Хто володіє інформацією, той володіє світом!
№1 » №2 » №3 » №4 » №5 »
№6 » №7 » №8 » №9 » №10 »
№11 » №12 » №13 » №14 » №15 »
№16 » №17 » №18 »
Зі скандалу розпочалася 26 травня процедура повторних конкурсних торгів на
право обслуговування мереж зовнішнього освітлення у Трускавці. Як повідомило
наше джерело, спочатку ніби йшло все нормально - на тендер заявки подали три
фірми, одна з яких - переможець тендеру, що проводився нещодавно - фірма "Сяйво".
Заявку подала фірма РЕМа, а також новостворене КП "Трускавецьжитло". Ось тут і
вийшло на яв, що саме в заявці цього комунального підприємства пропонована ціна
не проставлена належним чином, а записано ручкою. Ціна, яку пропонує КП "Трускавецьжитло"
менша на 10 тисяч гривень, проте, наскільки нам відомо, вже є депутатське
звернення в міську прокуратуру стосовно спроби фальсифікації документів.
Родзинкою в цій пікантній ситуації є й те, що дане комунальне підприємство
створено нещодавно і ще не має ліцензії на виконання необхідних робіт по
обслуговування зовнішніх освітлювальних мереж міста Трускавця.
А тим часом справа стосовно листа прокуратури до міської влади із вимогою
притягнути в. о. начальника УЖКГіБ Юрія Терлецького до відповідальності ще не
закрита, адже відповідь мерії не базується на законодавчих актах, які б
уневиннили цього чиновника та довели, що його дії не суперечили чинному
законодавству України. Хочеться вірити, що в ситуації із підтасовкою документів
на конкурсні торги Юрій Богданович є невинним, адже хто брав би на себе так
багато, що жартував би із його величністю Законом.
Інформація про те, що Трускавець в 2011 році отримає на ремонт доріг біля 17
мільйонів гривень. в такому вигляді, як її подають із подачі прес-служби міської
ради, є правдивою тільки частково. Як нас повідомило наше джерело у Львові,
документ, який дає можливість використання біля 17 мільйонів гривень на ремонт
трускавецьких доріг, дійсно існує, він завізований головою обласної ради Олегом
Панькевичем, головою ЛОДА Михайлом Цимбалюком, депутатом від Дрогобиччини та
керівником профільної комісії облради Михайлом Задорожним. Активно лобіював це
питання і депутат облради від Трускавця Олександр Чебаненко, проте про його
заслугу в цьому питанні у офіційній інтерпретації трускавецької мерії - ані
слова. Нічого не говорить міська влада Трускавця і про діяльність іншого
депутата від мажоритарного округу Трускавця - Олексія Балицького. Заслугу щодо
отримання даних коштів в мерії воліють приписувати голові фракції "Фронту змін"
в облраді Степану Кубіву та депутату від цієї ж політичної сили Петру Іванишину.
Після переїзду трускавецького центру зайнятості в нове приміщення на вулицю
Івасюка, просторніше стало для міського суду Трускавця - їм надали в
користування площі на першому поверсі на Річках. Таким чином тепер трускавецький
суд, маючи більше кімнат у своєму розпорядженні, може і працювати в
оптимальнішому режимі. Тої тісняви та незручностей, які були досі, вже немає,
хоча вузькі коридори все одно нагадують, що варто б міській владі подумати за
пристойну будівлю для суду міста. Нагадаємо, що тепер суд знаходиться в будівлі,
яка до початку 90-х років виконувала функцію дитячої міської лікарні. В споруді
розміщується і територіальний центр з обслуговування пенсіонерів. Питання нового
будинку для суду в депутатському корпусі минулої каденції піднімав Юрій
Яворський, проте після отримання забудівником земельної ділянки по вулиці Мазепи
справа так і не зрушила з мертвої точки.
"В суботу, 8 травня, в нашому місті відбувся звітний концерт клубу спортивного
бального танцю "Volta", керівником якого є Зоряна Михайлівна Денисюк. Побажання
п. Зоряни "Легкого паркету і гарного настрою" для глядачів, а ними були
переважно батьки та родичі тих, хто займається в клубі, збулися. Більше години
часу присутні мали хорошу можливість насолоджуватися не лише чарівною музикою,
але і досягненнями вихованців клубу. А ними є як найменші віком 5 - 6 років
("Шнапі" викликав справжнє захоплення радісних батьків), так і сеньйори (так
називають танцюристів, яким вже за 35 років). Танго, румба, джайв, ча-ча-ча,
вальс, а також Бродвей-фокстрот, квікстеп, номери "Шкільна перерва", "Кокетки",
бальна хореографія, неповторний віденський вальс - все це зачаровувало,
змушувало тамувати подих, інколи викликало заздрість".
Так рік тому "Трускавецький вісник" писав про звітний концерт клубу спортивного
бального танцю "Вольта" в 2010 році. Цього року звітний концерт "Вольти" теж
відбуватиметься у травні - у неділю, 29 травня, в залі "Шайби". Початок - о
15.00.
На щотижневій нараді в Бориславі цього тижня мер міста Володимир Фірман звернув
особливу увагу на роботу транспортних підприємств. На нараді були присутні
керівники ТзОВ "Транс-сервіс" та ПП "Транспортник" Євген Попадин та Володимир
Кузбит, саме їм довелося відповісти на чисельні скарги, які пишуть в мерію
бориславчани, східничани та відпочивальники. Приклади - неякісне обслуговування
рейсу № 9, зрив останнього рейсу по маршруті № 5 тощо. Транспортники звернули
увагу мера на незадовільний стан доріг, зокрема траси на Східницю. Володимир
Фірман запевнив, що найгірші ділянки поправлять грейдером, але скоро
розпочнеться капітальний ремонт, бо тендерні процедури вже пройшли.
До речі, в Трускавці теж люди скаржаться на роботу транспорту. Так, щодня до
мерії приходить по 3 - 4 або й більше скарг саме з цього питання. Про це під час
сесії 26 травня повідомив мер міста Руслан Козир, даючи репліку на депутатський
запит Іванни Спурзи по незадовільній роботі маршруту №3.
Як нам стало відомо, наступної середи, 1 червня, в приміщенні трускавецької
міської ради прийматиме депутат обласної ради Олексій Балицький.
В суботу, 28 травня, в Бориславі відзначать День пам'яті Івана Франка. Окрім
покладання квітів до пам'ятника Великому Каменяреві в центральній бібліотеці
міста пройдуть Франкові читання (початок - о 14.30).
Власна інформація
У Дрогобичі на вул. Самбірській сталася біда: у семи багатоповерхових будинках
під час вихідних ураз зупинилися ліфти. Для хворих та престарілих людей це стало
справжнім випробуванням.
Як з'ясувалося згодом, такий "подарунок" їм припідніс звичайний злодюга, котрий
покрав котушки з мідним дротом від електродвигунів. На щастя, правоохоронці
спрацювали оперативно й, за словами заступника начальника Дрогобицького міського
відділу міліції Михайла Павука, затримали злодія за гарячими слідами. Та
мешканцям будинків від того легше не стало, бо котушки наші міліціонери вилучили
як речові докази. Довелося втрутитися мерові й попросити поставити "речові
докази" на місце.
Дмитро Федан,
Міжнародний кінофестиваль "Золота пектораль" уже вдруге проходитиме у Трускавці,
його конкурсні заходи відбуватимуться впродовж 2-5 червня. Про це повідомили у
відділі культури Трускавецької міської ради.
Цьогоріч, на відміну від минулорічного фестивалю, де показували лише українські
та російські стрічки, у заході беруть участь й інші країни. На фестивалі
трускавчани та гості міста зможуть побачити біля шести десятків фільмів з
України, Росії, Латвії, Грузії, Франції, Азербайджану, Куби, Аргентини. Усього
на адресу журі фестивалю надійшло 200 стрічок, обрати ж мають 58 фільмів.
Кінофестиваль проводитимуть у санаторно-курортному комплексі "Женева". Спеціальним гостем стане сербський кінорежисер Емір Кустуріца. Спеціально до
його приїзду у санаторії облаштували президентський номер. Також на фестиваль
запросили акторів Лева Дурова, Сергія Жигунова, Володимира Горянського та Остапа
Ступку.
Стрічки показуватимуть в трьох залах готелю. Нагородити вручатимуть у 12
номінаціях. Даруватимуть дипломи та статуетки, мають бути й грошові винагороди.
Василь Кирилич
Віче-реквієм. У Стебнику 23 травня біля пам'ятника Борцям за волю України
відбувся велелюдний захід (віче-реквієм), присвячений Дню Героїв. У ньому взяли
участь ветерани ОУН-УПА, колишні політв'язні, представники влади, громадських
організацій, учнівська та студентська молодь міста, духовенство. Молебень за
загиблими у боротьбі за волю України відправив отець Михайло Комарницький. Перед
громадою виступили міський голова Василь Пецюх, станична братства ОУН-УПА
Мирослава Тершівська. Такі заходи у Стебнику стали традиційними. На цей раз їх
організаторами стали Народний Дім та ЗОШ № 3.
Свято поезії. На майдані Тараса Шевченка біля пам'ятника Кобзареві 20 травня
відбулося свято поезії. Приурочене воно було до відзначення 150-ї річниці з дня
перепоховання Тараса Григоровича на Чернечій горі у Каневі. Поезії Великого
Поета та свої власні вірші, присвячені батькові Тарасу, читали учні та вчителі
шкіл та ліцею міста.
Творчі звіти. У місті проходять творчі звіти мистецьких колективів. Уже показав
свої здобутки і заслужив схвальних аплодисментів глядачів танцювальний колектив
сучасного танцю "Мерінга" Народного Дому. Готується до відповідального екзамену
народний цирковий колектив "Вікторія" та учні і вчителі Стебницької музичної
школи.
Андрій Говіщак
З 20 по 22 травня 2011 року у м. Львові команда ДЮСК "Спортовець" приймала
участь у УІ Літніх юнацьких іграх Львівщини з плавання серед учнів 1995-98 р. н.
та Літньому Чемпіонаті області серед учнів 1997-99 р.н.
Це офіційні змагання, які проводяться під керівництвом Управління з питань
фізичної культури та спорту Львівської обласної державної адміністрації.
Головний суддя змагань - суддя національної категорії Віктор Нерода (м. Львів).
Найкращий результат серед трускавецьких плавців показала Уєчко Вікторія, яка
виборола І та ІІ місця на дистанції 200 м і 100 м брасом, та Іваночко Лідія на
дистанції 100 м батерфляєм - ІІІ місце. У командному виді програми - естафеті 4
х 50 м вільним стилем, призерами Чемпіонату Львівщини та володарями бронзових
медалей стали трускавчани Роман Гумецький, Ярослав Щутяк, Олександр Мацькович та
Олександр Габриш (тренери - Богдан Смеречинський та Олег Кирчей).
З 30 травня по 01 червня 2011 р. у спортивно-оздоровчому комплексі ДЮСК
"Спортовець" проводитиметься Чемпіонат області з вільної боротьби серед учнів
1997-2002 р. н. ДЮСШ Львівщини.
З 01 по 07 червня 2011 р. вихованці ДЮСК "Спортовець" прийматимуть участь у
Чемпіонаті України з боксу серед учнів ДЮСШ 1997-1998 р. н. у м. Керч.
Ігор Гургула,
У Трускавецької міської асоціації інвалідів та міської бібліотеки - давні добрі
стосунки. Багато різних заходів, клубів спілкування, творчих зустрічей
проводяться спільно. От і в середу, 25 травня, в приміщенні ЦБС м. Трускавця
переплелися українська пісня і українська вишиванка.
Змістовну і цікаву зустріч з прекрасним провів колектив бібліотеки. Приємно
тішили око барвисті вишиванки, які повністю заполонили весь зал. Асоціація
інвалідів теж надала свою колекцію вишиванок, виконаних Зінаїдою Датольєвою,
Лесею Скварич, Галиною Лаврик, Галиною Фірман та іншими мисткинями. Цю колекцію
доповнили справжні шедеври від члена асоціації інвалідів, учасника та переможця
багатьох конкурсів і фестивалі творчості Степана Бориславського.
Надзвичайно вишуканими були роботи з бісероплетіння і вишиванки, представлені
Будинком учнівської творчості, а викладачі БУТ Лідія Маландій та Тетяна Осійчук
поділилися надзвичайно цікавою для всіх інформацією. Душі торкнулися поетичні
рядки Стефанії Шумило, пісні у виконанні Лесі Цісінської та Бориса Прохорчука,
які підхопив весь зал. Присутні вкотре переконалися, що рідне слово, рідна пісня
та українська вишиванка - це обереги, які зближують та єднають людей.
Надія Заблоцька,
Завдяки проведеним оперативно-розшуковим заходам із десятого по двадцяте травня
в Бориславі розкрито три злочини за фактами крадіжок та одним пограбуванням.
Працівники міського відділу міліції встановили зловмисників, які причетні до
вчинення хуліганських дій, погрожували громадянам міста фізичною розправою, а
також нанесли тілесні ушкодження. Розкрито злочини за фактами шахрайства та за
фактом зловживання службовим становищем. За п'ятьма випадками крадіжки майна,
чотирма фактами пошкодження майна та ще чотирма злочинами, які віднесені до
інших порушень закону, проводяться дослідчі перевірки.
Мобільний телефон "Нокія" та золотий кулон із ланцюжком загальною вагою близько
10 грамів золота стали легкою здобиччю невідомого злочинця, який 3 травня
близько 14-ої години по вул. А. Міцкевича відібрав ці речі у неповнолітнього
учня професійного ліцею. Проте скористатися викраденим зловмиснику не вдалося.
Завдяки вміло проведеним оперативно-розшуковим заходам він був затриманий. Ним
виявився двадцятирічний непрацюючий мешканець Борислава гр. К. Затриманий дав
правдиві покази і був відпущений за місцем проживання. Тепер його подальшу долю
вирішуватиме суд, який визначатиме міру покарання для грабіжника за скоєне.
Зловживання службовим становищем кваліфікували правоохоронці дії посадових осіб
ТзОВ "Тиса", які продали заставлене у "Укрінбанку" майно без погодження із
кредитором. Про цей факт реалізації заставного майна у м. Бориславі на загальну
суму 500 тисяч грн. працівників міліції письмовою заявою повідомив керівник
філії "Укрінбанку". За цим фактом проводиться дослідча перевірка.
Чотири металеві листи довжиною 1,15 м і шириною 53 см та два листи довжиною 75
см і шириною 53 см викрали невідомі зловмисники із товарно-сировинної дільниці
Бориславського виробництва Долинського газопереробного заводу. Крадії проникли
на огороджену територію товарно-сировинної бази по вул. Дрогобицькій 19 травня
близько 17.00, звідки здійснили крадіжку шести металевих листів. Про це
повідомив у письмовій заяві старший інженер-інспектор служби безпеки
Бориславського відділу охорони Західної філії охоронної фірми ТзОВ "Нафтозахист
України", яка здійснює охорону території газопереробного заводу. За фактом
крадіжки проводиться перевірка.
П'ять металевих труб довжиною один метр діаметром 75 мм викрали невідомі
зловмисники із гаража гр. С. у період із 14 по 19 травня. Злодії скористались
тимчасовою відсутністю господарів, шляхом злому замка проникли на подвір'я, де з
гаража викрали металеві труби. За фактом крадіжки проводиться дослідча
перевірка.
Газета "Нафтовик Борислава"
Дев'ята сесія Трускавецької міської ради розпочала свою роботу у четвер, 26
травня. Близько 40 пунктів порядку денного, деякі - надзвичайно важливі для
міста, актуальні та гострі. Проте сесія є нелегітимною, адже влада Трускавця
знехтувала Законом України "Про доступ до публічної інформації". Так, виступаючи
під час зачитування запитів, депутат Богдан Процишин із "Народної Самооборони"
зазначив, що розпорядження міського голови про скликання сесії було видане 12
травня, проекти рішень сесії опублікувалися на офіційному сайті міської ради
тільки 20 травня і то не всі. В той же час частина 3 статті 15 вищевказаного
закону гласить, що проекти рішень повинні оприлюднюватися не пізніше, ніж за 20
днів і, таким чином, пленарне сесійне засідання повинно б розпочатися не швидше
від 16 червня. Депутат зазначив, що його запит є одночасно і зверненням до
старшого радника юстиції, прокурора Трускавця Юрія Яремчука.
Проте порушення законодавства не зупинило депутатів міської ради і вони
продовжили роботу. В депутатських запитах вони порушили питання ремонту покрівлі
на Річки, 5 та електромережі на Івасюка, 9 (депутат Гарванко), поширення
неправдивої інформації про Трускавець окремими екскурсоводами (депутат Пілько),
звернення щодо каналізації на вулиці Лисенка (депутат Юник), по купальному озері
(депутат Швець), прохання від ГО "Вернісаж" залишити художників на їхніх місцях
у першій санітарній зоні (депутат Чапський), про незадовільну роботу маршруту №
3 (депутат Спурза), про потребу впорядкування узаконення автономного опалення
(депутат Хомич). Депутат Ткаченко вніс пропозицію до порядку денного сесії
внести пункт про надання кредиту для КП "Трускавецьжитло" (нагадаємо, що КП
"Трускавецьтепло" хоче взяти кредит на суму 1 мільйон гривень).
Депутат Сергій Мицик висловив незадоволення публікацією статті "Оптимізація як
завуальована форма боротьби з українським духом у Трускавці" в Інтернет-виданні
"Трускавецький вісник", бо її автор має відмінну від депутата точку зору на
деякі речі, що кояться останнім часом в місті. Щоб дещо пригасити пристрасті,
роздмухані провокаторами, весь цей абзац присвячуємо даній проблематиці. Отже,
кілька тез для роздумів. 1. Стаття повністю присвячена проблемам, з якими
стикнулася міська освіта, а не питанням розвитку курорту. 2. Депутат Мицик видно
вміє читати, але не дуже розуміє зміст прочитаного - в статті зовсім не йдеться
про погану якість "Нафтусі", а тільки є згадка про те, що яка користь від
промоції курорту, якщо з більшою кількістю відпочивальників та більшим
поступленням грошей в бюджеті населення убожіє, а об'єкти соціально-культурного
призначення "оптимізують" (ще раз нагадуємо - стаття повністю присвячена темі
"оптимізації" в освіті). 3. Будь-який крок від влади чи окремих депутатів
стосовно даної статті чи автора можна розцінювати як провокацію та намагання
нашкодити курорту Трускавець. 4. Підконтрольні владі мас-медіа подають факти,
які дійсно можуть нашкодити іміджу курорту і нема чого шукати ворогів курорту в
середовищі тих, хто не балакає, а працює для його промоції; приклад - фраза з
газети "Джерела Трускавця": "Пан Мицик зачитав зміст статті, в ній йшлося про
те, що Трускавецька вода ("Нафтуся") абсолютно забруднена і ніхто не знає, чи
взагалі ця вода є безпечною для здоров'я людини". По-перше, пан Мицик зачитав
тільки одну фразу зі статті, причому висмикнув цю фразу із контексту, і подав
виключно свої коментарі - і в статті жодним чином не було, що "Нафтуся"
"абсолютно забруднена", це провокація, яка дійсно може нашкодити курорту. 5.
Намагання оголосити "Трускавецький вісник", його редактора Володимира Ключака
"ворогом Трускавця № 1" чи чиїмось особистим ворогом, як це трактує один із
депутатів, що боїться за свій бізнес, є показником незрілості громадянського
суспільства у Трускавці та намаганням повернутися до сталінських репресій 1937
року, до цензури та заборони свободи слова. Кожен наступний крок у цьому
напрямку - намагання до встановлення своєрідної диктатури із "правильними
медіа", "правильними думками" та поділом мешканців міста на "правильних" та
"неправильних", це шлях до порушення конституційних прав та свобод громадян в
окремо взятому місті. Такого не можна допустити і замовчувати це все - дійсно
злочин. 6. Оптимальний варіант дій для влади, найкраща реакція всіх, хто
виступає за добро Трускавця - це відсутність реакції типу двадцятишеститравневої
на дану публікацію, адже мусування теми навколо "Нафтусі" чи озокериту якраз
вигідне виключно нашим опонентам, курортам-конкурентам тощо. 7. Намагання
заборонити публікації в закордонних мас-медіа про Трускавець - це біда нашої
влади. До речі, нехай міська влада дасть пояснення, чому на пропозицію владі
підготувати промоційну статтю про Трускавець для всепольського видання
"Rzeczpospolita" Володимир Ключак отримав відмову у грудні 2010 року? Промоція
не повинна обмежуватися зустрічами з євреями, росіянами та білорусами, від яких
користі як наразі мало та забавками з логотипами. Нема чого боятися виходити на
всеєвропейський рівень, входити в європейський медіа-простір, в тому числі і
через "Deutsche welle", через "Sueddeutsche zietung", через пресу, радіо, на які
мають вихід окремі трускавчани і то коштами досить малими порівняно із тими, які
"освоюються" на безрезультативні промоції. 8. Просимо ще раз уважно перечитати
статтю і вказати, де конкретно вказано про погану якість "Нафтусі", де є хоч
один пункт, який доводить, що Трускавець - поганий курорт чи інші подібні
бздури? Провокація, яку вчинив пан Мицик на сесії 26 травня - це те, що може
зашкодити курорту в сотні раз дужче, ніж окремі публікації на віснику, а
представнику "ФЗ", до речі, варто б почитати і інші статті - "Велика клоака",
"Стратегія розвитку міста-курорту: погляд зі сторони", а тоді вже робити якісь
висновки. Складається враження, що окремі факти спеціально висмикуються з
контексту та подаються неправдиво для того, щоб відвернути увагу від головного
та радянсько-кагебістськими методами пошуком ворога народу, громади чи курорту,
шляхом дешевого політичного піару змусити той же народ забути про насущні
проблеми, які нездатен вирішити на даний момент орган місцевого самоврядування,
влада як виконавча, так і уставодавча. 10. Стосовно позовів до суду чи репресій,
або фізичного знищення (провладна газета "Джерела Трускавця" пише, що "в
подальшому за такі вибрики винуватці отримуватимуть позови до суду"), то хочемо
зазначити, що редакція вісника готова відстоювати свою позицію в суді. Як би
парадоксально це для декого не звучало, але саме наше видання стоїть на позиціях
захисту інтересів громади та захисті інтересів міста як курорту, а не ті, хто
займається провокаціями чи пошуками ворогів народу. Потерпілою стороною в даному
випадку власне є редактор сайту Володимир Ключак, до якого пан Мицик почав
викрикати "Пане Ключак, я знаю, що ви є в цій залі, встаньте…" і тому подібні
речі. Пану Мицику варто усвідомити, що він не є вчитель, слідчий та прокурор в
одній особі, а якщо депутати хочуть чіткіше почути позицію вісника із даної
проблематики, то нехай наступне засідання проводять у закритому режимі і
запросять до його участі Володимира Ключака, проголосують за надання йому слова
і він готовий викласти свою позицію для тих, кому потрібно говорити як мінімум
двічі. На щастя, значна частина депутатів є розумними людьми і не сприймають
всерйоз вибрики, подібні до тих, які мали місце на сесії 26 травня. Не спектаклі
потрібно ставити на сесії, а працювати для промоції, не казитися, а працювати,
працювати і ще раз працювати. Лють - ознака безсилості, панове, а ми ж живемо в
Європі, в європейському курорті, тож даваймо не шукати ворогів, а друзів і
спільно думати, що доброго можемо зробити для цього курорту, для нашого рідного
міста Трускавець. А нашого вісника немає чого боятися, думаємо, БУТ як структура
буде збережена, то навіщо окремим діячам було пускати бульбашки під воду, можна
тільки здогадуватися. Хотіли як краще, а вийшло як завжди? Хоча це далеко не
все, що можна сказати, проте абзац по даній проблематиці закінчено.
Згодом депутати приступили до розгляду питань порядку денного. Вони затвердили
програму реабілітації інвалідів, програму роботи з молоддю та сім'ями, заслухали
інші питання. Проте до завершення сесії ще далеко, назбиралося багато питань,
які варто вирішити нагально. Так, невідомо як будуть посуватися справи із малими
архітектурними формами, бо є ухвала суду, яка касує рішення міської ради
Трускавця з цього приводу. Природоохоронна прокуратура подала протест на ще одне
рішення ТМР стосовно земельної ділянки, наданої для ЗАТ "Трускавецькурорт" в
курортному парку. Невідомо, чи дадуть депутати згоду на створення комунального
підприємства "Трускавецький інформаційний курортний центр", бо для чого ж тоді
управління розвитку курорту, невже потрібно плодити структури, які дублюватимуть
функції одна одної? Невідомо, чи погодяться депутати на шлях звільнення Світлани
Марецької з посади директора радіо, який хитро розроблено в кулуарах мерії. На
сесії бурхливі дискусії викликало і питання теплопостачання та автономного
опалення, яке ми порушували у статті "Нас чекають великі проблеми із теплом?".
На жаль, наш кореспондент не зміг побувати на сесії до кінця, тож просимо
вибачення, що інформація, надана нами із сесії 26 травня, є явно неповною.
Володимир Ключак
Саме в середині травня виповнилося півроку, відколи в міській ратуші Дрогобича
владарюють новий мер та міськрада. Жителі міста вибрали їх, оскільки були
спраглі за сильною владою. Та чи зуміла нова команда продемонструвати свою силу?
Часу на це було достатньо.
Давайте скористаємося традиційними для визначення сили дрогобицької влади
тестами й розпочнемо з першого питання, яке вже набило оскому всім: "Чи вдалося
новій владі дати собі раду з жінкою, котра нелегально багато років торгує на
базарі спиртом?"
Тільки не смійтеся. Про цю жінку в місті Котермака склали багато легенд.
Фактично вона стала символом такої собі базарної "Кози-Дерези", котру за
головування в місті Михайла Лужецького гнали, та не вигнали, за Миколи Гука так
само безплідно пробували вигнати й за Олексія Радзієвського наразі не змогли.
Питання друге: "Чи змогла позбутися влада однієї із найбільших архітектурних
лякалок - напіврозваленого будинку в одному із найпрестижніших районів Дрогобича
на вул. Стрийській перед шикарним приміщенням Індекс-Банку та паспортного
стола?"
Цей будинок теж уже став притчею во єзицех. Спочатку дрогобичани дивувалися
безсиллю влад, які приходили та відходили, а дати собі ради зі страхітливою
розвалюхою так і не могли. Потім почали придумувати найрізноманітніші містичні
історії про домовиків та іншу нечисть, яка начебто відлякує всіх. А насправді -
це чиясь приватна власність, та переконати власника бодай розібрати це
приміщення, щоб не псувати враження від міста, було не під силу досі жодній із
міськрад. І нинішня, на жаль, - не виняток.
І нарешті третє питання наших тестів: "Чи вдалося позбутися вуличної торгівлі в
центрі міста?" Ні, не вдалося, так само, як не вдалося це зробити спочатку
Михайлові Лужецькому, котрий на собі відчув силу супротиву торговців, потім не
вистояв і впертий Микола Гук, але й за Олексія Радзієвського вуличних торговців
не поменшало.
Дмитро Федан,
Протягом останніх тижнів медіа-простір краю заполонила інформація про те, що в
Бориславі ось-ось із глибини 3 тисячі метрів почнуть видобувати нафту.
Називались навіть конкретні цифри, які необхідні на реалізацію проекту - а це
сотні мільйонів іноземної валюти. Було пораховано також, скільки додаткових
робочих місць буде створено у цьому почасти депресивному місті. Тож склалось
враження, що за рік-другий Галицька Каліфорнія, тобто Борислав, перетвориться у
маленький Азербайджан, а то й Кувейт. І потечуть ріки нафти, ріки грошей... А
грошей Бориславу якраз дуже бракує - на ремонт Барабського мосту, що в
аварійному стані. На ремонт мостів, що зв'язують місто нафтовиків із Трускавцем,
Мражницею та Східницею. На берегоукріплення 62 кілометрів річок. На заміну
каналізацій. На вирішення проблеми водопостачання. На шахти...
То наскільки реальним є проект видобутку нафти? Що матиме з нього місто
Нафтовиків? І чи не поспішили медіа з інформаційним приводом? Про це ми запитали
у міського голови Борислава Володимира Фірмана.
- Володимире Стаховичу, то коли в Бориславі із глибини 3 тис. метрів
добуватимуть нафту?
- Поки що нічого конкретно ми сказати не можемо. Наразі ведемо переговори із
декількома зацікавленими фірмами, їм потрібно багато інформації - починаючи від
геологічної та закінчуючи консультаціями з фахівцями. Тож наразі усе на рівні
розмов та попередніх домовленостей. Адже реалізація проектів потребує значних
фінансових вливань. Маємо ряд закордонних інвесторів, які готові розглядати це
питання. Знаємо, якою є ситуація в державі, тож вважаємо, що найдоцільніше
залучати закордонні інвестиції. На жаль, готової інформації, в тому числі й
геологічної, наразі нема. Тому працюємо над збором даних.
- Скільки коштів потрібно для реалізації проекту?
- Поки-що сказати чітко не можу. Адже наразі триває лише попередній збір
інформації.
- Але в Інтернаті вже оприлюднені суми - сотні мільйонів доларів.
- Ні я, ні моя команда цих цифр не оприлюднювали. Тож вважаю це лише здогадками.
Поки питання не вирішене, наперед про нього не говорю. Так, є певні напрямки,
якими рухаємось. Але допоки нема конкретних результатів, доти не можемо нічого
сказати.
- І все таки. Чого може очікувати Борислав та його мешканці, якщо проект
вдасться втілити в життя?
- Більше тридцяти років в Бориславі не проводилось жодних бурінь. І це є нашою
найбільшою проблемою, позаяк наші буровики та нафтовики сидять без роботи. А
отже втрачається кваліфікація, втрачаються трудові навички. Так, з'являються
нові спеціалісти. Але й ті не мають де застосовувати свої знання. До чого це
веде? Як мінімум, до незайнятості населення і всього того, що йому слідує. Ми ж
не хочемо зробити комусь погано! Ми хочемо відновити нафтовидобуток. Проблема
Борислава в тому, що ті свердловини, які дотепер дають якусь частку нафти, не
можна зупинити. Ці діри в землі не можна ні закрити, ні забетонувати. Так,
кажуть, що існують певні технології, та в їх стовідсотковій ефективності я дуже
сумніваюсь. А зупинити газ, який виходить, взагалі неможливо. Тож його слід
навчитись використовувати. Це так як із річкою: її можна на деякий час
перекрити, однак рано чи пізно назбирається стільки води, що дамбу прорве і
наробить багато лиха. Тож цю воду, як і наш газ, доцільніше направити у
правильне русло та отримувати з того певні дивіденди - так, як було завжди. Ми
нічого нового не придумуємо, лише хочемо використати те, що було в Бориславі
споконвіків. Газ слід використовувати, а не дихати ним! Його слід відправляти на
когерентні установки, там спалювати, а відтак з нього надавати людям тепло.
- Чи правильно я розумію: основну ставку ви робите на іноземного інвестора?
- Так.
- Тобто, в Борислав прийде закордонний підприємець чи фірма, вкладе сюди свої
кошти, а відтак й добута ним нафта буде лише його власністю?
- Ні. Ситуація така - інвестор, що приходить у . Борислав, зобов'язаний
створювати із комунальними підприємствами міста спільне підприємство. Власне, у
зв'язку з новим законодавством виникають певні колізії і суперечки. Так,
Бориславську нафтову компанію, як великого платника податків, хочуть забрати у
Львів (така ж ситуація й у Львові та інших обласних центрах країни маститих
платників податків хочуть перевести до столиці). Але є вихід: якщо підприємство
буде комунальним, його ніхто й ніколи нікуди не забере. А отже й податки
надходитимуть до місцевого бюджету. Звісно, кожна справа, якою б хорошою вона не
була, завжди має свої плюси і мінуси. Тож спекуляції були, є і будуть, адже
завжди знайдеться такий, кого навіть добре управлінське рішення не влаштовує.
Зрештою, вважаю, що кожен повинен просто добре робити свою роботу, адже рано чи
пізно за свої вчинки доведеться відповідати перед людьми і перед Богом. Якщо ми
відроджуємо комунальну сферу, то, повірте, в тім нема жодного особистісного
інтересу. Це - інтерес громади.
- Спільне підприємство передбачає співфінансування проектів з обох сторін? Чи
матиме комунальне підприємство, як співзасновник СП кошти або ресурси для участі
в таких проектах?
- До спільного підприємства КП входитиме не так коштами, як земельною ділянкою,
кадрами й спеціалістами та участю міста.
- З якими іноземними компаніями з яких країн ведуться переговори?
- Ведемо перемовини з голландцями, німцями та росіянами. Однак, про конкретні
результати говорити зарано.
- Чи маєте досвід співпраці з іноземними інвесторами?
- Так, до прикладу у нас хороші партнерські стосунки з фірмою "РІТТ", яка
займається питанням бориславських очисних споруд. Частка нашого КП у створеному
СП - 49%, фірми "РІТТ" 51%. Комунальне підприємство долучається кадрами та
земельною ділянкою. Відтак, цим СП буде проведено заміну водозаборів, ремонт
каналізаційних мереж, які знаходяться на глибині 6 метрів! Адже у нас
залишається надзвичайно складним питання води.
Складним також є питання сміття. Сміттєзвалище працює понад 40 років. Тож маємо
проект щодо будівництва термолізного заводу задля переробки сміття. Намагаємось
також знайти та залучити інвестора для проведення у Бориславі дегазаційних
робіт. Плануємо на вул.. Сосюри поставити когенераційну установку, яка
спалюватиме газ, що виходить з надр землі.
- Тобто, проблем у Борислава - куди не глянь...
- На жаль, так. У нас ситуація далеко гірша, ніж, до прикладу, у Червонограді. У
нас п'ять закинутих шахт, одна шахта затоплена і одна єдина у світі нафтова
шахта. Для невеликої території Борислав сім шахт - це дуже багато. Звідси й
проблеми, пов'язані із загазованістю та з нафтовидобутком. Таких проблем немає
жодне місто області. Тому ми намагаємось залучити кошти ззовні, аби хоч якось
поправити ситуацію. Іншої ради на це нема.
- Чи отримує місто дотації з державного бюджету?
- Ми подали ряд заявок, але результат буде не раніше наступного року. Що
стосується цього, 2011 року, заявки на виділення коштів подавались до 1
листопада 2010 року. А вибори відбулись 31 жовтня. Відповідно, часу для внесення
заявок у нас не було взагалі. Сподіваємось, що в наступному році держава почує
Борислав та допоможе йому.
Знаєте, я переконаний - наші предки були мудрішими, ніж є ми зараз. У Бориславі
було все, тому нам сьогодні не потрібно нічого видумувати, нам просто слід
відновити те що є. До прикладу, газ, який виходив, ще до війни спалювався на
електростанції, тож Борислав, Дрогобич, Трускавець і Самбір отримували
електроенергію з бориславської станції, а вивільнений газ не приносив шкоди
місту. Вдень і вночі працювали компресорні станції. Натомість, зараз велика
частина газу виходить в атмосферу, ним ми дихаємо.
- Підсумовуючи нашу розмову, скажіть нам таке: скільки потрібно коштів
Бориславу, аби повернути йому його попередню славу?
- Треба дуже багато! Тому комплекс необхідних робіт ми не розглядаємо як один
проект. Тож, на сьогоднішній день мова йде про сім-вісім фірм, кожна із яких
готова в своєму напрямку вкласти кошти і робити роботи. А роботи тут хватить на
всіх!
Розмову вела Марія Кульчицька,
Художник за фахом Юрій Копчак із придрогобицького села Болехівців поєднав своє
життя з колегою по ремеслу Вірою з далекої Єришовки Павловського району
Воронезької області. Разом виростили та виховали трьох дітей - доньок Оксану й
Наталю та сина Андрія. Всім трьом прищепили любов до художнього ремесла. Ті ж,
своєю чергою, свої долі поєднали з такими ж, як вони - художниками.
- Усі ми споріднені єдиним ремеслом, - розповідає середульша із трьох
Копчаків-молодших Наталя, - хоч кожен з нас у свої роботи втілює різні характери
та смаки, свої "Я". Нас семеро, тому одна з останніх наших виставок мала
відповідну назву: "Сім'Я".
Разом з Наталею гостем редакції був наймолодший із Копчаків - син Андрій. Обоє
розповідали про себе та кожного із семи "Я" Копчаків - творчі шляхи, дещо з
особистого життя.
- Голова нашого сімейства, наш батько, більше полюбляє малювати пейзажі, - продовжувала розповідь Наталя,
- у матері дуже добрі натюрморти. Її смаки
перехопила наша старша сестра Оксана. Андрієві роботи уже дещо авангардні...
- Живопис для мене - це засіб втілити на полотні мої глибокі почуття, - доповнив
сестру Андрій, - а також особливий настрій, фрагменти моїх снів,
світосприйняття, дещо нематеріальне та невидиме. Хочу надихнути у свої твори
певний зміст і дати глядачеві пережити й відчути його.
Визначити ж стиль полотен Наталі доволі складно. В одному із телесюжетів,
знайдених автором цих рядків у запису в мережі Інтернет, щодо виставки Наталі
Поліщук (Копчак) ведуча висловилася буквально так: "Наталя Поліщук відкинула всі
традиційні техніки і винайшла власну, щоправда, як її назвати, фахівці
сперечаються й досі..."
Так і не визначивши стилю полотен Наталі, їх хіба що охарактеризували "почуттям
у фарбах". Кожна з робіт має й назву: "Квіти під дощем", "Птахи кохання",
"Мереживо мрій", інші. Пейзажів художниця не любить, її ваблять натюрморти та
портрети жінок, щоправда, усі вони без облич. Як пояснює, це для того, щоб
відвідувачі виставок мали простір для фантазії. Коли мазків пензля бракує для
втілення задуму, то домальовує пальцями, вони, каже, краще відчувають полотно.
За мазками художниці відчувається її добрий настрій, який передається глядачеві.
У роботах найстаршої з дітей Копчаків, дочки Оксани, - відлуння ліричного
настрою, бажання висловити особисті почуття за допомогою засобів живопису. У
картинах Оксани Голик (Копчак) глядача заворожує співзвучність чистоти яскравого
кольору з духовністю людини, єднає його з природою. Чоловік Оксани Тарас Голик -
син ще одної трускавецької сім'ї художників. За стилем його роботи більше
споріднені з Копчаком-старшим - це кращі традиції реалістичного пейзажу.
Художник втілює у них своє світосприйняття, своїми полотнами він переконує, що
можливості реалістичного живопису невичерпні. Його роботи заворожують ліричністю
та ніжною мелодією рідної природи.
Художні виставки сім'ї Копчаків мандрують цілим світом - спільні та окремо
кожного. Та найбільше їх буває, звісно, в Україні. Причини тому різні -
складність в організації, сімейні обставини, бо ж час на місці не стоїть і
молодші Копчаки обзавелися ще молодшими, а ті, ох, як прив'язують до дому.
- Наталіє, - звертаюся до представниці жіночої половини родини художників
Копчаків. - Сьогодні ви уже відомі, без перебільшення, в усьому світі. А з чого
усе починалося? З батьківських настанов: "Роби, як я", їх напуття стати
інтелігентним та відомим, чи ще щось?
- Нам батьки ніколи не нав'язували своїх смаків, - говорить Наталя Поліщук,
-
тому й тепер у нас дуже різні за стилем та характером роботи. Батько ніколи не
сварив нас за розлиті фарби чи заляпаний обрус. Ані батько, ані мати ніколи не
повчали, як треба і як не можна, ми були кожен у своєму пошуку.
Фінішем у пошуку трьох дітей Юрія та Віри Копчаків стала професія батьків - усі
вирішили навчатися їхньому ремеслу. За тодішньої грошової скрути вступ у
навчальні заклади Львова був нереальним, тому спочатку навчалися на художньому
відділі Самбірського педагогічного училища (пізніше коледж). А далі - у кожного
свої дороги і спільне прагнення - на полотнах своїх художніх робіт доносити до
людей любов до рідної землі, внутрішній світ людини. Що не виставка - то
визнання. Зараз четверо із семи "Я" Копчаків є членами Національної спілки
художників України, всього ж їх у Трускавці - шестеро. У доробку кожного із
родини художників є сотні полотен, частина з них мандрує виставковими залами,
інші стали долею колекцій любителів образотворчого мистецтва у різних країнах
світу.
- Наталю, - ставлю ще запитання співрозмовниці, - ваші картини продаються, бо ж
не для виставок лише малюєте. А чи багато грошей може викласти покупець за
картину?
- Ой, - сміється, - хто їх має, то, звісно ж, що може викласти багато, навіть
дуже багато. Але чи багато є в нас таких людей? Інша річ, що не завжди ті, хто
викладає кругленьку суму за придбану картину, є поціновувачами образотворчого
мистецтва. Справжнього любителя художніх картин видно по очах. Якось, пригадую,
оглядав наші картини якийсь невеличкий дідок. Свій погляд зупиняв завжди на
одній моїй роботі, згодом висловився, що вона не те, що припала йому до душі, а
ніби щось говорить йому. Я навіть трохи здивувалася, що такого віку людині
припав до вподоби дещо сучасний стиль картини. Коли ж людина далека від
образотворчого мистецтва, то ще на реалістичну картину знічев'я гляне, а про
інші стилі може просто сказати: "Это и мой ребёнок так нарисует" (сміється).
Наймолодший із Копчаків витворенням полотен для виставкових зал та для їх
продажу не обмежується - Андрій бере участь в появі у світ книжкових видань,
здійснюючи їх художнє оформлення.
- Щоб усе було на рівні поважних видавництв, книговидавці велику вагу надають
оформленню книги, - розповідає Андрій. - Звісно ж, можна абияк усе зробити за
допомогою комп'ютера, але доскіпливе око встежить у цьому поверховість. Я ж
малюю книжкові ілюстрації на папері, а вже пізніше вони скануються.
Проте, досягнень сучасних технологій молодий художник не відкидає: що є добре,
каже, приживеться, а халтура та поверховість - ні. Буває ж, каже Андрій, що
людина й картину намалює зовсім без смаку, бо таланту бракує, інша ж може й за
допомогою комп'ютера таке зобразити, що задивишся - усе на своєму місці.
У художньому ремеслі, як і в усякому іншому - є свої "плюси", а є й "мінуси".
Добрим є те, що роботи українських художніх митців цінують в усьому світі,
знають в інших країнах, що українська школа - одна із небагатьох, яка, попри
нові впливи й нашарування, ще дотримується традиції. Позитивом є й те, що
свідомість українців ще не до тла зматеріалізувалася, у наших душах ще
залишилося місце для духовного світосприйняття.
"Мінусом" тут є мимовільне перетворення художнього ремесла у звичайне
ремісництво, бізнес, і найбільше "сприяє" цьому держава. За словами Андрія
Копчака, за кордоном художники податків не платять, бо картин своїх, як і всякий
інший товар, не продають - їх реалізовують через виставкові зали, а ті уже мають
механізм розрахунків з державою і з митцями. А нас же з тим голів ламати не
хочуть: продав, значить, заробив. А як заробив - то плати податок. Негативом є й
те, що невибагливі кітчі деяких малярів здешевлюють справжні художні роботи
митців, притуплюють і псують смаки оглядачів картин.
Традиція Копчаків зберігається не лише у їхньому ремеслі, а й у родинному
корінні. Дружина Андрія Юля - уродженка родинного села Віри Копчак - тієї ж
далекої Єришовки Павловського району Воронезької області. Вона також художниця -
працює в станковому живопису, захоплюється художньою фотографією. Чоловік Наталі
Павло Поліщук - наразі за малювання фундаментально не взявся, але бере участь в
усіх виставках та пленерах родини чи когось окремо, тож невдовзі може стати
восьмим "Я" у сім'ї Копчаків. А ще через декілька літ дозріють нові "Я" -
підростають діти в Оксани та Наталі, дасть Бог, дочекається їх наймолодший син
Андрій. Це буде третє покоління художників - уже династії Копчаків.
Василь Кирилич,
Кожному доводилося бувати в містах, жити і чути незрозумілі назви, які називають
незнані нам місця/ навіть знаного міста. Тому ми відшукали ці цікавини, декому
знайомі, а для декого стануть в новинку.
Читайте і дивуйтеся, адже це цілий топонімічний словник укладений усно самими ж
жителями міста Дрогобич: "Лежачий хмарочос" - у радянські часи так називали
будинок на вулиці В.Великого, навпроти гуртожитку №1 і 5 ДДПУ. Горизонтальна
протяжність його у вертикалі дійсно прирівняється до висоток Нью-Йорку і Статуї
свободи. "Космос" - спортивний зал, розташований між 1 і 5 гуртожитками ДДПУ.
"Голландка" (Голландія) - місце, що розташоване на вул. Т.Шевченка за будинком
бургомістра Р.Яроша, що навпроти філфаку. Назва вказує на ту дозволеність, яка
існує в Голландії. "Світанок" - територія сучасного ринку "Володар" та частина
дороги від однойменного маг. "Світанок", саме "світанком" розпочинаються
"райони", що у первісному значенні називали мікрорайон Коновальця. "Суецький
канал" - назва провулка-вулиці Мала (Вузька). Назва пішла від однойменного кафе,
назва якого символічно єднає Середземне (Ринок) та Червоне (Малий Ринок) море.
"Манхеттен" - територія напроти ПТУ №19, де знаходиться піцерія на вул.
Грушевського. "Іспанський дворик" - кав'ярня "Хардін еспаньйоль", що на вул.
ТрускавецькаД. Парк "Бандерасса" - так студенти і молодь Дрогобича називає
умовно парк Бандери. "Кусочок Франції" - назва мосту над залізничними шляхами на
вул. Стрийській. "Жаби" - місце, де знаходиться пам'ятник жертвам Другої
світової війни. Позад пам'ятника розташовувався магазин м'яса, а збоку маг. риби
(де є "Стожари"). Жінка в металі одну руку піднімає, а іншу показує на рибний.
Тут навіть жартували в радянські часи: "Стій і чекай! М'яса немає, є риба!".
"Нью-Йок" - нова частина вул. Коновальця від 15 буд. "Умивальник" - назва
недіючого фонтану в центрі напроти кінотеатру "Прометей". "Італійський квартал"
- неформальна назва тієї ж вулиці. Назва доречно узагальнює проблему
заробітчанства, що будувало і будує вулицю понині.
Артур Сом,
У супермаркетах Трускавця почастішали випадки, коли на касі продавці вибивають
чеки, на яких вартість зовсім не співпадає з написами на цінниках. Про це час
від часу повідомляють усно і письмово споживачі. На скарги обурених покупців
працівники супермаркетів лише знизують плечима й кажуть, що просто-напросто
забули замінити стару ціну на нову. Цікаво, що жодного випадку, коли ціна на
касі була б нижчою, ніж на ціннику, покупці не виявляють. Що робити у такому
разі нам, рядовим споживачам, цікавимося у головного спеціаліста відділу роботи
зі зверненнями громадян Світлани Михайлівни Голубінки.
- У випадку, якщо вам не хочуть повертати різницю або приймати назад товар,
необхідно звернутися із письмовою заявою на ім'я директора магазину.
Прослідкуйте, щоб про її отримання розписалися. Якщо не хочуть приймати - можна
надіслати поштою. А щоб проконтролювали дії адміністрації магазину, напишіть
заяву до Трускавецької міської ради. До всіх заяв обов'язково додайте копію
чека.
Щоб запобігти такій ситуації, бажано заздалегідь порахувати загальну суму на
товар, який купляєте. Якщо почуєте від касира суму, що відрізняється від
передбачуваної, звірте всі позиції по чеку, не відходячи від каси. До речі,
хорошим помічником у поході по магазинах буде калькулятор: тоді ви ще до каси
знатимете, скільки точно повинні заплатити. Ще в деяких торгівельних мережах є
апарати, які "прочитують" штрих-код товару і показують справжню ціну, - з їх
допомогою теж можна перевірити достовірність цінників.
Якщо ви виявили різницю вже удома, то довести правду буде вже складніше: цінники
до моменту вашого повернення в магазин уже можуть поміняти. Але спробувати
все-таки можна. Для цього треба написати заяву на ім'я директори магазина,
підклавши до нього копію чека. Ще можна спробувати, повернутися до магазину, тут
же знайти потрібний товар з цінником і, якщо він все ще зі старою ціною, відразу
викликати адміністратора, пред'являючи цінник і ваш чек.
- Дякую. Гадаю, вашими порадами скористаються трускавчани.
Андрій Говіщак
В ці останні дні травня проходить Свято Останнього Дзвоника. Вчора воно пройшло
у школі мистецтв - сьогодні - у трьох школах міста. Завтра випускники зберуться
на центральній площі міста. Та в декого випускний вже відбувся кілька днів перед
тим, маються на увазі "випускні вечори" в дитячих садочках міста. Вашій увазі
пропонуємо фоторепортаж із Останнього Дзвоника в школі мистецтв і СШ № 2 м.
Трускавця та випускного з дитячого садочка "Ялинка".
Додамо тільки, що на святі Останнього Дзвоника в СШ № 2 виступили директор школи
Олексій Бутенко (вказав, що не варто особливо суворо судити школу та вчителів,
адже школа - це практика перед дорослим життям), міський голова Руслан Козир
(побажав дітям стати хорошими громадянами для свого міста та рідної Вітчизни),
голова методкабінету відділу освіти Галина Татаревич (побажала дітям хорошого
старту у польоті в доросле життя), голова Батьківської ради, депутат Андрій
Кульчинський (його виступ був найбільш щирим з усіх). Присутніх поблагословив о.
Василь Нестер із церкви Миколая. Випускники танцювали парами та з
першокласниками, а на завершення випустили у чисте безхмарне небо голубів із
клітки та пройшли під вишитими рушниками. Останній Дзвінок було доручено
виконати двом учням першого класу та випускникам Петру Біласу та Христині
Гриньків. Свято вдалося на славу.
Володимир Ключак
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 »
№24 » №25 » №26
№53 (297)
27 травня 2011 р.
Новини Трускавця та регіону
Спроба махінації?
Руслан Козир приписує собі заслуги Олександра Чебаненка, Михайла Задорожного та
Михайла Цимбалюка?
В суді просторніше
"Вольта" знову збирає друзів
Мер Борислава наводить порядок з перевізниками
Прийматиме обласний депутат
Бориславці вшановують Франка
Злодій паралізував роботу ліфтів
газета "Каменярі"
"Золота пектораль" з Еміром Кустуріцею
Вісті зі Стебника
І знову - перемога!
заступник директора ДЮСК "Спортовець"
Обереги, що єднають людей
голова ТМАІ
Служба 102 Борислава повідомляє
Нелегітимна сесія, провокатори, вороги народу та неправдиві факти
Прості тести виявилися для влади заскладними
газета "Каменярі"
Борислав має шанс вдруге стати Галицькою Каліфорнією!
газета "Вільне слово"
Сім'я Копчаків - художники від Бога
Про кожного з великої родини Копчаків із Трускавця можна писати окремо, бо всі
вони є відомими особистостями, усі пройшли чималий творчий шлях, незалежно від
віку.
газета "Франкова криниця Підгір'я"
Кусень Парижа, або "Фішки" Дрогобича
газета "Каменярі"
Якщо обдурили з цінником
Останній Дзвінок та випускний
© 2008-2011 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.