ІСТОРІЯ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД ТРУСКАВЦЯ

Про лікувальні властивості мінеральних вод трускавчани знали з давніх давен. Вперше їх описав королівський лікар Войцех Очко ще в 1578 році в підручнику "Натуральна історія" Габріеля Жончинського, виданому в 1721 році, вказано, що в Трускавці та інших селах Дрогобиччини добували нафту, а воду, яка її супроводжує, селяни пили для лікування багатьох недуг. Лише на початку XIX ст. було відкрито цілий ряд інших цілющих джерел та зроблено їх хімічний аналіз. Цікава є історія, пов'язана з лікувальною водою "Нафтуся", тепер широковідомою у світі. Ділянка землі, де знаходилось первісне джерело під назвою "Нафта", з давніх давен належало до церковних маєтків. Хто ж міг сподіватись, що корови місцевого пароха з поруч розміщеної плебанії постійно лікувалися "Нафтусею", смакуючи її з корита біля джерела.

Лікувальні властивості гіркувато-соляної води "Марія" вперше встановив на початку 19 ст. трускавецький селянин Іван Конів, а вже від нього дізнався адміністратор державного маєтку шляхтич Йосиф Міцевський. А поклало початок курортові ще задовго до цього джерело, відоме в народі під назвою "Паршивка"*. Знаходилось воно в потоці навпроти теперішнього джерела "Броніслава". Згадане джерело в той час звичайно, не мало теперішньої назви. Гадаємо, що лишень з відкриттям у Бориславі в 1833 році нафти, і враховуючи смак та запах води, воно і отримало назву "Нафтуся". Перша письмова згадка про вживання місцевими селянами "нафтової води" датується ще 1772 роком. А відкрив її в 1820 році пан Йосиф Гекер зі Стебника, гірничий інженер, який шукав корисні копалини. В 1827 році в Трускавці було дозволено добудувати до корчми чотири кімнати, в яких хворі могли приймати місцеві солоно-сірчані купелі. Незабаром Юзеф Міцевський, тодішній голова міста, добився дозволу на будівництво постійного бальнеологічного приміщення на вісім кабін, а також будинків готельного типу.

Першим зробив наукові розробки мінеральних джерел аптекар Теодор Торосевич зі Львова, котрий в 1835 році дослідив трускавецькі джерела. В1836 році доктор Машек описав лікувальну дію трускавецьких вод, вносячи немалий вклад в популяризацію оздоровниці. Продовжуючи свої пошуки, Торосевич відкрив джерело солоно-гіркої води, хімічний склад котрої дослідив і надрукував лише в 1842 році в "Газеті Львівській". Мова йшла про теперішнє джерело "Марія". Окрім нього, лікарі Машек, Унгер ГКох обґрунтували роль трускавецьких джерел з лікарської точки зору. В 1849 році Торосевич в брошурі під назвою "Мінеральні джерела в Галіції і Буковині", окрім вищезгаданих, називає нове солоно-гірке джерело "Софія", яке було відкрито два роки пізніше "Марії" на пагорбку Кам'яний горб. Першим лікарем оздоровниці був доктор Турек, котрий кілька років підряд, починаючи з 1849, видавав хворим свої бальнеологічні рекомендації. До купелів брали воду із двох солоних джерел "Фердинанда" і сірчаного "Едварда".

В 1861 році Вольф зробив детальний аналіз найсильнішого солоно-гіркого джерела "Броніслава". В1863 році Гайстленер вперше застосував торфяно-залізні ванни.

Микола ІВАНИК, керівник
історико-краєзнавчого клубу "Сива давнина"

Джерело: Газета "Джерела Трускавця" - спецвипуск.