Хто володіє інформацією, той володіє світом!
№1 » №2 » №3 » №4 » №5 »
№6 » №7 » №8 » №9 » №10 »
№11 » №12 » №13 » №14 » №15 »
№16 » №17 » №18 »
24 лютого 2011 року виповниться 100 днів від моменту вступу на посаду
трускавецького мера Руслана Козира. Традиційно саме протягом перших 100 днів
формується думка про нового керівника. Протягом цього часу наше видання теж
вироблятиме свою позицію стосовно нового мера, адже газета "Джерела Трускавця",
яка декларувала себе дотепер єдиною опозиційною в Трускавці, стає виданням
провладним. Ми ж, як і раніше, так і тепер, залишаємося найоперативнішим
виданням, яке прагне бути максимально об'єктивним, тому окрім похвал на адресу
Руслана Козира, може бути і нещадна критика, якщо буде його за що критикувати.
Повідомляємо теж чутку, що окремі люди з нової влади виношують намір добитися
закриття "ТВ" будь-якими методами, але це не стосується самого міського голови.
Подія високої мистецької ваги відбудеться у Дрогобичі, повідомляє сайт відділу
внутрішньої політики цього міста. 7 грудня ц. р. у міському Народному Домі ім.
І. Франка о 19 годині пройде великий концерт-бенефіс "Я - України син"
визначного українського поета-пісняра, корифея пісенного мелосу, Народного
артиста України Вадима Крищенка. Два концерти маестро відбудуться на
Прикарпатті: один - у Львові, а другий - на дрогобицькій франковій сцені. З
автором пісенних шедеврів "Гей ви, козаченьки", "Хай щастить вам, люди добрі",
"Кришталеві чаші", "Дві зорі", "Батько і мати", "Усі ми прагнемо любові"
виступить перед дрогобицькими шанувальниками національної пісні ціле гроно
народних артистів. Свої прекрасні твори на вірші Вадима Крищенка подарують
слухачам Павло Дворський, Микола Свидюк, Алла Попова, Валерій Кириченко та
Михайло Врунський, голос якого дуже нагадує альтіно всесвітньо відомого
російського співака Вітаса, якому недавно у Китаї споруджено пам'ятник. Зірковий
концерт вестиме популярна ведуча Львівського телебачення Оксана Кириченко.
Очікуються приємно інтригуючі дрогобицькі сюрпризи як для Вадима Крищенка, так і
для вдячних глядачів.
16 листопада у Дрогобичі на площі Ринок відбуввся мітинг підприємців, які вийшли
протестувати проти прийняття податкового кодексу, повідомляє сайт відділу
внутрішньої політики ДМР. Із гаслами "Ні податковому терору!", "Не дозволимо
знищити малий бізнес", "Новий податковий кодекс - могила для бізнесу"
мітингувальники розмістилися перед центральним входом до Ратуші. До підприємців
вийшов міський голова Олексій Радзієвський і заявив про повне розуміння та
підтримку. "Ми розуміємо, що є потреба у підвищенні добробуту людей, але не за
рахунок знищення малого бізнесу. Я уважно прочитав проект кодексу, і з багатьма
його положеннями не можу погодитися", - зазначив міський голова. Одна з
підприємців-мітингувальників, підійшовши до мікрофону, сказала, що пенсійний
фонд відправляє листи, у яких попереджує про штрафи за несплату платежів. Зі
слів жінки, не зрозуміло, на якій основі це робить пенсійний фонд, коли
податковий кодекс ще не прийнятий. Олексій Радзієвський запевнив, що попередить
пенсійний фонд припинити такі речі. "Свавілля у діях влади не буде і ми це
доведемо конкретними кроками", - підсумував міський голова. Також Олексій
Радзієвський повідомив, що матиме телефонну розмову з головою бюджетного
комітету Верховної Ради і доповість про сьогоднішні події у Дрогобичі. Він
зазначив, що уже підписав листа до Прем'єр-Міністра України Миколи Азарова з
вимогою відкликати проект нового податкового кодексу. Крім цього, свою резолюцію
сьогодні надіслали до Києва підприємці-мітингувальники.
Протестували в цей день підприємці і у Львові, і в Києві, і в значних та
невеликих містах по всій Україні. А проект нового Податкового кодексу в цей же
день активно обговорювався у стінах українського парламенту.
Власна інформація
Гасло, вміщене як заголовок цієї статті, було головним у передвиборчій програмі
нового трускавецького міського голови - Руслана Козира. З ним він ішов на
вибори, з ним і переміг. Після напруженого очікування, після тривожної
невизначеності нарешті все стало на свої місця. У вівторок, 16 листопада 2010
року, протягом години часу (від 11 до 12) проходила церемонія інавгурації.
Невеличкий як для такої події зал "Злати" був заповнений народом, хоча люду було
все ж менше, ніж, наприклад, на дебатах 28 жовтня. Голова міської ТВК Галина
Козловська зачитала протокол ТВК, згідно з яким Руслан Ярославович Козир обраний
мером нашого міста. Зачитано прізвища всіх нових депутатів - спочатку
мажоритарщиків, потім списочників. Щоправда, не всі вони прийшли на церемонію, 4
утрималося.
Нового мера Трускавця привітали його попередник Лев Грицак, заступник голови
ЛОДА Володимир Губицький, голова Дрогобицької РДА Михайло Сендак, Герой України,
професор Володимир Козявкін. Лев Грицак передав Руслану Козиру штандарт
Трускавця - зелене полотнище із зображеною білою гускою, символом Трускавця, а
також вручив символічний дерев'яний ключ від міської ради, який він отримав у
2002 році від свого попередника Богдана Матолича. Слова подяки за пророблену
роботу для Лева Ярославовича лунали з вуст нового мера, заступника голови
облдержадміністрації, керівника Дрогобиччини, отця Петра Івасівки, а навіть від
тих, хто ще недавно критикував його. Чи не найгострішим був виступ вчительки
Руслана Козира, яка подарувала своєму учневі Русланчику символічний букет. "Не кожен, хто тебе хвалить - твій друг і не кожен, хто тебе критикуватиме - твій
ворог", воістину золоті слова промовила вона і побажала новому меру уникнути
спокуси владою та дотримуватися декларованих обіцянок.
Після благословення отця-декана трускавецького Петра Івасівки з вітальним словом
до депутатів, всіх присутніх та всієї трускавецької громади звернувся Руслан
Козир. "Слава Ісусу Христу!", розпочав він свій виступ і це було дуже
символічним, що саме християнське вітання ставить цей молодий чоловік на перший
план. Подякувавши всім за підтримку, новий голова міста заявив, що він є рішучим
прихильником змін, проте потрібно звернути увагу на те, щоб з минулого взяти і
те добре, яке в ньому було. Від кожного вимагатиму служіння громаді, хабарництво
та корупція не повинні бути синонімами влади, влада має бути чесною, громада
заможною, а місто - чисте, зелене, зручне, курортне, стратегію втілення в життя
цих планів розробляли фахівці - ці та інші тези лунали з вуст Руслана
Ярославовича.
Після так званої урочистої частини коротко пройшла перша сесія ТМР VI скликання.
По алфавіту троє перших депутатів ввійшли в склад лічильної комісії, два
наступні по списку - до редакційної, ще два наступні - до секретаріату.
Сформовано робочу групу (по одному представнику від кожної політичної сили), яка
повинна зайнятися підготовкою наступної сесії, на якій буде більш зрозуміло, як
буде далі, розвиватиметься співпраця мера та депутатського корпусу чи
зароджуватиметься конфронтація, відмовитися від якої бажали новому меру
виступаючі.
Не по-осінньому тепле сонце над Трускавцем в цей день сприяло оптимістичним
ноткам, вселяло надію, що розпочнуться зміни в такий спосіб, що і вовк буде
ситий і коза ціла. Але з досвіду знаємо, що так не буває і невдоволені новим
мером появляться дуже швидко, адже проектуватимуть на нього невдачі, забуваючи
віддати належне заслугам. Нелегка ноша лягла на плечі молодого трускавецького
мера, але він виявив бажання її нести, тож, як каже народна мудрість, побрався
бути грибом - лізь у борщ. Завершити ж хочеться словом, яким колись Руслан Козир
підтримав автора цієї статті - "Кріпіться!". Кріпіться, пане Руслане!
Володимир Ключак
Євген Володимирович Комарницький - людина в Стебнику відома. Чимало років свого
життя він віддав калійному заводу, а останнім часом до виходу на пенсію працював
керуючим справами Стебницького міськвиконкому.
Проте наша розмова не про роботу чи, скажімо, про політичну ситуацію в Стебнику
після виборів, а про … Францію. Ось уже з добрий десяток років Євген
Володимирович їздить до цієї казкової країни, хоча неодмінно повертається до
рідного міста.
- Євгене Володимировичу, так чому Ви їздите до Франції? В цьому винні жінки,
вино чи ще щось, без чого не можна уявити цю загадкову країну?
- Все набагато прозаїчніше. Там живе і працює мій старший син Володимир.
- Як він потрапив до Франції?
- Мабуть, спеціально про це не мріяв. Але так склалася доля, що нині він працює
в Парижі комерційним директором однієї престижної фірми.
- І сім'я живе з ним разом?
- Так, його дружина, теж українка, зараз у декретній відпустці.
- Наскільки мені відомо, у Вас двоє онуків.
- Старший, Володимир, ходить у третій клас. Він відвідує французьку школу й
навчається у недільній українській. Маленькій Софійці другий рік.
- Внуки народились у Франції?
- Так.
- А як маленький Володимир розмовляє французькою? Чи не важко йому?
- А як ви розмовляли українською, коли були в третьому класі? Чи було вам важко?
Вдома вони розмовляють українською. Я спілкуюся з внуком українською. Проте він
вже мислить по-французьки, так що йому доводиться добре подумати, аби щось
сказати українською, тобто подумки перекласти французьку фразу на українську.
- А самі Ви спілкуєтеся французькою?
- Це дуже важка для вивчення мова. Так, на побутовому рівні можу поспілкуватися,
хоча трапляються різні казуси. Особливість французької мови полягає в тому, що
там по одному пишеться, читається по-іншому, а розуміється ще щось. Ось,
наприклад, у нас є слово "коса". Коса у жінки, коса як сільськогосподарський
інструмент. І ще декілька значень має це слово. Пишеться однаково, але ж ми
розуміємо, що ці слова означають. Так і в французькій мові. Наприклад, одне й те
ж слово, написане однаково, може означати "святий" , "кров" і цифру сто. Треба
розуміти відмінності. Зі мною був курйозний випадок у магазині, коли продавець
не міг зрозуміти, що я хочу купити дві буханки хліба. В розмовнику написано
одне, я правильно все сказав, а насправді мені треба було врахувати не як слово
написане, а як воно вимовляється. Врешті-решт, ми порозумілись, і на мігах я
показав, що хочу купити хліб.
- Чи задоволений Ваш син своїм життям у Франції? Чи не хоче повертатись в
Україну?
- Я думаю, що він знайшов своє місце в цьому житті. Його поважають, він хороший
спеціаліст. Звичайно, йому болить душа за Україною, він з сім'єю приїжджає сюди
відпочивати, але не думаю, щоб він назавжди переселився сюди. Володимир
запровадив тут невеличкий бізнес. Я, по мірі можливості, допомагаю йому разом з
молодшим сином Віталієм.
- А чи не думали Ви самі залишитись у Франції? Мабуть, існує спокуса, коли
порівняєш Стебник з Парижем?
- Звичайно, порівнювати Стебник з Парижем не доводиться. Це, як кажуть одесити,
"две большие разницы". Але й довго залишатись у Франції я не можу. Завжди тягне
додому. Хоча я й на пенсії, але часу маю обмаль. Завжди чимось зайнятий, завжди
у поїздках. Та й біля хати купа роботи.
- А чим любите займатись у вільний час?
- Моє хобі, як тепер модно говорити, - це полювання. Не має значення, чи
вполював я щось чи ні. Головне, вийти на природу, подихати свіжим повітрям. Мій
вірний пес Цезар завжди мене супроводжує. Він любить побігати, відчути, як
кажуть, свободу. А ще люблю збирати гриби.
- Чи є гриби у Франції?
- В останню поїздку бачив їх чимало, люди продавали. Всі гриби у Франції
називають шампіньйонами. Є білі гриби, лисички. Там вони проходять належний
контроль на радіоактивність, будь-що вам не продадуть.
- Хотів Вас запитати про ціни у Франції. Чи важко там виживати?
- Мінімальна зарплата на рівні 1200 євро. Щоправда, чимало з'їдають витрати на,
як ми кажемо, комунальні послуги. Але якщо взяти євро і гривню й умовно
поставити між ними знак рівності, то французи все ж за утримання житла платять
менше. У таких же співставних цінах м'ясо коштує вдесятеро менше. Психологічно
нам зрозуміти цінову політику важко. Наприклад, коли син купує якусь річ,
скажімо, за 50 євро, я намагаюся спинити його, бо 550-600 гривень - це все-таки
пристойна сума. А він мене тоді запитує: "Тату, а 50 гривень в Україні для тебе
багато?". І я з ним погоджуюся. Дійсно, для нас 50 євро - це багато, але для
француза - це як для нас 50 гривень. У Франції діє гнучка система знижок. Якщо
товар не можуть продати за 2-3 місяці, він різко падає в ціні, його можна
придбати навіть удесятеро дешевше. Скажімо, раніше светр коштував тих же 50
євро, тепер його можна купити за 5 євро. У нас би знижували ціну на 10-20
відсотків, але все одно всього товару не змогли би продати.
- Син, мабуть, організовував Вам екскурсію Парижем?
- Так, довелося багато поїздити і походити. Звичайно, враження незабутні.
Скажімо, побував у всесвітньовідомому Луврі. Але щоб його обійти й побачити всі
цінності, які там є, не вистачить і життя. Вражає Собор Паризької Богоматері, а
також місце, де похований Наполеон.
- Чи бували Ви у Люрді?
- Звичайно, і це для мене найбільше враження від Франції. Відчуваєш на собі всю
велич цього місця. Це своєрідна духовна столиця, до якої щороку з'їжджаються
мільйони паломників зі всього світу. Довелося спілкуватись і з українцями. Там
розбудований уже цілий комплекс - компактний, але величний. Є в Люрді й музей
воскових фігур. Здається, ніби потрапив в наше історичне минуле. Все, як наяву,
- народження Ісуса Христа, його шлях до Голгофи, Свята Вечеря… Враження
незабутні.
- Про що Ви думаєте, коли з Парижу приїжджаєте до Стебника?
- Тут не треба доїжджати до Стебника, а досить перетнути кордон з Україною. Але
про це ліпше не думати.
Анатолій Власюк,
15 листопада 2010 року в стінах Єпархіального музею відкрилась непересічна
експозиція "Церкви Сколівщини у старих світлинах" з приватної колекції Ігоря
Чудійовича. Колекція п. Ігоря становить понад 90 довоєнних світлин храмів
Сколівського району.
Історія цієї виставки зовсім є проста. Вона виросла з глибини серця. Ці світлини
є тими розсипаними перлами сакрального будівництва не тільки на Сколівщині, але
й на Україні та світі. Збиралась ця колекція більше 20- ти років. Багато церков
змінило своє обличчя не в кращу сторону, деякі з них втрачені назавжди, вони
згоріли в полум'ї вогню. Це в с. Долинівка, Сопіт та ін. Кілька з них розібрані
та перенесено в інші місця, наприклад Кам'янка, Тисовець.
На Сколівщині, в славному селі Гребенові, в часи Австрії та Польщі стояла
священича вілла, куди неодноразово приїжджали Митрополит Андрей Шептицький,
світлої пам'яті патріарх Йосип Сліпий, Степан Бандера, та багато інших відомих
осіб.
В 2009 р. у Великодну суботу п. Ігорю подарували старе оригінальне фото, на якому
зображена група священників та інших осіб на чолі Митрополита Андрея
Шептицького, його брата Климентія Шептицького та інших духовних осіб та барона
Гроеделя, власника довколишніх лісів. Світлину знайшли за портретом Тараса
Шевченка, що висів на стіні більше 70 років у хаті Тадея Тичинського. Як туди
вона попала!!! Невідомо. Відомо лише те, що п. Тадей працював у барона Гроеделя
поштарем. Щось на тій світлині було дуже важливе, що пан Тадей сховав так
майстерно дуже розумно. Він знав,що пройдуть десятки років світлина буде
знайдена для нащадків, як велика цінність. Адже навіть в радянські часи портрет
Тараса Шевченка висів практично у всіх свідомих українців. Т.Шевченко був у
пошані. Якщо б світлину знайшли, то пан Тадей гірко поплатився б десятками років
каторги на Сибірі, а можливо життям. Ось так світлина збереглася приклеєною до
картонки до середини, внутрішньої сторони портрета, а зовнішньою до стіни, як
звичайна картонка, так вона дійшла практично в ідеальному стані до наших днів.
В митрополичій обителі в Гребенові тричі в 1931-1933-1935рр. проводилися
реколекції для священників з шести деканатів. Усю цю історію донесли нам
світлини з їх зустрічей, що експонуються в нашому музеї.
Отож справді є дуже важливе значення цієї фотовиставки, оскільки завдяки
ентузіазмові та наполегливій збиральницькій праці п. Ігоря є збережена історія
храмів Сколівщини та їх первісний вигляд.
Тарас Шафран,
Новий покер-клуб в Трускавці "V.S.O.P.". Довідки за тел. (063) 32 20 777.
Віддам у добрі руки котів і кошенят різного окрасу та віку. Телефон (067) 41 66 707.
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 »
№24 » №25 » №26
№104 (227)
16 листопада 2010 р.
Новини Трускавця та регіону
Що буде 24 лютого?
Концерт-бенефіс Вадима Крищенка у Дрогобичі
У Дрогобичі на мітинг проти нового податкового кодексу вийшло кілька сотень
підприємців
Чесна влада - заможна громада
Cтебник - не Париж
газета "Воля громади"
У Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась виставка "Церкви Сколівщини у
старих світлинах"
директор Єпархіального музею
Оголошення
© 2008-2010 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.