Хто володіє інформацією, той володіє світом!
№1 » №2 » №3 » №4 » №5 »
№6 » №7 » №8 » №9 » №10 »
№11 » №12 » №13 » №14 » №15 »
№16 » №17 » №18 »
5 грудня 2009 р. у м. Трускавці відбулися установчі збори Громадської Ради
міста Трускавця. У заході, ініційованому місцевими громадськими організаціями,
взяли участь відомі громадсько-політичні діячі міста, керівники підприємств,
місцеві активісти. Варто виділити представників таких громадських організацій,
як Товариство співпраці слов'янських народів, "Громада", міська всеукраїнська
організація "Захист дітей війни", "Ніка" та ін.
Головуюча на зборах Ярослава Григорівна Штогрин окреслила основну мету зібрання
- створити необхідні умови для того, щоб політична стабільність була не
самоціллю, а запорукою подальшого динамічного, невпинного економічного та
соціального розвитку держави.
Координатором новоствореної організації делегати обрали аспірантку Уляну
Берегалюк, яка наголосила, що тільки спільна праця і справедливість у розподілі
її результатів здатні забезпечити Україні гідний європейського народу рівень
добробуту. Учасники зборів закликали громадськість м. Трускавця підтримати у
другому турі президентських виборів кандидата від демократичних сил.
Львівська область готується до проведення чемпіонатів "Євро-2012", в зв'язку з
чим проходить прес-тур керівника організаційного комітету Євро-2012 Маркіяна
Лубківського. 13 січня він перебуває з робочим візитом у Львові та Трускавці. В
нашому місті цього дня проходить ознайомлення з оздоровчо-курортним комплексом
"Шале Ґрааль", який був вибраним як головне місце розміщення учасників
чемпіонату "Євро-2012". Окрім цього готелю у Трускавці визначені ще
"Женева" та
"Ріксос-Прикарпаття" як такі, що відповідають всім європейським стандартам
якості. Прес-конференція Маркіяна Лубківського для журналістів відбудеться, за
попередніми даними, в "Шале Ґраалі 13 січня о 18.00. Буде теж проведено круглий
стіл, присвячений питанням проведення "Євро-2012" в Україні.
На Старий Новий Рік, 14 січня, о 15.00 в санаторії "Карпати" територіальний
центр обслуговування пенсіонерів організовує благодійний обід для пенсіонерів та
мало захищених верств населення Трускавця. Обід пройде в їдальні санаторію
"Карпати" за сприяння міського голови Лева Грицака та благодійного фонду
"Відродження Трускавця", членом якого є і депутат фракції "Відродження" в
міській раді, голова правління санаторію "Карпати" Володимир Маринкевич. Захід
носить назву "Свято Василя та Меланки "Старий рік минає, Новий наступає…".
Власна інформація
Як повідомила головний спеціаліст відділу сім'ї, молоді і туризму виконавчого
комітету Дрогобицької міської ради Ірина Юзефів, Президент України Віктор Ющенко
присвоїв трьом матерям з Дрогобича і одній із Стебника, які народили і виховали
5 дітей, звання "Мати-героїня". Це - дрогобичанки Надія Фігурняк, Юлія Жубрід,
Стефанія Гриппа та стебничанка Марія Вояга. Всього у Дрогобичі та Стебнику на
сьогодні є 5 матерів-героїнь.
11 січня ансамбль сопілкарів Дрогобицького Палацу дитячої та юнацької творчості,
яким керує Орися Сивохіп, удостоєно звання лауреата дитячого фестивалю "Різдвяні
канікули", який 17 років поспіль проходить у Львові.
На гала-концерті, який відбувся у Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини юні
дрогобичани відмінно виконали музичний твір "Щедрик" і викликали щире захоплення
публіки, яка їм щедро аплодувала.
Прекрасним співом порадувала учасників фестивалю талановита солістка ансамблю
сопілкарів Соломія Гордеєва, яка проникливо, на високому художньому рівні
виконала колядку "Спи Ісусе, спи", продемонструвавши вокально-виконавську
майстерність.
11 січня заступник Дрогобицького міського голови з гуманітарних питань Богдан
Пристай провів засідання організаційного комітету з підготовки до відзначення
Дня соборності України. Зокрема, планується провести 22 січня на центральній
площі міста святкове віче за участю представників партій, громадських
організацій, студентської та учнівської молоді. Відтак присутні створять
символічний "живий ланцюг" на згадку про історичну подію 20-річної давності,
коли з ініціативи Народного Руху України 21 січня 1990 року у день 71-ї річниці
злуки УНР та ЗУНР за неофіційними даними близько 5 мільйонів людей взялися за
руки, з'єднавши Івано-Франківськ, Львів та Київ. У навчальних закладах
відбудуться уроки історичної пам'яті, а в бібліотеках - розгорнуть книжкові
виставки, присвячені Злуці.
11 січня у Дрогобичі у сесійній залі Ратуші відбулося засідання колегії
райдержадміністрації. Перед засіданням до присутніх звернувся перший заступник
міського голови Петро Суда, який привітав представників району, повідомив, що
міська влада надала зал райдержадміністації для проведення колегії і побажав
плідної роботи.
Відкрив і вів засідання голова райдержадміністрації Михайло Кравець.У ньому
взяли участь заступник голови Львівської облдержадміністрації Тарас Федак,
голова районної ради Леон Литвин, керівники відділів і управлінь РДА, сільські
голови.
На засіданні схвалили Стратегію розвитку Дрогобицького району до 2015 року,
розроблену науковцями кафедри іноватики Дрогобицького державного педагогічного
університету ім. І.Франка.
Стратегія передбачає шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського
виробництва, яке буде насампереред спрямовано на задоволення потреб міст
Дрогобича, Борислава, Трускавця, Стебника, курортного селища Східниці, а також
розвиток гірських населених пунктів як туристично-рекреаційної зони, раціональне
використання людських і природних ресурсів, що забезпечуватиме громадам
населених пунктів району ефективне господарювання, їх розвиток і зростання
добробуту селян.
Іван Тихий
Новий генеральний план Трускавця передбачає, що вмісті буде кільцева дорога.
Вона буде збудована з боку Дрогобича, Стебника та Борислава. А транзитний
автотранспорт буде їхати не через житлові мікрорайони, а по кільцевій дорозі.
Про це 13 січня повідомив кореспондент ЗІКу з посиланням на міського голову
Трускавця Лева Грицака.
Генеральний план повинен пройти експертизу у Львівській філії ДП
"Держбудекспертиза", а проект затвердять депутати на сесії міської ради. Кошти
на будівництво мають бути виділені з обласного бюджету.
Генеральний план Трускавця розроблений у 1963 році. Згідно цього генплану,
окреслювалися округи санітарних зон міста до початку 90-х років. Відповідно до
цих установчих документів, територія міста становила 2950 га. Після прийняття
земельного кодексу (29 лютого 1992 року), землі, які були у підпорядкуванні
Трускавця, відійшли у підпорядкування до сільських рад - Доброгостівської,
Станильської та Модрицької сільських рад (всі - Дрогобицький район). Місто
отримало чіткі межі, які визначалися кордоном другої санітарної зони.
Трускавець - одне з перших міст в області, де реалізується перспективна схема
теплопостачання міста. Зокрема, протягом двох останніх років завершено комплекс
робіт в одному з мікрорайонів міста вул. Сагайдачного - Бориславської. Про це 13
січня повідомив кореспондент ЗІКу з посиланням на міського голову Трускавця Лева
Грицака. За його словами, модернізовано та завершено реконструкцію котельного
господарства, здійснено часткову заміну мереж, проведено повну реконструкцію
елеваторних вузлів з влаштуванням систем регулювання подачі теплової енергії.
Загальна сума робіт тільки по цьому одному мікрорайоні перевищила 3,6 млн грн.
Розпочаті роботи із утеплення фасадів бюджетних установ міста тощо.
"Сьогодні ми можемо говорити про суттєву економію бюджетних коштів на
теплопостачання цих установ. Місто вклало значні кошти, але можливості міського
бюджету не дозволяють швидко досягнути результату, а державні програми, на жаль,
не працюють. Для прикладу: тільки в рамках згаданої перспективної схеми
теплопостачання необхідно залучити близько 40 млн. грн.", - зазначив Лев Грицак.
17 січня, тобто вже в цю неділю, відбудуться вибори Президента України. У
Трускавці всі 10 дільниць готові до виборів. За словами куратора 5 трускавецьких
дільниць (№№ 139, 140, 141, 142, 143), члена ОВК № 127 п. Миколи Пилипіва,
"робота кипить". Інші 5 дільниць курує інший представник ОВК, житель Борислава,
там теж все нормально. Комісії працюють злагоджено і жодних збоїв в їхній роботі
немає. Тому наша інформація, подана на початку січня про "певні недопрацювання"
по трьох дільницях, викликала певне нерозуміння, адже офіційно не було жодних
причин подавати таку інформацію. З цього приводу мусимо дати роз`яснення, що при
підборі інформації ми використовуємо окрім офіційних джерел і наші власні
джерела в різних структурах і в даному випадку нам розходилося не про погану
роботу окремих комісій в Трускавці (а ця робота колосальна і часто невдячна,
члени комісій та керівництво ДВК заслуговує на значно більшу повагу та підтримку
моральну і матеріальну), а про певні інтриги щодо тих чи інших моментів, які
переважно так і залишаються поза полем зору мас-медіа та пересічних виборців.
Так, зокрема, що стосується ніби неправильної інформації про "засідання ОВК", то
у вказаний нами день дійсно не було офіційного засідання окружної комісії в
Дрогобичі, натомість саме 23 грудня проходили активні консультації з метою
недопущення зміни голови ОВК № 127, які наше джерело і сприйняло як "засідання".
Що ж до складу комісій по нашому місті, то в них присутні представники всіх
кандидатів на пост президента і така строкатість не заважатиме їхній роботі, а
навпаки, сприятиме злагодженій роботі по проведенню дійсно чесних та прозорих
виборів. Хоча ніхто не відважиться заперечити і той факт, який, втім, і
підтвердити не так легко, що окремі особи отримали завдання працювати "на
результат" і ходить тут не так про членів комісій, як про дещо інше.
Щоб ще більше не втаємничувати наших читачів у всі нюанси такого тонкого діла як
вибори, краще опублікуємо наш прогноз щодо результатів виборів у Трускавці. В
час, коли хитрі політологи переважно відстоюють позицію того чи іншого
кандидата, оприлюднюючи замовні недостовірні рейтинги з метою заплутування
виборців, ми хоче подати наш погляд на те, хто ж опиниться в лідерах перегонів
саме по Трускавцю. Не хочемо брати зі стелі проценти, а вважаємо, що
розташування голосів буде в такій послідовності (у сукупності по дільницях №№
139 - 148): Тимошенко, Ющенко, Яценюк, Тягнибок, Янукович, Гриценко, всі решта
наберуть мінімальну кількість голосів. Проте цілком може бути, що чинний
президент України набере голосів найбільше - про це можна говорити на основі
активного єднання протилежних на місцевому рівні сил навколо діючого глави
держави. Не потребує доведення і той факт, що Віктора Януковича тепер сприймають
далеко не з такою ворожістю, як це мало місце в 2004 році, а також те, що
посилюється радикалізація суспільства і багато хто з виборців робитиме ставку на
нові обличчя, саме тому ми вважаємо, що Тягнибок, Яценюк і Гриценко випередять
таких політиків як Костенко, Литвин, Супрун, Мороз, Тігіпко чи Симоненко. На
нашу думку, найменшу кількість голосів отримають в нашому місті Богословська,
Ратушняк, Пабат, Рябоконь, Противсіх, інші суто технічні кандидати, хоча
кількість тих, хто голосуватиме "проти всіх", зросте в порівнянні з попередніми
виборами. Наші висновки не ґрунтуються на жодному соціологічному чи
соціометричному дослідженні, а є результатом аналізу роботи штабів кандидатів у
Трускавці та думок виборців нашого міста стосовно того чи іншого кандидата, які
висловлюються публічно чи приватно.
Отже, чекати залишилося недовго - після 17 січня ще буде три тижні агітації і
після 7 лютого Україна отримає нового президента. Дай Боже, щоб це був достойний
Президент.
Володимир Ключак
2009-ий рік на Дрогобиччині розпочався з приємних подій. 30 січня у свої
відремонтовані квартири повернулися мешканці будинку на вул. Самбірській,102,
який був зруйнований внаслідок вибуху газу 23 вересня 2008 року.
Нагадаємо, що ударна хвиля вибуху знищила три квартири на сьомому поверсі та
одну на восьмому. Загалом було пошкоджено 22 помешкання другого під'їзду,
зруйновано балкон, вибито 38 вікон та 20 вхідних дверей. Капітальна бокова стіна
будинку отримала тріщину від шостого аж до дев'ятого поверху. Плита перекриття,
яка слугувала підлогою квартири на восьмому поверсі, тріснула наполовину і впала
в помешкання поверхом нижче. Та найгірше, що постраждали люди. Із термічними
опіками та травмами до лікарні потрапило семеро осіб. Одна мешканка будинку
загинула на місці аварії.
На чужу біду відгукнулося чимало дрогобичан, мешканців інших міст, які чим могли
допомагали постраждалим від вибуху. Кошти на ліквідацію наслідків аварії
виділили обласна та міська влада. Відновлення житла тривало 4 місяці. Після
освячення будинку у другий під'їзд дев'ятиповерхівки знову повернулися люди.
15 березня молодому подружжю Василю і Лесі Тимишин, яке мешкає в селі Нагуєвичі,
Бог подарував трійню - двох хлопчиків та дівчинку. Малюків назвали Тарасом,
Богданом та Лілею. У 24-річної мами Лесі це були другі пологи. Старший син
Ігорчик на той час мав 4 рочки. Новонароджена Ліля важила 2350 г, Богданчик -
2150 г, Тарасик - 2360 г.
Щоб привітати багатодітну сім'ю з радісною подією, у гості завітала делегація
районної влади на чолі з головою райдержадміністрації Михайлом Кравцем.
Новонародженим привезли три дитячі ліжка-колиски з матрацами та обіцяли усіляку
допомогу й підтримку від районної влади, догляд і піклування медиків.
Бабця діточок пригадала, як у 2008 році року на їхню хату часто сідали буськи.
Мабуть, придивлялися, кому принести трійню. Цікаво, що і в родинах обох батьків
були двійні, тож щастя мати багатодітну сім'ю, напевно, дісталося у спадок.
А 2 жовтня 2009 року свідками неординарної події стали медпрацівники міського
пологового будинку. Там на світ з'явилася дитина вагою 5 кг 350 г і зростом 55
см (!). Мама новонародженого - 22-річна Леся Савельєва, мешканка села Новий
Кропивник - жінка тендітна. Очевидно, хлопчик вдався у батька Мар'яна, зріст
якого 190 см. У сім'ї щасливого подружжя це вже друга дитина. У 2008-му році у
них також народився хлопчик вагою 4 кг 200 г.
За словами головного лікаря пологового будинку Володимира Штогрина, за тридцять
років своєї роботи у Дрогобицькому пологовому будинку він такого випадку не
пам'ятає. Бувало, що народжувалися дітки вагою близько п'яти кілограмів, а
більше - ні. Це своєрідний рекорд не лише для нашого регіону, а й, мабуть, для
Львівщини.
У минулому році в Дрогобичі відкрили два пам'ятники та три пам'ятні таблиці.
5 квітня перед центральною міською бібліотекою ім. В. Чорновола відбулось
урочисте відкриття пам'ятника-погруддя видатному українському політичному і
державному діячеві В'ячеславу Чорноволу. Це робота львівських скульпторів
Володимира та Андрія Сухорських та архітектора В. Стасюка. Кошти на спорудження
пам'ятника виділили з бюджету розвитку Дрогобича завдяки ініціативі
депутатів-рухівців Віри Байси та Романа Курчика. Приурочили подію до 10-річчя
трагічної загибелі видатного українця.
На церемонію відкриття прибули численні гості - голова НРУ, нардеп Борис
Тарасюк, дружина В.Чорновола Атена Пашко та сестра Валентина Чорновіл,
віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович, нардеп
Ярослав Кендзьор. Бронзове погруддя усміхненого В'ячеслава Чорновола стало
окрасою ошатної вулиці Т.Шевченка.
9 серпня з нагоди Дня незалежності України у мікрорайоні Млинки біля храму
Святого Великомученика Юрія відбулось відкриття меморіального знаку "Борцям за
волю України". У ролі мецената, завдяки якому постав пам'ятник, виступив відомий
дрогобичанин Василь Веселий.
У 2009-му в Дрогобичі також було відкрито пам'ятні таблиці: провідному діячеві
ОУН Дрогобиччини, поету і публіцисту, в'язню польських тюрем Михайлові Смолі (на
вул. Л. Українки,120); людям, завдяки яким була споруджена колишня українська
гімназія (тепер ЗОШ №1) та відомим педагогам і діячам, які в ній працювали;
відомому ученому-нафтохіміку, меценату національного відродження, доброчинцю та
патріоту Ярославу Гаруну (на вул. І. Франка,3).
На Стрітення капличку Пресвятої Богородиці відкрили на території Дрогобицького
долотного заводу. Долотники звели її за досить короткий час за свій кошт і
своїми силами.
При в'їзді у село Медвежа біля підніжжя мальовничого пагорба у свято Різдва
Пресвятої Богородиці було освячено архітектурну композицію з фігурою Божої
Матері. Фундатором будівництва виступив відомий виходець з Медвежі Степан
Матолич.
27 квітня у Дрогобичі на вул. Тарнавського, 32 відбулось урочисте відкриття та
освячення реконструйованого поліклінічного відділення Дрогобицького
протитуберкульозного диспансеру, який очолює Юрій Скурчанський. Сьогодні
медичний заклад підпорядковується Головному управлінню охорони здоров'я
Львівської облдержадміністрації. Ремонтні роботи, які фінансувалися з обласного
бюджету, тривали майже 4 роки. Загалом на реконструкцію приміщення було
витрачено понад 3 млн.грн. В оснащенні медичного закладу допоміг доброчинний
фонд "Ведмідь і Лев" зі Швейцарії, котрий співпрацює з протитуберкульозними
диспансерами Львівщини.
А наприкінці року, 25 грудня, в актовій залі міської стоматологічної поліклініки
відбулись урочистості з нагоди 30-річчя цього медичного закладу у теперішньому
приміщенні на вул. Січових Стрільців,11. Привітати колектив зі святом прибули
представники влади і гості. Після благословення дійства отцем Мирославом
Соболтою головний лікар міської стоматполіклініки Людмила Миколишин у своїй
доповіді здійснила історичний екскурс у розвиток стоматологічної служби на
Дрогобиччині.
Зуболікарська допомога населенню Дрогобича та району почала надаватись у 1945
році. При загальній поліклініці створили зуболікарський та зубопротезний
кабінети на 4 крісла. Улітку 1963 року було створено самостійну стоматологічну
поліклініку другої категорії, яку відкрили у приміщенні на вул. Січових
Стрільців,20. А 30 років тому, у грудні 1979 року, поліклініку перевели у більше
приміщення - гарне, триповерхове, відповідно реконструйоване (колишній будинок
Дрогобицького райвиконкому) на теперішній вул. Січових Стрільців,20. Сьогодні
міська стоматполіклініка - це єдиний державний лікувальний заклад на
Дрогобиччині, який надає всі види спеціалізованої та невідкладної
стоматологічної допомоги населенню, є базою для проходження виробничої практики,
інтернатури студентами середніх та вищих навчальних закладів,
консультативно-методичним центром для стоматологів Дрогобиччини. Там працюють
висококваліфіковані лікарі, середні та молодші медичні спеціалісти. Кращі
представники колективу поліклініки отримали грамоти та подяки за багаторічну
плідну працю.
Якщо у 2008 році чи не найголовнішою подією в житті Дрогобича було дострокове
припинення повноважень міського голови Миколи Гука, а в Стебнику - мера Романа
Калапача, то у 2009-му все сталося навпаки. Обоє усунутих від влади депутатським
корпусом, як кажуть, вдруге увійшли в одну і ту ж річку і повернулися на посади.
Гагарінський районний суд міста Севастополя 21 травня задовольнив позов Миколи
Гука, визнавши незаконним рішення міської ради від 13 лютого "Про дострокове
припинення повноважень міського голови Дрогобича", скасував його, як і два
розпорядження в. о. міського голови Алли Гладун щодо виконання даного рішення.
Але на це рішення була подана апеляція. Однак через деякий час більша частина
депутатського корпусу зібрала підписи під заявою на відкликання апеляції і
розгляд справи було припинено. Відтак Микола Гук продовжив спокійно працювати.
Щоправда, конфліктні ситуації між мером і депутатами періодично траплялися, але
якогось особливого загострення вони не мали. Після призначення заступником з
питань житлово-комунального господарства і будівництва Богдана Баха та
повернення на роботу керуючої справами Ольги Зубрицької мер нарешті зумів
повністю укомплектувати штат своїх заступників. Дії голови у 2009 році
запам'яталися наполегливими спробами перенести торгівлю з центральної частини
міста; накладанням вето спершу на рішення міськвиконкому, а потім і сесії
міськради щодо підвищення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення та
громадськими слуханням з цього приводу; фарбуванням внутрішніх стін ратуші у
бордовий колір; низкою кадрових призначень на підприємствах житлово-комунальної
сфери; озвученням ідей про створення музею "Дрогобицької ковбаси" та побудову
пам'ятника цибулині.
У 2009 році, згідно з рішенням Дрогобицького міськрайонного суду, від 23 вересня
на свою посаду повернувся і міський голова Стебника Роман Калапач. Суд поновив
його на роботі, визнавши рішення сесії Стебницької міськради від 31 жовтня 2008
року про дострокове припинення повноважень міського голови Стебника незаконним.
Дрогобицька загальноосвітня школа №1 поважно й урочисто відзначила 80-літній
ювілей. Святкування відбувалися 4-5 червня. У Катедральному соборі Пресвятої
Трійці відбулась Літургія за здоров'я випускників, учнів та педагогів школи. До
меморіальної дошки пам'яті жертв комуністичних репресій лягли квіти пам'яті.
А найголовніший захід урочистостей відбувся у Народному домі ім.І.Франка -
святкова академія "Берегине, світлице моя!". Повна зала випускників різних років
(навіть із різних міст та країн!), педагогів та гостей аплодувала цікавій
програмі, з якої присутні дізналися про історію славної української гімназії,
яка згодом стала ЗОШ №1. Запам'яталися щирі привітання, концертні номери. Згодом
у приміщенні школи відбулась традиційна зустріч поколінь під назвою "Рідна школа
у філософії мого життя".
Приємними подіями для мешканців двох шкіл Дрогобицького району стало відкриття
новозбудованих шкіл.
У рамках святкування 153-річчя від дня народження Івана Франка у рідному селі
його матері Марії Кульчицької - Ясениці-Сільній - урочисто відкрили сучасну
новозбудовану двоповерхову школу, яка розрахована на 196 учнів. До цього часу
ясеницькі діти навчалися у старому, аварійному шкільному приміщенні, де здобував
початкову освіту у 1862-64 роках майбутній письменник.
Будівництво нової школи тривало майже 5 років. Роботи, які виконував ВАТ
"Прикарпатбуд", фінансувалися за кошти районного й обласного бюджетів. Загальна
кошторисна вартість робіт - близько 11 млн. грн. Гарний, сучасний навчальний
заклад може похвалитися просторими, світлими, затишними класами. Новобудова
матиме статус школи з підвищеною увагою до здоров'я дітей. За кошти цієї
обласної програми буде обладнано спортивний зал. Слід зауважити: у тому, що
Ясеницька школа відчинила свої двері саме 27 серпня 2009 року, велика заслуга
керівників району Михайла Кравця і Леоніда Литвина; районного відділу освіти;
шкільного колективу; попередніх керівників району та відділу освіти.
У грудні 2009-го свої двері гостинно відчинила оновлена школа у селі
Михайлевичі. Численні гості - представники обласної та районної влади,
будівельники, освітяни району - стали свідками урочистого відкриття та освячення
прибудованого нового приміщення до відремонтованої за сучасними технологіями
старої школи. Роботи виконував ТзОВ "Райагробуд". Подію приурочили до 80-річчя
зведення першої школи у Михайлевичах. Щасливі дітлахи із радістю пішли на
навчання у нові теплі і світлі класи.
Минулий рік запам'ятався і приїздом у Дрогобич поважних духовних осіб.
9 серпня у Дрогобич прибув Предстоятель Української Автокефальної Православної
церкви Блаженнійший Мефодій, Митрополит Київський і всієї України. У супроводі
єпископів він освятив щойно розписаний храм Успення Пресвятої Богородиці на вул.
П. Орлика. Ця величава сакральна споруда стала двопрестольною. Верхній храм -
Успення Пресвятої Богородиці, нижній - Андрея Первозванного.
Храм освятили саме 9 серпня, оскільки рівно 14 років тому, 9 серпня 1995 року,
розпочали копати котлован під фундамент майбутньої церкви. Предстоятель УАПЦ
митрополит Мефодій нагородив засновника і настоятеля храму, протопресвітера
Михайла Бачинського Орденом святого апостола Андрея Первозванного за спорудження
храму - окраси Дрогобича. Отець Михайло зазначив, що становлення храму - це не
лише його заслуга, а передусім громади.
У жовтні на запрошення владики Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Юліяна
Вороновського, владики Ярослава Приріза із п'ятиденним візитом Україну відвідав
архієпископ, Секретар Конгрегації Східних Церков, професор Папського
Григоріанського Університету в Римі Кирило Васил. Він взяв участь у
різноманітних зустрічах у Львові, відвідав храми УГКЦ у Дрогобичі і Самборі,
прочитав низку лекцій. У нашому місті архієпископ Кирило Васил відслужив
Архієрейську Службу в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, побував у храмі
блаженних Северина, Віталія, Якима, що зводиться на вул. Є. Коновальця. Цікавими
були зустрічі гостя з Ватикану зі студентами та професорсько-викладацьким
складом педагогічного університету, прес-конференція для місцевих ЗМІ.
Серед спортивних подій року варто виділити чотири.
Багато гарних відгуків отримало "Свято спортивної слави", яке відбулось у
Народному домі ім. І. Франка 26 лютого. Ініціатором його проведення був депутат
міськради від фракції БЮТ Богдан Волошин, безпосереднім організатором - відділ
фізкультури і спорту міськради. Допомогли й численні спонсори та меценати. Під
час свята вшанували людей, котрі творили і творять спортивну славу нашого міста.
Серед них - такі відомі імена, як Лев Броварський, Ярослав Попович, Роман
Веклюк, Ігор Романишин, Мирон Бачмага, Микола Лук'янченко, Олександр Красуля та
багато інших.
Дрогобицька футбольна команда "Галичина" стартувала у Прем'єр-лізі чемпіонату
Львівщини з футболу і виступила вдало. У доробку підопічних тренера Василя
Малика, який зумів створити у колективі оптимальне поєднання досвіду та
молодості, - бронзові нагороди чемпіонату у поєднанні з розумною і
результативною грою.
Також бронзові нагороди виборола команда ветеранів футболу. У чемпіонаті України
серед гравців віком 45 років і старших Дрогобич представляв колектив під назвою
"Галичина - Дніпро-Бескид", котрий у фінальному етапі змагань в Умані виборов
третє місце. Ініціатором участі нашої команди у всеукраїнських змаганнях
традиційно став ентузіаст ветеранського футболу, голова наглядової ради ЗАТ
"Холдингова компанія "Доброта", депутат міськради Олександр Коростельов.
У ХVІІІ спортивних іграх Львівщини, 13 етапів яких тривали протягом року, серед
дев'яти міст обласного значення спортсмени Дрогобича вибороли перше місце. У
цьому успіху велика заслуга спортсменів, які захищали честь Дрогобича у різних
видах змагань: студентів навчальних закладів, працівників різних професій і
навіть пенсіонерів, тренерів, викладачів фізичного виховання та організаторів.
І, звичайно, начальника відділу фізкультури і спорту Василя Карпина.
У середині жовтня у Дрогобичі різко зросла кількість хворих на грип та ГРВІ.
Наше місто разом з Тернополем фактично стали першими в Україні, де відкрито
заговорили про епідемію. Лише за період від 13 жовтня до 13 листопада у містах
Дрогобичі та Стебнику було зареєстровано майже 10 тисяч хворих. Лікарні були
переповнені пацієнтами з діагнозами "грип", "ГРВІ", "пневмонія", ледь давали
собі раду з викликами працівники "швидкої допомоги" та поліклінік. Певний час в
аптеках неможливо було придбати противірусні препарати, захисні маски. Люди шили
їх із марлі, застосовували народні методи профілактики застудних захворювань.
Від ускладненої вірусної пневмонії померло 9 осіб (8 дорослих, одна дитина).
Серед померлих - 3 мешканці району, 1 стебничанин та 5 дрогобичан. У Дрогобичі
було офіційно зареєстровано кілька випадків інфікування вірусом грипу типу А
(Н1N1) - "свинячий грип".
Завдяки запровадженню жорстких карантинних заходів, самовідданій праці медиків
та більш відповідальному ставленню населення до свого здоров'я епідемія
поступово відступила. За словами начальника відділу охорони здоров'я міської
ради Андрія Шевкенича та керівника штабу з ліквідації надзвичайних ситуацій -
першого заступника міського голови Петра Суди, слід подякувати депутатам міської
ради (за виділені кошти на ліквідацію епідемії грипу та ГРВІ); усім медичним
працівникам, які самовіддано надавали допомогу хворим у цей важкий час;
перевізникам, котрі допомагали возити лікарів на виклики, а також закордонним
містам-побратимам Дрогобича за надані захисні маски та медикаменти.
Вплинула епідемія і на хід виборчої кампанії. Можливо тому у 2009 році у
Дрогобичі побувало лише три кандидати на пост Президента України - Арсеній
Яценюк, Анатолій Гриценко, Олег Тягнибок.
Ярослав Грицик,
Ось уже тривалий час триває справжня війна між міським головою Дрогобича Миколою
Гуком і приватними підприємцями, які торгують у центральній частині міста. Мер
конче хоче їх пересилити на ринок, що на вулиці Пилипа Орлика. Підприємці
впираються і мають на те рацію: місця там не підготовлені для нормального
ведення торгівлі.
Свою точку зору на ці події висловлює Ольга Хомічак, голова громадської
організації "Підприємницька ініціатива".
- Отже, що відбувається, пані Ольго?
- Ця історія розпочалася вже давно, два з половиною років тому. Підприємці, які
залишилися в центральній частині міста, тобто з палатками, бо інші відійшли до
інших, - хто до Курчика, хто до "Моноліта", а ті, хто залишився, побачили, що
влада не пропонує нам ніяких хороших місць, і директор ринку (на той час був
п.Волошин) теж нічого не пропонує, - ми попросили владу надати нам земельні
ділянки. Вони нам казали: дайте проект, ще щось. Ми за свої кошти у п.Чирки
виробили проект, мали надію на щось краще. Навіть всі погодження зібрали, є 14
погоджень, що земля придатна, дійшли до сесії, але…
- Тобто ви розпочали, коли вже Микола Гук був міським головою Дрогобича?
- Так. Ми дійшли до сесії, але нам не вистачило двох голосів. Ми хотіли одну із
земельних ділянок, яку ми розробили, що знаходиться навпроти синагоги. Ми ж тоді
ще не знали, що "Джерела Карпат" будуть продавати те приміщення "Рукавичці", що
"Рукавичка" буде вести переговори про перехід через дорогу. Звичайно, ми як
дрогобичани взнаємо про все останніми.
- Але вам якусь причину відмови назвали?
- Ні. Скільки ми не ходили, просили, протокол тієї сесії хотіли взяти, - а нам
не давали. Документи, крім того, мають властивість пропадати. Мені сказали, щоб
я написала листа на видачу протоколу, вдарила печатку організації. Мова йшла
навіть не про протокол, а про витяг з протоколу. Ту ділянку нам не дали.
- Руки від цього не опускаються?
- Вірите, ми самі втомились від тих палаток. Ми втомилися від вантажників, які
випивають, хамлять нам. Ми втомилися від продавців. Хороший продавець на вулиці
торгувати не хоче. Ми втомилися від того, що оформляли на роботу випадкових
людей, через місяць-два вона запила, її вже нема. А ви знаєте, скільки коштує це
оформлення?
- І що було потім?
- Потім почали говорити про те, що гряде велике переселення підприємців. Але
підприємці відмовились переходити. А та ділянка, про яку ми говорили, перейшла в
інші руки. Самі розумієте, чому таке можливе у нашому місті. Але ми не
образились, не склали руки. Ні - то ні, давайте щось друге думати. Просилися ми
переходити частинами. Ось ми казали: одна частина іде в "Моноліт", друга частина
вже має свої магазини. Ми пропонували директорові ринку, чи комісії: пройдіть,
перевірте робочі місця. У нас є люди, які мають по 3-4 місця в центральній
частині міста. Це правильно? Це неправильно! А є люди, які мають одне-єдине
місце, і з цього живуть. Ось це мене найбільше болить. Звичайно, ті, хто має 3-4
місця, оперують більшими грішми, вносять розбрат. Це позначається на нашій
організації, на моїх колегах. Кажуть мені, що я, мовляв, нічого не зробила, а
вони мають зв'язки, гроші. Звичайно, гроші роблять все.
- Микола Гук пропонує, щоб ви пішли на Пилипа Орлика.
- Так, пропонує, але ми не бачимо світла в кінці тунелю. Ми спочатку стояли на
одному місці, а потім чемно перейшли на інше за один день, бо нам пообіцяли, що
за рік-півтора нам або побудують той критий ринок, або нададуть якісь місця в
центральній частині міста. Ще був варіант: дозволять поставити ролокасети в
центральній частині міста - ось як тим підприємцям, що торгують квітами. Ми мали
облагородити територію за свої кошти. Звичайно, ми і з цим погодилися. Але за
два роки ми зрозуміли, що ніхто нічого не робить на ринку, не надає нам нових
місць. А ще за два роки ми зрозуміли, що не потрібні в центральній частині
міста. І тому ми почали боротися за своє виживання.
Ось перейдемо ми на Пилипа Орлика. Уявіть таку ситуацію. Є незавершене
будівництво, а біля нього - земельна ділянка, там функціонує ринок. Але ж він
ніде не зареєстрований! На нього немає жодних документів! Це страшна справа! Це
корупція! Лише ринок, який є у центральній частині міста, має відповідні
документи. А тепер уявіть, що пан Гук чи ще хтось захоче продати той кусник
землі біля незавершеного будівництва. Це все! Тебе продадуть разом з усім, чим
ти торгуєш! Але якщо тебе продали, то приходить господар і каже: "Ви можете
стояти і будуватись разом зі мною, і брати цю територію собі в оренду, а можете
не погоджуватися з цим". Добре, ми погодились, дали нам в оренду на десять
років, а потім цю землю перепродали іншому, з'являється новий господар, зрівнює
цю ділянку бульдозером з землею - що нам робити? Ніхто не задумується про
майбутнє людей. Думають лише про сьогоднішній день, думають про "відкати",
думають про все що хочеш, тільки не про людей. Звичайно, що таке для нашого мера
якісь там сто підприємців? Ну, і їхні сім'ї. Це ніщо порівняно з тим, скільки є
у Дрогобичі людей
А ще він виступає щодня по телебаченню, на радіо, інтерв'ю з ним друкують
газети. І всюди він каже: "Я зроблю центр чистим". Іде звичайне зомбування
людей. Люди вже не думають, якою є справді ситуація, а у всіх бідах
звинувачувають підприємців: мовляв, ті підприємці такі-сякі. Нещодавно Гук
сказав буквально наступне: чого ви слухаєте тих підприємців, дивіться, які вони
ходять повбирані? Оце таке вітання перед святами? Але ж ніхто не знає, як ми
їздимо за товаром, скільки людей вже порозбивалось. Та й чи легко цілий день
стояти на свіжому повітрі й торгувати?
- Якою є позиція міліції в цій ситуації, адже Гук постійно апелює до неї, щоб
очистила центр міста від підприємців?
- Коли був начальником Дрогобицького міського відділу міліції Денис Гусашвілі, у
нас великих проблем не було. Тепер керує Мирон Заріцький. Ми мали з ним розмову,
він не сказав ні "так", ні "ні". Але сказав, що буде виконувати розпорядження.
Ми його розуміємо, бо він має роботу і змушений виконувати накази. Але я казала
йому, щоб він підійшов і подивився на тих людей, які торгують. Чимало з них
мають документи, всі необхідні дозволи і ліцензії. А разом з тим у центрі
торгують ті, хто таких документів не має. Їх чомусь не рухають. В центрі це
справді жах, неможливо пройти, але страждають насамперед підприємці, які
працюють чесно, роками сплачують ринковий збір. А там сидять усі кому не ліньки.
А перед новорічними і різдвяними святами просто на очах виросли нові торгові
точки. Хто до цього має стосунок? Я не знаю і не хочу знати, але, мабуть, і
міліція повинна наводити тут лад, принаймні прислухатися до нас, підприємців.
- А як судові рішення?
- Ми виграли суд у Дрогобичі. Але від самого початку зробили велику помилку,
коли всі разом об'єднались і погодились розглядати одну спільну справу. Це
справді була важка справа, забирала багато часу, та й адвокатам треба було
платити. Нашою справою займався підприємець Алимов. Він є головою спілки тих
людей, які торгують з машин на вулиці Шолом Алейхема. Власне, всі ці скандали
почалися з вулиці Шолом Алейхема, пішли заборони санітарного лікаря,
розпорядження Миколи Гука. Люди писали скарги, що машини заїжджають о
третій-четвертій годині ночі, неможливо заснути, дуже брудно на тій території й
таке інше. Саме тоді п.Оксана Гривнак, наш санітарний лікар, дала розпорядження
закрити той ринок, що дало підстави для дій Миколи Гука. Дійсно, там був жах, я
особисто бачила, що там твориться. Але міська рада подала апеляцію до обласного
суду. Пан Алимов відмовився продовжувати судову тяганину, наскільки я знаю. Нам
відомо, що він про все вже домовився з міським головою. Микола Гук вже другу
сесію вибиває з міських депутатів місце навпроти магазину "Океан", власне, для
людей Алимова, які ведуть торгівлю з машин. Депутати не погоджуються. Правда, в
газетах було подано так, ніби з цим не погоджується власник "Океану" Роман
Гамаль. Але справа в тім, що коли ми просили земельну ділянку, то Микола Гук
казав нам обійти всі комісії, земельну в тім числі, й таке інше, навіть щодо
ділянки на Пилипа Орлика - і тоді буде рішення. А тут без жодних комісій він
тупо пхає, бо треба вигнати підприємців з центра міста. Можливо, це і добре, бо
на вулиці Шолом Алейхема було би чисто, і нам би трошечки дали спокою, але ж не
можна проблеми одних підприємців вирішувати за рахунок інших. Я не вірю в
благородні помисли Миколи Гука, я думаю, що він просто поставив перед собою мету
- очистити центр міста від підприємців, і з допомогою будь-яких методів він це
зробить. Тому ми не хочемо йти на Пилипа Орлика. Але, що найцікавіше, ми
погоджуємося туди йти за однієї умови: якщо ми станемо інвесторами облаштування
там робочих місць. Ми сказали, що зробимо все, як має бути, ніхто не буде
ображений. Лише будуть ображеними ті, хто має по 3-5 місць, бо то їм урветься,
від сили будуть мати одне місце, і то під знаком питання - бо треба між усіма
розподілити місця. Звичайно, на цю нашу пропозицію відреагували своєрідно: пішов
великий тиск на людей.
- Іншими словами, якщо я Вас правильно зрозумів, Микола Гук розділив
підприємців: з одними домовляється, з іншими воює. Не хоче, щоб ви всі були
єдиною силою?
- Так і є. Поки ми вели боротьбу, він казав: ви пишіть заяви, хто хоче, - будете
підприємцями. І на Пилипа Орлика люди писали заяви, і вже за тиждень ставали там
підприємцями, вже мають контейнери і вже там торгують. Тут він кричить, що у нас
підприємців забагато, і він не може з нами дати раду, що ми вже роками, по
десять і більше років, торгуємо. А, з іншого боку, дає можливість іншим
займатися підприємницькою діяльністю, аби нас витіснити. Це правильна політика?
Хіба таким має бути міський голова, господар міста? Та ви мені вибачте…
- Ваші надії на 2009 рік, що ця проблема буде розв'язана, не виправдались?
- Перед кожними святами, перед кожним Новим роком ми думаємо, що новий рік
принесе нам все-таки краще життя. Я вважаю, що всі ці мрії, надії, сподівання не
тільки підприємців, а й усіх дрогобичан, на жаль, 2009 року не збулися. Можливо,
наступний рік буде більш успішним?
- Які Ваші прогнози на 2010 рік? Де будете здійснювати підприємницьку діяльність
- в центрі міста чи на Пилипа Орлика? Чи, можливо, є ще якийсь інший варіант -
скажімо, переселять вас усіх на Самбірську?
- Знаєте, відповідальний працівник ратуші п. Росоха нещодавно дав у газеті
повідомлення про те, що є місця для підприємців - два на "Чагарях", два на
"Матадорі", два в центральній частині міста, два - на м'ясному ринку. Ми не
полінувались і перевірили ці дані. Нічого подібного немає! Можливо, це для нас
цих місць немає? Я взагалі не розумію, для чого було створювати в центральній
частині міста місця для підприємців з тими палатками? Кому це свого часу було
вигідним? Ми ж просто так не стали, правда? Значить, комусь у той час ми несли
золоті яйця? Тепер ці золоті яйця вже нікому не потрібні. А знаєте, чому не
потрібні? Бо ми відмовилися давати (Ольга Хомічак робить характерний жест, який
означає давання грошей - А.В.). Коли я стала головою спілки нашої, то у нас було
чоловік десять, що мали свідоцтва і платили патент. Ми все узаконили. Мабуть,
допустили велику помилку, бо тепер нас виганяють із центру міста. Ми готові
перейти на торгівлю іншими видами товару - будемо квіти продавати чи сувеніри.
Але це за умови, що нас залишать у центральній частині міста. Але ж нас не
збираються залишати, а хочуть наші місця віддати іншим. Ми ж казали, давайте
зараз на цих місцях ми за свої кошти поставимо збірні конструкції, а коли ви
побудуєте ринок, бодай такий, як у Стрию, то ми тоді збираємось і переходимо.
Побудуватися не дають. Дайте нам частину ринку на Пилипа Орлика - ми самі
побудуємо. Важко нам буде, бо це раніше спокійно можна було піти в банк, взяти
кредит, а зараз малому бізнесу кредити не дають, ми ще попередні не сплатили.
Але якось би потрошки, частками, ми би це розбудували і перейшли сюди торгувати,
бо то не дуже таке страшне, як його малюють. Це малюють ті, хто хоче через
другі, треті руки донести громаді, що це дороге будівництво. А ми їздили в
Стрий, консультувалися і дізналися, що це можна зробити набагато дешевше, ніж
нам сьогодні кажуть, - оце будівництво нового ринку.
- Закінчаться свята - і Гук знову вас усіх буде виганяти…
- Розумієте, ми навіть не відчуваємо святкого настрою. Ми не знаємо, що нас
завтра чекає. Вірите? Гук, правда, обіцяв, що з першого січня вже не буде жодної
палатки, але якось ще дав нам попрацювати на свята. Але після свят точно буде
нас гнати.
- Якщо таке станеться, як будете захищатися?
- Тільки через суди. Якщо до мене підійде будь-який міліціонер, я йому покажу
своє свідоцтво, всі патенти, які я сплачую за всі шість з половиною останніх
років, всі бронювання місць, ринкові збори. Так, скажіть, за що я платила такі
гроші? Якщо міліція скаже забиратися геть, запропоную їм описати мій весь товар
і забрати його. І від кожного окремого підприємця буде судова справа. Нас таких
буде чоловік до п'ятдесяти. Решта не мають відповідних документів, тому можуть
очистити центр. Ви побачите, що центр буде сяяти. Можливо, аж тоді Гук
опам'ятається, підійде до нас, і ми будемо говорити. Ми не вороги ні владі, ні
Дрогобичу, ні громаді, ні самі собі.
Анатолій Власюк
Днями в Народному домі відбувся творчий вечір одного з найвизначніших
дрогобичан. Того дня Мирослава Франковича визнано Почесним громадянином міста.
Грамоту й нагрудний знак вручив Микола Гук.
Відтак присутні оглянули слайд-шоу з родинного архіву Мартиновичів і фільм про
дисидентський рух. Адже наш краянин - один з засновників Української
Гельсінкської Спілки, соратник Миколи Руденка, Петра Григоренка, Оксани Мешко. І
за свою правозахисну діяльність на довгих десять років був позбавлений волі.
Тепло згадував винуватець вечора своїх найдорожчих - матусю пані Любу й сестру
Надійку, котрих уже нема на цьому сіті.
Потім ділився пан Мирослав своїми роздумами про України та її проблеми, про
українське непросте сьогодення. Найголовніше, наголошував філософ, шукати Божих
знаків довкола: "Це неправда, що Бог мовчить. Він говорить з нами постійно. Й
навіть у душі найгіршого злочинця є шпаринка, де проживає Бог".
А ще говорив пан Маринович про те, що основою усього має бути любов. Він також
підкреслив, що не сприймає любові, опертої на ненависть. Своє треба любити, не
наступаючи на інше.
Основною трагедією нашою назвав Мирослав Маринович суперництво, яке мусило
долати. Адже, на його думку, у вирі суперництва руйнується все, навіть
незалежність.
Щодо політичної ситуації напередодні 17 січня віце-ректор УКУ зазначив, що маємо
сьогодні вибір без вибору й немає значення, "у який бік заплетена коса"… А ще
пан Мирослав висловив сумнів, що по виборах у державі щось кардинально
зміниться. "Звісно, я хотів би помилитися, та все ж не думаю, що зміни будуть"
мовив почесний громадянин Дрогобича.
Вечір вміло й вправно вели Марія Прим" як і Богдан Пиц, яким допомагав друг і
соратник Мирослава Мариновича, журналіст, голова Капітули незалежного
культурологічного часопису "Ї" Олесь Пограничний.
Взяли участь у заході, що став найяскравішою подією початку року кохана дружина
Мирослава Мариновича пані Люба, співачки Лілія Кобильник та Ірина Кліш.
Мирослав Франкович Маринович заслужено став Почесним громадянином рідного міста.
І відпер непросто буде обирати наступних претендентів на почесне звання: надто
багато важить і багато до чого зобов'язує ім'я Мирослава Франковича Мариновича.
З двох десятків кандидатів на цей важливий державний пост є лише одна людина, в
якій я не сумніваюся і за яку голосуватиму. Я вірю їй як жінка, як мати, як
державний службовець, як громадянин України. Я вірю їй, бо не маю жодних підстав
не вірити, бо ще жодного разу вона не обманула надій маленького українця, бо
своєю жертовною працею на благо нашої держави вона залишила далеко позаду всіх
інших, хто зве себе політиками та гне кирпу, хто ніби слухає кожного, але не
хоче чути, хто "рятує Україну" від нас, українців, хто є маріонеткою в чужих
руках, руках олігархів.
Юлія Тимошенко - наш Президент. Так скаже вся Україна на інавгурації Юлії
Володимирівни в лютому цього року і це дійсно буде наш, народний Президент, в
якому ми не розчаруємося, як це вже було не так давно. Харизматичний та
жертовний лідер, який працює, не покладаючи рук, який не дозволить, щоб українці
в Україні та за кордоном були другосортною біомасою, який і говорить, і діє
чітко та зрозуміло, без підкилимних ігор. Такий Президент потрібний Україні і
такою людиною на даний час, на цьому історичному етапі є Юлія Володимирівна,
жінка-політик, якій політики-чоловіки і в підметки не годяться.
Надто багато зробила Юлія Тимошенко реальних справ, щоб сумніватися в ній, вона
завжди була вірною своїм обіцянкам, а за десять років її існування в політичному
житті України Тимошенко залишилася єдиною, хто не зраджував, хто більше
працював, ніж говорив, хто отримав кредит довіри народу і єдиний його не
розтратив. Ще з часів президента Кучми та прем'єра Ющенка кримінальні
олігархічні сили неукраїнського походження домоглися усуненн
я її з поста
віце-прем`єр-міністра, побоюючись її соціально спрямованої політики та викриття
різноманітних темних корупційних та відмиваючих схем. Ще в час, коли про Юлію
Володимирівну в Україні знали не так багато, було здійснено спробу посадити її
до в'язниці - надто вже допікала вона своєю принциповістю, справедливістю,
чіткістю позицій та правдивістю правлячому режимові. Вже відтоді народ дарував
їй свою любов і вона могла сміливо виставляти свою кандидатуру на пост
Президента України. Але вона задля спільного блага, заради перемоги єдиного
демократичного кандидата не пішла на ці вибори, а підтримала кандидатуру Ющенка.
Партія "Батьківщина", яку вона очолила з перших днів існування цієї політичної
сили, перетворилася на дійсно всенародну партію, в неї людей не потрібно було
втягувати ні адмінресурсом, ні іншими примусовими методами. Я теж вступила в цю
політичну силу в лютому 2004 року і жодного разу про це не пошкодувала, адже
дотепер ми залишаємося партією однодумців, патріотів, порядних незаплямованих
людей. Я, як і багато моїх співвітчизників, як і наш лідер Юлія Володимирівна
Тимошенко, стояла в холодні листопадові та грудневі дні 2004 на Майдані
Незалежності і кричала "Ющенко! Ющенко!", але ж все пішло зовсім не так, як ми
того хотіли і на що сподівалися…
Ще в 2005 року Юлія Володимирівна своєю самовідданою працею доказала, що вона
вміє, хоче і буде працювати на благо України. Пенсії, які уряд Януковича підняв
буквально за два місяці до виборів, не лише залишилися тому ж розмірі, але і
постійно зростали. Поступово було піднято зарплати бюджетникам - лікарі та
вчителі тепер вже не залишалися соціально незахищеною верствою населення (на
рівні виживання), підприємництво (в першу чергу дрібне та середнє) було
звільнено від важкого податкового іга, податки стали прозорими, як і розподіл
бюджету. Перша половина 2005 року заклала початок процвітанню нашої України, ще
не розвіялася і ейфорія Майдану, в світі панувала стабільність і можливості
нашої батьківщини на той час були грандіозними. І наче грім серед ясного неба -
відставка Юлії Володимирівни. За добрі справи, за підйом економіки, за підтримку
на виборах, за покращення добробуту населення, за перші кроки по подоланні
безробіття. Так тоді, в вересні 2005 вчинив Ющенко.
Підписання меморандуму з Януковичем та організація "круглих столів", подання
"проффесора" та колишнього зека з двома судимостями на пост прем'єр-міністра,
цькування Юлії Володимирівни, які до болю нагадували кумівські часи - ось що
зробив той, за кого ми стояли на Майдані. Проте народ на парламентських виборах
2007 року показав, кого він хоче бачити своїм лідером - і Юлія Володимирівна
знову стає прем'єр-міністром. І знову в першу чергу вона думає про соціально
незахищені верстви та тих, на кому тримається економіка - середній клас. Лише за
часів її урядування діти війни мають змогу отримувати щомісячні доплати до
пенсій, причому без жодної тяганини чи судів, матері отримують значну допомогу
при народженні дітей. Якщо в 2005 року саме Юлія Володимирівна домоглася, щоб
виплата такої допомоги була в розмірі 8,5 тисяч гривень (хоча ніхто не вірив в
реальність цих обіцянок), то в 2008 ці виплати стали більш диференційовані і при
народженні першої дитини становлять 12 тисяч, при народженні другої 25, а
третьої - 50 тисяч гривень. Але тепер вже ніхто не сумнівався в цьому - Юлія
Володимирівна довела всім, що вона виконує обіцянки, навіть якщо їй заважають
робити це перші особи держави.
Було піднято стипендії студентам, російський газ ми почали отримувати без
посередників, а вкладники Ощадбанку СРСР змогли вперше отримати не по нещасних
50 гривень, як це було за майже 20 років незалежності України (одноразово), а
одну тисячу гривень і це був лише початок.
А в час, коли над цілим світом зависла страшна економічна криза, Тимошенко
виявилася єдиною сміливою особою-політиком в Україні, яка не побоялася взяти
відповідальність за стан речей, яка не ховалася за нічиї плечі, а з розумом
взялася за роботу. Результати більш ніж очевидні - пенсії виплачуються в тому ж
обсязі, що і раніше, причому без жодних затримок, а на всі гострі економічні
моменти уряд реагує оперативно та професійно..
Жінка-мати, жінка-берегиня, жінка як хтось такий, кому можна довіряти і на кого
можна покластися дужче, ніж на чоловіка. В Україні споконвіків була велика
пошана до Жінки, цим наш народ докорінно відрізняється хоча б від тих самих
росіян. Культ Матері Божої на нашій землі розвинувся на сприятливому ґрунті і
нікому його не викоренити. І хоча багато хто говорить, що нам в теперішній
складний час потрібна тверда, сильна рука, хто сказав, що це мусить бути
чоловіча рука? Інколи тендітна ніжна жіноча рука в оксамитових рукавичках може
так стиснути, що аж, за перепрошенням, струсоне тобою. І хто вдома краще
наводить лад - чоловік чи жінка? Отож то. І в державі жінка наведе порядок, коли
чоловіки виявляються такими нікчемами та непотребом. З двох десятків кандидатів
лише Юлія Володимирівна має довіру народу, здобуту не обманом, не підкупом, не
обіцянками, а реальними добрими справами.
Саме в її команді найбільше професіоналів, порядних людей, хоча, звичайно,
завжди в хорошій команді знайдеться паршива вівця, яка цю команду
дискредитуватиме. Саме Юлія Володимирівна протистоїть на даний час силам, які
стоять за спиною Януковича і підтримка на виборах іншого кандидата (навіть з так
званих "демократичних", які відтягують голоси на користь Януковича) чи неявка на
вибори - це негласна підтримка антиукраїнських сил. Це усвідомлюють всі
здоровомислячі українці, проте є ще такі, хто вірить нездійсненним гаслам та по
інерції хотів би голосувати за того, в кого немає жодних шансів.
Дорогі мої земляки! Настав час проявити своє державотворче мислення, свою
політичну волю та розум. Настав час обирати самому, судити не по словах, а по
ділах, обирати майбутнє, а не тупцювати ся на місці чи повертати в минуле. Юлія
Володимирівна Тимошенко - наш лідер, саме їй вести Україну вперед, саме їй бути
стерновим капітаном нашого державного корабля. Я підтримую її не тільки тому, що
я заступник голови трускавецької організації партії "Батьківщина", я підтримую
її як мати, яка хоче, щоб її дитина мала майбутнє, я підтримую її як молода
людина, яка хоче щоб молоді сім`ї мали перспективу, молоді люди -
високооплачувану роботу, а старше покоління - достойну пенсію та гідний
відпочинок на старості. Я підтримую Юлію Володимирівну, бо хочу бачити
українську державу сильною, незалежною, процвітаючою, рівною серед рівних, щоб
не ми рівнялися на когось, а інші, в тому числі і європейські держави та США,
рівнялися на нас, на Україну. Я вірю, що наша Юлія Володимирівна впорається з
нашими дорученнями, як вона робила це протягом всього свого перебування в
політиці, я вірю їй. Підтримаймо ж Юлію Тимошенко всі ми, віддаймо свій голос за
цю прекрасну, добру та справедливу жінку на президентських виборах. Вона вірить
в Україну, а ми віримо в неї.
Наталія Пономаренко,
Як не прикро, але наш кораблик, цей символічний образ малого i середнього
бізнесу, став в Україні нікому не потрібним. Нас ніби не існує. За 19 років ми
збудували олігархічну Україну. Нас затиснули між потужними "титанiками", не
даючи навіть вільно дихнути. Олігархи розмножуються як на дріжджах, а жебраки
плодяться як мурашки. Середній клас не має жодного впливу на долю своєї країни.
Ми дійшли до кінцевої зупинки. Пора міняти правила гри. Ми бачили два уряди -
Януковича i Тимошенко. При першому зростала економіка, при другому збільшувалися
запозичення, при першому працювали, при другому балакали, при першому вирішували
проблеми, при другому - тигрюлились.
Що говорити: все як на долонi. Підемо направо з Януковичем - спокій та рух,
звернемо наліво з Тимошенко - нові розборки та скандали. Завтра вона скаже, що
їй знову чогось не вистачає.
Навчені життєвим досвідом, ми знаємо: у спокої навіть діти кращі народжуються i
люди стають добрішими. Тому ми вибираємо рух вперед. Ми робимо ставку на
врівноважену силу. Переламати ситуацію в суспільстві зможе лідер, який об'єднає,
а не пересварить країну.
Ми віримо, що Віктор Янукович при реформуванні економіки підтримає малий i
середнiй бізнес. Тільки ставка на середнiй клас допоможе зробити прорив у
розвитку країни та демократизації суспільства.
Україну змінить сильний лідер. Віддавши переважну більшість голосів Вікторові
Януковичу, ми дамо йому великий кредит довіри на проведення перемін.
Сильний Президент - слабкi олiгархи.
Сильний Президент - міцна країна.
Від представників малого та середнього бізнесу Львівщини під заявою підписалися:
Можливо, ми вимагали від нього того, що в принципі без великої шкоди для всіх
зробити було неможливо. Він це розумів і не слухав нас, а ми не розуміли його.
І це є правда.
Тому повертаємось до нього і підемо з ним додому.
Можливо ми кинули його в найважчий для нього момент, коли інквізитори сірого
кардинала завдали йому удар у спину, а він для порятунку справи вимушений був
робити щось таке, що образило нас.
І то є правда.
Тому пробачимо йому, а він пробачить нам, бо він мудрий та інтелігентний.
Можливо ми повірили тим, які брали, щоб хтось не вкрав, а стрілку переводили на
нього.
І це є правда.
Тому пробачимо йому й підемо за ним, бо він вказує нам правильний шлях.
Не будьмо наївними. Життя нагорі то є складна гра одразу на багатьох шахівницях
з багатоходовими комбінаціями та жертвами багатьох фігур.
Думаймо глибоко, масштабно, історичними категоріями, бо ляльководи обдурять нас.
Наперед пробачимо йому завтрашні вчинки, бо він мудрий і знає, чому потрібно
робити незрозуміле для нас.
Слухаймось свого серця та ідімо за ним, бо це є наш порятунок і найкоротший шлях
до добробуту для всіх.
Не слухаймо тих, хто кидає нам кістку сьогодні, бо будемо ті кості без м'яса
облизувати і післязавтра.
Повернімось до свого Мойсея, бо він зробив з населення вільний народ.
Повернемось до свого Мойсея, бо його народ став настільки вільним, що може
виливати на нього весь бруд.
Повернімось до свого Мойсея, бо народ на нього бруд виливає, а він гордиться
ним, іде до народу і переконує. Він розуміє, що вільний народ, який глибоко
думає, готовий до масштабних змін, які він проповідує.
Повернімось до свого Мойсея, бо його кинули олігархи, і він також став вільним
та готовим до рішучих дій.
Богдан Винницький,
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 »
№24 » №25 » №26
№4 (127)
13 січня 2010 р.
Новини Трускавця та регіону
Відбулися Установчі збори Громадської Ради м. Трускавця
Керівник організаційного комітету Євро-2012 Маркіян Лубківський - у Трускавці
Свято для малозабезпечених та пенсіонерів
Віктор Ющенко присвоїв звання "Мати-героїня" трьом дрогобичанкам і одній
стебничанці
Ансамбль сопілкарів з Дрогобича став переможцем фестивалю "Різдвяні канікули"
У Дрогобичі готуються до свята Злуки
Дрогобицький район має стратегію розвитку до 2015 року
У Трускавці збудують кільцеву дорогу
У Трускавці на модернізацію теплопостачання потрібно 40 млн. грн.
Трускавець готовий до виборів
Чим рік минулий нам запам'ятався
10 найважливіших подій 2009 р. на Дрогобиччині, які знайшли своє відображення
на шпальтах газети "Галицька Зоря"
1. Повернення додому
2. Щедрий лелека
3. Рік пам'яті
4. У медиків - відкриття і ювілей
5. Повернення на посаду міських голів Дрогобича і Стебника
6. Рідній школі - 80!
7. У Ясениці та Михайлевичах - нові школи
8. Митрополит УАПЦ і архієпископ з Ватикану - у Дрогобичі
9. "Бронзовий" футбольний рік
10. Епідемія
газета "Галицька зоря"
Ольга Хомічак: "Я не вірю в благородні помисли Миколи Гука"
www.drohobych.com.ua
Розпізнаваймо Божі знаки довкола себе
Творчий вечір Мирослава Мариновича
У вирі подій, в буденній метушні ми часто не помічаємо, не усвідомлюємо, що живе
поруч з нами Людина, чий чин і слово так багато важать, хто є справжнім
моральним авторитетом і совістю нації. Дрогобич має бути щасливим і тішитися з
того, що правозахисник, філософ, публіцист Мирослав Маринович - наш земляк. І
немає жодного значення те, що живе зараз Мирослав у Львові. Бо, як сам часто
жартує, "Львів - то велике село на шляху з Дрогобича до Києва"…Чому я підтримую Юлію Тимошенко?
Менше ніж два тижні залишилося до виборів Президента України. Без сумніву, що 17
січня вирішуватиметься не лише питання президентства, але й долі нашої
батьківщини - чи збереже вона свою незалежність, чи й далі йтиме вперед,
розвиватиметься, чи буде здійснено спробу повернення в минуле, чи й надалі ми
віритимемо пустопорожнім обіцянкам, чи врешті-решт глянемо на реальні справи
кожного з кандидатів і зробимо наш вибір свідомо, на тверезу голову.
заступник голови Трускавецької міської організації
партії "ВО "Батьківщина"
Змінити Україну зможе тільки Янукович
Ми прийшли. Пора зупинитися i оглянутися назад. Що ми збудували за 19 років?
Україна з двома полюсами. На одному - купка багатіїв, на іншому - тотальна
бідність. Середини, яка з з'єднує два полюси, яка не дає можливості розгарятися
крайнощам, немає. У кожній цивiлiзованiй кpaїнi влада робить ставку на середнiй
клас. Це фундамент суспільства. Це безпека країни. Це роботяги, якi зi своїми
невеличкими підприємствами, маленькими капіталами змушують економіку рухатися. У
часи великих потрясінь саме малий i середнiй бізнес найшвидше перебудовується i
робить стрибок уперед. Цей кораблик більш повороткий i рухливий, може дати фори
потужним крейсерам.
Плякін Юрій Іванович, 55 років, підприємець
Мортиль Максим Богданович, 28 років, директор ТзОВВТТ "Агротек" ЛТД с.Артишів
Городоцького району
Голобородько Ольга, 30 років, приватний підприємець, м. Городок
Павлишин Володимир Васильович. 47 років, СТО "Трускавецьсервіс". м. Трускавець
Фірко Володимир. 48 років. м.Старий Самбір. ПП "Фірко"
Доморад Володимир. 28 років. ПП "Надбужанська Будівельна Компанія". м. Буськ
Когут Ігор, 35 років, ПП "Макс", м. Стрий
Комарницький Юрій, 45 років, голова кредитної спілки "Мрія", м. Моршин
Юрийчак Володимир, 51 рік, фірма "Каріна", м. Червоноград
Зубачий Людмила, 47 років, "Дизайн" РАЛЗ
Петров Евген Антонович, 48 років, м. Червоноград, ТзОВ "Метекс", директор
Вайда Ігор Ярославович, 42 роки, приватний підприємець
Чабан Ярослав Ігорович,33 роки, голова спостережної ради ВАТ "Львівоблостач"
Горечко Ігор Іванович, 42 роки, власник ТзОВ "Явро"
Баран Олег Володимирович, 33 роки, власник ТзОВ "Родинна Ковбаска"
Повернімось до свого Мойсея, бо він правдивий
Повернімось до свого Мойсея, бо він істину глаголить. Можливо, він щось робив не
так, а можливо, ми були наївними і дозволили ляльководам навішати нам макарони
на вуха. То є правда. Тому пробачимо йому, а він пробачить нам.
доктор фізико-математичних наук,
професор Дрогобицького ДДПУ
імені І. Франка
© 2008-2010 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.