ІСТОРІЯ ТРУСКАВЦЯ

У мальовничому тихому закутку українського Прикарпаття причаїлось маленьке курортне місто. Рукою подати - починаються Карпати. Стежини, по яких ходять бойки (мешканці навколишніх гір), поведуть Вас у красиві гори. Таке чисте повітря як у Карпатах - рідко де знайдеш. Тому і звуть Карпати "Легенями Європи".

До речі, Трускавець, розташований на висоті 450 м над рівнем моря. Сонячних днів буває біля 200, неповних - біля 100, ну, а решту - падає дощ. Так і повинно бути, тому що без дощу і снігу не було б "Нафтусі". Теплих днів у Трускавці більше, ніж холодних, хоча взимку бувають заметілі і температура знижується до -30 С, але таке буває кілька днів.

Погляньте на карту і зорієнтуйтесь: Трускавець всього за сто кілометрів від найбільшого міста Галичини - Львова. Автострадою доїдете за годину-півтори. Львів же через залізничне сполучення та аеропорт зв’язаний з усім світом. Отож, Трускавець - маленьке місто, зі своїм мером, хоч українцям звично - голова міста. До речі, на виборах 1994 року Богдан Матолич вперше за останні 60 років всенародно обраний головою міста, а у 1998 році трускавчани знову виявили йому довіру.

Історичні згадки про Трускавець сягають у глибоку давнину Галичини - західної частини колись великої і могутньої, на той час, високо культурної Київської Русі. Наша розповідь - не історія Трускавця, а лише коротке знайомство з минулим і сучасним. Найдавніша і досить цікава історична згадка про Трускавець - це угода продажу Іваном Коритко братам Гнату з Тустановичів і Андрію із Любенич у 1471 році прав на вічну аренду Трускавця. Ось коли відбулась приватизація у вигляді оренди. Вже на той час було що орендувати у Трускавці, бо це край солеварень. І саме з видобуванням солі пов’язана історія розвитку Трускавця. Недарма ж деякі історики вважають, що назва Трускавець походить від литовської назви солі "друска".

Майже через чотириста років в архівних матеріалах 1841 року згадуються нові орендатори Трускавця - Франц Бленк і священник Гнат Облочинський. Що тільки не орендували на той час: солеварні, нафтові та озокеритні копальні, сірку, свинець, цинкові руди. Чого тільки не мала трускавецька земля. А чи все зникло? Звичайно, ні. Коли скінчились прибутки від надр, Дрогобицьке камеральне управління у 1827 р., побачивши, що назріває інший бізнес, дало розпорядження: прибудувати до колиби нове приміщення для купелів. Так перетворився край солеварів у курорт Трускавець.

Першим курортним лікарем-дослідником був Антон Машек. Уже тоді розпочалося наукове вивчення мінеральних джерел, хімічного складу води. Пріоритет належить Теодору Торосевичу - львівському хіміку-аптекарю давнього вірменського роду Торосевичів, які у давнину поселилися на Галичині, у Станіславі. Саме Теодор Торосевич у 1836 році уперше опублікував свої дослідження про трускавецькі мінеральні води і, звичайно ж, описав склад нафтової води, якій пізніше дали назву "Нафтуся". Минали роки. Змінювалися володарі у Трускавці. У 1911 році новим господарем курорту стає повітовий маршалок пан Раймонд Ярош. Він власне очолив спілку, яка дала гарантію, що буде належно і успішно керувати Трускавцем. І дійсно, з цих часів починається "європизація" Трускавця. Будується залізна дорога з вокзалом, що забезпечило зручне сполучення зі Львовом, Віднем, Варшавою. На зміну газовим лампам прийшло електричне освітлення. Модернізуються водолікарні, запроваджуються новітні засоби лікування, будуються нові вілли, створюється у прекрасній архітектурній споруді клуб "Товариський". На той час Трускавець був найкращим польським курортом. У 1931 році тут мешкало біля 3000 осіб, а на відпочинок приїздило - до 15000 на рік. На чолі громади стояв війт із радою, яку складали 40 радних.Наступні 50 років Трускавець був радянським, або, як його тоді називали, Всесоюзна оздоровниця. За ці роки збудовано висотні санаторії, нові бювети мінеральних вод, нові свердловини "Нафтусі". Відбувалась інтенсифікація розвитку Трускавця. Побувати у Трускавці стало престижним. Розпався Союз, але не розпався Трускавець. Трускавець у кінці двадцятого століття - це найбільший у світі бальнеологічний курорт, куди щомісяця з'їжджаються на відпочинок і лікування біля 15 тисяч курортників з різних країн. Щодня півтисячі приїздить і півтисячі від’їздить. Уявляєте скільки зустрічей і проводів.

Трускавець - один з унікальних курортів України. Знаходиться він у передгір`ї Східних Карпат, у мальовничій балці річки Воротище, на висоті 350-400м над рівнем моря, оточений невисокими горбами. Повна свіжості зелена долина, багате на кисень і озон повітря, теплий, помірно континентальний клімат і цілющі мінеральні води - все це створює винятково сприятливі умови для відпочинку і оздоровленя.

Місто Трускавець - це місто-курорт, розташоване у великому лісопарку. Коли з прекрасної Яцкової гори, її ще називають Глорієтою , що ніби насувається на залізничий вокзал, у надвечір`я дивитися на Трускавець, відкривається чудовий краєвид: на темно-зелені верхів`я гір першими зорями немовби налягає темно-синє небо. Здається, ніби тут земля і небо обнялися. Таке враження складається, коли ви на Яцковій горі, а не в самому серці Трускавця. Тут зовсім інакше. Активно струмує "Нафтуся", пульсують життя, процес відпочинку, оздоровлення, бо тільки для цього створено цей унікальний куточок землі…

Але як жив і розвивався Трускавець? Почнімо з назви. Усі, хто писав про Трускавець, або оминали це питання, або подавали різні перекази старожилів і легенди, які не мають нічого спільного із справжньою історією міста. Ще й до того часу курортні екскурсоводи розповідають відпочиваючим, що назва "Трускавець" походить від слова "трускавка" (місцеві мешканці називають трускавками полуниці, яких тут вирощували дуже багато).

Слід нагадати, що до 18 ст., коли був відкритий курорт, в садах Європи культивувалися лише дрібні лісові суниці, і тільки в 1712р. французький офіцер Фрезьє привіз із Чилі до Франції суницю з дуже великими і смачними плодами. Схрещування її з віргінською суницею поклало початок культурним сортам, які згодом поширились по всій Європі, в.т.і в Трускавці. Це ж підтверджує і отець Олекса Пристай у своїх спогадах "З Трускавця у світ хмародерів". Одночасно він робить припущення, що назва ця походить від сорту черешень, так званих "хруставок", або"хропуставок". І ніби село спочатку називалося Хруставець, а пізніше Трусковець. Деякі джерела говорять, що Трускавець - ополячена відприсвійна назва місцевості Трушковичі походить від староукраїнського імені Трушко. За архівними документами можемо простежити, як змінювалася назва села починаючи з середини 15 ст.. Вона зустрічається в давні часи як Трушкович, Трушкавич, Трушковєч, Трушкавєч і, нарешті, повністю змінена і спольщена в документах 17-18ст.ст. на Трускавєц, в українському варіанті Трускавець. Можна припускати,що Трускавець називався колись Трушкович, а засновником його був якийсь, скоріше невідомий нам, Трушкович, син Трушка. Можливо, з часом, при виявленні нових архівних джерел, вдасться докладніше довідатися, хто був засновником міста та коли його заснували. А зараз на основі наявних документів можемо стверджувати, що історія Трускавця сягає вглиб віків, а назва бере свій початок від імені ще княжого або й ранішого періоду. У кожному разі, нині призабуте слов'янське ім'я Трушко ще навіть у 16-17ст. досить часто зустрічається у селах навколо Дрогобича.

Є ще версія:литовське слово "друска" - сіль. Однак ця версія не вірогідна, хоча сіль на території Прикарпаття добувають ось уже близько чотирьох тисяч років, і багато місцевих поселень виникли як центри солеваріння. З цим промислом пов'язані їх назви:Стара Ропа, Стара Сіль, Ясениця-Сільна, Солець, Солонське і т.д.

Коли ж все-таки виникло поселення Трускавець? На основі випадкової знахідки Трускавця можна сказати, що в період великого переселення народів, або, як ще називається ця доба, мандрівки народів(3-7ст.ст.н.е.), тут уже вирувало життя. Під час будівництва однієї з курортних вілл, коли вже діяв курорт, було знайдено римський бойовий чекан. Ця знахідка потрапила до самбірського музею"Бойківщина", і відомий український вчений, колекціонер і архіолог Володимир Кобильник датував її 4ст.. Отже, не виключено, що на території сучасного Трускавця могли відбуватися бої готів у союзі з прикарпатськими племенами, очолюваними карпами, з легіонами Римської імперії.

Є документальні підстави вважати, що Трускавець був власністю Галицько-Волинського князівства.Після захоплення його Польщею князівські маєтки потрапили до рук королів, і Трускавець став "королівщиною", яку здають в оренду різним феодалам. Шляхтичами-дідичами (із правом успадкування) трускавецького маєтку 1469 року були брати Іван і Станіслав Коритки. Про це є згадка у найдавнішому документі про Трускавець, що зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві. 1471 року Іван Коритко продав за 550 гривень право пожиттєвої оренди Трускавця братам Гнатові з Тустановичів та Андрієві з Любинців. Отже, 1469-1471 роки - це і є перші писемні згадки про Трускавець.

Близько 1518 року Трускавець увійшов до складу Дрогобицького староства. У період пізнього середньовіччя феодали захоплюють кращі землі під свої фільварки, а селяни через малоземелля вдаються до солеварного промислу. Возили сіль на ярмарки Волині, Поділля, Київщини і навіть Білорусі.

В описі самбірської економії 1692р., відомому під назвою "Акти ревізії Перемиської землі", наводяться такі дані про Трускавець:перелік 58 селян, які мали по одному чи півпрута землі або "сиділи на городі", решта були безземельними , тобто"халупниками". Прізвищ іще не було. Перелік селян подавався за іменами, рідко за прізвиськами. В селі був млин на один камінь і корчма.

Після першого поділу Польщі 1772 року і окупації Галичини Австрією Трускавець як колишній королівський маєток став камеральним, тобто державним. 1784 року австрійський уряд встановив державну монополію на вирбництво солі, і трускавецька солеварня була закрита.
У центрі Трускавця вже на початку 19ст. було закрито останнє так зване соляне вікно(колодязь), звідки черпали сировицю. А ліс по дорозі на Дрогобич, відразу за автостанцією, ще й донині має назву Баньки. Назва ця походить від соляних бань, які там знаходилися. І взагалі навколо Трускавця є численні джерела (підкарпатські солянки), з яких витікає сировиця, тобто солона вода, яку ще під час Другої світової війни місцеві мешканці використовували для соління їжі або ж примітивним способом на спеціально виготовлених формах (бритванках) випарювали з цієї сировиці воду і отримували білу сіль, яку пізніше використовували для соління або продавали. Через брак йоду в ній багато місцевих жителів хворіли на зоб.А оскільки на сіль, тютюн, сірники, горілку держава завжди мала монопольне право, такі спроби суворо каралися, і виварювання солі селянами, як і вирощування тютюну, в усі часи здійснювалося потаємно. А як жили трускавчани? Автор чотиритомних спогадів "З Трускавця у світ хмародерів" Олекса Пристай у першому томі своїх мемуарів пише:"По першому розборі Польщі, 1772р., нараховував Трускавець 990 душ населення. Це були самі українці. В наступних роках зменшується населення, бо село навістила пошесть і кількома наворотами голод. 1845 року мав Трускавець 949 душ, а 1857 року - всьго лише 825. Повільний приріст починається в 70-80 роках минулого сторіччя.

1810 року підприємець Йосиф Геккер заснував трускавецьке гірниче товариство доброї надії для пошуку корисних копалин. Під час розвідувальних робіт пошуковці натрапили на джерела мінеральних вод. Між іншим, про їх лікувальні властивості мешканці знали з давніх-давен. І не тільки мешканці Трускавця. Вперше їх описав лікар Войцех Очко ще 1578 року. В підручнику "Натуральна історія" Габрієля Жончинського., виданому 1724 року, вказано, що у Трускавці та інших селах Дрогобиччини добували нафту, а воду, яка її супроводжує, селяни пили для лікування багатьох недуг. Лікувальні властивості гіркувато-солоної води "Марія"(тепер джерело №1) вперше встановив на початку 19ст. трускавецький селянин Іван Конів, а вже від нього дізнався про це адміністратор державного маєтку шляхтич Йосиф Міцевський. Олекса Пристай пише, що Міцевський був, либонь, старшим лісничим.

А поклало початок курортові ще задовго до цього джерело, відоме в народі під назвою "Паршивка". Знаходилося воно в потоці, навпроти теперішнього джерела "Броніслава". Тепер від нього не залишилося й сліду, однак ще у 50-х роках минулого сторіччя була помітна яма від цієї давньої криниці.Пізніше, після відкриття аналогічної води "Броніслава", це джерело втратило свою популярність, а остаточно знищили його під час будівництва дамб на численних трускавецьких потоках, що загрожували паркові під час проливних дощів, які тут часто бувають. Отже, одна з таких дамб, що напроти джерела "Броніслава", й зруйнувала "Паршивку".

Спочатку лікували тут сірчаною водою паршивих коней, а пізніше почали лікуватися й люди. Багатші приїздили із своїми ваннами, нагрівали на сонці воду і приймали купелі. Бідніші викопували в землі ями, наповнювали їх цією цілющою водою і так лікувалися. Отже, перших курортників називали тут "паршивими" людьми, бо лікували вони коросту, різні виразки на тілі та інші хвороби.

Лише на початку 19ст. було відкрито ряд інших цілющих джерел, зроблено їх хімічний аналіз. Цікавою є історія, пов'язана з лікувальною водою"Нафтуся", тепер широко відомою у світі. Ділянка землі,де знаходилось первинне джерело під назвою "Нафта", з давніх-давен належала до церковних маєтків. Хто ж міг сподіватися, що корови місцевого пароха з поруч розміщеної плебанії постійно "лікувалися" "Нафтусею". А спеціалісти протягом 19ст. вважали її звичайною питною водою.

1827 року Й. Міцевський збудував невеличкий стаціонарний дерев'яний будиночок для приймання ванн, що мав 8 кабін, і 4 будиночки для мешкання відпочиваючих, отримавши на це офіційний дозвіл з Відня. Тому цей рік вважають офіційним заснуванням бальнеологічного курорту. Відтоді популярність Трускавця почала зростати в Австрійській імперії. А що стосується досліджень, то доволі серйозні роботи тут провели Н.Фіхтель та Б.Хаке і повідомили про результати відповідно 1780 і 1794 року. Йшлося про геологічну будову та підземні води району. С.Сташиц у невеликій праці, яка вийшла друком 1805 року, доводить, що у той час, крім солі, почали видобувати озокерит і нафту, з якої шляхом перегонки одержували гас і використовували його для освітлення вулиць.

Відкриття глибоких підземних мінеральних лікувальних вод у районі Трускавця датується 1820 роком. Води, що наповнювали свердловини, в основному були сірководневі, спочатку їх використовували для лікування ревматизму, захворювань шкіри, а згодом і шлунка.

Перший, досить неточний аналіз сірчаної води опублікував 1832р. аптекар із Жовкви К.Штеллер. Хімічний аналіз мінеральної води "Нафтуся" вперше зробив львівський вчений, аптекар і хімік Теодор Торосевич. 1836 року він опублікував результати цих досліджень, а 1836р. лікар Антін Машек зробив короткий опис лікувальної дії мінеральної води курорту.

Згодом лікувальні властивості трускавецьких вод вивчав лікар М.Кох, опублікувавши результати своїх досліджень 1842 року.Цього ж року було відкрите соляне сульфатне джерело"Софія"(№2).1843 року лікар Е.Унгер видав працю про лікувальну дію мінеральних вод у Трускавці, обгрунтував доцільність викоритання цих вод.

1849р. у світ вийшла нова розвідка Т.Торосевича, в якій був опис мінеральних вод Галичини і Буковини. У ній були опубліковані дані, які друкувались раніше про "Нафтусю". У цій роботі Т.Торосевич вперше звернув увагу на вміст нафти у воді, вважаючи її "істотною складовою частиною курорту". 1857 року В.Скольський зробив короткий опис геологічної будови району Трускавця і висловив деякі міркування про генезу мінеральних вод. 1858 року в районі Трускавця були знайдені джерела"Анна"(№9), "Еммануїл"(№8). Новий хімічний аналіз "Нафтусі" зробив Б.Радзишевський 1880 року і опублікував його наступного року.

Але слід нагадати, що на початку 1852 року курорт, який перебував у розпорядженні управління камеральними маєтками, перейшов у власність спілки фінансистів. Вони ж поставили собі за мету перетворити курорт на промисловий комплекс. Тоді Трускавець як курорт призупинився у своєму розвитку, але згодом знову відновив свою діяльність. Якщо в 1836-1837 роках сюди приїздили до 70-90 осіб, то в 1862 році кількість курортників досягла 783.

1882 року Трускавець переходить до спілки, яка мала намір вивести його із стану занепаду на почесний рівень серед курортів краю. Спілка збудувала водолікарню на 60 кабін, використавши найновіші досягнення бальнеотехніки. Збудовано кілька вілл, готель "Ядвініка", "будинок Бахмана". Здійснено аналіз джерел та упорядковано територію навколо них.

1892 року збудовано приміщення для інгаляцій системи Вашмута. Цим Трускавець перевершив усі відомі курорти краю і став на рівень таких оздоровниць, як Ріхенгаль і Вісбаден. Але до остаточного успіху було ще далеко, оскільки до Трускавуця почала приїздити високоповажна публіка, яка вимагала найвищого, за європейським стандартом комфорту. Тому 1895 року нова спілка орендарів постановила піднести курорт до європейського рівня. Поліпшення настає у 1895-1903 роках. Власники використали не лише свої знання і досвід, а й радо приймали добрі поради і побажання гостей. Влаштовували конференції, де, окрім місцевих спеціалістів, виступали й гості.

Господарі радо прислухались до їх порад і критики. В усіх була одна мета - добробут курорту і задоволення потреб відпочиваючих.

1895 року Трускавець одержав інженер Вичинський, якому слід завдячувати розвитком курорту. Він заявив, що Трускавець може приймати близько 2000 курортників, запропонувавши при цьому використати приватний сектор. Щойно відкриті джерела він назвав іменами цісарської пари - Марії і Фердинанда (тепер це відповідно джерела №1 та №7). За часів Вичинського збудовано ресторан, упорядковано центр міста. Потік посередині долини був закритий спочатку дерев`яним, а згодом бетонним перекриттям. Повністю упорядковано парк, який згодом набув ознак англійського паркового стилю. Над мінеральними джерелами споруджувалися надкаптажні будиночки. 1900 року відкрито пам`ятник Адамові Міцкевичу (скульптор Тадей Баронч). Курорт мав тоді, окрім водолікарні, 13 будинків для житла на 120 кімнат і 14 будинків приватних, призначених для гостей. Це посилило привабливість Трускавця. Вичинський ініціює, заохочує і пропонує будівництво, побачивши, що бракує помешкань. З його ініціативи були збудовані вілли "Гражина", "Світезянка", "Моя", "Яніна", "Саріуш", "Марія", "Гелена", "Софія", "Под Матков Босков", "Під Білим Орлом". На цей раз уже бракувало місця у водолікарні, і у 1906 року він збудував "лазнички" 2-го класу, що дало можливість відпускати до 1500 купелевих процедур щоденно. Крім цього , треба було забезпечити належну кількість сировиці та мінеральної води. З цією метою було споруджено збірник для сировиці на 400 метрів кубічних. На Липках збудовано досить місткий збірник для води і з`єднано трубопроводом довжиною 3 км з водолікарнями. Виконується план регуляції. Прокладена нова окружна кілометрова дорога, що починалася біля тодішньої пошти і вела аж поза церкву. Незабаром обабіч цієї дороги виростає ряд нових вілл.

Значна заслуга у будівництві курорту у цей час належить почесному директорові Міцевському, який упродовж кількох років був душею курорту. Однак не дано було інженерові Вичинському дочекатись плодів своєї праці. 1911 року Трускавець переходить до рук нової спілки, яку очолив Раймонд Ярош. Ця спілка дала гарантію, що буде належно й успішно керувати Трускавцем. Складалися далекосяжні плани, за якими Трускавець мав посісти перше місце серед курортів краю. Раймонд Ярош обміркував прорахунки посередників і розпочав роботу. Новий господар відразу починає яскраву європеїзацію Трускавця. Найперше електрифікує курорт і будує цілу мережу комунікацій у центрі курортної зони. Справа електричного освітлення була чи не найважливішою.До цього часу нафтові лампи системи "Кітсан" та "Вашингтон" непоганоосвітлювали курорт, але освітлення приміщень нафтовими лампами і свічками створювало певний дискомфорт. Тепер електрикою освітлювали не лише курортні приміщення, а й вулиці, і територію парку.

Ще 1909 року була збудована залізниця з маленькою станцією майже в самому центрі Трускавця. 1912 року зусиллями Р.Яроша будується новий залізничний вокзал, який відповідав своєму призначенню і розмірами, і архітектурою. Адже Трускавець безпосередньо був сполучений з такими великими містами, як Львів, Краків, Варшава, Познань. Прокладений новий шлях з центру курорту до залізничного вокзалу дав можливість побудувати нові вілли. Новозбудовані зручні комунікаційні шляхи та вілли спричинили новий наплив курортників. Якщо 1910 року Трускавець відвідало близько 3500 гостей, то 1913 року зареєстровано понад 5 тисяч. Цього ж, 1913 року за великі успіхи розвитку курорта - його лікувальної бази, благоустрою і будівництва - Трускавець було нагороджено великою золотою медаллю.

Перша світова війна зупинила розвиток курорту на кілька років. Після війни Раймонд Ярош ще з більшою енергією береться до роботи, намагаючись надолужити втрачене. Йому активно допомагають спочатку дружинна Емма, а пізніше - обидва сини: лікар Роман та інженер Олександр. Яроші модернізують водолікарні, перебудовують товариський клуб, реконструюють новопридбані віллу "Ядвінівка" і готель "Постуй", а також розпочинають будівництво нових пансіонатів. Велика увага приділяється паркові. Курорт просто потопає у квітах, і гості мають можливість милуватись екзотичними рослинами. Темпи розвитку були насправді дивовижними. Той, хто не був тут кілька сезонів, приїхавши знову до Трускавця, уже його не впізнавав.

До окрас курорту належали й Помірки. Тут було обладнане за всіма європейськими стандартами купальне озеро, побудовані корти, прекрасні спортивні майданчики. Береги озера були засипані золотистим піском. Чисте, свіже повітря від лісу, мальовнича природа, а також озеро давали колосальні результати в лікуванні. Раймонд Ярош використовував усі засоби для популяризації як Трускавця, так і Помірок зокрема. В розвитку Трускавця і в поширенні реклами про курорт слід відзначити і заслуги лікарського товариства. Лікарі на різних конференціях як в краю, так і за кордоном просто прославляють курорт, рекламують його бальнеотерапевтичну унікальність. Дуже вдало проводилася інформаційна реклама: постійно на радіо оголошувалась інформація на всю Європу про лікування в Трускавці та відпочинок у Помірках, видавалися рекламні буклети, листівки, карти. Господарі курорту дуже інтенсивно доносили до зацікавлених і навіть незацікавлених у Європі важливе значення лікування у Трускавці. І це давало помітні результати. У 20-30 роках спостерігається надзвичайно активне розростання курорту. Кількість відпочиваючих у Трускавці зростає з року в рік. Якщо 1923 року було 6080 приїжджих, 1927 року кількість гостей виросла до 12633 осіб, 1931 рік дав 14659 чоловік, а сезон 1933 року, незважаючи на кризову ситуацію в Польщі, позначився небаченою кількістю курортників - понад 17000. Збільшення клієнтури вимагало нового будівництва, тому в цей час виростає кілька модерних пансіонатів. Та головною причиною успіху були мінеральні води. Трускавецькі води за своїми лікувальними властивостями не поступалися водам відомих курортів Європи, таких, як Розенгайм у Баварії, Баден-Баден, Будапешт і Піщани. А про насичення сировиці порівняно з водами інших курортів Європи можемо робити висновок за такими даними: у Баден-Бадені-0.6, у Вісбадені-1.2, у Кіссінгені-3.1, Галлі-3.6, Цихосінеку-5.7, а у Трускавці-23.1. Та найістотнішим було те, що трускавецькі джерела з давніх часів відзначалися різноманітним застосуванням у лікувальній практиці.

Раймонд Ярош наполегливо реалізує свою ідею - намагається стати повноправним господарем курорту. Тому відповідно скуповує землі і будує нові вілли. 1928 року він завершує будівництво і освячує пречудову будівлю - віллу "Гопляна". Для реалізації будівництва було обрано модний на цей час проект в народному, "закоп`янському" стилі. У 30 роках у цьому будиночку Яроші приймали найповажніших гостей, серед яких були посол США, президент Туреччини, президент Естонії Констянтин Паау та ін. Тепер у цьому будинку знаходиться музей народного художника України Михайла Біласа.

Раймонд Ярош помер 1936 року. Після нього, гідно продовжуючи справу батька, керував курортом його син Роман аж до вересня 1939 року. Цікавим є екскурс у громадсько-культурну історію міста. Про нього неодноразово писав Іван Франко.

Після вересня 1939 року вілли, пансіонати, водолікарні, ресторани були націоналізовані, і на їхій базі функціонувало вісім санаторіїв.

Великої шкоди курортові завдала фашистська окупація. Тривала вона до серпня 1944 року. Трускавець був військовим госпіталем, а 1945 року відомий у Європі курорт став колгоспом, до того ж імені Тараса Шевченка. Повоєнна історична ситуація визначила специфіку подальшого життя і міста, і курорту. 50 років тому Трускавцю надано статус міста. 1952 року він вийшов із районного підпорядкування, а згодом став всесоюзним курортом.

Трускавець мав інтенсивно розбудовуватися, оскільки на його цілющі води стали приїздити сотні тисяч людей. Так, наприклад, 1950 року в Трускавці лікувалося 54 тисячі курортників, в 1965 - уже 150 тисяч, через 10 років їх уже було понад 200 тисяч, а у 1985-90-х роках до Трускавця щорічно прибувало понад 350 тисяч. З 1947 року в курортній практиці вперше почали застосовувати озокерит - новий метод теплового лікування. Вводяться нові методи фізіотерапевтичного лікування. 1949 року організовано Трускавецьку гідрогеологічну режимно-експлуатаційну станцію, а 1958 року було відкрито клініку-філію Українського науково-дослідного інституту курортології для вивчення і поширення методів курортного лікування.

Зрозуміло, що курорт мав розвиватися за єдиним генеральним планом, розрахованим на дві черги: перша - 1965-1980 роки, тобто на 15 років, друга - 1980-1990 роки. Наприкінці 90-х років 20 ст. на курорті функціонувало до 40 лікувально-оздоровчих закладів - понад 14 тисяч місць, серед них - заклади ЗАТ "Трускавецьоздоровниця", санаторії "Каштан", "Весна", "Берізка", "Юність", "Алмаз", "Кристал", "Янтар", "Рубін", два бювети мінеральних вод, дві курортні поліклініки, дві бальнеозокеритолікарні. Серед медичних працівників є багато з науковими ступенями, заслужених лікарів України. Працює ряд науково-дослідних установ та лабораторій, зокрема лабораторія експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України (керівник доктор медичних наук С.Івасівка), кафедра медичної реабілітації ЛДМУ (кер. к.м.н. І.Стахів), курортний науковий реабілітаційний ценр "Карпати-Чорнобилю" (керівник к.м.н. Г.Стеценко). Розроблюються і запроваджуються нові методики лікування та реабілітації хворих, в тому числі тих, хто потерпів від аварії на Чорнобильській АЕС. Систематично у місті проводяться міжнародні та регіональні науково-практичні конференції, семінари, у яких беруть участь не лише українські вчені, а й спеціалісти з інших країн. Визначено обсяги природних мінеральних вод, удосконалюється технологія їх використання. Це дає можливість значно збільшити кількість людей, які потребують лікування саме на цьому курорті, адже тут успішно лікують хронічні патології печінки, жовчних шляхів, нирок, сечовивідних шляхів, порушення обмінних процесів в організмі. До Трускавця прибувають після гострого перебігу цих хвороб, в тому числі після оперативного видалення жовчних та сечових каменів, вірусного гепатиту, радіаційного перевантаження. Здійснюється підтримка людей, які перебувають у групі ризику. Трускавець став одним із найбільших центрів індустрії здоров`я. Особливу цінність для перспективи розвитку курорту мають Помірки. Там є мінеральні джерела "Нафтусі", дебіт яких становить 20 метрів кубічних на добу. Завдяки цьому, а також винятково чистому повітрю і унікальному ландшафтові Помірки могли б стати курортом-супутником.

Місто-курорт з усіма його інфраструктурами, розбудовувалося у різні періоди з різними тогочасними вимогами: від невеликих дерев`яних вілл - до багатоповерхових корпусів, розрахованих на масове лікування та оздоровлення людей.

За матеріалами сайту www.ukrwest.com.ua.