Хто володіє інформацією, той володіє світом!
№1 » №2 » №3 » №4 » №5 »
№6 » №7 » №8 » №9 » №10 »
№11 » №12 » №13 » №14 » №15 »
№16 » №17 » №18 »
Події останніх двох тижнів в сусідньому Дрогобичі показали, що все на цьому
світі, окрім нашого життя та нашого здоров'я, а також безпеки рідних та близьких
нам людей - суєта суєт. Політика відійшла далеко на задній план, подібно як і
бізнес, хороші одяг та взуття, фінанси, відпочинок тощо. Паніка, істерія,
відчуття безсилля - цих слів замало, щоб охарактеризувати стан людей. Бо дійсно,
медики розводять руками, проти нової хвороби немає ліків, антибіотики не
допомагають, а гинуть зовсім здорові молоді люди, також діти. Хто б сподівався,
що смерть скосить навіть 26-літнього спортсмена, учасника змагань з важкої
атлетики? А діти - шестирічна дитина з Ластівок та півторарічна дрогобичанка,
яких так і не внесли у список жертв нової хвороби? Хто може гарантувати, що
наступною жертвою не станеш саме ти чи хтось із твоєї родини? Звідки ЦЕ і чому
саме в нас, а не десь в Америці, Росії, Китаї чи Бразилії?
Ми звикли, що всі жахіття, про які повідомляють ЗМІ, кояться десь далеко.
Пригадаймо хоча б нові хвороби останніх двох десятиліть, які спалахували раптово
і так само раптово пропадали. Хвороба скажених (чи шалених) корів, атипова
пневмонія, пташиний грип, свинячий грип, а тепер ще й ЦЕ. Чи не забагато на
такий короткий проміжок часу? Лунають розмови про медичну мафію (а те, що вона
існує, ніхто під сумнів і не ставить), яка сама генерує десь в лабораторіях
іноземних держав щораз нові і нові віруси, штами, бактерії, іншу заразу і потім
заробляє мільйони чи й мільярди на лікуванні, вакцинації, профілактичних
заходах, іншими методами. Хто зна - може й правда…
З цими хворобами не поборешся фразою "мийте руки з милом та одягайте
ватно-марлеві пов`язки", невідомо, чи тут і протигаз допоможе. Лікарі розводять
руками, мовляв, зробили все, що в силах медицини. Надто багато є що приховувати
- тому правду про події в Дрогобичі ніхто не скаже. Щоб дослідити це питання від
"А" до "Я", треба розплутати такий клубок і дійти до таких джерел, що в
результаті дрогобицькі "Бриґідки" мали б бути переповнені за зловживання та
махінації, а не дрогобицькі лікарні. Бо хіба в Дрогобичі додумалися
приватизувати лікарняні заклади, приміщення, території - депутатам (окремим)
захотілося розвивати свій бізнес. Чому совіти в цьому "бандерівському кублі"
будували шпиталь саме на місці жидівського цвинтаря, та не тільки шпиталь, але й
пологовий будинок, в якому постійно виявляють стафілокок чи іншу нендзу? Чому в
Україні батьки, які є противниками вакцинації, постійно мають проблеми з
оформленням дітей в садочки і таких "чому?" ще дуже-дуже багато…
Дрогобич став показовим містом українського сьогодення - з відсутністю
інформації, потім її перекрученням, безглуздими порадами, а потім людей ще й
звинувачують "не сійте паніку". Ще 26 жовтня ми писали про грип, офіційні ж
джерела мовчали. Чому всі сполошилися лише в п'ятницю, 30 жовтня, коли паніка
опанувала Дрогобич, Тернопіль, інші міста Західної України, коли люди викупили
пов`язки задовго до розпорядження влади? Чутки про легеневу чуму, черевний тиф,
свинячий грип, грип, який містить в собі штами звичайного, пташиного і свинячого
та ще й продовжує мутувати, хочуть спростувати звичайним "неправда", не даючи
зрозумілих пояснень, які б влаштували людей. Про те, що кропитимуть Дрогобич у
п'ятницю, говорили всі, інформація навіть появлялася на Інтернет-ресурсах, то
чому б не надати зразу офіційну відповідь, в яких випадках кроплять, з якою
метою, чи можливий такий варіант в Дрогобичі.
Відносно Трускавця. До честі працівників медицини, чіткі роз'яснення були надані
в п'ятницю о 11.40 по міському радіо - виступили спільно головний лікар міської
СЕС п. Наталія Когут та головний лікар міської лікарні п. Йосип Свіжинський.
Станом на п'ятницю епідеміологічний поріг Трускавець не переступив, хоча дітей з
дитячих садочків наказали забрати, канікули продовжили. Міська лікарня
забезпечена медикаментами, ажіотажу в місті (порівняно з Дрогобичем) не
спостерігалося. У суботу о 11.40 по міському радіо виступив і міський голова
Трускавця Лев Грицак (медик за фахом). Він теж прокоментував ситуацію, яка
склалася в місті. Не приховуючи, що певна частина відпочивальників та гостей
достроково з міста виїхала, все ж висловив впевненість, що епідемію вдасться
подолати. Від себе додамо, що листопад буде важким місяцем для санаторіїв, вілл,
пансіонатів, готелів, а також ресторанів, розважальних закладів - дай Боже, щоб
хоч новорічно-різдвяний час приніс прибутки місту. Трускавець втратить в
фінансовому плані через карантин, який запроваджено на три тижні. Трохи
підробили таксисти - люди боялися їхати громадським транспортом з Трускавця,
особливо ті, хто забирав дітей з санаторію "Джерело", а також багаті клієнти з
великих готелів міста.
А в цілому - все спокійно, не було перебоїв із водо-, газо-, тепло-,
електропостачанням, працюють супермаркети, магазини, біля половини людей у
Трускавці не ходить і не збирається ходити в ватно-марлевих пов`язках, хоча
кількість тих, хто виходить на вулиці, зменшилася, особливо дітей та з дітьми.
Паніки в місті немає, смертей через пневмонію чи як наслідок ускладення грипу не
було, люди надіються, що суха морозяна погода знищить інфекцію.
Відносно причини появи епідемії, висловлюються різні припущення - занесли
заробітчани, помирають в основному ті, що під час Чорнобильської трагедії були
малими дітьми чи лише народилися, це новий вид бактеріологічної зброї, це
спеціальний хід, щоб зірвати вибори та впровадити надзвичайний стан і пряме
президентське правління, інші. Хтось вказує на факт, що епідемія розпочалася на
кілька днів перед Хеллоуїном - цього року вже не жартували над смертю, це вона
пожартувала над Україною. Не виключено, що різка зміна погода 13 - 14 жовтня з
снігопадом, сирістю, зниженням температури теж відіграла свою негативну роль,
адже саме з того часу збільшилася кількість захворювань на пневмонію, яку не
можна було зупинити жодними ліками, в тім і антибіотиками найновішого покоління.
З допомогою Україні першою прийшла наша сусідка Польща, теж інші сусіди -
Словаччина, Румунія. Незважаючи на те, що в аптеці з ліхтариком не знайдеш
жодного антивірусного препарату, мешканці нашого регіону в першу чергу
покладаються на "перевірені" методи - сто грам, часник, цибуля, цитрусові, чаї з
трав, мед та оптимізм. Помаленьку відходимо від того пригніченого стану, який
був ще в п'ятницю - суботу. Члени трускавецького Товариства Живої Вервиці
включили молитву за припинення епідемії в щоденні інтенції-наміри. Сподіваємося,
що епідемія закінчиться в найближчий час, що кількість жертв так і зупиниться на
позначці 60 з лишнім чоловік, як це подає офіційна статистика на даний момент. І
вкотре переконуємося, що найголовнішими залишаються життя та здоров'я - бережімо
їх!
Володимир Ключак
За інформацією дрогобицького міського голови Миколи Гука станом на ранок 2
листопада рівень захворюваності на грип та ОРЗ залишається на одному рівні.
Нових летальних випадків не зареєстровано. Також є інформація про підтвердження
другого випадку смерті у місті від "свинячого" грипу. В медичні заклади міста
поступила перша партія доброчинної допомоги. Це дві тисячі захисних масок та
препарат "Таміфлю" для лікування 600 пацієнтів. Захисні маски передадуть у
медичні заклади для того щоб захистити лікарів та обслуговуючий персонал.
Хвиля смертей, яка охопила Тернопіль, Івано-Франківську область і Дрогобиччину
налякала суспільство. Люди у тривозі починають видумувати різні версії причин
цих трагедій. Тому першим питанням порядку денного ХХV сесії Дрогобицької
районної ради V демократичного скликання була інформація головного лікаря ДРМО
Валерія Паламарчука про епідемічну ситуацію, зокрема в нашому районі. Станом на
29 жовтня ц.р. захворіло 5 тисяч 466 людей, котрі звернулися за допомогою, з них
у 71-ої особи - пневмонія. Троє мешканців району віком 56, 36 і 27 років
померли, вони проживали у Підбужі, Нагуєвичах і Рихтичах. З Києва приїхали
вірусологи, вони взяли аналізи у двох померлих і десятьох здорових людей.
Лабораторія терміново працює над з'ясуванням обставин адаптації хвороби.
Скерована на наші терени і комісія Мінохорони здоров'я. Також головний лікар
відмітив тенденцію збільшення захворюваності, тому рекомендував поменше
перебувати на вулиці, уникати масового скупчення людей, не переохолоджувати
організм, а для запобігання захворювання вживати ліки: ремантадин, амізон,
оксолінову мазь, а також народні "препарати".
Можливо після висновків вірусологів і буде знайдений ефективний ключ до
локалізації підступної хвороби.
Газета "Галицька зоря"
Влада вже так "дістала" простих мешканців Борислава, що вони починають вдаватися
до акцій громадянської непокори. Так, бездіяльність міського голови практично у
всіх галузях місцевої господарки призвела до того, що вночі йому спалили машину.
А працівники "Бориславводоканалу" вимагали у свого керівника заборгованої за
декілька місяців зарплатні й не випустили його з кабінету, доки він не написав
заяву на звільнення. Очевидно, бориславська влада грається з вогнем, бо акції
громадянської непокори можуть виплеснутися на вулицю.
- Начальник КП "МВУЖКГ" Володимир Вакуленко повідомив, що ще п'ять житлових
будинків не готові до прийому тепла по трубах. Він запевнив, що до кінця цього
тижня всі необхідні роботи будуть виконані, і люди зможуть комфортно почувати
себе у холодну пору року. Газета "Воля громади"
30 жовтня Дрогобицький міський голова Микола Гук підписав розпорядження про
звільнення з посади директора КП "Дрогобицький ринок" Богдана Волошина. Богдан
Волошин працював на цій посаді 7 років, є депутатом Дрогобицької міської ради
від міської організації партії ВО "Батьківщина".
До Дрогобицького міськрайонного суду звернувся з позовною заявою директор КП
"Дрогобицький водоканал" Роман Шагала, в якій він вимагає визнати нечинним
розпорядження Дрогобицького міського голови від 15.10.2009 року № 468-р., яким
призупинено дію рішення виконавчого комітету міської ради про підвищення тарифів
на водопостачання і водовідведення на 46 відсотків.
Нагадаємо, що 15 жовтня на засіданні виконавчого комітету Дрогобицької міської
ради розглядалося питання про встановлення тарифів на послуги з водопостачання
та водовідведення. Були присутні 7 членів виконкому. Внаслідок розгляду питання
тарифів прийнято рішення щодо їх затвердження (6 членів виконкому проголосували
"за", 1 (міський голова) - "проти"). У цей же день міський голова Микола Гуком
було видано розпорядження № 468-р, яким призупинено дію рішення виконкому про
затвердження тарифів та запропоновано секретарю міської ради винести рішення на
розгляд на сесії міської ради. Депутати не підтримали рішення виконкому, хоч це
питання кілька разів ставилося на голосування, в тому числі і на поіменне.
Міський голова видав розпорядження, відповідно до якого питання щодо підвищення
тарифів на водопостачання і водовідведення виноситься на громадські слухання.
30 жовтня перший заступник міського голови Дрогобича, голова міської комісії з
надзвичайних ситуацій Петро Суда створив дві комісії, які, починаючи із суботи,
моніторитимуть ціни на медикаменти в аптеках міста, а також відслідковуватимуть
наявність медичних препаратів, необхідних для лікування і профілактики
інфекційних хвороб.
31 жовтня у Дрогобичі комісія виконавчого комітету міської ради у складі
спеціалістів Андрія Процика, Андрія Кісери, Петра Герича та Віталія Михалка
перевірила 20 аптек на предмет наявності в продажі ватно-марлевих пов'язок та
противірусних препаратів, а також відслідковано наявність медичних препаратів,
необхідних для лікування і профілактики інфекційних хвороб. Комісія встановила
повну відсутність запобіжних засобів проти епідемії грипу.
Виконком міської ради звернувся до голови Львівської облдержадміністрації Миколи
Кметя з проханням посприяти в забезпеченні аптек Дрогобича медичними
препаратами, ватно-марлевими пов'язками, запобіжними засобами проти епідемії
грипу та респіраторних інфекцій.
Іван Тихий,
За словами начальника відділу охорони здоров'я Дрогобицького міськвиконкому
Андрія Шевкенича, останнім часом у місті померло від пневмонії четверо осіб, які
стали жертвами ускладнень після грипу.
За неофіційною статистикою, таких жертв уже шестеро, а в кулуарах кажуть, що до
Дрогобича завітав так званий свинячий грип.
Як би там не було, але вперше лікарі констатували факт смертей, що настали після
ускладнень захворювання на грип. Досі такої статистики не велося, все списували
на пневмонію (запалення легенів), менінгіт (запалення мозку), інфаркт, інсульт.
Саме ці звичні для нашого вуха хвороби і можуть бути наслідком захворювання на
грип.
Що стосується дрогобицьких смертей, то лікарі кажуть про двох
двадцятип'ятирічних і двох сорокарічних чоловіків, які лікувалися самостійно. У
них різко підвищилася температура, а коли не змогли її збити, звернулися за
допомогою до лікарів, та було вже пізно. Крім того, мова йде про нетипові віруси
грипу, лікувати які наші лікарі не навчені. Мій знайомий лікар із Києва, з яким
я консультувався по телефону, каже, що високу температуру, звичайно, треба
збивати у будь-якому випадку, але найголовніше після цього упродовж двох тижнів
колоти хворого антибіотиками, інакше легені перетворюються на решето у
буквальному розумінні цього слова. Мабуть, цього не знають ні дрогобицькі, ні
івано-франківські, ні тернопільські медики, де загальне число жертв на момент
написання цієї статті становило 22 особи. Власне, з Тернополя в Україні й
почалася пандемія грипу, хоча офіційні чинники ще цього не визнають.
Цьогоріч Україну атакують два штами сезонного грипу - австралійський "Брисбен А"
і "Брисбен Б". Є загроза того, що вони накладуться на сезонний грип штаму
пандемічного свинячого грипу.
Особливістю австралійського грипу є те, що він спричиняє різку й дуже високу
температуру - до 39 градусів і вище, сухий кашель, сильний головний біль,
нежить, біль у горлі, виражену загальну інтоксикацію організму.
В інтерв'ю Андрія Шевкенича, яке він дав телеканалу ІСТV, крім високої
температури, подібних симптомів у тих, хто помер у Дрогобичі, не було. То, може,
справді мова йде про свинячий грип?
За словами головного лікаря Стебницької міської лікарні Романа Пукала, ситуація
в місті є спокійною. Звичайно, у зв'язку з сезоном збільшилась кількість хворих
на гострі респіраторні захворювання, що може призвести до грипу, але поки що
ситуація знаходиться під контролем.
Грип провокує загострення хронічних захворювань легенів, серцево-судинної,
ниркової та ендокринної систем. Дуже небезпечний грип для вагітних жінок. Від
моменту потрапляння вірусу в організм до прояву перших ознак хвороби минає лише
1-2 доби, що зумовлено високою швидкістю розмноження вірусу.
У цих умовах дуже важливо провести профілактичні заходи, особливо для дітей,
вагітних жінок, літніх людей, а також для тих, хто за умовами праці контактує з
найбільшим потоком людей - у медичних закладах, громадському транспорті,
магазинах і таке інше.
Отже, що насамперед потрібно робити, аби не захворіти на цю страшну недугу?
- Часто мити руки з милом, особливо після перебування на вулиці;
Потрібно дотримуватись усіх заходів обережності до закінчення епідемії -
зокрема, вдягатись за погодою, зміцнювати імунітет, правильно харчуватись і в
достатній кількості вживати вітаміни.
Дуже важливо у цей період їсти овочі, часник, цибулю, цитрусові, особливо
апельсини, які добре протидіють грипу, моркву. Для зміцнення організму не
забувайте обливатися холодною водою, робити ранкову гімнастику.
Велику роль у протидії грипу відіграють печінка і жовчний міхур. Щодня
споживайте до 30 мілілітрів олії, що допоможе очистити печінку від старої жовчі.
Щоб знищити паразитів у жовчному міхурі, споживайте зранку гарбузове насіння,
запиваючи рідиною.
Якщо все ж захворіли, не панікуйте і дотримуйтесь простих правил. Насамперед це
постільний режим. Треба багато вживати рідини. Якщо маєте температуру до 38,5, а
в дітей до 38 градусів, не збивайте її, бо організм бореться з недугою. І,
звичайно, негайно викличте лікаря.
Бажаю вам міцного здоров'я, адже хто тоді буде читати "Волю громади"?
Анатолій Власюк,
Можливо, це було би смішно, якби не було так сумно: Стебник не має жодного
почесного громадянина.
Дрогобич має, Трускавець має, Борислав має, Дрогобицький район має, а Стебник -
ні. Навіть у цьому питанні місто калійників показує свою меншовартість,
залежність мало не на генетичному рівні від Дрогобича, від його подачок.
Невже у Стебнику нема достойних людей, які би могли претендувати на звання
почесного громадянина? Звичайно, що є, просто ніхто з влади не здогадався (та й
не хоче!) належним чином вшанувати цих справді великих людей, яким за великим
рахунком і не потрібно цього звання. Але їхнє вшанування насамперед потрібно
нам, прийдешнім поколінням як дороговказ - на кого рівнятися.
Не хочу нікого образити, але міг би назвати десяток прізвищ стебничан, яким хоч
сьогодні можна присвоїти це почесне звання. І мова не йде про змагання, хто
більше достойний, а хто менше.
Стебницька міська рада, розробивши відповідне положення про почесного
громадянина Стебника, могла би, скажімо, раз на рік після обговорення, а не
кулуарних домовленостей, урочисто таке звання присвоювати.
Чому я кажу про кулуарні домовленості? Та тому що в Стебнику будь-яку святу
справу можуть спаскудити. Ось, наприклад, захоче Роман Калапач стати почесним
стебничанином. Думаю, для цього мерові цілком вистачить 26 тисяч гривень, які за
рішенням суду йому мають повернути, аби накрити всестебницьку "поляну". І що з
того, що цей достойник порушив Конституцію України, закон про місцеве
самоврядування? Один суддя виніс вердикт "іменем України" - і наш мер знову
білий і пухнастий. Або, скажімо, захоче стати почесним стебничанином Орест
Середницький. Меблевий магазин його родина вже має. То невже йому не вистачить
снаги, аби купити, вибачте, вибороти і це почесне звання?
Аби не дискредитувати хорошу ідею, в положення про почесного громадянина
Стебника слід внести пункт, яким заборонити присвоювати це звання тим, хто
знаходиться при владі.
А почесні стебничани є. Про багатьох з них ми розповідали і ще будемо
розповідати на сторінках нашої газети. Мешканці сусідніх міст, які читають "Волю
громади", знають, що Стебник - самодостатнє місто, в якому справді чимало
почесних громадян.
Анатолій Власюк,
Не секрет, що у ланцюжку Дрогобич-Стебник місто калійників завжди відігравало
вирішальну роль. Якщо політична сила чи кандидат на міського голову Дрогобича
вигравали у Стебнику, перемагали вони зазвичай і в місті Юрія Котермака.
"Полювання" на електорат, як правило, відбувається напередодні виборів. Людям
обіцяють "золоті гори", а потім обіцянки політиканів так і залишаються
цяцянками.
Партія регіонів не стала винаходити велосипед і упритул зацікавилася Стебником.
На тлі розколу національно-демократичних сил, коли навіть усередині фракцій
"Нашої України" та БЮТу депутати голосують по-різному на сесіях міської ради,
можна половити рибку в каламутній водичці. А ще якщо взяти до уваги проблеми з
вивезенням сміття, бездоріжжям, дірявими дахами - то тут непочатий край роботи.
Регіонали виявилися неоригінальними і почали стебничанам обіцяти, що розв'яжуть
усі їхні проблеми. Сказавши "а", не сказали "бе", але всі розуміють, чого хочуть
прихильники Віктора Януковича: проголосувати за них на виборах.
Стебничани виявили галицьку хитрість і хапаються за регіоналів, як за останню
соломинку: мовляв, нехай допомагають, але ми ще побачимо, за кого голосувати. До
речі, аналогічна ситуація була декілька років тому, коли представники Народної
партії на чолі з нинішнім Головою Верховної Ради України Володимиром Литвином
теж обіцяли багато проблем розв'язати, і вже навіть почали щось робити, але як
дійшло до голосування, упіймали облизня. Стебничани щиро сподівалися, що їм
допоможуть, а "народники" щиро вірили, що за них проголосують. Як кажуть, кожний
залишився при своїх інтересах.
Не можна сказати, що Партія регіонів не намагається допомогти стебничанам, але
частіше це скидається на звичайнісінькі піар-акції, ніж на допомогу по суті.
Особливо це видно на прикладах приїздів до Стебника народного депутата України
від цієї політичної сили Олександра Горошкевича, який віднедавна очолив виборчу
президентську кампанію на Львівщині.
Влітку пан Горошкевич привселюдно пообіцяв надати декілька мільйонів гривень
"Полімінералу" для розв'язання нагальних екологічних проблем. Часу пройшло
достатньо, але гроші поки що не надійшли. Звичайно, можна кивати у бік уряду,
який буцімто не хоче надавати потрібної суми, оскільки пропозиція пішла від
їхніх опонентів, а Стебник виявився заручником політичного протистояння. Але
відповідальний політик, якщо і обіцяє щось зробити, то принаймні не спекулює на
цьому, бо повинен розуміти: люди можуть повірити, а можуть і зневіритися.
У Стебнику справді чимало проблем, і керівництво міста, місцеві партійні ватажки
повинні звертатися до різних політичних сил і просити в них допомоги, адже всі
ми українці й живемо в одній державі. При цьому не гоже спекулювати кольорами
тих чи інших політичних прапорів, а часто-густо й приписувати собі те, чого
насправді не зробив.
Так, наприклад, нещодавно Сергій Гориславський, лідер дрогобицької міської
організації Партії регіонів, структурним підрозділом якої є стебницька
організація, хоча й самостійного міського осередку тут і не створено
(дрогобичани не довіряють "молодшому брату"?), привселюдно заявив наступне:
"Звернення до народного депутата - це крик душі людей, які не можуть знайти
підтримки у вирішенні своїх проблем серед місцевої влади. Цього літа нам вже
вдалось врегулювати проблему вивозу сміття зі Стебника саме завдяки підтримці
народних депутатів України Петра Писарчука та Олександра Горошкевича. Якщо б не
вони, місто Стебник могло пережити справжню екологічну катастрофу".
І справді, в Стебнику з легкої руки регіоналів побутує думка, що втрутились
народні депутати України від Партії регіонів - і місто позбулося сміття. Газета
"Воля громади" вже спростовувала цей факт, але, очевидно, спрацьовує давня
істина: у перемоги завжди один батько, а в невдачах звинувачують багатьох. Після
звернень народних депутатів України Петра Писарчука і Олександра Горошкевича до
прокуратури в Стебнику й справді стали вивозити сміття. Але й раніше були
аналогічні звернення до цього правоохоронного органу, проте нічого не
зрушувалося з місця. А фокус у тому, що активність народних обранців припала
саме на той момент, коли вдалося нарешті відремонтувати сміттєвоз, який часто
ламався і фактично не функціонував. Слід також зазначити, що вирішальна роль у
цьому належала вже тепер колишньому начальникові КП "МВУЖКГ" Ігореві Кузьмаку.
На сторінках нашої газети ми часто його критикували, але тут слід віддати йому
належне. Не думаю, що нашоукраїнець Ігор Кузьмак робив це за погодженням з
Партією регіонів. Та й саме "Наша Україна" в особі вже тепер колишнього
заступника дрогобицького міського голови Богдана Іванціва, який є лідером цієї
організації у Дрогобичі, неодноразово надавала допомогу стебничанам у вивезенні
сміття, але, на відміну від регіоналів, не б'є себе у груди і не каже, що
розв'язала цю проблему виключно вона. До речі, чимало голів об'єднань
співвласників багатоквартирних будинків без допомоги регіоналів заключили угоди
саме з дрогобичанами і тепер не мають проблем з вивезенням сміття, вносячи
загальний внесок у чистоту в місті. Самі мешканці міста заварили багато
сміттєпроводів, поробили сміттєві майданчики - і не було видно ні прапорів
Партії регіонів на цих заходах, ні їхніх ватажків. Велику роль у розв'язанні
цієї проблеми відіграла Богданна Думайло, яка виконувала обов'язки начальника КП
"МВУЖКГ". Саме за часів її керівництва сміттєвоз їздив, а завдяки її зв'язкам з
Дрогобицьким автокрановим заводом вдалося виготовити необхідні запчастини до
машини. Той же Ігор Кузьмак домовився зі стриянами про надання транспорту для
вивезення сміття, а регіонали спромоглися лише своїми машинами проїхатися по
Стебнику, протестуючи проти бездоріжжя. Тож, може, досить спекулювати на цій
проблемі?
Нещодавно Олександр Горошкевич знову побував у Стебнику. За словами Сергія
Гориславського, він власним коштом придбає "швидку" для Стебницької міської
лікарні. Справа, звичайно, хороша, але хочеться відразу запитати, звідки у
народного депутата стільки грошей? Чи не простіше було би з'ясувати, чому за
добрих десять останніх років жодна "швидка", яку надали Дрогобичу, не потрапила
до Стебника? Завдяки такому перерозподілу, зваживши на кількість мешканців обох
міст і врахувавши відповідну пропорцію, Стебник міг би мати вже не одну, а дві
"швидкі". Дай, Боже, аби чергова обіцянка Олександра Горошкевича не стала
цяцянкою, а в Стебнику з'явилась би сучасна "швидка".
Розумію, що політична боротьба не обходиться без піару - чорного і не зовсім.
Національно-демократичним силам Стебника, очевидно, слід змиритися з тим, що у
наступному стебницькому "парламенті" буде представлена фракція Партії регіонів,
що чимало колись активних нашоукраїнців і бютівців тепер симпатизують
регіоналам. Їх можна за це засуджувати, але й запитати у себе: чому дозволили
активізуватися цій політичній силі, завойовувати наші терени? Мабуть, це сталося
через власну бездіяльність. Втім, ще не пізно виправити стан речей.
Але у будь-якому випадку жодній політичній силі не дозволено спекулювати на
почуттях людей, заради перемоги на виборах приписувати собі те, чого насправді
не зробив для них. І це стосується не лише Партії регіонів.
Анатолій Власюк,
Якщо говорити про масштаби відзначення 100-річчя з дня народження і 50-ліття
смерті Степана Бандери в Україні, то конче необхідно відзначити, що могло б бути
й значно краще. Але маємо владу, яка перейнята в основі своїй меркантильними
інтересами, грядущими виборами, маємо суспільство, що в лиці пересічних громадян
бореться за виживання, маємо ситуацію, коли люди з різних таборів так званого
демократичного крила, намагаючись скористати з ювілею, часто перетягують ковдру
на себе. Та все ж - не хлібом єдиним живе чоловік.
Так сталося, що значну частку свого життя Степан Бандера змушений був провести
на еміграції, зокрема - в Мюнхені. Баварська столиця на певний час стала центром
політичної боротьби вільних українців. Вживання терміну "вільні українці" досить
відносне, адже відомо про те, що і там, на еміграції, очільники руху опору не
повинні були забувати про конспірацію. Саме з Мюнхена Бандера разом із
соратниками керував підпільним визвольним рухом в Україні, тут він пережив біль
і розпач з приводу чергового роз'єднання у таборі українських націоналістів,
тут, наражаючись на небезпеку, упродовж якогось часу перебувала його родина, тут
його застала смерть. Як відомо, атентат (зумисне вбивство) було ретельно
підготоване спеціальними службами совєтської каральної системи. Навіть згадка
про Бандеру не дозволяла спокійно спати тим, хто прагнув викреслити із життя
Україну. Тож не дивно, що фізичне знищення Богданом Сташинським спочатку Лева
Ребета, а потім і Степана Бандери (обидва атентати були здійснені в Мюнхені із
різницею у два роки) московська ідеологічна машина і витворена не ю "фабрика
смерті" вважали величезним успіхом.
Як відомо, судовий процес над Богданом Старшинським (тривав від 8-го до 15-го
жовтня 1962-го року) був першим із черги серед тих, що провадились перед
найвищою іноземною судовою інстанцією. Ті осінні дні, коли увага частини людства
була прикована до німецького міста Карлсруе, мали свою передісторію. Упродовж
кількох попередніх років українська діаспора усіх країн вільного світу провела
близько 200 масових протестів і маніфестацій, інших публічних акцій. Та й чи
можна було мовчати у тій ситуації? А вже про вбивство і суд звітували близько
тисячі газет і журналів з різних країн світу. Як констатує газета "Гомін
України" у своєму спеціальному номері, присвяченому 80-літтю від дня створення
ОУН, "цей черговий замах червоної Москви на Україну перетворився для неї у
безпрецедентний скандал і значну політичну поразку на міжнародному рівні" (див.
№35(3329), 2009).
Своєрідним викликом для системи стала й поведінка Сташинського, який, отримавши
з рук очільників КГБ нагороди чи не найвищої проби, а потім, попросившись у них
на короткий термін виїхати на Захід, залишився там і здався у руки правосуддя.
Само собою зрозуміло, що судова справа в Карлсруе, зокрема, зізнання
Сташинського, слово Наталії Бандери, доньки замордованого провідника ОУН, деякі
інші виступи не залишили байдужими нікого з числа присутніх, а також і тих, хто
дізнався про перебіг подій вже пост-фактум. Було розвінчано міф про гуманність
совєтів і, водночас, поставлено акцент на тому, що смерть одного з лідерів
української нації є викликом світовому співтовариству, яке по завершенні Другої
світової війни засудило тоталітаризм і посягання на життя та свободу людини у
так званому вільному світі. Ганебні кроки Сташинського, його гріхопадіння
заслуговують на осуд і покарання. Водночас їх можна оцінювати у площині
складності й неординарності людських стосунків. Мотивація вчинків Богдана
Сташинського потребує різностороннього аналізу. У такому випадку ми постанемо
перед очевидним обґрунтуванням його дій в світлі ідеологічної доцільності (якщо
прийняти спосіб мислення і дії його московських проводирів), а також
оцінюватимемо ситуацію, абстрагуючись від світоглядних нашарувань, політичної
кон'юнктури. Поза політикою і бажанням послушно прислужитись він постає як
особа, що посягнула на життя інших людей. Чи не є його постать хрестоматійним
прикладом служіння в якості знаряддя для класової боротьби із ідейними
супротивниками, проповідуваної большевиками?
Наталія Бандера виступала на судовому процесі, як вона засвідчила, "в заступстві
матері". Вона змалювала портрет свого покійного батька, показавши його як
людину, главу сім'ї, а також без жодних нарікань описала митарства, через які
довелось перейти членам родини Степана Бандери у зв'язку з його політичною
діяльністю. У її словах не було звинувачень на адресу виконавця підступного
атентату. адже вона чудово розуміла, що Сташинський - це лише виконавець волі
своїх кремлівських зверхників. "Мій незабутній батько, - сказала на завершення
вона, - виховав нас у любові до Бога і України. Він був глибоко віруючою людиною
і загинув за Бога та незалежну вільну Україну - за свободу всього світу. Мій
блаженної пам'яті батько, який уособлював цей великий ідеал, залишиться
провідною зіркою всього мого життя, так само як мого брата і моєї сестри та
української молоді".
Тепер нарешті про відзначення 50-ліття загибелі Степана Бандери у Мюнхені.
Суботнього ранку 17-го жовтня у баварській столиці не обійшлося без дощу. Та це
не завадило кільком сотням українців з різних частин світу зібратися на
поминальні заходи. Від головного входу на цвинтарі Вальдфрідгоф процесійною
ходою люди різного віку і стану пройшли до могили Степана Бандери. Очолював
колону духовий оркестр "Батурин" з Канади. Далі у поході були священики на чолі
з владикою Петром Криком. Номінально УГКЦ була представлена душпастирями з
України, Німеччини та Великої Британії. У поминальних заходах брав участь й один
православний священик з Німеччини. За духовними отцями йшли члени родини Степана
Бандери, а потім - представники різних партій, громадських організацій з України
і з-за кордону. Сумні мелодії у виконанні оркестру, мабуть, навіювали спогади
про похорон, який відбувся рівно півстоліття тому, адже серед присутніх були
свідки того жалібного дійства. Як розказують очевидці, не бракувало тоді й
працівників московських секретних служб, які зі зрозумілих причин ретельно
стежили за усім, що відбувалося. Переконаний, що не лише спостерігали, але й
планували чергову жертву, прив'язуючись до певних персоналій.
Розповідь про події сумного характеру потребує якогось мінорного стилю. Це, як
кажуть, цілком зрозуміло. Але якщо підсумувати усю програму відзначення в
Мюнхені згадуваних вище ювілеїв, то не бракувало й радісних, оптимістичних нот.
Похвальною була участь у заходах великої кількості молоді. У п'ятницю, 16-го
жовтня, у столиці Баварії зібралися представники СУМу на свій всесвітній форум,
а вже наступного дня, 17-го жовтня, у вечірній порі хлопці і дівчата задавали
тон в урочистому концерті, присвяченому пам'яті Степана Бандери. Святкову
академію молитвою "Отче наш" у мюнхенському залі Антон Фінгерле відкрив хор
"Боян" з Києва. Потім до присутніх змістовно промовляли Андрій Гайдамаха, голова
світового святкового комітету з відзначення ювілею, та Степан Романів, голова
проводу ОУН. Учасниками концерту були також Тарас Конощенко, соліст оперного
театру з м. Мангайм (Німеччина), вокальний ансамбль СУМу з Мюнхена, хор
дружинниць СУМу з Брадфорда (Англія), тріо "Кобзарське братство" з Болтона
(Англія), хор "Пролісок" СУМу з Торонто (Канада) та згадуваний уже духовий
оркестр "Батурин" СУМу з Торонто. У перерві між виступами майстрів мистецтв
святкове слово німецькою мовою виголосив Орест Куцан, внук Степана Бандери.
Урочисті заходи на баварській землі стали надбанням історії, але життя
продовжується. І воно нуртує, покликуючи нас до нових звершень. Саме про
найближчі перспективи діяльності українських неурядових структур у світі, які
вправно тримає під своїм крилом Світовий конгрес українців, розповів президент
цієї організації Євген Чолій перед присутніми на святочній гостині в українській
оселі Мюнхена. Фаховий юрист із Канади, він не лише представив звіт про роботу
очолюваної ним структури, але й окреслив коло проблем, які необхідно вирішувати
у найближчому часі. Сьогодні, мабуть, як ніколи українцям потребується мати
надійні дороговкази. Тож нехай образ Степана Бандери й надалі на дихає нас на
творення України вільної, демократичної і заможної.
о. Михайло Бучинський,
Автор публікації складає щиру подяку Владиці Петрові Крику, Апостольському
екзархові для українців-католиків візантійського обряду Німеччини і Скандинавії,
та панові Андрієві Куцану, зятеві Степана Бандери, за запрошення до участі у
ювілейних святкуваннях, а також за надані фотодокументи і сприяння у написанні
цього матеріалу.
Редакція "Трускавецького вісника" висловлює вдячність о. Михайлу Бучинському,
редактору газети "Жива вода", за наданий матеріал і висловлює надію на
продовження плідної співпраці.
У Дрогобичі відбувся Перший Всеукраїнський турнір з кікбоксингу пам'яті Остапа
Чайківського.
Організатор змагань - а це спортивно-оздоровчий центр "Еней" - провів турнір
високого рівня. Спортсменам-призерам вручали грамоти, медалі, кубки, плакати,
вимпели. Турнір також був представлений великою кількістю майстрів та кандидатів
у майстри спорту.
Спортивний клуб "Патріот" привіз двадцять одного спортовця, з них третина уперше
брала участь у поєдинках з кікбоксингу. Висловлюємо слова подяки Богданові
Асафату та Романові Бойку за наданий автобус.
А тепер коротко про результати змагань. Треті місця здобули Соломія Мицик,
Микола Катарина, Олег Пацак, Ераст Онисько, Назар Паньків, Андрій Пилип, Олег
Матківський, Роман Язев, Роман Іванчук, Андрій Манчак, Сергій Бучин. Срібними
призерами стали Назар Куцький, Микола Катарина (розділ семі-контакт), Андрій
Бартуш, Олег Богуш, Юрій Піцур, Назар Юрійчук. Перші місця зайняли Володимир
Арустамян, Лев Салабун, Микола Рябов, Юрій Кропивницький, Михайло Михайлик.
Дуже добре на цьому турнірі проявили себе учні Стебницького професійного ліцею
Назар Куцький, Андрій Пилип та Олег Матківський. Щодо двох останніх, то вони
були варті вищого місця, але суддівське бачення не завжди співпадає з думкою
глядачів. Те саме можна сказати і щодо Назара Паньківа. Щоби перемагати, хлопцям
треба бути на голову вищими від супротивників, удвічі сильнішими за них, а для
цього потрібні постійні тренування.
Ми, спортсмени і тренери клубу "Патріот", вдячні дирекції Стебницького
професійного ліцею за кроки назустріч нам. Ми прикладемо максимум зусиль для
збільшення кількості спортсменів-ліцеїстів.
Олег Григоренко,
Істинна любов не йде на нас від створінь, а від Творця. Св. Бернард
Наука без релігії - каліка; релігія без науки - сліпа. Альберт Ейнштейн
Дружба з Ісусом не викликає зовнішнього галасу, а стає видимою завдяки тому, що
розливає навколо лагідність та мир, які променіють з усієї особи. Бл. Йоан ХХІІІ
Не оцтом і жовчю, а вином та оливою рани лікують; не злом, а добром можна
направити лихого. Св. Ієронім
Єдиним завданням музики є оспівування Божої слави, від якої народжується порядок
і міра. Томас Луїс де Вікторія
Надія - це найцінніша приятелька: єдина, котра після того, як допомагала нам
жити, готує нас також до смерті. Ніно Сальванеші
Дайте мені матерів, що моляться, і врятую світ. Св. Августин
Немає місця для смутку, коли народжується життя; зникла боязнь смертельної
погибелі, настає радість обіцянки безкінечного життя. Св. Лев Великий
Щоб бути в мирі з Богом і з ближнім, необхідно бути спочатку в мирі з самим
собою. Св. Йоан Боско
Якщо хочеш піднести того, хто впав, мусиш нахилитися над ним. Так само милостиво
необхідно похилитися над грішником, якщо хочеш його навернути. Св. Григорій І
Великий
Природа звірям дає зброю, одна лише людина приходить на світ беззахисна - це
знак, що її створено для злагоди й миру. Бл. Людовик з Гренади
Благословенна любов Марії висловлює своє щастя, благаючи про наше спасіння. Св.
Леопольд Мандіч
№19 » №20 » №21 » №22 » №23 »
№24 » №25 » №26
№81 (107)
2 листопада 2009 р.
Тема номера: Здоров’я – понад усе!
Рівень захворюваності на грип у Дрогобичі стабільний
Вірусологи вивчають природу походження смертоносної хвороби
Громадянська непокора у Бориславі
Вісті зі Стебника
- За словами начальника Стебницького міського відділення міліції Вадима Рябцева,
правоохоронцям катастрофічно бракує бензину. Є відповідне рішення
міськвиконкому, за яким окремі підприємства Стебника мають "ділитися" бензином з
міліцією, але наразі свої зобов'язання виконує лише "Полімінерал". Аналогічна
ситуація склалась і у Стебницькій лікарні. Її головний лікар Роман Пукало каже,
що отримали на це 3 тисячі гривень, хоча фактично потрібно 10 тисяч, враховуючи
нинішню ситуацію з захворюванням на грип, коли збільшилася кількість виїздів до
хворих.
- Міський голова Стебника Роман Калапач звинуватив начальника КП "МВУЖКГ"
Володимира Вакуленка у відсутності піску в місті, хоча вже незабаром може
випасти сніг і почнуться проблеми з проїздом машин, безпечним ходінням людей на
тротуарах. Натомість Володимир Вакуленко каже, що всі гроші, які були на рахунку
підприємства, пішли на адресу "Львівобленерго" - як борги за спожиту
електроенергію. Мер порадив учитися заробляти гроші, але не сказав, як саме це
можна зробити у нинішніх умовах.
- За словами начальника Стебницького міського відділення міліції Вадима Рябцева,
у місті мало не кожний злочин скоюється на грунті алкоголізму. Так, нещодавно
один стебничанин попросив в іншого поставити йому сто грамів. Коли той
відмовився це зробити, так його побив, що медичну допомогу змушені були надавати
лікарі. За кримінальною статтею цей хуліганський вчинок тягне до восьми років.
Дрогобицький міський голова звільнив з посади директора ринку
Директор КП "Дрогобицький водоканал" Роман Шагала звернувся до суду з позовом до
міського голови Дрогобича Миколи Гука
У Дрогобичі створено робочі групи, які моніторитимуть ціни в аптеках
м. Дрогобич
Смертельна небезпека
Обережно: грип, або від чого у Дрогобичі померло четверо осіб?
Коли легені стають решетом
Нас атакує австралійський грип
У Стебнику все спокійно?
Чого боїться грип?
- частіше провітрювати приміщення як удома, так і на роботі, підтримуючи
оптимальну температуру 20-22 градуси;
- використовувати захисні маски;
- обмежити кількість рукостискань і поїздок у громадському транспорті;
- по змозі уникати відвідування велелюдних заходів;
- під час кашлю та чхання прикривати ніс та рот хустинкою;
- уникати контактів з людьми, які вже мають симптоми цього захворювання.Без паніки!
газета "Воля громади"
Почесний громадянин Стебника
газета "Воля громади"
Стебник став стратегічним об'єктом для Партії регіонів
газета "Воля громади"
Прапор змагань за свободу
Він відлетів у вічність із журавлів ключем
В Україні і на еміграції вдячні нащадки вшанували пам'ять Степана Бандери
Дуже часто, згадуючи про одну із найбільш контраверсійних постатей в новітній
історії України, у нас вживають слово "символ". Звісно, для цього є цілком
вагомі підстави. Не випадково саме провідник ОУН, згадка про якого донедавна у
багатьох викликала цілком негативні асоціації, у рейтингу на першенство серед
українців різних часів обійняв одне з чільних місць. І це у країні, де й досі
значною часткою її фінансового капіталу володіють недруги титульної нації,
антидержавна пропаганда залишається нормою у діяльності найбільш популярних
телеканалів, а намагання глави держави та його прихильників творити Україну
українську наражаються на підступний супротив як відкритих, так і замаскованих
опонентів. Очевидним є те, що Бандеру підтримують не лише галичани. Він
насправді став символом українства. Хрест боротьби за втілення високої ідеї
незалежності України достойно несли усі члени його родини, зазнавши
переслідувань і визисків. Тому задля користі справи краще говорити про Степана
Бандеру як про людину, чин та постава якого і тепер, і, надіємось, у
майбутньому, надихають і надихатимуть тих, хто прагне бачити Україну кращою, на
жертвенну працю.
Пастирів знищили, але вівці не розбіглись
Москва боялась Бандери навіть після його смерті
Степан Ленкавський, голова Проводу ОУН-р (1959-1968), зокрема, відзначав:
"Життєвий щлях Степана Бандери, його боротьба, політична діяльність і навіть сам
факт його існування на світі були для московських окупантів небезпечні і
загрозливі тим, що непокірні маси українського народу в останніх десятиріччях
зв'язували з його іменем свої надії на успішну перемогу національної визвольної
революції. Його небезпеку для Москви оцінив ворог так, що доклав усіх зусиль,
щоб усунути його з-поміж живих". Далі він констатує, що "не лише діяльністю
свого життя Степан Бандера був для окупантів шкідливий. Він не переставав бути
для Москви шкідливим і по своїй смерті". При цьому один з найближчих ідейних
побратимів Бандери стверджував, що смерть Бандери стала насамперед
обвинуваченням кремлівським організаторам морду (вбивства - ред.). Такими він
вважає насамперед Шелєпіна і Хрущова, яких не було притягнуто до
відповідальності жодним міжнародним судом.Творити подвиги йому допомагала глибока віра в Бога і любов до України
Повертаючись до сумної оказії п'ятдесятилітньої давності, яка сталася на
Вальдфрідгоф у Мюнхені (тобто, йдеться про похорон Степана Бандери, який
тимчасово примирив прибічників убитого націоналіста-революціонера з його
ідейними супротивниками, а також привів на найбільший цвинтар баварської столиці
чималу зграю сексотів-слуг Кремля), треба відзначити, що вона стала моментом,
відколи було зруйновано інформаційну блокаду навколо українського питання. Ось
що з цього приводу писав Кость Порохівський, член УВО-ОУН: "Димову заслону
усунув щойно похорон Провідника ЗЧ ОУН Степана Бандери і суворомовчазна
демонстрація смутку, болю і тієї сили, що крилась у поставі у поставі українців
різних походжень, віровизнань і політичних поглядів; тієї ідейної сили, яка
промінювала від учасників похорону, а яка стоїть і стоятиме непохитно при
воюючому українському національному прапорі, яким була сповита домовина Степана
Бандери. Це відчули приявні на похороні і численні чужинецькі кореспонденти, і
від того часу про самого Бандеру і про його однодумців стали говорити й писати
як про борців за свободу поневоленого Москвою українського народу".Чуєш, брате Степане, Україна гомонить про тебе…
Після покладання вінків на могилу Степана Бандери було відслужено панахиду.
Поминальну відправу очолив Кир Петро Крик, Апостольський екзарх для
греко-католиків візантійського обряду Німеччини і Скандинавії. Виголошуючи
слово, він зробив акцент на особі провідника ОУН як представникові християнської
нації, нації, що має давню історію і вміє шанувати своїх героїв. Слово мали
також Юрій Ярмілко, Генеральний консул України в Мюнхені, Аскольд Лозинський,
один з провідних українських громадсько-політичних діячів на еміграції, Євген
Чолій, президент Світового Конгресу українців, Андрій Гайдамаха, провідник ОУН в
Україні, Стефан Романів, провідник ОУН у світі, Ярослава Філь, ветеран УПА,
Степан Бандера, внук провідника ОУН. Промовці з різних сторін змалювали постать
Великого Українця, людини, яка попри свою фізичну смерть для багатьох
залишається жити у святих ідеях і практичних звершеннях. "Чуєш, брате мій…" -
саме цю мелодію при завершенні поминального дійства виконував духовий оркестр.
Пісня на слова Богдана Лепкого ще й досі будить свідомість українців, що живуть
далеко від рідного краю. Зазвичай її співають на цвинтарі, прощаючись з
покійними, тіло яких віддають землі. Тепер, коли на могилі Степана Бандери
зібралися вдячні кровні і духовні його нащадки, мелодія звучала по-особливому
тужливо. А завершився захід співом Гимну "Ще не вмерла Україна". Справді, не
вмерла, якщо пам'ятає про гідне вшанування своїх вірних синів і доньок, не
вмерла, якщо у своєму лоні зроджує нових героїв.
У неділю, 18-го жовтня, у кафедральному храмі Покрова Пресвятої Богородиці і св.
Андрія Первозванного відбулася Архиєрейська Свята Літургія, яку очолив Кир Петро
Крик. Проповідь виголосив о. Михайло Бучинський, представивши провідника ОУН в
контексті історії спасіння Божого люду. Опісля було відправлено панахиду за
Степаном Бандерою і усіма українцями, що склали своє життя за кращу долю
Батьківщини. Літургію супроводжував катедральний хор "Покров" під орудою
Станіслава Чуєнка. Заключним акордом цього святкового дня був виступ чоловічої
хорової капели "Боян" із Києва. Українські співаки продемонстрували високий
рівень вокального мистецтва. Їхній потужний, гармонійний і надзвичайно
піднесений спів під склепіннями греко-католицької катедри у Мюнхені зворушив
серця кожного із чисельної групи присутніх на відправі духовенства та мирян.
Можна без перебільшення сказати, що відзначення Року Степана Бандери, апофеозом
якого поминальні урочистості в Мюнхені, засвідчило про велику силу духу,
притаманну українцям, у всьому світі сущим.
настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в м.
Стебнику,
спеціально для "Трускавецького вісника"
Турнір пам'яті Остапа Чайківського
Відзначилися кікбоксери із стебницького ліцею
голова ГО "Спортивний клуб "Патріот",
газета "Воля громади"
Духовні вправи на листопад-2009
© 2008-2009 Незалежне видання "Трускавецький вісник". Всі права застережено.
Видається з 14 серпня 2008 року. Розповсюджується безкоштовно.
Засновник, головний редактор та відповідальний за випуск – Володимир Ключак.
Редакція публікує виключно ті матеріали, які збігаються з точкою зору редакційної команди.
Контакти: e-mail: anda_panda@ukr.net, моб.тел. 8 (097) 38-36-112
Публікація на порталі www.turportal.org.ua з дозволу Редакції.