене господарство, яке займається обрізкою дерев та ділянок
в лісовому масиві, воно буде забезпечувати дровами такі модульні котельні на
твердому паливі. Фінансування зі встановлення котелень ведеться з держбюджету по
програмі енергозбереження. Крім цього, в закладах освіти та культури
спеціалізована організація проведе енергоаудит. За його результатами можна буде
отримати кошти на утеплення дахів та заміні вікон.
www.zik.ua
У Дрогобичі в рамках програми вивезення твердих побутових відходів буде придбано
3 сміттєвози, 170 контейнерів, відремонтовано 35 контейнерних майданчиків і
облаштовано 10 нових майданчиків. В результаті у місті буде вирішено проблему
вивезення твердих побутових відходів.
Зі слів першого заступника міського голови Олександра Коростельова, у бюджеті
з`явилися екологічні кошти, які дадуть змогу успішно реалізувати заплановане.
Дрогобицька влада хотіла продати на аукціоні земельну ділянку в центрі міста,
площею 1502 кв.м. і виручити не менше 554 888, 86 грн. Пропонувалось спорудити
на цій ділянці будинок торгівлі. Проте у встановлений міською радою термін
покупці не зголосилися і аукціон не відбувся.
На думку першого заступника міського голови Олександра Коростельова, виконавчі
структури виконавчого комітету міської ради недопрацювали – недостатньо
поінформували зацікавлених осіб, що така ділянка продається. «А, можливо, і ціна
була трохи зависока, - каже посадовець. – Депутати будуть визначатись,
оголошуючи новий аукціон».
Іван Тихий
Ну, ось скажіть, наприклад, як проконтролювати таку тезу: “Владу повернемо
обличчям до людей”? Те, що вона до них ще не повернулась, зрозуміло. Але в якій
стадії знаходиться цей процес? Чи все залишається, як і було, тобто влада
повернута до людей тим місцем, звідкіля ноги ростуть?
Або ще одна обіцянка-цяцянка: “Головним критерієм оцінки діяльності кожного
працівника міської ради ... буде створення нових робочих місць, малих
підприємств і підприємців”. Не знаю, як можна створювати підприємців, хіба би
самі працівники ратуші пішли на базар торгувати, але хто конкретно з
високопосадовців створив щось нове в Дрогобичі за той час, коли при владі
Олексій Радзієвський? А якщо не створив, то як відповів за свою бездіяльність:
втратами з особистої кишені, звільненням з роботи?
У газетній статті важко проаналізувати всі передвиборчі обіцянки нинішнього
мера, тому зупинимося лише на окремих.
Тодішній кандидат на міського голову урочисто обіцяє: “Наведемо порядок в будинкових управах, підвищимо відповідальність і дисципліну їх працівників за
утримання житла в належному стані, роботу з заявами і скаргами жителів. По
кожній з них мають бути прийняті конкретні заходи”.
Агов, дрогобичани! Щось змінилося? Ваші скарги належно розглядають, а в кожній
квартирі будинкові управи провели європейський ремонт?
Або ще одне “тверде” слово Олексія Радзієвського: “Спільними зусиллями з
Кабінетом Міністрів, Фондом державного майна України відновимо роботу
стебницького підприємства “Полімінерал”. Найдемо йому надійних інвесторів.
Європа чекає калійні добрива із Стебника. Їх їй не вистачає”. На жаль, Європа
змушена зачекати, бо Олексієві Радзієвському не вистачає мужності визнати, що
будь-які зусилля з його боку не призвели до бажаних результатів, а останнім
часом цих зусиль не видно. Взагалі Стебник якось потихенько випав з поля зору
дрогобицької влади.
Аналогічні обіцянки-цяцянки Олексій Радзієвський нагромаджує на
прес-конференціях, які проводить кожного місяця. Наобіцяє щось на одній нараді,
наступного місяця не звітує, чи виконав свою обіцянку, - і процес до завершення
каденції йде.
Боюсь, що Олексій Радзієвський може повторити гірку долю свого попередника, який
хотів стати мало не національним героєм, а перетворився на посміховисько, якщо
обіцянки й далі залишатимуться цяцянками.
На фото: під час передвиборчої кампанії Олексій Радзієвський обіцяв дрогобичанам
золоті гори (фото Ігоря Фецяка).
Анатолій Власюк,
Комунальне підприємство “Бориславводоканал” підлягає ліквідації. Його борг
складає понад десять мільйонів гривень. З них 3,2 мільйони винні дрогобицькому
водоканалу, а понад мільйон гривень - це невиплачена зарплата працівникам
підприємства.
Аби позбутися боргів, що дісталися від попередніх влад, нинішні бориславські
можновладці вдалися до простої схеми. З першого серпня почне функціонувати
підприємство “Вододар”, яке перебере на себе всі функції збанкрутілого
“Бориславводоканалу”. Будуть відкриті нові рахунки в банку, а борг не висітиме
Дамокловим мечем над бориславською владою. Щодо боргу по зарплаті працівникам
підприємства, то його, можливо, й погасять ... упродовж декількох років. А про
інші борги, насамперед дрогобичанам як сплату за стоки, доведеться всім забути.
І там, дивись, через декілька років їх узагалі спишуть у зв’язку з закінченням
терміну давності.
Здавалося б, що тут такого? Влада дбає насамперед про бориславців і робить усе,
аби вода була цілодобово, як про це писав у своїй передвиборчій програмі
нинішній міський голова Володимир Фірман. Закон дозволяє реорганізовувати й
створювати нові підприємства, так що тут усе нормально. Не будемо говорити про
християнську мораль (бо борги все-таки треба віддавати!), адже тоді довелося би
поставити під сумнів удавану набожність самого мера і деяких членів його
команди. Поговоримо про прозаїчне: здатність влади забезпечити бориславців
водою. І тут виникає багато питань.
Видається на те, що безгосподарність нинішньої влади попри її махінаторські
схеми є невикоріненою, а тому сподіватися на краще в тому ж водному питанні не
доводиться. Почнемо з того, що за час нинішньої влади на підприємстві
“Бориславводоканал” помінявся п’ятий керівник. Всі вони були непрофесіоналами,
нефахівцями в галузі водопостачання і водовідведення. Якщо ти керуєш
підприємством місяць-другий, а потім тебе знімають з посади, - що доброго можна
зробити?
Коли два тижні тому з ладу вийшли два насоси і Борислав мало не тиждень потерпав
без води, Володимир Фірман не знайшов нічого кращого, як заявити на всю Україну
на одному з телеканалів, що, мовляв, аварію спричинили зловмисники. Натомість
“обезводнений” Борислав рятувався, як міг. Воду черпали з криниць, річки, їздили
в сусідні Попелі. А цистерн з водою, як було в попередні роки, влада не
забезпечила.
Стало відомо, що викопано близько трьох кілометрів так званих стратегічних труб,
які використовуються при аварійній ситуації. Нині вони буцімто знаходяться на
зберіганні в одній з фірм, яка нібито хоче їх оцінити як металобрухт. З цього
приводу бориславська опозиція на позачерговій сесії міської ради, яка відбулася
минулого тижня, оприлюднила звернення до Генерального прокурора України. А вже
вчора, 30 червня, на черговій сесії мала бути створена комісія, яка би вивчила
стан справ на підприємстві. Але що там вивчати, коли все уже вирішено у владних
кабінетах не лише в Бориславі, а й у Львові та Києві…
Анатолій Власюк,
2012 року Бориславу виповниться 625 років з дня першої писемної згадки. Борислав
- єдине місто в Галичині, яке своїм виникненням завдячує промисловій розробці
нафтового і озокеритного родовищ.
Сучасне місто, сформоване на початку XX століття розташоване на території п'яти
стародавніх сіл - Борислава, Тустанович, Губич, Мразниці, Бані Котівської та
присілків Водянка, Понерла, Загарайці, Раточин.
Молодий турист Федір Білоус 1851 р. писав про видобуток нафтової ропи у
Бориславі: «Тут збирають багато шмаровила до возів, так званої ропи, що не так,
як смола з дерев соснових випалюється, але без усякого труду знаходиться і
селянин тільки викопує яму, вузьку, кілька сажнів в глибину».
Краєвою ухвалою від 7 березня 1906 р. Борислав, як великий промисловий центр,
виведено із категорії сільських громад і переведено до числа поселень, що
керувалися ґмінним положенням від З липня1896 р., тобто він став містечком.
Після польсько-української війни (1918-1919) Галичина захоплена Польщею.
Новоутворене Львівське воєводське управління на підставі списків населених
пунктів 1818 р., у якому Борислав значився, як село, не хотіло визнавати його
містом і заборонило використовувати цей статус органами місцевого
самоврядування. У відповідь на це прибічна рада управи міста Борислава на
засіданні 1 квітня 1922 р. вирішила клопотати про підтвердження міських прав,
для більшої «аргументованості» заодно й затвердила герб міста. Автором герба був
художник Богдан Третер, а обґрунтування підготував професор Адольф Шишко-Богуш.
Серед трьох поданих варіантів обрано проект із перетятим щитом, у верхньому
синьому полі - 5 золотих нафтових веж у два ряди - дві над трьома, у нижньому
червоному полі - білий (срібний) знак шляхетського герба Сиренєва родини
Бориславських, щит увінчував різновид мурованої корони. Як міські кольори,
відзначилися блакитний і червоний із зазначенням, що блакитний має бути верхнім.
1929 року в Бориславі проживало 23 тисячі поляків, 12 тис. євреїв та 9 тис.
українців. Межі Бориславської ґміни проходили з боку Попелів річкою Раточинка; з
боку Тустанович потічком Ропним, що проходив через усе місто до району
колишнього фарфорового заводу (тобто по теперішніх вулицях Шкільній та
Грушевського, пересікаючи вулицю Воїнів ОУН - УПА). З боку Мразниці межа
проходила через Городище та вул. Транспортну; з боку Губич - від залізничної
станції прямою лінією між сучасними вулицями Братів Лисиків та Коновальця. З
боку Бані Котівської межі ґміни проходили сучасною вулицею Січових Стрільців.
З місцевостей, що входили до Бориславської ґміни, були: Раточин, Городище,
Кітлина та Крушельниця.
1932 року в самому Бориславі налічувалися приблизно 24 вулиці. Серед них головна
– Костюшки (колишня Панська) зараз Т. Шевченка, Потік, Галушинського, Млинська,
Церковна, Нарутовича, Висока, Міцкевича, Воскова, Вольського, Войцеховського,
Красінського, Лукасевича, Щепановського, Гранична, Спільна, Словацького,
Верстатові (не існує), Штанди (не існує), Зелінського, Лозіни, Мочари та інші.
За даними греко-католицького шематизму 1937 року в Бориславі проживало 48811
чоловік. У тому числі: римо-католиків, тобто поляків - 28500 осіб,
греко-католиків, тобто українців -7969 осіб; іудеїв - 12200, інших - 242 особи.
Загалом у місті було розміщено контори 9-ти великих нафтовидобувних фірм, 29
товариств, Союз та громадських організацій, серед них, в основному, польські,
юдейські та українські. Неординарною подією в місті стало будівництво міської
різні із сучасними, за останнім словом техніки, на той час, великими
холодильними камерами й обладнанням, що стала до ладу 1933 року (колишній
м'ясокомбінат, вул. Братів Лисиків). У тих же роках місто змінило обличчя.
Проведено каналізацію, замість дерев'яних хідників з'явилися кам'яні, значно
розширились вулиці й закладено нові, розпочато викладання вулиць гранітною
косткою (вул. Войцехівського, Дрогобицька). Залишки цієї костки (бруківки)
збереглись до сьогодні.
Ще однією з подій стало будівництво бетонного мосту замість дерев'яного в центрі
міста, що значно прикрасив Борислав. Потреба будівництва такого мосту та
облаштування берегів річки Тисьмениці полягала в тому, що періодично під час
великих повеней річка розливалась, затоплюючи вулиці, й завдавала шкоди будинкам
і присадибним ділянкам.
Бюрократична тяганина про підтвердження міських прав тривала досить довго,
Борислав у межах сучасного міста був утворений постановою Ради Міністрів Польщі
від 20 травня 1930 року. 26 липня 1933 р. розпорядженням Міністра Внутрішніх
Справ Польщі цей статус за Бориславом був нарешті визнаний.
У кінці 20-х на початку 30-х років складено карту ґмін м. Борислава. Так,
загальна площа Борислава складала 71,92 квадратних кілометрів (у порівнянні з
сьогоднішньою територією - 30,70 кв. км.), тобто площа сьогоднішнього Борислава
зменшилась на 41,22 кв. км. Щодо площ п'яти населених пунктів сучасного міста,
то вони складали: Тустановичі - 34,69 кв. км., Мразниця - 18,67, Губичі - 9,32,
Борислав -8,68 та Баня Котівська -0,57 квадратного кілометра.
За величиною площі місто перебувало на третьому місці, а на першому -
Тустановичі, потім - Мразниця, на останньому - Баня Котівська. Втрата такої
великої кількості за розмірами земельної площі міста Борислава, до якого,
звичайно, входили і ліси та пасовиська, сталась після закінчення Другої світової
війни, тобто після визволення міста від німецької окупації в серпні 1944 року.
Значний лісовий масив відійшов до Державного лісового фонду. Створені
Східницьке, Трускавецьке та Тустановицьке лісництва, але за рахунок
бориславських земель. Щодо бориславських земель, то вони теж вилучені з міського
землефонду, коли створювались колгоспи в районі Губич і Тустанович. Надалі
частина земель, у районі теперішньої вулиці Модрицької, відійшла до Дережицької
сільської ради. Таким чином, були розпарцельовані бориславські землі. Місцева
влада вважала, що таких земель для промислового Борислава не треба. Тому площа
міста зменшилась майже у 2,2 рази.
Своїм розвитком і славою Борислав завдячує нафті та озокериту. 1907-1913 роки -
період найвищого видобутку «чорного золота» за всі часи. Саме тоді Галичина
займала третє місце у світі з нафтовидобутку, поступаючись хіба Росії та США.
Роман Тарнавський, Михайло Данчишак,
- Як Вам з’їзд?
- Враження надзвичайно велике. Відбувся обмін досвідом різних партійних
організацій.
- А яка атмосфера? Чи відчули Ви, що в тому залі був заповідник комунізму?
- (Сміється). Я була і на одному з попередніх з’їздів. Мене вразила доповідь
Петра Симоненка.
- Ви особисто вірите в те, що він говорить? Чи виникають певні сумніви? Бо в
мене таке враження, що він одне думає, друге говорить, а третє робить.
- Ні, в мене таких сумнівів не закрадається. Прийняли нову програму партії, яку
ми обговорювали. Були зауваження до статуту, ми теж їх обговорили. Все
відбувалося в демократичній атмосфері. Наприклад, не пройшли дві поправки до
програми партії.
- Ви хочете сказати, що Комуністична партія теж сповідує демократію?
- У нас завжди в партії була демократія. Ось всі наші гасла про соціальний
захист інші партії до себе перетягують.
- Закінчився з’їзд, Ви приїхали в Борислав. Як будете в Бориславі втілювати в
життя програму Комуністичної партії? Або, іншими словами, чи можна в Бориславі
збудувати комуністичний рай?
- Комуністичний рай можна збудувати в окремій країні. А в окремому місті це
неможливо. Як ми будемо втілювати програму партії? Проведемо збори, обговоримо
всі ці питання, які були поставлені на з’їзді. Кожна організація поставить перед
собою завдання, які вона може виконати, виходячи зі своїх умов.
- У бориславській владі комуністи не мають жодної людини, нема жодного депутата.
Як ви будете впливати на владу, щоби вона хоча би прислухалася до комуністів?
- Думаю, що будемо впливати. Якщо в нас є конструктивні ідеї, то влада їх не
відкидає. Напередодні дня народження Володимира Ілліча Леніна ми провели
комуністичний суботник, але влада не спрацювала і не вивезла те сміття, яке ми
прибрали.
- Це був ідеологічний суботник?
- Ні, чому? Це було напередодні Пасхи. Ми поважаємо християнські традиції
народу, я українка, виросла в Бориславі. І ми працювали три суботи підряд, хоча
погода не дуже цьому сприяла.
- Влада не допомогла, бо прибирали комуністи?
- Просто не дали машину. Це безгосподарність. Обіцяли вивезти, але не зробили
цього. Наша влада багато чого не робить. Верховна Рада України прийняла
постанову про відзначення 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни. У
Бориславі не було хвилини мовчання о 10-ій годині ранку, не були вивішені
державні прапори з чорною стрічкою. Народні депутати прийняли - треба
виконувати.
- Але ж вони прийняли постанову про червоний прапор. Президент це підписав, а
Конституційний суд відмінив. То, може, не у всьому слід слухати депутатів?
- Ви говорите трошки не з тієї точки зору.
- Ну, кожний думає по-своєму. Ми ж у демократичній країні живемо, а не в
комуністичній…
- Закон про червоний прапор був прийнятий ще за Кучми. Він дозволяє використання
червоних прапорів і прапора перемоги. Але тепер депутати внесли три поправки до
цього закону…
- …які суперечать Конституції, бо поруч з державними символами не можна
вивішувати якісь інші.
- Можливо, це треба було зробити якось інакше.
- Ви можете з цим прапором ходити, ніхто вам не заборонить.
- Так. Але у Львові це ще більше перекрутили. Вийшло так, що не можна й ходити.
У Компартії теж є червоний прапор. Ми представлені у Верховній Раді. Наша
символіка є офіційною, її ніхто не забороняв. Я маю право ходити з символікою
Компартії де вважаю за потрібне.
- Комуністи на цьому зробили велику політику. Симоненко навіть погрожував, що
візьме Зюганова і приїде у Львів 22 червня. Слава Богу, вистачило йому розуму не
робити цього.
- Навіть якби вони приїхали, я думаю, що нічого страшного не було би.
- Добре, скажіть мені таке. Ви працюєте в школі, спілкуєтесь з дітьми, батьками,
вчителями, просто людьми. Чи є у них упереджене ставлення до того, що Ви
комуністка?
- Звичайно, є такі люди, як, скажімо, пан Копись (перший демократичний голова
Борислава - А.В.), він упереджено ставиться, не хоче говорити, а з іншими
нормально спілкуюся. Скажімо, з Андрієм Спасом (завідувач відділу культури,
керівник Бориславської організації Конгресу українських націоналістів - А.В.) ми
нормально спілкуємося, знаходимо спільну мову - скажімо, по тарифах на
житлово-комунальні послуги. Ми готові до співпраці з тими, в кого інші політичні
погляди, ніж у нас.
- Ви вважаєте себе комуністкою, яка сповідує ідеологічні засади? Чи все-таки
переважають меркантильні інтереси?
- (Сміється). В мене тато став комуністом ще у Велику Вітчизняну війну, мама
очолювала партійну організацію в медицині. Тому я за переконанням комуністка.
- Ми знаємо про сталінські злочини, про те, що в Європі прийнято резолюцію про
знак рівності між наци-мом і сталінізмом. Компартія України фактично є
правонаступницею КПРС. Чи не вбачаєте Ви якогось протиріччя в цьому, зважаючи на
те, що живемо в незалежній Україні?
- Я не бачу тут жодного протиріччя. Не можна сказати, що ми правонаступники у
всіх питаннях. Європа теж користується працями Карла Маркса, і це стає поширеним
явищем. Вона хоче уникнути кризи і повертається до “Капіталу”. Я погоджуюсь, що
були репресії. Але коли кажуть, що влада Сталіна винищила українців, то я
запитую: а хіба вона не винищила представників інших національностей? Перед
війною винищили фактично весь керівний склад армії. І не тільки українці там
були, а й інші народи. Але Сталін зміг налагодити випуск зброї, об’єднав людей і
виграв війну - це ж факт. Не можна так однобоко підходити. Історія є історією,
ми не жили в той час. Та й ті люди, які жили тоді, як ви їх переконаєте у своїй
правоті?
- Ну, не Сталін виграв війну, а народ, мільйони життів вождь пожертвував. Можна
багато про це говорити і сперечатись, але не це тема нашої розмови. Давайте
поговоримо більше про Борислав.
- Давайте.
- Які проблеми в Бориславі, на Вашу думку, є найважливішими? Як їх розв’язати?
Що комуністи для цього можуть запропонувати владі?
- Найважливіша проблема для Борислава - це наповнення бюджету міста. За собою це
тягне створення нових робочих місць. Ви бачите, що колотиться нині в медицині,
освіті, треба владі краще ставитися до людей. Є проблеми з водоканалом. Ми
вважаємо, що якщо ми втратимо водоканал, то фактично втратимо місто.
- А як достукатися до влади? Мабуть, і вона знає ці проблеми і щось робить.
- Треба організувати круглий стіл з різними політичними силами. На жаль, цього
не хоче ініціювати влада. Таке враження, що вона розгублена на даному етапі.
Влада повинна кликати інших спеціалістів, а не казати, що лише “Фронт змін”
розв’яже всі проблеми (в Бориславі міський голова, його заступники, секретар
міської ради, більшість депутатського корпусу і два депутати обласної ради
належать до “Фронту змін” - А.В.). А спеціалістів у багатьох галузях у них
немає. Так, вони підприємці, але не мають досвіду роботи в цих сферах, у
політиці. Одна справа, коли ти керуєш своїм маленьким підприємством, інша - коли
керуєш містом. Це зовсім різні речі. Я вважаю, що нашому голові міста слід
спиратися на фахівців із різних партій. Я не бачу конструктивної позиції з боку
Володимира Фірмана.
- Коли в Бориславі комуністи прийдуть до влади? Можете назвати рік?
- (Сміється). Я думаю, що комуністи прийдуть до влади тоді, коли люди зрозуміють
одну просту річ: ми мали безплатні медицину, навчання. Цього вже не вернути, бо
двічі в одну річку не зайдеш. Але люди починають розуміти, що ними просто
маніпулюють, дбаючи про свої інтереси. Люди починають прозрівати. Недаремно
Мойсей сорок років водив по пустелі народ для того, щоб виросло нове покоління,
яке не бачило минулого.
- Ви пропонуєте, щоб нас водили не знати куди ще двадцять років? Чи не забагато?
- Я не пропоную. Але, можливо, так воно й буде.
- А скільки Ваш син заробляє грошей?
- Я цього не знаю, бо не питала в нього, скільки він заробляє на посаді
керівника Бориславської партійної організації. Думаю, що не менше мінімальної
зарплати має. Він не одружений і ніколи не каже, щоб ми йому давали гроші. Він
ще ніде не працює, закінчив цього року Тернопільську фінансову академію, за
професією інженер-програміст.
- Він так щиро вірить у комуністичні ідеали, як Ви, його дідусь і бабуся?
- Думаю, що щиро. Я бачу, як він з іншими братами й сестрами сперечається з
цього приводу, аргументовано відстоює свою позицію.
- А скільки у Вас дітей?
- П’ятеро. Це третя дитина.
- Тобто у Вашій сім’ї не всі сповідують комуністичні ідеали?
- Так, як він, звичайно, що не всі.
- Йому, мабуть, буде важко знайти дружину, щоби так само сповідувала
комуністичні ідеали?
- Мій чоловік - не член Компартії, то що? Кохання - це таке… (Сміється).
- Проб’є й комуністичну ідеологію? Чи багато молоді є в партійній організації
Борислава?
- Третина.
- А скільки всього чоловік є комуністами в Бориславі?
- Понад п’ятдесят.
- Чи виключили когось з партії?
- Так. Тих, хто порушував статут, не сплачував членських внесків.
- З якою партією найбільше співпрацюєте?
- Зі всіма, які йдуть на діалог.
- А з Партією регіонів?
-
(Сміється. Питання було залишене без відповіді).
Анатолій Власюк, часопис "Тустань"
До Івана Удовенка в Бориславі ставляться по-різному. Він був незручним
директором за радянських часів. У часи демократії теж завжди мав свою позицію,
часто незручну для тих, хто прийшов до влади. Для багатьох нелогічним був його
поступ до Партії регіонів, але внутрішня логіка життя Івана Васильовича
підказувала, власне, зробити такий крок. Це був, звичайно, не ідеальний вибір,
але маємо те, що маємо, як казав Леонід Кравчук.
Кожну людину слід сприймати такою, якою вона є, з її плюсами і мінусами. І в
кожної людини є щось не лише позитивне, а й негативне. Іван Удовенко - звичайна
людина, а тому не треба робити з нього божества чи затоптувати в багнюку.
Проте завжди Іван Васильович Удовенко був і залишається лідером. Можна казати,
що це вроджена риса, а можна - що й набута. Він пройшов жорстку школу лідерства,
коли треба було не лише виконати поставлені завдання, а й брати на себе
відповідальність. Все-таки керувати Бориславським експериментальним
ливарно-механічним заводом чи містом Бориславом було не по плечу кожному, і це
вже часточка нашої історії.
Інша його характерна риса - упертість. Але це не упертість заради упертості, а
глибоке переконання, що ніхто краще за нього цього не зробить. Звичайно, люди
мають свій погляд на ці речі, але всіх не переконаєш.
Якби я сказав, що Іван Васильович спокійно сприймає поразки, яких було чимало на
його життєвому шляху, то погрішив би проти істини. Але він сприймає їх гідно, як
і перемоги, яких теж було багато.
Вітаючи Івана Васильовича з ювілеєм, хочеться насамперед побажати йому міцного
здоров’я. Не зупиняйтеся, шановний ювіляре, бо лише у русі триває процес життя.
Анатолій Власюк, часопис "Тустань"
Наприкінці червня 2001 року Папа Римський Іван Павло Другий відвідав Україну.
Його слова “Не бійтеся!”, сказані нам, й досі не втратили своєї актуальності.
Вони стали поштовхом до проведення Помаранчевої революції, коли люди вийшли на
майдани відстоювати справедливість. Інша річ, що завжди революцію здійснюють
романтики, а її плодами користуються негідники. Помаранчева влада
Ющенка-Тимошенко розв’язувала лише власні проблеми, не дбаючи про народ.
Моральний приклад Папи Римського Івана Павла Другого й нині надихає мільйони
людей у всьому світі. Кожній людині притаманний страх, але тому вона і стає
Людиною з великої літери, коли долає цей страх - заради щасливого майбутнього
прийдешніх поколінь.
Полум’яні слова Папи Римського, сказані в Україні, дійшли до мільйонів сердець
віруючих і невіруючих. Кожний мав шанс почути їх, та не кожний скористався
їхньою непереборною силою. На жаль, Любов до Бога і людей у багатьох підмінені
жадобою до влади і грошей. Допоки Зло братиме гору над Добром, доти Україна
борсатиметься у своїх проблемах.
“Не бійтеся!” - сказав Папа Римський Іван Павло Другий - і це був перший крок до
подолання тоталітаризму, сповідуваного кучмівським режимом. В українців не
вистачило політичної волі зробити наступні кроки, аби не просто змести
антинародну систему, а викорінити її з нашої землі. А учні Кучми успішно
продовжують керувати Україною весь цей час, дурячи народ і заводячи нас на
манівці.
Не бійтесь можновладців, бо це ми найняли їх на роботу, а не навпаки, і можемо у
будь-який момент звільнити. Не бійтесь хабарників, не створюйте їм умов, аби
вони вимагали від вас гроші. Не бійтесь правоохоронців, які знущаються з
правосуддя, бо нас багато і ми маємо достатньо сил, аби вивести їх на чисту
воду. Знайдіть у собі мужність, аби зробити перший крок для подолання страху.
Вирвіться з зачарованого кола. Станьте послідовниками Івана Павла Другого. Не
бійтеся!!!
Анатолій Власюк, часопис "Тустань"
Малярія - інфекційне захворювання, збудником якого є найпростіші (плазмодії
малярії), що передаються від хворої до здорової людини через укуси малярійних
комарів. Хвороба найбільш поширена в країнах з тропічним кліматом. Захворювання
часто починається з нездужання, слабкості, розбитості, головного болю, болю в
м'язах, суглобах, попереку, сухості в роті, потім - приступи високого підвищення
температури, блювота, розлади травлення (пронос), кашель, порушення з боку
нервової та інших систем організму. За тяжкого злоякісного перебігу хвороба може
закінчитись смертю. Як захиститись від покусів комарів, щоб не заразитись
малярією? Після прибуття до ендемічних країн з малярії, таких як Африка,
центральна та південна Америка, Азія та Океанія, СНД (Туркменістан, Азербайджан,
Росія, Грузія) доцільно проконсультуватися з лікарем посольства про необхідність
хіміопрофілактики малярії в конкретному місці перебування, термінах її
проведення, а також про протималярійні препарати, які можна придбати в місцевій
аптечній мережі, та схеми і дози їх застосування. Захист від укусів комарів
повинен здійснюватись як під час перебування в приміщенні, так і поза ним.
Малярійні комарі нападають на людину найчастіше ввечері, з настанням сутінок, та
вночі. В цей час бажано носити одяг, що прикриває більшу частину тіла
(комбінезони, одяг з довгими рукавами, довгі штани та інш.). Відкриті частини
тіла, особливо під час перебування поза приміщенням в сутінках, для запобігання
нападу комарів слід змащувати репелентами у вигляді кремів, спиртових розчинів,
аерозолів. Репеленти наносять на шкіру тонким шаром, уникаючи попадання їх на
слизові оболонки. При необхідності ним же можна обробити одяг. Тривалість дії
репелентів залежить від навколишньої температури та вологості: за високих їх
показників - 30-50 хвилин, за помірних - до 3-4 годин. Використання репелентів
особливо доцільне, коли працюють в польових умовах (джунглі, плантації каучука
та інше). Змивають репелент з шкіри водою з милом, при цьому механічні засоби
(губки, ганчірки та інше) не використовувати! У випадку попадання репеленту на
слизові оболонки їх потрібно негайно промити водою, бажано перевареною, або
слабким розчином охолодженого чаю. Використання репелентів при травмах та
захворюваннях шкіри протипоказано! В вечірній час, після заходу сонця, бажано
перебувати у приміщенні, недосяжному для зальоту комарів, оснащеному
кондиціонером. Для попередження зальоту комарів до приміщення двері й вікна
повинні бути засітчені. Спати слід під сітчастою запоною, краї якої треба
старанно заправити під матрац. При виявленні комарів, що залетіли до помешкання,
їх знищують механічно, або за допомогою аерозольних інсектицидів,
електрофумігаторів та антимоскітних спіралей. Житлові приміщення рекомендується
щоденно ввечері обробляти аерозолем, по можливості таким, що містить синтетичні
піретроїди. Після експозиції інсектициду протягом 20-30 хвилин приміщення слід
провітрити, не знімаючи захисних сіток з вікон і дверей. Доцільно також обробити
інсектицидами та репелентами запони, сітки на дверях та вікнах (незалежно від
наявності кондиціонерів).
Не рекомендується користуватись духами, одеколонами та іншими ароматичними
речовинами. Після повернення додому необхідно негайно повідомити дільничного
лікаря про Ваше прибуття з ендемічних країн з малярії. При погіршенні стану
здоров'я, що супроводжується підвищенням температури, потрібно негайно
звернутися до лікаря. Протягом 3-х років після повернення додому при будь-якому
захворюванні не забувайте нагадати лікарю, який Вас лікує, про Ваше перебування
в тропіках, незалежно від попередніх показників дослідження крові на малярію.
Пам'ятайте, що чим ретельніше і чіткіше ви будете виконувати правила
профілактики малярії, тим меншою буде вірогідність захворіти цією небезпечною
хворобою!
Соломія Круц,
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 »
№24 » №25 » №26
№65 (309)
4 липня 2011 р.
Новини Трускавця та регіону
Без нарад і доступу до публічної інформації
Відновив випуск часопис "Тустань" – анонс
- Олексій Радзієвський хоче провести на День міста свято дрогобицької ковбаси.
Про це він заявив у інтерв’ю “Дрогобич Інфо”. “На це свято, - сказав мер, - ми
запросимо зо 100 ковбасників і з-за кордону, і з України, які на площі Ринок
продемонструють свої ковбаси”.
- Осип Шмілик звернувся з пропозицією до дрогобицької влади за власний кошт
зробити дорогу на вулиці Коцюбинського навпроти свого осідку (довжина 23 метри,
ширина - 6 метрів 50 сантиметрів). Він хоче повністю замінити дорожнє покриття,
зробити гравійну підсипку, заасфальтувати, замостити тротуар бруківкою.
- Марта Метик, донька секретаря Дрогобицької міської ради Тараса Метика,
підписала контракт про співробітництво з телеканалом СТБ.
- Під носом у дрогобицького мера працює несанкціонований ринок
- Дружина Михайла Сендака молодша від нього на 33 роки, або Що приховує від
людей голова Дрогобицької райдержадміністрації?
- Дрогобицькі націоналісти поставили діагноз Олексієві Радзієвському: політична
шизофренія
- Дрогобицька прокуратура вказала керівникам з ратуші на неприпустимість
порушення законодавства.
Краса врятує світ
Історію великого народу представив «регіонал»
Депутат Верховної Ради України Володимир Зубанов під час презентації проекту
«Україна: історія великого народу» розповідав, що уже п'ять років поспіль
пропагує українську історію через книговидання. У рамках згаданого проекту
здійснюється видання серій книг різних напрямів - книжковий, художній та
музичний. Уже видано, зокрема, енциклопедичне видання у п'яти томах «Україна:
хронологія розвитку», а також серії книг «Україна-Європа: хронологія розвитку»,
«Україна: від Трипілля до сучасності», «Повісті про славетні часи», «Україна і
світ», «Історія України в картинах», «Історія міст України». У рамках проекту
видано серії «Культурна спадщина» та художньої літератури.
газета "Франкова криниця Підгір’я"
У Бориславі запроваджують енергозберігаючі технології
У Дрогобичі за екологічні кошти придбають 3 сміттєвози і 170 контейнерів
Земельний аукціон не відбувся – не було покупців
Обіцянки-цяцянки Олексія Радзієвського
Передвиборча програма Олексія Радзієвського за своєю суттю практично нічим не
відрізняється від таких же програм інших кандидатів на посаду міського голови
Дрогобича: той же дикий популізм і жодного конкретного механізму втілення
геніальних ідей у життя.
часопис "Тустань"
Бориславська влада хоче узаконити махінації з водою
часопис "Тустань"
Історичне перетворення Борислава в місто нафтової слави
газета "Нафтовик Борислава"
Чи можна в Бориславі збудувати комуністичний рай?
Валентина Михайлівна Старовойтова працює практичним психологом у четвертій
бориславській школі. Донедавна керувала міською організацією Комуністичної
партії України. Тепер цю посаду на платній основі обіймає її син. Минулого тижня
вона повернулася з 44-ого з’їзду КПУ.Ювілей Івана Удовенка
22 червня Іванові Васильовичу Удовенку виповнилося сімдесят років. “Червоний
директор” - міський голова Борислава - керівник Бориславської організації Партії
регіонів. Ось віхи життя, за якими не видно людини.Не бійтеся!
Небезпека, яку несуть комарі!
лікар-епідеміолог Трускавецької МСЕС
© 2008-2011 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.